Рішення

від 24.02.2020 по справі 947/21503/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/21503/19

Провадження № 2/947/479/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2020 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Маломуж А.І.

за участю секретаря судового засідання - Абухіної Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Комунального закладу Южненська міська лікарня (Одеська обл., м. Южне, вул. Хіміків, 1), третя особа - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення витрат на лікування, витрат на поховання та спорудження пам`ятнику, відшкодування моральної шкоди, завданою смертю,-

ВСТАНОВИВ:

06.09.2019 року позивачі звернулись до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Комунального закладу Южненська міська лікарня , третя особа - ОСОБА_3 про стягнення витрат на лікування, витрат на поховання та спорудження пам`ятнику, відшкодування моральної шкоди, завданою смертю, посилаючись на те, що у зв`язку з неналежним виконанням лікарем ОСОБА_3 своїх службових обов`язків настала смерть їх новонародженої дитини, що завдало їм душевних страждань та моральної шкоди.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Маломуж А.І.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Маломуж А.І. від 30.09.2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вказаній цивільній справі.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 2012.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивачі в судове засідання не з`явились, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, просили позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача КУ Южненська міська лікарня в судове засідання не з`явився повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив, надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив у задоволені позову відмовити, посилаючись на те, що розмір моральної шкоди занадто завищений та не відповідає методиці здійснення розрахунку моральної шкоди, а витрати на поховання позивач просить стягнути безпідставно, оскільки плід був мертвонародженим.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, пояснення на позов не надав.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, вислухавши сторони, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Так, судом встановлено, що новонароджена дитина жіночої статі батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 загинула в короткий проміжок часу під час пологів.

Відносно лікаря ОСОБА_3 було порушене кримінальне провадження за ч.1 ст.140 КК України.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26.12.2017 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.05.2019 року, обвинувачений за ч. 1 ст. 140 КК України ОСОБА_3 звільнений від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження закрите.

Ухвалою Верховного Суду від 09.07.2019 року у відкриті касаційного провадження - відмовлено.

Так, відповідно до ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки, зокрема, три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Згідно роз`яснень п. 1 Постанову №12 від 23.12.2005 року Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування до особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом.

Отже, звільнення від кримінальної відповідальності не є виправданням особи, про визнання її невинуватою у злочині, а передбачені законом підстави звільнення від кримінальної відповідальності, зокрема у зв`язку із закінченням строків давності, визнаються нереабілітуючими. З урахуванням того, що від кримінальної відповідальноcті може звільнятись лише та особа, яка зобов`язана її нести, вирішенню питання про звільнення від кримінальної відповідальності має передувати і точне встановлення фактичних обставин і правильна кваліфікація вчиненого злочину. На це орієнтує і Пленум Верховного Суду України Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності №12 від 23.12.2005 року, згідно якого при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд повинен переконатися у тому, що діяння, яке поставлено особі у провину, дійсно мало місце, що вони містить склад злочину, особа винувата у вчиненні останнього, а також, що умовами та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені Кримінальним кодексом України та лише після цього має бути постановлено (ухвалено) відповідне судове рішення у визначеному Кримінально-процесуальним кодексом України.

Таким чином, ОСОБА_3 погоджуючись на звільнення його від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.140 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності та на закриття кримінального провадження, відповідно до вимог ст. 49 КК України, що є нереабілітуючими підставами, погодився, що судом точно встановлені фактичні обставини справи та дана правильна кваліфікація вчиненого ним злочину, а судом було встановлено, що діяння, яке поставлено ОСОБА_3 у провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину за ч.1 ст. 140 КК України та останній винуватий у його вчиненні.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У вказаній ухвалі, судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_3 , згідно наказу головного лікаря Комунального закладу Южненська міська лікарня № 1097-к від 31.12.2010 призначений на посаду завідувача стаціонарного пологового відділення КЗ Южненська міська лікарня .

Будучи медичним працівником - лікарем акушером-гінекологом, маючи першу кваліфікаційну категорію та відповідні повноваження - ОСОБА_3 в порушенні своєї посадової інструкції, законів України та наказів МОЗ України, відповідно до своєї кваліфікаційної категорії, маючи можливість належним чином виконати свої обов`язки, а саме: перебуваючи у медичному закладі, маючи достатній досвід та кваліфікацію, всі необхідні умови та засоби для проведення лікування та лабораторних досліджень, провівши огляд потерпілої ОСОБА_1 , допустив злочинну недбалість (неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого) у реалізації ряду заходів, направлених на встановлення та дослідження об`єктивного стану породіллі, недооцінки факторів ризику перинатальної та материнської патології (гігантський плід) та неправильно вибрав тактику ведення пологів, внаслідок чого, спричинив тяжкі наслідки для хворої ОСОБА_1 (вагітність згідно Міжнародної статистичної класифікації хвороб МКХ-10 є хворобою), а саме допустив інтранатальну загибель плоду (згідно рішень Європейського суду з прав людини життя плоду тісно пов`язане з життям вагітної жінки і не може тлумачитися окремо від нього та права матері та плоду нерозривно пов`язані).

Так, 06.08.2014 р. о 07.00 год. в пологове відділення КЗ Южненська міська лікарня , яке розташоване за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Хіміків, будинок 1, поступила вагітна ОСОБА_1 з ознаками вагітності 41 тиждень, пологи треті термінові, перший період пологів, крупний плід.

Завідуючий пологовим відділенням КЗ Южненська міська лікарня ОСОБА_3 , перебуваючи на робочому місці згідно графіка роботи, прийняв ОСОБА_1 для проведення пологів.

Згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи № 360 від 15.12.2014 р., слідує що, смерть дитини виникла в результаті родової травми, та знаходиться у причинному зв`язку з неправильними діями осіб медичного персоналу, а саме лікаря, що лікував, та пов`язані, як з необґрунтованим рішенням про проведення пологів в КУ Южненська міська лікарня , так і з невиконанням додаткового акушерського прийому по вивільненню ручки і розродженню, після відсутності ефекту від проведеного прийому Мак - Робертса . Смерть дитини можна було запобігти за умови своєчасної діагностики гігантського плоду на етапі жіночої консультації та акушерського відділення КУ Южненська міська лікарня та прийняття рішення про госпіталізацію в перинатальний центр КУ ООКЛ . Тактика та план ведіння пологів були вибрані без урахування наявності факторів ризику (гігантський плід масою 5580 гр.) материнської та перинатальної патології. Таким чином, рішення про проведення пологів в КУ Южненська міська лікарня , було необґрунтованим та в даному випадку необхідно було направити ОСОБА_1 для пологів в перинатальний центр КУ ООКЛ .

Із висновку експерта № 5974 від 30.01.2015 року вбачається, що ОСОБА_1 ,1976 року народження, має в даний час такі індивідуально-психологічні особливості, як емоціональна ригідність, фіксованість на негативних переживаннях. Особистість в даний час характеризується зниженням кількості соціальних контактів, рівня активності і фону настрою, підвищенням рівня тривоги. Спостерігається фіксірованність на своїх переживаннях, знижена самооцінка. Відчуває почуття безвиході, фрустрировані основні життєві потреби. Знижено здатність до концентрації уваги, підвищена виснаженість уваги. У ОСОБА_1 є зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах перешкоджають активному соціальному функціонуванню потерпілої як особистості і виникло в результаті втрати дитини при народженні. До цих особливостей відносяться зниження рівня активності і фону настрою, підвищення рівня тривоги, фіксованість на своїх переживаннях, знижена самооцінка, відчуття безвиході, фрустірованність основних життєвих потреб, зниження способності до концентрації уваги, підвищення виснаженість уваги. Зазначені особливості можуть бути узагальненими як стан дистресу. Втрата дитини (інтранатальна загибель плода) є значно психотравмуючою для ОСОБА_1 . Їй заподіяні значні страждання (моральна шкода). Питання про розмір компенсації моральної шкоди не відноситься до компетенції експерта-психолога, розмір компенсації моральної шкоди визначається виключно судом. У разі, якщо суд буде використовувати формулу Ерделевського для визначення величини матеріальної компенсації моральної шкоди, коефіцієнт і (коефіцієнт індивідуальних особливостей) має дорівнювати 2.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.1 ст.140 КК України, як неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого.

Суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про закриття кримінальної справи відносно відповідача, останній не заперечував проти винесення такого рішення.

При цьому, з точки зору цивільного судочинства, Ухвала суду про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав, зумовлює виникнення у потерпілих (позивачів) цивільно-процесуального права на пред`явлення позову, а відносини з відшкодування шкоди трансформуються в деліктні зобов`язання щодо відшкодування шкоди завданої злочином.

Відповідно до ст.22, 1166 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Зазначені норми є загальними для відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Суд зазначає, що положення ст.1172 ЦК України стосуються відшкодування як майнової, так і моральної шкоди. Також, у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року №4 (зі змінами) визначено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

Відповідно до вимоги чинного законодавства України (ст. 23, ст. 1167 ЦК України) особа, якій завдано збитків, має також право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд дійшов до висновку, що позивачам безперечно спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, які пов`язані зі смертю дитини, при цьому позивачі постійно відчувають біль, горе, значні душевні страждання, а тому вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, задовольняючи позовну вимогу про стягнення моральної шкоди суд керується уставленою правктикою, у тому числі враховує практику Верховного суду (справа №520/16987/15-ц, провадження № 61-33886св18), відповідно до якої постановою Верховного суду було залишено рішення суду першої інстанції, згідно якого стягнуто моральну шкоду на користь позивача у розмірі 500000 грн. через душевні страждання втрати дитини за медичною помилкою.

В матеріалах справи наявні докази понесення позивачами витрат на лікування у відомчому Медичному реабілітаційному центрі Кремінці МВС України у розмірі 3000 грн. та на проїзд до санаторію 1589,24 грн.

Що стосується вимог про відшкодування витрат на поховання та спорудження пам`ятника у розмірі 12037,71 грн. суд зазначає наступне.

В Ухвалі Приморського районного суду м. Одеси від 26.12.2017 року у кримінальному проваджені № 522/11305/15-к, містяться висновки експерта № 423/2665/14 від 01.09.2014 року стосовно того, що дитина жіночої статі - мертвонароджена, про що свідчать дані судово-гістологічного дослідження трупа - наявність фетального ателектазу легенів, що характерно періоду внутрішньоутробного розвитку, тобто стан легень до моменту першого вдиху, а також негативні результату легеневої і шлунково-кишкової плавальних проб.

Судом встановлено, що тяжкі наслідки спричинені для хворої ОСОБА_1 (вагітність згідно Міжнародної статистичної класифікації хвороб МКХ-10 є хворобою), а саме допущено інтранатальну загибель плоду (згідно рішень Європейського суду з прав людини життя плоду тісно пов`язане з життям вагітної жінки і не може тлумачитися окремо від нього та права матері та плоду нерозривно пов`язані).

Враховуючи вищевикладене, тяжкі наслідки заподіяно саме матері мертвонародженої дитини - ОСОБА_1 .

Також в своїй позовній заяві позивачі посилаються на вимоги статті 1201 Цивільного кодексу України, а саме особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Правила зазначеної статті, закріплюють обов`язок особи, яка завдала шкоди смертю потерпілого, відшкодувати необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника особі, яка зробила ці витрати. Кредитором у даному випадку може бути будь-яка особа, як фізична, так і юридична, яка зробила ці витрати та надала відповідні докази. При цьому, розмір відшкодування не залежить від допомоги на поховання, що надана фізичним особам, які здійснили поховання. Це пов`язано із соціальною природою такої допомоги згідно Закон України від 18 січня 2001 р. Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням . Витрати на виготовлення пам 'ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам`ятників і огорож в даній місцевості.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди встановлено у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов`язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати. Тому вимоги про стягнення витрат на поховання можуть пред`являтись як особами, що мають право на відшкодування шкоди у зв`язку зі смертю годувальника, так і сторонніми до потерпілого громадянами і організаціями, що фактично понесли ці витрати.

Отже, враховуючи вищенаведене, у задоволенні цієї частини вимог слід відмовити, оскільки тяжкі наслідки завданні хворому (а вагітність згідно Міжнародної статистичної класифікації хвороб МКХ-10 є хворобою), а саме ОСОБА_1 .

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх часткового задоволення.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1167,1172 ЦК України, ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 77- 79, 80, 81, 89, 102, 110, 141, 258, 259, 263- 265, 352, 354 ЦПК України, , суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Комунального закладу Южненська міська лікарня (Одеська обл., м. Южне, вул. Хіміків, 1), третя особа - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення витрат на лікування, витрат на поховання та спорудження пам`ятнику, відшкодування моральної шкоди, завданою смертю задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу "Южненська міська лікарня", код ЄДРПОУ 34592230, на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , компенсацію моральної шкоди в розмірі 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн.

Стягнути з Комунального закладу "Южненська міська лікарня", на користь ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , компенсацію моральної шкоди в розмірі 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн.

Стягнути з Комунального закладу "Южненська міська лікарня", код ЄДРПОУ 34592230, на користь ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , додаткові витрати на санаторне лікування в розмірі 4589 (чотири тисячі п`ятсот вісімдесят дев`ять) грн. 24 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Комунального закладу "Южненська міська лікарня", код ЄДРПОУ 34592230, на користь держави судовий збір у розмірі5045 (п`ять тисяч сорок п`ять) грн. 89 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання Одеському апеляційному суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 24.02.2020 року.

Суддя Маломуж А. І.