Постанова

від 13.07.2020 по справі 344/16317/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/16317/18

Провадження № 22-ц/4808/659/20

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.

суддів: Пнівчук О.В., Ясеновенко Л.В.

за участю секретаря Петрів Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АРТЕ на рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене суддею Домбровською Г.В. 24 лютого 2020 року в м. Івано-Франківську, повний текст якого виготовлено 3 березня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю АРТЕ , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ТОВ АРТЕ , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з ТОВ АРТЕ на її користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, у розмірі 133396,39 грн., 1500,00 грн. витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку та моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 13.03.2018 року з вини водія автомобіля Рено Логан , д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 , було пошкоджено її автомобіль Рено Сандеро , д.н.з. НОМЕР_2 . В результаті пошкодження позивачу завдано матеріальної шкоди в загальному розмірі 233396,39 грн., частину якої (в сумі 99000,00 грн.) відшкодовано ТДВ Глобус , в якій було застраховано цивільно-правову відповідальність винуватця ДТП. Різницю між сумою завданої та відшкодованої страховою компанією шкоди позивач просить стягнути з ТОВ АРТЕ , водієм в якому працював ОСОБА_2 .

Крім того зазначає, що внаслідок завдання шкоди майну їй також було завдано і моральної шкоди (моральних страждань), яку вона оцінює у 15000,00 грн.

Просила позов задовольнити.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 24 лютого 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ АРТЕ на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, у розмірі 133396,39 грн., 1500,00 грн. витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку, а також 2000,00 грн. відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ АРТЕ на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 2700,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ АРТЕ подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом неправильно визначено характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, неповно досліджено наявні у матеріалах справи докази і надано їм неналежну оцінку.

Вказує, що під час розгляду судом адміністративної справи відносно ОСОБА_2 судова автотехнічна експертиза за спеціальністю 10.1 Дослідження обставин і механізму ДТП не призначалась, а після її розгляду апелянту стало відомо, що протоколу про порушення водієм автомобіля Рено Сандеро , реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 . Правил дорожнього руху в момент ДТП не складалось, постанов про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності або про відсутність складу адміністративного правопорушення в матеріалах справи теж немає.

Беручи до уваги вказану обставину, пояснення водіїв та план-схему обставин ДТП, ТОВ АРТЕ звернулось до Івано-Франківського НДЕКЦ із заявою про проведення за матеріалами адміністративної справи відносно ОСОБА_2 судової автотехнічної і транспортно-трасологічної експертизи за спеціальністю 10.1 Дослідження обставин і механізму ДТП , за результатами якого зроблено висновок №4.2-11/18 від 24.01.2018 року. Згідно цього висновку при заданому комплексі вихідних даних водій автомобіля Рено Сандеро д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 , рухаючись із допустимою на тій ділянці дороги швидкістю 50 км/год., із заданого моменту виникнення небезпеки для руху мала технічну можливість попередити дану ДТП шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування. Причиною настання ДТП - зіткнення транспортних засобів з технічної точки зору були обставини, які з однієї сторони пов`язані з невідповідністю дій водія автомобіля марки Рено Логан д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 вимогам пунктів 10.1 та 10.3 Правил дорожнього руху України, а з іншої - невідповідністю дій водія автомобіля марки Рено Сандеро д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху України.

Таким чином вважає, що в даному випадку наявна як вина водія автомобіля марки Рено Логан д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 у вказаній ДТП, так і вина водія автомобіля марки Рено Сандеро д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 .

Зазначає, що згідно висновків Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 5 вересня 2019 року по справі №234/16272/15-ц при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Однак, вирішуючи питання про відшкодування шкоди, суд першої інстанції взяв до уваги постанову про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, при цьому не звернув уваги, що стосовно водія автомобіля марки Рено Сандеро д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення з невідомих причин не складався, але згідно Висновку №4.2-11/18 від 24.01.2018 року Івано-Франківського НДЕКЦ, судової автотехнічної експертизи за спеціальністю 10.1 Дослідження обставин і механізму ДТП в її діях наявний склад адміністративного правопорушення, який не покладено в основу рішення.

Просить рішення Івано-Франківського міського суду від 24 лютого 2020 року скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з мотивів, наведених у ній.

Позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, повідомлялася про час та місце розгляду справи належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 13.03.2018 року о 21 год. 38 хв. у м. Івано-Франківську по вул. Коновальця, 158 водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Рено Логан д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ТОВ АРТЕ , здійснюючи випередження, не переконався в безпечності маневру та не дотримався безпечного бокового інтервалу, допустив зіткнення із транспортним засобом марки Рено Сандеро д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Івано-Франківського міського суду від 22.06.2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19.07.2018 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. (т. 1, а.с. 4-6).

Згідно копії протоколу опитування ОСОБА_3 , яка знаходилась у автомобілі ОСОБА_1 на момент ДТП, автомобіль служби охорони ТОВ АРТЕ без увімкнення повороту зненацька почав звертати на їхню смугу руху, чим спровокував зіткнення автомобілів. Внаслідок цього автомобіль ОСОБА_4 зіткнувся з лівою стороною автомобіля служби охорони та виїхав на зустрічну смугу, зачепив два дерева і зупинився на тротуарі (т. 1, а.с. 24).

Згідно копії протоколу опитування ОСОБА_5 , який на момент ДТП знаходився у автомобілі охоронної фірми ТОВ АРТЕ , вбачається, що під час руху їхнього автомобіля диспетчер по рації передав повідомлення про тривожний виклик, після чого ОСОБА_2 пригальмував та почав здійснювати розворот в ліву сторону на дорозі із двома смугами руху в одному напрямку, перебуваючи між правою та лівою смугою руху. В той час в одному з ними напрямку рухався автомобіль позивача, який зіткнувся з їх автомобілем (т. 1, а.с. 25).

Із копії схеми, доданої до протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що автомобіль ОСОБА_2 в момент зіткнення знаходився на правій смузі (т. 1, а.с. 68).

Відповідно до Висновку №276 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку від 02.09.2018 року, складеного на замовлення ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку (шкоди), завданого власнику пошкодженого автомобіля Рено Сандеро , реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 02.09.2018 року складає 233396,39 грн.; вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників, що підлягають заміні, - 233396,39 грн. (т. 1, а.с. 8-23).

Згідно копії квитанції №000689 від 29.08.2018 року вартість експертного автотоварознавчого дослідження становить 1500,00 грн. (т. 1, а.с. 7).

Оскільки цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП була застрахована в ТДВ Глобус , позивач звернулася до даної страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, і їй було виплачено суму страхового відшкодування у розмірі 99000,00 грн. (за виключенням франшизи в розмірі 1000,00 грн.).

Згідно Висновку експертного дослідження №4.2.-11/18 від 24.01.2019 року за результатами інженерно-технічної експертизи по матеріалах адміністративного правопорушення по факту ДТП, складеного на замовлення ТОВ АРТЕ , встановити величину швидкості руху автомобілів марки Рено Логан д.н.з. НОМЕР_1 та Рено Сандеро д.н.з. НОМЕР_2 до зіткнення не є можливим через відсутність фіксації слідів переміщення транспортних засобів. Встановити величину гальмівного та зупиночного шляху, виходячи із встановленої швидкості автомобілів марки Рено Логан д.н.з. НОМЕР_1 та Рено Сандеро д.н.з. НОМЕР_2 не є можливим з причин, що наведені у дослідницькій частині висновку. При заданому комплексі вихідних даних водій автомобіля Рено Сандеро д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 , рухаючись із допустимою на даній ділянці швидкістю 50 км/год. із заданого моменту виникнення небезпеки для руху мала технічну можливість попередити дану ДТП шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Рено Логан д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 повинен був із технічної точки зору керуватись вимогами пунктів 9.4, 10.1 та 10.3 Правил дорожнього руху України, а водій автомобіля Рено Сандеро д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 повинна була з технічної точки зору керуватись вимогами пунктів 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України. При заданому комплексі вихідних даних в діях водія автомобіля Рено Логан д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 вбачаються невідповідності із вимогами пунктів 10.та 10.3 Правил дорожнього руху України, а у водія автомобіля Рено Сандеро д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 - пункту 12.3 Правил дорожнього руху України. Невідповідність дій водіїв перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з настанням даної ДТП. При заданому слідством комплексі вихідних даних з моменту виникнення небезпеки для руху причиною настання даної ДТП з технічної точки зору були обставини, які з однієї сторони пов`язані з невідповідністю дій водія автомобіля Рено Логан д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 вимогам пунктів 10.1 та 10.3 Правил дорожнього руху України, а з іншої, за умови, що обставини даної ДТП розвивалися таким чином, як вказано з показів останнього - невідповідність дій водія автомобіля марки Рено Сандеро д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху України (т. 1, а.с. 131-136).

Згідно Висновку експертного дослідження №4.2-10/18 від 23.01.2019 року за результатами інженерно-технічної експертизи по матеріалах адміністративного правопорушення по факту ДТП, виготовленого на замовлення ТОВ АРТЕ , встановити місце зіткнення автомобіля Рено Логан д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та водія автомобіля марки Рено Сандеро д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 відносно елементів дорожньої обстановки експертним шляхом не є можливим через відсутність фіксації будь-якої слідової інформації, яка б вказувала на дане місце (т. 1, а.с. 138-141).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що вина водія автомобіля Рено Логан д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 у вчиненні ДТП та заподіянні шкоди власнику автомобіля марки Рено Сандеро д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 доведена. Оскільки позивач звернулась до страховика ОСОБА_2 та одержала страхове відшкодування в розмірі, який не у повному обсязі відшкодовує завдану їй шкоду, різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яка нею одержана, слід стягнути з ТОВ АРТЕ , водієм якого при виконанні трудових обов`язків було таку завдано. Стягуючи з ТОВ АРТЕ в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000,00 грн., суд виходив із засад розумності та справедливості.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частинами першою, другою, п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо-і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За вимогами частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до аналізу змісту глави 82 ЦК України законодавець розрізняє поняття особа, яка завдала шкоду та особа, яка відповідає за шкоду . За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Виходячи із наведених норм права, шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП, з вини водія, який виконував трудові обов`язки та керував автомобілем, що належить роботодавцю, на відповідній правовій підставі, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Згідно частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до висновків Верхового Суду, викладених у постанові від 05.09.2019 року по справі №234/16272/15-ц (провадження №61-31395сво18) при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цивільний позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Постановою Івано-Франківського міського суду від 22.06.2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19.07.2018 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. При цьому в постанові Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19.07.2018 року зазначено, що безпосередньо перед зіткнення ОСОБА_2 перестроювався із правої на ліву смугу руху. Автомобіль під керуванням іншим учасником руху ОСОБА_1 уже знаходився і рухався по цій смузі. Внаслідок неуважності та грубого порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_2 створив аварійну ситуацію, в результаті якої ОСОБА_1 була позбавлена можливості уникнути зіткнення. Ці обставини підтверджені поясненнями ОСОБА_1 , яка підтвердила здійснення ОСОБА_2 несподіваного для неї маневру, що спричинило ДТП. Сам ОСОБА_2 вказав, що дійсно при зміні смуги руху не побачив автомобіль, який рухався по правій смузі (т. 1, а.с. 4, 5-6).

Вказане підтверджується також поясненнями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які знаходились на момент вчинення ДТП у автомобілях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно (т. 1, а.с. 24, 25).

Що стосується посилань апелянта на Висновок №4.2-11/18 від 24.01.2018 року як на доказ наявності вини позивача у вказаному ДТП, то слід зазначити, що такий висновок ґрунтується виключно на поясненнях ОСОБА_2 , містить невідповідності обставинам справи та спростовується іншими доказами, наявними у справі. До того ж у самому висновку зазначено, що вина ОСОБА_1 наявна лише за умови, що обставини даної ДТП розвивалися саме таким чином, як вбачається з показів ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 131-136).

Будь-яких інших даних про те, що ДТП сталася із вини ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.

Що стосується правомірності стягнення з ТОВ АРТЕ на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, то слід зазначити наступне.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

В п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушення нормальних життєвих зав`язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В даній справі об`єктивно встановлено, що позивачу внаслідок протиправних дій водія ОСОБА_2 в результаті ДТП було завдано немайнових втрат, оскільки на момент вчинення ДТП в салоні автомобіля позивача знаходилися двоє її неповнолітніх дітей, які, як і вона, зазнали сильного стресу, що свідчить про заподіяння позивачу з вини останнього моральної шкоди.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що достатнім розміром для відшкодування моральної шкоди є сума 2000,00 грн.

Таким чином, правильно встановивши характер спірних правовідносин, повно та всебічно дослідивши обставини справи на підставі оцінки кожного здобутого доказу окремо і всіх доказів у їх сукупності та взаємозв`язку, взявши до уваги доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні ДТП та заподіянні шкоди власнику автомобіля Рено Сандеро д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з ТОВ АРТЕ на користь ОСОБА_1 133396,39 грн. різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою та 2000,00 грн. моральної шкоди.

Питання судових витрат судом вирішено відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків місцевого суду та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вона відноситься до малозначних справ.

За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АРТЕ залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 24 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2. ч. 3 ст. 389 ЦПК України .

Головуюча: О.О. Томин

Судді: О.В. Пнівчук

Л.В. Ясеновенко

Повний текст постанови складено 14 липня 2020 року.