Рішення

від 03.03.2020 по справі 499/1010/19

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/1010/19

Провадження № 2/499/72/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

заочне

03 березня 2020 року смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді Тимчука Р.М. за участю секретаря судового засідання Мельника Р.А. розглянувши у порядку спрощеного провадження в смт.Іванівка Іванівського району Одеської області цивільну справу № 499/1010/19 за позовом акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_1 (далі за текстом - відповідач) про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що ОСОБА_1 відповідно до Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання кредитних карт від 18.12.2014 року отримала кредит у розмірі 12818,09 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У порушення норм закону та умов договору відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 13.11.2019 року має заборгованість - 48773,22 грн., яка складається з наступного: 12253,58 грн - заборгованість за кредитом, 10902,57 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 25617,07 грн - заборгованість за пенею.

Розрахунок суми заборгованості позивачем додається.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ "ПРИВАТБАНК".

У справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, клопотань не заявляв.

На адресу реєстрації місця проживання відповідача судом двічі направлялись ухвали про відкриття провадження та копію позову з доданими документами та судові виклики про дату та час судового засідання.

Відповідач судове поштове відправлення не отримав, до суду кореспонденція повертається з відмітками про інші причини невручення.

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомлені відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що судове поштове відправлення (копія позову з додатками, ухвала про відкриття спрощеного провадження) направлялося за адресою за місцем реєстрації відповідача (згідно адресної довідки), а згідно позначки працівника вручити поштове відправлення не представляється можливим, тому у суду є підстави розцінювати, що відповідач ухиляється від отримання судового виклику та є підстави вважати, що відповідач отримав ухвалу про відкриття спрощеного провадження та повідомлений про порядок розгляду справи.

Представник позивача просив справу розглядати у їх відсутність, на позовних вимогах наполягають та не заперечують у разі можливості проти заочного рішення.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, про що постановлено ухвалу суду.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов про стягнення заборгованості за кредитом підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Свій висновок суд мотивує тим, що між ОСОБА_1 відповідно до Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання кредитних карт від 18.12.2014 року отримала кредит у розмірі 12818,09 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Судом в якості доказу досліджено належним чином завірену копію Генеральної угоди яка підписана відповідачем (а.с.7).

АТ КБ "ПРИВАТБАНК" свої зобов`язання за Генеральною угодою виконав в повному обсязі.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 13.11.2019 року має заборгованість - 48773,22 грн., яка складається з наступного: 12253,58 грн - заборгованість за кредитом, 10902,57 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 25617,07 грн - заборгованість за пенею.

Суд, застосовуючи норми матеріального права виходить з такого.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами).

Отже судом на підставі даних документів встановлено та вважається що позивачем доведена обставина, що між сторонами був укладений кредитний договір.

Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний відповідно до закону судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків тільки недійсний правочин.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти),

визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли зголи з усіх істотних умов договору.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору, а відповідно до ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, при цьому розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ч.1 ст.546 та ст.549 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання.

За змістом ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, сплата неустойки є єдиним видом відповідальності за порушення зобов`язання незалежно від виду неустойки (штраф або пеня).

Відповідачем, всупереч ст. 81 ЦПК України, не надано доказів своєчасності виконання грошових зобов`язань за вказаним вище договором.

З врахуванням зазначеного, суд вважає, що позов слід задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до матеріалів справи позивачем при подачі позову сплачено судовий збір за розгляд справи у розмірі 1921,00 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями, доданими до матеріалів справи.

Враховуючи повне задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 1921 грн.

Керуючись ст.12,13,81,265,268,273-279,280-283 ЦПК України, ст.ст.11,207,525,526, 598,610,611,615,628,629,1049,1054 ЦК України суд,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.№50) до ОСОБА_1 (зареєстрована АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк - заборгованість станом на 13.11.2019 року у розмірі - 48773,22 грн., яка складається з наступного: 12253,58 грн - заборгованість за кредитом, 10902,57 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 25617,07 грн - заборгованість за пенею, згідно Генеральної угоди від .18.12.2014 року.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк судові витрати в розмірі 1921 грн. 00 коп понесені позивачем при звернені до суду з даним позовом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Одеського апеляційного суду через Іванівський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяР. М. Тимчук