Ухвала

від 25.02.2020 по справі 757/16309/18-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

Іменем України

25 лютого 2020 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою прокурора Генеральної прокуратури України, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_5 на ухвалу судді Печерського районного суду м. Києва від 25 вересня 2019 року,

за участю сторін провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 вересня 2019 року задоволено клопотання захисника ОСОБА_6 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42012000000000007 від 21.11.2012 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції Закону України від 05.01.2006) та від кримінальної відповідальності за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42012000000000007 від 21.11.2012 закрито.

Цією ж ухвалою по справі вирішено питання щодо речових доказів та відшкодування процесуальних витрат.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції зазначив про те, що судом встановлені підстави для звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення його до кримінальної відповідальності, так як ОСОБА_7 вчинив інкримінований йому злочин з якого починається відлік строків для притягнення його до кримінальної відповідальності у червні 2008 року, отже на дату розгляду даного клопотання минуло понад 11 років, а щодо заперечень прокурора проти звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України в частині притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 263 КК України, у зв`язку з тим, що останній був оголошений у розшук та ухилявся від слідства, суд ставиться критично, оскільки зупинення досудового розслідування у зв`язку з розшуком підозрюваного саме по собі ще не може свідчити про ухилення останнього від слідства.

Крім того, як зазначено в ухвалі суду, матеріали кримінального провадження не містять даних на підтвердження факту умисного вчинення ОСОБА_7 будь-яких дій, спрямованих на ухилення від слідства.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, прокурор Генеральної прокуратури України, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 25.09.2019 в частині звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 263 КК України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, розподілу процесуальних витрат, та призначити новий судовий розгляд кримінальної справи у суді першої інстанції.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала не ґрунтується на нормах кримінального закону, прийнята з істотним порушенням процесуального закону, не відповідає фактичним обставинам справи, дослідженим судом, та є незаконною.

Як зазначає апелянт, ОСОБА_7 вчинив інкримінований йому злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 КК України, з якого починається відлік строків для притягнення його до кримінальної відповідальності, у червні 2008 року, при цьому ухилився від досудового слідства, що підтверджується відповідними процесуальними рішеннями, долученими до матеріалів кримінальної справи (розшук обвинуваченого, застосування відносно нього запобіжного заходу, зупинення досудового слідства).

Отже, як вказує апелянт, ОСОБА_7 , маючи відповідний процесуальний статус підозрюваного та обвинуваченого, ухилявся від органів слідства з моменту пред`явлення обвинувачення відповідно до положень КПК України 1961 року та повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, відповідно до КПК України 2012 року, що є підставою для зупинки перебігу давності, і, відповідно свідчить про відсутність правових підстав для звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, проте, вказані обставини залишились поза увагою суду, і правова оцінка даному факту ухилення від органів слідства, не була надана у повній мірі.

Зокрема, як звертає увагу апелянт, судом не було проаналізовано відповідні встановлені слідчими суддями обставини щодо наявності підстав для затримання ОСОБА_7 з метою приводу, підстави для оголошення особи в розшук та заведення відповідної оперативно-розшукової справи відносно підозрюваного.

Тобто, як зазначає прокурор, фактично суд, маючи доведені належними і допустимими доказами обставини щодо ухилення обвинуваченого від слідства, хибно зробив висновок про наявність правових підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Як вказує прокурор, ч. 3 ст. 288 КПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, а отже, як вважає апелянт, зважаючи на відсутність підстав для звільнення від кримінальної відповідальності, відсутні правові підстави і для закриття кримінального провадження в частині притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за ст. 263 КК України.

На думку апелянта, судом безпідставно було покладено на рахунок держави судові витрати за проведення експертизи, так як беручи до уваги те, що вказані в обвинувальному акті експертні дослідження стосувались доказування обставин вчинення ОСОБА_7 інкримінованих йому злочинів, останнього звільнено від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, а тому, як вважає апелянт, є підстави для стягнення з останнього витрат, понесених у зв`язку із залученням стороною обвинувачення експертів, розмір яких вказано в обвинувальному акті і доведено підтверджуючими документами.

В поданих запереченнях на апеляційну скаргу прокурора Генеральної прокуратури України, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_5 , захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 посилаючись на те, що вимоги прокурора є незаконними, та такими що не підлягають задоволенню, просить залишити ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 25.09.2019 в кримінальній справі 757/16309/18-к без змін, а апеляційну скаргу прокурора Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу прокурора та просив її задовольнити; пояснення обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили залишити ухвалу суду без змін; вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минув строк 10 років, у разі вчинення тяжкого злочину.

Згідно з вимогами, передбаченими ч. 2 вказаної вище статті, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження № 42012000000000007 від 21.11.2012 року, злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 та який, відповідно до вимог ст. 12 цього Кодексу, кваліфікується як тяжкий злочин, було вчинено (закінчено) 16.05.2008 року, коли під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено шість бойових патронів калібру 7,62 мм, які останній незаконно придбав та зберігав без передбаченого законом дозволу.

17 березня 2009 року за даним фактом щодо ОСОБА_7 було порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

09 квітня 2009 року слідчим було винесено постанову про притягнення ОСОБА_7 як обвинуваченого та предявлення йому обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 357 КК України.

Однак вказана постанова ОСОБА_7 вручена не була, оскільки через його відсутність за місцем постійного проживання та невиконання доручення про привід останнього, цього ж дня, тобто 09 квітня 2009 року, ОСОБА_7 , постановою слідчого, оголошено в розшук, а 13 квітня 2009 року досудове слідство у кримінальній справі було зупинено до встановлення місцезнаходження обвинуваченого ОСОБА_7 .

У подальшому, 17 квітня 2009 року досудове слідство було спочатку відновлено, а потім знову зупинено.

23 січня 2012 року заступник прокурора Обухівського району своєю постановою скасував постанову слідчого від 17 квітня 2009 року про зупинення досудового слідства та направив кримінальну справу до СВ Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області для подальшого досудового слідства.

Починаючи з 2012 року досудове слідство у кримінальній справі, а потім і у кримінальному провадженні неодноразово зупинялось та відновлювалось.

При цьому слідчими суддями Обухівського районного суду Київської області, за клопотаннями слідчого, погодженими прокурором, приймалися неодноразові рішення про надання дозволу на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_7 , про що свідчать приєднані до справи копії відповідних ухвал від 23 березня 2015 року, від 23 листопада 2016 року, від 28 лютого 2018 року.

За таких обставин, приймаючи до уваги наявність постанов слідчого про зупинення кримінального провадження № 42012000000000007 від 21.11.2012 року щодо ОСОБА_7 , а також невиконаних рішень слідчих суддів про затримання та привід до суду підозрюваного, колегія суддів не має будь-яких законних підстав для того, щоб не погодитися з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що строк давності притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, станом на час винесення оскаржуваної ухвали, ще не закінчувався, оскільки він неодноразово зупинявся.

Посилання в ухвалі суду на те, що зупинення досудового розслідування у звязку з розшуком підозрюваного саме по собі не може свідчити про ухилення ОСОБА_7 від слідства, в даному конкретному випадку не може бути визнане обґрунтованим, з огляду на те, що орган досудового розслідування не обмежився винесенням лише постанови про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваного в розшук, а й неодноразово, на протязі кількох років звертався в установленому законом порядку до слідчого судді за наданням дозволу на затримання та привід підозрюваного, які не були виконані через відсутність будь-яких даних про місцезнаходження ОСОБА_7 , а тому суд першої інстанції не мав достатніх підстав для висновку про те, що матеріали кримінального провадження не містять даних на підтвердження вчинення ОСОБА_7 будь-яких дій, спрямованих на ухилення від слідства або суду.

У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що рішення суду в частині звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 263 КК України, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 цього Кодексу, є незаконним, оскільки при його постановленні були неправильно застосовані вимоги закону України про кримінальну відповідальність.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що ухвала Печерського районного суду м. Києва від 25 вересня 2019 року в частині звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за його обвинуваченням, а не підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, закриття кримінального провадження № 42012000000000007 від 21.11.2012 року, а також вирішення питання щодо речових доказів та відшкодування процесуальних витрат в цій частині підлягаєскасуванню, з призначенням нового розгляду за матеріалами зазначеного кримінального провадження в суді першої інстанції в частині обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 409, 418 і 419 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу прокурораГенеральної прокуратури України, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 25 вересня 2019 року в частині задоволення клопотання захисника ОСОБА_8 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 цього Кодексу; закриття кримінального провадження № 42012000000000007 від 21.11.2012 року, а також вирішення питання щодо речових доказів та відшкодування процесуальних витрат в цій частині скасувати.

Призначити новий судовий розгляд зазначеного кримінального провадження в суді першої інстанції в частині обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263 КК України.

У решті ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 25 вересня 2019 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )

Справа № 11-кп/824/246/2020

Категорія: ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 364 КК України

Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_9

Доповідач - суддя ОСОБА_1