Постанова

від 27.02.2020 по справі 910/10873/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 910/10873/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Стратієнко Л.В.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Закорецького Олександра Васильовича

на рішення Господарського суду міста Києва

(судді - Сташків Р.Б.)

від 16.10.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Скрипка І.М., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.)

від 19.12.2019

у справі № 910/10873/19

за позовом Фізичної особи-підприємця Закорецького Олександра Васильовича

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про визнання частково недійсним додаткового договору оренди,

за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився;

відповідача - Дорогін К.Ю.;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Фізична особа - підприємець Закорецький Олександр Васильович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання частково недійсним пункту 3.1 в редакції додаткового договору від 18.02.2016 та в редакції додаткового договору від 24.10.2016 до договору №3361/д від 06.02.2016 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, в частині розміру орендної плати.

1.2. Позов обґрунтований тим, що зміна (збільшення) розміру орендної плати відбулась без затвердження незалежної оцінки, і спірні умови договору не відповідають його пункту 3.5 та статтям 11, 19, 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 в позові відмовлено.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 залишено без змін.

2.3.Господарські суди встановили такі фактичні обставини справи:

На підставі договору №3361/д від 06.02.2015 зі змінами, внесеними додатковими договорами від 18.02.2016, 22.06.2016, 25.07.2016, 23.09.2016, 24.10.2016, 28.11.2016, позивач орендував спочатку у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, а потім у відповідача, строком по 31.03.2017 (п. 10.1 договору у редакції змін від 28.11.2016) державне нерухоме майно, визначене у п. 1.1 договору (далі - Майно), яке перебуває на балансі структурного підрозділу відповідача.

Фактична передача позивачу майна у користування підтверджується актом приймання-передачі майна від 06.02.2015 та не заперечується сторонами.

Згідно з пунктом 1.1 договору при його укладенні для визначення розміру орендної плати за договором (встановлюється розділом 3) вартість майна була визначена на підставі висновку від 31.08.2014, затвердженого РВ ФДМУ по Запорізькій області.

Відповідно до пункту 3.5 договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта з незалежних від сторін причин та інших випадках, передбачених чинним законодавством.

У подальшому, на підставі додаткової угоди від 18.02.2016, пункт 3.1 договору було викладено у такій редакції: орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами та доповненнями) та результатами конкурсу на право оренди державного майна, за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 року становить 7 917, 12 грн без ПДВ.

Одночасно, вказаною додатковою угодою було внесено зміни в пункт 10.1 договору та строк дії договору продовжено по 31.03.2016 включно.

Далі, на підставі п. 1 додаткової угоди від 24.10.2016, пункт 3.1 договору було доповнено абзацом 2 такого змісту: орендна плата, визначена за домовленістю сторін, з 01.10.2016 становить 8 450 грн. без ПДВ; інші умови договору, у тому числі, інші абзаци пункту 3.1 договору залишено без змін.

2.4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що додаткові договори від 18.02.2016 та від 24.10.2016 до договору всупереч твердженням позивача були укладені без порушення норм законодавства, а саме: орендна плата була визначена на підставі висновку від 31.08.2014 про вартість Майна, затвердженого РВ ФДМУ по Запорізькій області, і була збільшена за погодженням сторін без проведення нової оцінки, оскільки з дати останньої оцінки об`єкта оренди (Майна) встановлений статтею 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" трирічний строк ще не сплинув.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 та рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2019, Фізична особа - підприємець Закорецький Олександр Васильович подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:

-суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин пункт 2 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, а також неправильно застосували її пункт 9, згідно з яким строк дії експертної оцінки майна становить 6 місяців. При цьому господарські суди безпідставно застосували статтю 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки в даному випадку не йшла мова про продовження строку дії договору, а мала місце зміна розміру орендної плати, чому мало передувати проведення нової оцінки об`єкта оренди.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

4.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Фізичної особи - підприємця Закорецького Олександра Васильовича до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання частково недійсним пункту 3.1 в редакції додаткового договору від 18.02.2016 та в редакції додаткового договору від 24.10.2016 до договору №3361/д від 06.02.2016 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, в частині розміру орендної плати, оскільки зміна (збільшення) розміру орендної плати відбулась без проведення нової оцінки об`єкта оренди.

4.3. Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статтею 203 Цивільного кодексу України.

Отже, при вирішенні спору про визнання правочину (господарського договору) недійсним, необхідно встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і відповідних наслідків; в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони; яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

4.4. Частинами 1, 2 статті 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно зі статтею 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) оцінка об`єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об`єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об`єкта оренди.

Статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності.

Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін.

Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об`єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Спори з питань зміни орендної плати вирішуються відповідно до чинного законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 № 629 затверджено Методику оцінки об`єктів оренди, згідно з пунктом 2 якої оцінка об`єктів оренди проводиться з метою визначення вартості таких об`єктів згідно з положеннями (національними стандартами) оцінки майна та цією Методикою з урахуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати.

Оцінка обов`язково проводиться перед укладенням договору оренди та перед продовженням (поновленням) договору оренди у разі, коли на момент продовження дії такого договору остання оцінка об`єкта оренди була проведена більш як три роки тому (абзац 2 пункту 2 Методики).

Результати незалежної оцінки є чинними протягом шести місяців від дати оцінки, якщо інший строк не передбачений у звіті щодо незалежної оцінки (абзац 4 пункту 2 Методики).

4.5. Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до пункту 3.5 договору, розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта з незалежних від Сторін причин та інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що умови пункту 3.5 договору не заперечують право сторін, закріплене у статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", змінити розмір орендної плати за погодженням сторін, тобто, за власною добровільною домовленістю, та якщо така зміна не порушуватиме норм Закону. При цьому зміна розміру орендної плати за погодженням сторін не пов`язується з обов`язковим проведенням нової оцінки орендованого майна.

Господарські суди також встановили, що додаткові договори від 18.02.2016 та від 24.10.2016 до договору, всупереч твердженням позивача, були укладені без порушення норм матеріального права, на які він посилався в позовній заяві, а саме: 11, 19, 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки орендна плата була визначена на підставі висновку від 31.08.2014 про вартість Майна, затвердженого РВ ФДМУ по Запорізькій області, і була збільшена за погодженням сторін без проведення нової оцінки, оскільки з дати останньої оцінки об`єкта оренди (Майна) встановлений Законом строк у три роки ще не сплинув.

При цьому, встановлений строк чинності результатів незалежної оцінки, протягом 6 місяців від дати оцінки пропущений не був, оскільки договір укладений 06.02.2015, а оцінка проведена 31.08.2014.

Крім того, суди попередніх інстанцій врахували, що додатки до додаткових договорів від 18.02.2016 та від 24.10.2016 містять посилання на вартість Майна, встановленою оцінкою від 31.08.2014, яка вказана у договорі.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання недійсним пункту 3.1 договору в редакції додаткового договору від 18.02.2016 та в редакції додаткового договору від 24.10.2016 з наведених позивачем мотивів.

4.6. Інші доводи касаційної скарги колегією суддів відхиляються, з огляду на те, що вони в цілому зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, і перегляду вже здійсненої господарськими судами оцінки доказів, зібраних у справі, тоді як суд касаційної інстанції в силу положень частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги касаційних скарг, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Закорецького Олександра Васильовича залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 у справі № 910/10873/19 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

Л. Стратієнко