Рішення

від 19.02.2020 по справі 160/12278/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року Справа № 160/12278/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. при секретарі судового засідання - Сергієнка В.Ю., за участю представника позивача - Халеміна М.Б. та представника відповідача - Луцевич А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Дніпрометиз до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Дніпрометиз (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 15.11.2019р. № 0004385005 та № 0004395005.

В обґрунтованння позовних вимог позивач зазначив, що висновки, які викладені в акті перевірки від 18.10.2019р. № 3/28-10-50-04-05393145 є необґрунтованими та незаконними, а отже і прийняті на підставі них податкові повідомлення - рішення є протиправними.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 р., відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву та всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову.

24.12.2019р. представником відповідача до суду надано заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Також, 03.01.2020р. представником відповідача надано до суду відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити та зазначив, що висновки перевірки відносно порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 200.1, абз. б п. 200., в п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України є такими, що обґрунтовані матеріалами перевірки та відповідають нормам чинного податкового законодавства, а отже, прийнятті на їх підставі податкові повідомлення - рішення є правомірними.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 р. клопотання Офісу великих платників податків Державної податкової служби задоволено, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання по справі на 21.01.2020р.

У судовому засіданні 21.01.2020р. закрито підготовче провадженя. Наступне судове засідання призначено на 19.02.2020р.

19.02.2020р. представником позивача надано до суду клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.02.2020р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.

Згідно з п. п. 20.1.4. п.20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 21.1. ст. 21 Податкового Кодексу, посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, а також не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.п.75.1.2 пп. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 78.1.8 п. 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Відповідно до п. 81.1. ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення такої перевірки та копії наказу про проведення перевірки

Згідно з пп. 83.1.1.-83.1.6 п. 83.1. ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючого органу під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Судом встановлено, що ПрАТ Дніпрометиз зареєстроване 30.06.1995 р. Виконкомом Дніпропетровської міської Ради народних депутатів м. Дніпропетровська, свідоцтво про державну реєстрацію від 30.06.1995р. №12241060024002905. Рішенням річних Загальних зборів акціонерів (протокол № 29 від 24.04.2017р.) ПАТ Дніпрометиз перейменовано в ПрАТ Дніпрометиз . З 25.08.1999 р. підприємство перебуває на податковому обліку в Дніпропетровському управлінні Офісу ВПП ДФС.

Так, на підставі направлень від 24.09.2019р. № 16/28-10-50-04-12 та № 17/28-10-50-04-12, виданих Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків ДПС, на підставі наказу Офісу ВПП ДПС № 128 від 19.09.2019 р., та відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватною акціонерного товариства Дніпрометиз (код ЄДРПОУ 05393145) з питань перевірки формування від`ємного значення податку на додану вартість по декларації податку на додану вартість за липень 2019 року, за результатами якої складено акт перевірки від 18.10.2019р. № 3/28-10-50-04-05393145 (далі - Акт перевірки).

Відповідно до Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення: п.198.1, п.198.2 ст. 198 ПК України, п.200.1, абз. б п.200.4, в п. 200.4 ст.200 ПК України, внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у липня 2019 року на суму 165331 грн. суму відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податного) періоду в липня 2019 року на 245541,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.11.2019р. № 0004385005 - зменшення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за липень 2019р. у розмірі 165331,00 грн. та № 0004395005 - зменшення суми, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за липень 2019р. у розмірі на суму 245541,00 грн.

Позивач вважає вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Так, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення тварів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу).

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до абз. б та в п.200.4. ст.. 200 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено, що ПрАТ Дніпрометиз мало господарські взаємовідносини у період, який перевірявся з наступними контрагентами, а саме:

-ТОВ БК СКІФ ДЕВЕЛОПМЕНТ -підрядні роботи (ремонт покрівлі, заміна вікон, утеплення фасаду) за договором № 405/19 від 17.04.2019р., послуги (монтаж та технічне обслуговування систем відеоспостереження) за договором № 18187/18 від 29.10.2018р., купівля-продаж товару (ноутбук, батарея, клавіатура, програмне забезпечення) за договором № 268/19 від 12.03.2019р.;

- ПП БРІО -підрядні роботи (ремонт, налагодження комірок, електромонтажні роботи) за договором № 299/18 від 21.03.2019р.;

- ПП АВІСБУД - підрядні роботи (послуги з розвитку виробництва оцинкованого дроту, ремонті роботи в електродному цеху) за договором № 258/19 від 07.03.2019р.

Як вбачається з Акту перевірки податковим органом зроблено висновки щодо взаємовідносин ПрАТ Дніпрометиз з контрагентами-постачальниками, а саме: ТОВ БК СКІФ ДЕВЕЛОПМЕНТ (код ЄДРПОУ 42215311), ПП БРІО (код ЄДРПОУ 35114019) та ПП АВІСБУД (код ЄДРПОУ 38433270), на підставі наданих до перевірки первинних документів, договорів, отриманої податкової інформації від ДПІ контрагентів, а також баз даних АІС Податковий блок, а саме: АІС Картка платника , АІС Зустрічні перевірки , АРМ Автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України , єдиний реєстр податкових накладних, підсистеми ІС Податковий блок : Обробка ПЗ та платежів , Реєстрація ПП , Аналітична система .

Суд звертає увагу на те, що підставою для визнання господарських взаємовідносин позивача з вищевказаними контрагентами нереальними стали наступні висновки:

1)ТОВ БК СКІФ ДЕВЕЛОПМЕНТ - невідповідність переліку працівників, заявлених контрагентом на отримання перепусток для виконання робіт, даним звіту контрагента 1-ДФ; інформація з АІС про контрагента, яка дає змогу стверджувати про відсутність у нього матеріально- технічного забезпечення та недостатню кількість працівників для надання такого обсягу послуг; неможливість простеження повного ланцюга постачання товарів та послуг на адресу контрагента за ЄРПН в липні 2019 р.; один з постачальників контрагента є фігурантом кримінального провадження; за ЄРПН товар - імпортного походження, проте за даними АІС за період 2018 р. - липень 2019 контрагент взагалі не здійснював імпортних операцій, тобто не встановлено придбання контрагентом товару із зазначеною номенклатурою. Підставою невизнання податкового кредиту є неможливість встановити, ким саме виконувались роботи на підприємстві позивача в травні, червні та липні 2019 р. та неможливість встановити джерело походження товару;

2) ПП БРІО - неможливість простеження повного ланцюга постачання товарів та послуг на адресу контрагента за ЄРПН в травні та червні 2019р.; деякі з постачальників контрагента є фігурантами кримінальних проваджень. Підставою невизнання податкового кредиту є неможливість встановити фактичного надавача послуг на підприємстві позивача в травні та червні 2019 р.

3) ПП АВІСБУД - згідно з ЄРПН зафіксовано факт зупинки та відмови в реєстрації на рівні Державної фіскальної служби податкової накладної, виписаної контрагентом на адресу позивача, з постачання ідентичних послуг за інший (ніж квітень 2019 р.) період; сумнів щодо наявність достатньої кількості працівників контрагента для виконання робіт на підприємстві позивача саме в квітні 2019 р.; не надано перепустки для заїзду автотранспорту на територію підприємства позивача та перелік працівників контрагента, які отримали дозвіл для виконання робіт; контрагент є фігурантом кримінального провадження. Підставою невизнання податкового кредиту є неможливість встановити, чи виконувались фактичне роботи на підприємстві позивача в квітні 2019 р.

Проте, суд зазначає, що не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом. Навіть, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та здійснених витрат.

При цьому, жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платників податків одержувачів товарів вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Так, господарські операції позивача з контрагентами підтверджуються наданими до перевірки договорами, специфікаціями, видатковими та податковими накладними, актами виконаних робіт, документами про оплату у безготівковій формі та іншими документами.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог ч.2 ст.9 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, та зауважень щодо їх оформлення в акті перевірки не міститься.

Отже, факт здійснення реальних господарських операцій між позивачем та його вищенаведеними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, а також документів, оформлених на виконання умов укладених договорів, які повністю відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача та рух його активів.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Порушення порядку здійснення господарської діяльності чи сплати податків контрагентом позивача (якщо такі порушення мали місце) та контрагентів по ланцюгу продажу/придбання, тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо вказаних контрагентів, оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України, юридичні відповідальність особи має індивідуальний характер.

Так, у постанові від 04.09.2018р. по справі № 818/1249/17 Верховний Суд зазначив, що посилання податкового органу на факт порушення кримінального провадження у відношенні контрагентів позивача в обгрунтування безтоварності господарських операцій є помилковим, оскільки сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності спірних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р.( Булвес АД проти Болгарії ) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є власністю у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону Про ПДВ стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. Аналогічні положення містяться й в Конституції України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що викладені в Акті перевірки обставини, що слугували прийняттю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є неправомірними та не обгрунтованими, спростовуються вищенаведеними доказами, а тому є такими, що прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом .

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаг та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що ...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно достатті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 6783,07 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №8423 від 02.12.2019 р.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 6783,07 грн. підлягає стягненню з бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Дніпрометиз (49000, м.Дніпро, пр.Слобожанський, 20, код ЄДРПОУ 05393145) до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, 11Г, код ЄДРПОУ 39441717) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 15.11.2019р. № 0004385005 та № 0004395005, винесені Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків ДПС.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників Державної податкової служби на користь Приватного акціонерного товариства Дніпрометиз судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6783,07 грн. (шість тисяч сімсот вісімдесят три гривні сім копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 03.03.2020р.

Суддя (підпис) М.В. Дєєв

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді І.В. Калита

03.03.2020

Рішення не набрало законної сили 03 березня 2020 р.

Помічник судді І.В. Калита