Рішення

від 03.03.2020 по справі 344/16317/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/16317/18

Провадження № 2/344/582/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді: Домбровської Г.В.

при секретарі c/з: Бухвак І.С.,

за участю представника Позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Лукінів М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю АРТЕ , третя особа ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (надалі - Позивач ) звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АРТЕ (надалі - Відповідач ), третя особа - ОСОБА_3 , в якому просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АРТЕ на її користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, у розмірі 133 396,39 грн., 1500,00 грн. витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку, моральну шкоду в розмірі 15 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 13 березня 2018 року з вини ОСОБА_3 (водій автомобіля Рено Логан , д.н.з. НОМЕР_1 ) було пошкоджено автомобіль Позивача Рено Сандеро , реєстраційний номер НОМЕР_2 . В результаті пошкодження транспортного засобу Позивачу було завдано матеріальної шкоди в загальному розмірі 233 396,39 грн., частину якої (в сумі 99 000,00 грн.) було відшкодовано ТДВ Глобус , в якій було застраховано цивільно-правову відповідальність винуватця ДТП.

Різницю між завданою та відшкодованою страховою компанією шкоди Позивач просить стягнути з юридичної особи, водієм в якій працював на час ДТП винуватець ДТП ОСОБА_3 - ТОВ АРТЕ .

Крім того, внаслідок завдання шкоди майну Позивача, як зазначено в позовній заяві, їй також було завдано і моральної шкоди (моральних страждань та стресу), які Позивач оцінює у 15 000,00 грн.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідачем - ТОВ АРТЕ , - подано відзив на позов, в якому представник Відповідача заперечив проти позову та просив відмовити в його задоволенні з підстав необґрунтованості.

Зокрема, заперечуючи проти позову, представник Відповідача покликався на те, що у спірних правовідносинах відсутня вина водія ОСОБА_3 у дорожньо-транспортній пригоді, оскільки він своїми односторонніми діями не мав технічної можливості уникнути даної ДТП шляхом застосування гальмування автомобіля до зупинки, як того вимагає п.13.3 ПДР та, відповідно, його дії не суперечили вимогам п.13.3 ПДР.

На думку представника Відповідача, заявлена Позивачем до відшкодування сума матеріальних збитків не відповідає вимогам ст.1166 ЦК України, оскільки зазначені витрати не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Крім того, необґрунтованою, на думку представника Відповідача, є вимога про відшкодування з Відповідача моральної шкоди, оскільки жодних протиправних дій стосовно Позивача ТОВ АРТЕ не вчинялося.

Представник Відповідача судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив відмовити в їх задоволенні.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки Суду не сповістив, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином. Письмового відношення до заявлених позовних вимог від Третьої особи до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

13.03.2018 року о 21 год. 38 хв. у м. Івано-Франківську по вул. Коновальця, 158, водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом Рено Логан н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ТОВ АРТЕ , здійснюючи випередження, не переконався в безпечності маневру та не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого скоїв зіткнення із транспортним засобом марки Рено Сандеро н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківськоїобласті від 22 червня 2018 року у справі №344/6602/18, залишеною без змін Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2018 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень.

Зокрема, як зазначено в Постанові Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2018 року, в апеляційному суді достовірно встановлено, що безпосередньо перед зіткнення ОСОБА_3 змінював перестроювався із правої на ліву смугу руху. При цьому автомобіль під керування іншим учасником руху ОСОБА_2 вже знаходився і рухався по цій смузі. Внаслідок неуважності та грубого порушення правил дорожнього руху ОСОБА_3 створив аварійну ситуацію, в результаті якої ОСОБА_2 була позбавлена можливості уникнути зіткнення. Ці обставини підтверджені поясненнями ОСОБА_2 , яка підтвердила здійснення ОСОБА_3 несподіваного для неї маневру, що спричинило ДТП. Сам ОСОБА_3 вказав, що дійсно при зміні смуги руху не побачив автомобіль, який рухався по правій смузі.

Зі схеми, доданої до протоколу про адміністративне правопорушення, видно, що автомобіль ОСОБА_3 в момент зіткнення знаходився на правій смузі, що підтверджує пояснення учасників щодо механізму ДТП.

Відповідно до вимог ст.124 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, саме ОСОБА_3 створив аварійну ситуацію, що привело до пошкодження транспортних засобів.

За таких умов покликання апелянта на недоведеність його вини чи грубе порушення норм процесуального закону при судовому розгляді справи в суді є безпідставними .

Відповідно до ч.6 ст.82 Цивільного процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП була застрахована в ТДВ Глобус , ОСОБА_2 звернулася до даної страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування.

Як підтверджується матеріалами справи та поясненнями учасників процесу, ТДВ Глобус було виплачено на користь ОСОБА_2 суму страхового відшкодування у розмірі 99 000,00 грн. (за виключенням франшизи в сумі 1 000,00 грн.).

Разом з тим, згідно Висновку №276 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку від 02.09.2018 року, складеного на замовлення ОСОБА_2 (а.с.8-23), вартість матеріального збитку (шкоди) завданого власнику пошкодженого автомобіля Рено Сандеро , реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на 02.09.2018 року складає 233 396,39 грн.; вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників, що підлягають заміні, складає 233 396,39 грн.

Враховуючи зазначене, Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з винної особи суми різниці відшкодування на ремонт транспортного засобу, а також моральної шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України ) передбачено, що особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини 2 статті 22 ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 ЦК України.

Так, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з частиною 5 статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (частина 1 статті 1188 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (частина 1 статті 1194 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична особа або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки , розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини…Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Як зазначено пункті 6 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України).

При цьому, згідно зі статтею 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та статтею 1194 ЦК України при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як роз`яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 16 постанови від 1 березня 2013 року № 4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки відповідно до ст. 21 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з п. 13.1 ст. 13 цього Закону, зобов`язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров`ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв`язку із цим при пред`явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред`явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

На підтвердження розміру завданих їй збитків Позивачем надано Суду Висновок №276 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку від 02.09.2018 року, складений на замовлення ОСОБА_2 (а.с.8-23), відповідно до якого сума завданих Позивачу збитків (вартість відновлювального ремонту автомобіля) становить 233 396,39 грн.

Представник Відповідача в судовому засіданні покликався на те, що зазначений у вищевказаному висновку розмір збитків є значно завищеним та необґрунтованим, а також покликався на факт відсутності вини ОСОБА_3 у ДТП та спричиненні матеріальних збитків Позивачу.

В контексті зазначеного Суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Частинами 1-4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України ) визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Так, статтею 81 ЦПК України встановлено правила обов`язку доказування і подання доказів в цивільній справі.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а частиною 5 вказаної статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).

Згідно ж з частиною 7 статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Так, посилаючись на факт необґрунтованості та завищення розміру завданих автомобілю Позивача збитків у 233 396,39 грн., представником Відповідача не надано суду жодного доказу на підтвердження таких доводів.

Крім того, Судом роз`яснювалося стороні Відповідача право на подання заяви про призначення в даній цивільній справі судової експертизи для визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Позивача, однак таких заяв до суду подано не було.

В матеріалах справи міститься заява про призначення в даній справі такої експертизи, подана попереднім представником Відповідача І.Вороняком (під час перебування справи в провадженні іншого складу суду (судді Польської М.В.) в даній цивільній справі, однак в ході розгляду справи іншим складом суду (суддя Домбровська Г.В.) інший представник Відповідача вказану заяву не підтримував та просив її не розглядати, що зафіксовано аудіо записами судових засідань.

За таких обставин, Суд звертає увагу на те, що позиція представника Відповідача щодо необгрунтованості у Висновку№276 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку від 02.09.2018 року суми вартості відновлювального ремонту автомобіля Позивача має характер виключно припущень, що не допускається в цивільному процесі.

Жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи Позивача про вартість віновлювального ремонту у 233 396,39 грн., як це визначено у Висновку №276 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку від 02.09.2018 року, представником Відповідача Суду не надано, а Судом таких обставин не встановлено.

Стосовно посилання представника Відповідача на Висновок експертного дослідження від 23.01.2019 року №4.2-10/18, складеного Івано-Франківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром (а.с.138-141), складений на замовлення ТОВ АРТЕ , згідно якого встановити місце зіткнення автомобіля марки Рено ЛОган реєстраційний № НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля марки Рено Сандеро реєстраційний № НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 відносно елементів дорожньої обстановки (меж проїзної частини) експертним шляхом не є можливим, через відсутність фіксації будь-якої слідової інформації, яка би вказувала на дане місце , - Суд зауважує наступне.

Вказаний висновок не є належним доказом на підтвердження факту відсутності вини водія ОСОБА_3 у ДТП 13.03.2018 року, як і не спростовує заявленого до відшкодування розміру матеріальної шкоди, завданої від даного ДТП Позивачу.

Крім того, у спірних правовідносинах вину водія ОСОБА_3 встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили (першої та апеляційної судових інстанцій), та є чинним станом на час розгляду даної цивільної справи.

А відповідно ж до положень статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За таких обставин у спірних правовідносинах Постанова Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 червня 2018 року у справі №344/6602/18, залишена без змін Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2018 року, мають преюдиційне значення в частині існування обставин ДТП 13.3.2019 року та вини ОСОБА_3 у вчиненні відповідного адміністративного правопорушення.

Враховуючи все вищезазначене, Суд дійшов висновку про те, що в даній цивільній справі представником Відповідача не спростовано належними засобами доказування розміру завданої ОСОБА_2 шкоди в результаті ДТП, а тому різниця між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування підлягає стягненню з ТОВ АРТЕ - роботодавця ОСОБА_3 (винуватця ДТП).

На підтвердження зазначеного, Суд звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, зокрема:

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов`язання не виключають одне одного.Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні .

04 липня 2018 року за результатами розгляду справи № 755/18006/15-ц Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову,в якій містяться висновки, щодо правильного застосування норм права при стягненні матеріальної шкоди з особи, яка застрахувала свою відповідальність:

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування .

Таким чином, враховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з Відповідача 133 3986,39 грн. матеріальної шкоди та 1500,00 грн. витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку (понесення яких підтверджується квитанцією №000689 від 29.08.2018 року (а.с.7)є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимог про відшкодування моральної шкоди, Суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши доводи Позивача щодо завданої їй моральної шкоди, форм її прояву, заявленого до відшкодування розміру завданої моральної шкоди у 15 000,00 грн., Суд звертає увагу на те, що належних доказів на підтвердження саме такого розміру завданої моральної шкоди Позивачем Суду не надано.

Так, обґрунтовуючи форми прояву завданої їй моральної шкоди, Позивач в позовній заяві покликалася на те, що внаслідок ДТП з вини ОСОБА_3 , вона пережила моральні страждання та стрес. Безпосередньо під час ДТП в салоні автомобіля Позивача знаходилися двоє її неповнолітніх дітей, які, як і вона, зазнали сильного стресу, у них виник панічний страх.

Враховуючи зазначене, проаналізувавши пояснення Позивача щодо форм прояву завданої їй моральної шкоди - Суд, керуючись принципами справедливості, добросовісності та розумності, зважаючи на конкретні обставини спірних правовідносин в даній цивільній справі, - приходить до висновку про те, що з Відповідача слід стягнути завдану його водієм при виконання ним своїх трудових обов`язків Позивачу моральну шкоду в розмірі 2 000,00 грн., і саме такий розмір моральної шкоди, за висновком Суду, буде пропорційним порушеним немайновим правам Позивача у спірних правовідносинах.

В задоволенні решти позовних вимог про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з Відповідача на користь Позивача слід стягнути пропорційний до задоволених позовних вимог сплачений судовий збір у 2700,00 грн.

На підтвердження розміру правничої допомоги представником Позивача надано суду Договір про надання правової допомоги (а.с.31-32), Акт виконаних робіт та квитанцію про оплату за надання правової допомоги суми у 10 000,00 грн., 7200,00 грн. з яких представник Позивача просив стягнути з Відповідача на користь ОСОБА_2 .

Згідно з частинами 2-3 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати фізичних осіб, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.

Враховуючи вищевикладені критерії співмірності розміру витрат на правничу допомогу, Суд дійшов висновку про доцільність стягнення з Відповідача на користь Позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., оскільки саме такий розмір витрат Суд вважає обгрунтованим з точки зору складності справи, виконаних адвокатом робіт, кількості судових засідань та ціною позову.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 22, 23, 386, 1166, 1186, 1187, 1192, 1193 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 89, 263-265, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю АРТЕ , третя особа ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АРТЕ , код ЄДРПОУ 31524675, на користь ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 , відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, у розмірі 133 396,39 грн., а також 1500,00 грн. витрат на проведення експертного авто товарознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АРТЕ , код ЄДРПОУ 31524675, на користь ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 , відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, у розмірі 2000,00 грн.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АРТЕ , код ЄДРПОУ 31524675, на користь ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 , витрати по сплаті судового збору в розмірі 2700,00 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.03.2020 року.

Суддя Домбровська Г.В.