Рішення

від 17.02.2020 по справі 805/637/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2020 р. Справа№805/637/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., за участю: секретаря судового засідання Шемет Я.О., представника відповідача Пономарьова А.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Слов`янськ адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ПСМК ОРІС до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 січня 2018 року №0000101413, від 07 лютого 2019 року №0000781413, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю ПСМК ОРІС звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 січня 2018 року №0000101413.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно не визнав права позивача на формування податкового кредиту за господарськими відносинами з ТОВ БК КАРТІ , ТОВ ВЕЙК ТРЕЙД . Позивач вважає, що вищевказані господарські операції підтверджено необхідними первинними документами.

Посилаючись на норми Податкового кодексу України та інші нормативно-правові акти, що регулюють спірні правовідносини, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог позивач просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 05 січня 2018 року №0000101413, від 07 лютого 2019 року №0000781413.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

22 березня 2018 року представником ГУ ДФС надано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач зазначає, що під час перевірки ТОВ ПСМК ОРІС з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість встановлено порушення пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.188.1 ст. 188, пп185.1 ст. 185, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 738 637 гри., в тому числі по деклараціям з податку на додану вартість за липень 2017 року на суму 88 457 грн, за серпень 2017 року на суму 451 587 грн., за вересень 2017 року на суму 198 593грн., що призвело: до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету всього на суму 738 637 грн.

Враховуючи обставини встановлені перевіркою, ТОВ ПСМК ОРІС у податкових деклараціях з податку на додану вартість за спірний період безпідставно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по господарським операціям з ТОВ БК КАРТІ , ТОВ ВЕЙК ТРЕЙД , оскільки підприємством не доведено реальність здійснених господарських операцій та факт придбання ТМЦ у вказаних контрагентів.

З урахуванням наведеного представник Головного управління ДФС у Донецькій області вважає позовні вимоги необґрунтованими.

28 березня 2018 року судом постановлено ухвалу про продовження строків проведення підготовчого провадження ще на тридцять днів.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року призначено судово - економічну експертизу, провадження по справі було зупинено до одержання її результатів.

22 лютого 2019 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої останній просить крім скасування податкового повідомлення-рішення від 05 січня 2018 року №0000101413, скасувати податкове повідомлення-рішення від 07 лютого 2019 року №0000781413.

09 січня 2020 року судом поновлено провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 16 січня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважав спірні податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими. Більш детальні пояснення виклав у відзиві на позов та інших заявах по суті справи, мотивувальна частина яких, аналогічна тим обставинам, що викладені у акті перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги та заперечення, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю ПСМК ОРІС є юридичною особою, зареєстроване 27.07.2011 р., номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 1 270 102 0000 003519, ідентифікаційний код 37747487, місцезнаходження: 84323, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Паркова, будинок 14, квартира 36.

У відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності позивача є 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель (основний).

У період, за який проводилася перевірка, зареєстрований платником податку на додану вартість.

З 24 листопада 2017 року по 07 грудня 2017 року посадовими особами ГУ ДФС у Донецькій області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ ПСМК ОРІС з питань дотримання повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємодії з контрагентами: ТОВ БК КАРТІ та ТОВ ВЕЙК ТРЕЙД за період з 01 07.2017 року по 30.09.2017 року.

За результатами перевірки 04 грудня 2017 року був складений акт №828/05-99-14-13-37747487, згідно якого встановлено, що господарські операції ТОВ ПСМК ОРІС з ТОВ БК КАРТІ , ТОВ ВЕЙК ТРЕЙД не є господарською діяльністю підприємства, оскільки не спричинили реального настання юридичних наслідків, що позбавляє ТОВ ПСМК ОРІС права на формування податкового кредиту та витрат.

Таким чином, фіскальний орган дійшов висновку про порушення ТОВ ПСМК ОРІС : пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.188.1 ст. 188, пп185.1 ст. 185, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 738 637 гри., в тому числі по деклараціям з податку на додану вартість за липень 2017 року на суму 88 457 грн, за серпень 2017 року на суму 451 587 грн., за вересень 2017 року на суму 198 593грн., що призвело: до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету всього на суму 738 637 грн.

05 січня 2018 року ГУ ДФС у Донецькій області на підставі акту перевірки від 04 грудня 2017 року №828/05-99-14-13-37747487 прийнято податкове повідомлення-рішення № №0000101413, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 923296,25 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням 738637,00 грн. та за штрафними санкціями 184659,25 грн. (25 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання).

07 лютого 2019 року ГУ ДФС у Донецькій області на підставі статті 123 Податкового Кодексу України, яка визначає, що при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання, з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування, додатково прийнято податкове повідомлення-рішення №0000781413, яким до позивача застосовані штрафні санкцій у сумі 184 659,25 грн., що складає 25% від грошового зобов`язання 738 637 грн., зафіксованого в акті перевірки від 04 грудня 2017 року №828/05-99-14-13-37747487.

Позивач оскаржує вищевказані рішення, як такі, що прийняті не обґрунтовано, тобто, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення із порушенням норм чинного законодавства.

Під час розгляду справи, судом встановлені наступні обставини.

13 червня 2017 року між позивачем (замовник) та ТОВ БК КАРТІ (підрядник) укладено договір підряду № 13-06о, згідно умов якого, підрядник зобов`язується виконати роботи з механічної обробки деталей з матеріалу замовника, а замовник зобов`язується оплачувати такі роботи (т. 2 а.с. 217-219).

26 липня 2017 року між позивачем (замовник) та ТОВ БК КАРТІ (підрядник) укладено договір підряду № 26-07, згідно умов якого, підрядник зобов`язується виконати роботи по виготовленню та монтажу металоконструкцій, поточний ремонт металоконструкцій, поточний ремонт збагальчуваного обладнання, поточний ремонт трубопроводів для філіалу ЦОФ Павлоградська ПАО ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ , а замовник зобов`язується оплачувати такі роботи (т. 2 а.с. 111-112).

26 липня 2017 року між позивачем (замовник) та ТОВ БК КАРТІ (підрядник) укладено договір підряду № 2р, згідно умов якого, підрядник зобов`язується виконати роботи з ремонту (поточний, капітальний, заміна) технологічного обладнання на ПАО ДТЕК Октябрьска ЦОФ м.Білицке, а замовник зобов`язується оплачувати такі роботи (т. 2 а.с. 173-174).

26 липня 2017 року між позивачем (замовник) та ТОВ БК КАРТІ (підрядник) укладено договір підряду № 3р, згідно умов якого, підрядник зобов`язується виконати роботи на території ПАО АКХЗ , м.Авдіївка, а замовник обов`язується оплачувати такі роботи (т. 2 а.с. 78-87).

16 серпня 2017 року між позивачем (замовник) та ТОВ БК КАРТІ (підрядник) укладено договір підряду № 1кр, згідно умов якого, підрядник зобов`язується виконати роботи з технічного обслуговування кранів, а замовник зобов`язується оплачувати такі роботи (т. 2 а.с. 138-140).

06 липня 2017 року між позивачем (замовник) та ТОВ БК КАРТІ (підрядник) укладено договір підряду № 06-07о, згідно умов якого, підрядник зобов`язується виконати роботи з механічної обротки деталей з матеріалу замовника а замовник зобов`язується оплачувати такі роботи (т. 2 а.с. 184-186).

19 липня 2017 року між позивачем (замовник) та ТОВ БК КАРТІ (підрядник) укладено договір підряду № 19-07, згідно умов якого, підрядник зобов`язується виконати роботи з виготовлення комплектуючих (запасних частин до турбогенераторів) з використанням деталей, заготовок та матеріалів замовника, що передаються в якості давальницької сировини, та виконанням робот з мехобробки, термообробки, формовки, опресування, проведення іспитів та інші, а замовник зобов`язується оплачувати такі роботи (т. 2 а.с. 208-210).

26 липня 2017 року між позивачем (замовник) та ТОВ БК КАРТІ (підрядник) укладено договір підряду № 1и, згідно умов якого, підрядник зобов`язується виконати роботи номенклатура яких визначена у специфікаціях, а замовник зобов`язується оплачувати такі роботи. Роботи виконуються на території ПАТ ММК імені Ілліча (т. 2 а.с. 231-240).

26 липня 2017 року між позивачем (замовник) та ТОВ БК КАРТІ (підрядник) укладено договір підряду № 1р, згідно умов якого, підрядник зобов`язується з використанням матеріалів та обладнання замовника виконати роботи з реконструкції приводів радіальних сгущувачів ДОРРА П-24 на ПАТ ДТЕК Допропільська ЦОФ , а замовник зобов`язується оплачувати такі роботи (т. 2 а.с. 163-164).

30 червня 2017 року між позивачем (замовник) та ТОВ БК КАРТІ (підрядник) укладено договір підряду №30-06к, згідно умов якого, підрядник зобов`язується виконати роботи з відновлювального ремонту, доопрацюванню та модернізації установки коллекторів та її комплектуючих БИЛТ.302415.001 (6ТХ.030.562), а замовник оплачувати такі роботи (т. 2 а.с. 226-228).

26 липня 2017 року між позивачем (замовник) та ТОВ БК КАРТІ (підрядник) укладено договір підряду №4р, згідно умов якого, підрядник зобов`язується виконати роботи перелік яких визначено у специфікаціях, а замовник зобов`язується оплачувати такі роботи. Роботи здійснюються на території ПАТ АКХЗ (т. 2 а.с. 148-157).

26 липня 2017 року між позивачем (замовник) та ТОВ БК КАРТІ (підрядник) укладено договір підряду №5а, згідно умов якого, підрядник зобов`язується виконати роботи з визначені додатками до договору на ПАТ МК Азовсталь , а замовник зобов`язується оплачувати такі роботи (т. 2 а.с. 118-129).

Про виконання умов вказаних договорів свідчать акти виконаних робіт: № 31 від 31.07.2017, № 15 від 24.07.2017, № 14 від 19.07.2017, № 1 від 02.08.2017, № 1360 від 27.09.2017, № 1361 від 27.09.2017, № 1362 від 27.09.2017, №1363 від 27.09.2017, № 1364 від 27.09.2017, № 1365 від 27.09.2017, № 1366 від 27.09.2017, № 1367 від 27.09.2017, № 1368 від 27.09.2017, №1369 від 27.09.2017, № 1370 від 27.09.2017, № 1371 від 27.09.2017, № 1372 від 27.09.2017, за серпень 2017 року №1107, за серпень 2017 року №1108, за серпень 2017 року №21109, за серпень 2017 року №1110, за серпень 2017 року №1111, за серпень 2017 року №1112, за серпень 2017 року №1113, за серпень 2017 року №1114, за серпень 2017 року №1115, за серпень 2017 року №1116, за серпень 2017 року №1117, за серпень 2017 року №1118, за серпень 2017 року №1119, за серпень 2017 року №1120, за серпень 2017 року №1121, за серпень 2017 року №1122, за серпень 2017 року №1123, за серпень 2017 року №1124, за серпень 2107 року №1125, за серпень №1126, за серпень 2017 року №1127, за серпень 2017 року №1128, за серпень 2107 року №1129, за серпень 2017 року №1130, за серпень 2017 року №1131, за серпень 2017 року №1132, за серпень 2017 року №1202, № 1255 за вересень 2017 року, № 1038 за серпень 2017 року, №954 за вересень 2017 року, № 1312 за вересень 2017 року, № 704 за серпень 2017 року, № 703 за серпень 2017 року, № 702 за серпень 2017 року, № 752 за вересень 2017 року, № 1039 за серпень 2017 року, № 766 від 16.08.2017 року, № 801 від 19.07.2017 року, № 1495 за серпень 2017 року, № 1411 за вересень 2017 року, № 1412 за вересень 2017 року, № 753 від 16.08.2017 року, № 1037 від 21.08.2017 року, № 459 від 11.08.2017 року, № 50 від 02.08.2017 року, № 1452 від 31.07.2017 року, № 1050 від 24.07.2017 року, № 900 від 19.07.2017 року, № 866 від 18.08.2017 року, № 865 від 18.08.2017 року, № 864 від 18.08.2017 року, № 1251 від 27.07.2017 року, № 700 від 17.07.2017 року, № 709 від 15.08.2017 року, № 905 від 19.09.2017 року (т. 2 а.с. 3-6, 8-11, 13-16, 18-21, 23-26, 28-31, 33-34,36-37,39-40,42-43, 45-46, 48-55, 57-62, 64-69,71-76,88-94,96-102,104-109,113-118,120-124, 126-128, 130-136, 141-146, 158-161, 169, 171, 175-178, 180-182, 194, 196, 199, 200, 202, 204, 206, 211, 213,215,222,224,229,242,244-247).

Розрахунок з боку позивача за виконані роботи підтверджується платіжними дорученнями: №1275 від 15.08.2017 року, №1289 від 23.08.2017 року, №1290 від 28.08.2017 року, №1309 від 13.09.2017 року, №1297 від 15.08.2017 року, №1355 від 01.11.2017 року, №1309 від 13.09.2017 року, №1356 від 01.11.2017 року, №1311 від 15.09.2017 року, №126 від 15.09.2017 року, №1357 від 01.11.2017 року, №1359 від 01.11.2017 року, №1274 від 11.08.2017 року, №1281 від 18.08.2017 року, №1295 від 05.09.2017 року, №1335 від 03.10.2017 року, №1336 від 05.10.2017 року, №1343 від 06.10.2017 року, №1345 від 17.10.2017 року, №1346 від 17.10.2017 року, №1352 від 23.10.2017 року, №134 від 03.10.2017 року, №135 від 13.09.2017 року, №141 від 23.10.2017 року, №142 від 26.10.2017 року, №1275 від 11.08.2017 року, №1306 від 08.09.2017 року, №1307 від 11.09.2017 року, №1308 від 13.09.2017 року, №143 від 26.10.2017 року, №1360 від 01.11.2017 року, №1325 від 22.09.2017 року, №1324 від 22.09.2017 року, №1330 від 27.09.2017 року, №130 від 29.09.2017 року, №1334 від 02.10.2017 року, №131 від 02.10.2017 року, №1296 від 05.09.2017 року, №125 від 12.09.2017 року, №1314 від 21.09.2017 року, №128 від 21.09.2017 року, №1358 від 01.11.2017 року (т.5 а.с. 11-29).

06 липня 2017 року між позивачем (покупець) та ТОВ ВЕЙК ТРЕЙД (постачальник) укладено договір № 07-5, згідно умов якого, постачальник зобов`язується поставити Покупцю продукцію, що зизначена у специфікаціях (т. 3 а.с. 106-107).

На виконання умов вказаного договору ТОВ ВЕЙК ТРЕЙД було складено видаткові накладні: № 500 від 13.07.2017 р., № 450 від 12.07.2017 р., № 150 від 06.07.2017 року(т.3. а.с.111,112,113).

Розрахунок з боку позивача за поставлені товари за договором поставки № 07-5 підтверджується платіжними дорученнями: № 1262 від 31.07.2017 р., № 526 від 17.07.2017 р., № 549 від 21.07.2017 р. (т.3 а.с. 117,136,137).

Вказані роботи та товарі використані у власній господарській діяльності з метою виконання робот по договорам підряду та субпідряду, що були укладені з ТОВ ТОРМАШ , ТОВ АНЕГА , ПАО АКХЗ , Харківська регіональна філія АТ УГМК , НВП МП ПРОМТЕХКОНСТУКЦИЯ, ПАТ БЕТОНМАШ , АТ МЕА ЕЛТА , ТОВ БУДДЕТАЛЬ .

Також за вказаними господарськими операціями позивачу контрагентами були видані податкові накладні, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, наведених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов`язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

Отже, одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (частина 1 статті 632 ЦК України).

Згідно з частина 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За пунктом 198.3 цієї ж статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення суми податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду на суму податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Як вже судом зазначалось, ухвалою суду від 24 квітня 2018 року по справі призначено судово - економічну експертизу.

На вирішення судового експерта-економіста поставлені наступні питання:

1. чи підтверджуються первинними документами бухгалтерського, податкового обліку товариства з обмеженою відповідальністю ПСМК ОРІС висновок акту перевірки Головного управління ДФС у Донецькій області №828/05-99-14-13-37747487 від 14.12.2017 р. Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю ПСМК ОРІС (код ЄДРПОУ 37747487) з питань дотримання повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з контрагентам: ТОВ БК КАРТІ (код ЄДРПОУ 41377509) та ТОВ ВЕЙК ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 41377599) за період з 01.07.2013 року по 30.09.2017 року , щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю ПСМК ОРІС п. 14 1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, пп185.1 ст. 185, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 738637 грн., в тому числі по деклараціям з податку на додану вартість за липень 2017 року на суму 88457 грн., за серпень 2017 року на суму 451587 грн., за вересень 2017 року на суму 198593грн., що призвело: до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 738637 грн. в тому числі по деклараціям з податку на додану вартість за липень 2017 року на суму 88 457 грн., за серпень 2017 року на суму 451587 грн. за вересень 2017 року на суму 198593 грн., що стало підставою для прийняття ГУ ДФС в Донецькій області податкового повідомлення-рішення №0000101413 від 05.01.2018 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 923296,25 грн. (в тому числі збільшення за податковими зобов`язаннями +738637 та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 184659,25 грн.)?

2. Встановити наявність підстав (з урахуванням досліджень за попереднім питанням) для застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій, зазначених у спірному податковому повідомленні-рішенні.

04 грудня 2019 року на адресу суду надійшов висновок судової економічної експертизи №43/1 від 05.10.2019 року.

За результатами дослідження експертом встановлено, що об`єкт оподаткування у вигляді отриманих робіт та товарів наявний; база оподаткування та ставка податку визначена у актах виконаних робіт та в накладних; події у вигляді списання коштів з банківського рахунка платника податку в рахунок оплати отриманих робот та товарів та утримання робот та товарів відбулися, правильно оформлені та своєчасно зареєстровані у ЄДРПН податкові накладні наявні.

Таким чином по першому питанню експерт дійшов висновку, що висновок акту перевірки Головного управління ДФС у Донецькій області №828/05-99-14-13-37747487 від 14.12.2017 р. Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю ПСМК ОРІС (код ЄДРПОУ 37747487) з питань дотримання повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з контрагентам: ТОВ БК КАРТІ (код ЄДРПОУ 41377509) та ТОВ ВЕЙК ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 41377599) за період з 01.07.2013 року по 30.09.2017 року , щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю ПСМК ОРІС п. 14 1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, пп185.1 ст. 185, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 738637 грн., в тому числі по деклараціям з податку на додану вартість за липень 2017 року на суму 88457 грн., за серпень 2017 року на суму 451587 грн., за вересень 2017 року на суму 198593 грн., що призвело: до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 738637 грн. в тому числі по деклараціям з податку на додану вартість за липень 2017 року на суму 88 457 грн., за серпень 2017 року на суму 451587 грн. за вересень 2017 року на суму 198593 грн., не підтверджується.

По другому питанню експерт зазначив, що оскільки за результатами проведеного дослідження, висновки, викладені в акті перевірки ДФС №828/05-99-14-13-37747487 від 14.12.2017 р. не підтверджені, підстави для застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій відсутні.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно частини 1 статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Суд при прийнятті рішення враховує висновок судової економічної експертизи, оскільки експертом при дослідженні наданих документів було перевірено повноту та правильність заповнення реквізитів досліджених об`єктів (наявність дати, підпису осіб, обов`язкових реквізитів), встановлювалась відповідність господарських операцій, відображених на рахунках, законодавчим актам і нормативній базі, проводилось зіставлення даних наданої бухгалтерської документації, з метою перевірки правильності розрахунків в наданій документації, проводився арифметичний підрахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання умов договорів поставки товару між позивачем - ТОВ ПСМК ОРІС та його контрагентами, за умовами якого підприємство надає одержувачу товари та послуги, до суду були надані договори, акти виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, документи, що свідчать про подальше використання придбаного товару та послуг у власній господарській діяльності, які враховуються для визначення суми податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, відповідають вимогам Закону №996-ХІV, а від так, є належними та допустимими доказами, що підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ БК КАРТІ , ТОВ ВЕЙК ТРЕЙД , у перевіряємий період, а також те, що ці операції спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Податковий орган, стверджуючи про відсутність у позивача реальних господарських операцій, не заперечує того факту, що внаслідок цих операцій змінився майновий стан позивача - він отримав товар, який в подальшому використовував у власній господарській діяльності. Ці факти подальшого використання позивачем товару взагалі податковий орган не спростовує.

Крім того, суд не приймає доводів контролюючого органу щодо відсутності документів, які підтверджують якість товару, оскільки податкове законодавство не ставить право платника на формування податкових вигод у залежність від наявності таких документів, а тому їх ненадання, за умови підтвердження поставки продукції іншими первинними документами, не є підставою для висновку про нездійснення господарських операцій.

Вищевказана правова позиція узгоджується із висновками Верховного суду, що викладені у постановах від 26 червня 2018 року у справі №826/548/17, від 12 червня 2018 року у справі № 822/2198/17, від 05 червня 2018 року у справі №2а-1570/6063/12, від 21 серпня 2018 року у справі № 826/17880/15.

З приводу посилань відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних суд зазначає, що правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників), при цьому, документи обумовлені вказаними правилами зокрема, товарно-транспортні накладні, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з п. 11.4 названих правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом.

Замовником перевезень, у даному випадку, виступали контрагенти позивача, а тому обов`язок оформлення товарно-транспортних накладних покладений саме на останніх.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.

Отже, складання товарно-транспортної накладної є обов`язковим виключно при укладені договору перевезення, як окремого зобов`язання.

Узагальнена податкова інформація щодо ТОВ ВЕЙК ТРЕЙД , на яку посилався відповідач, є неприйнятною, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція міститься у численних рішеннях Верховного Суду, в тому числі рішеннях від 06.02.2018 року по справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року в справі №816/809/17.

Згідно із частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами для визначення податкового кредиту мали реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Вищевказана правова позиція відповідає численним висновкам Верховного суду, в тому числі у рішенні від 06.03.2018 року по справі №826/15950/15, які суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Суд також вважає необхідним зазначити, що Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив:

70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 .

Відповідна позиція викладена у рішенні Верховного Суду України, який у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року № 21-4953а15 у справі за позовом приватного акціонерного товариства МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (правонаступник - Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.

Приймаючи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що позивачем були надані належним чином оформлені документи, передбачені законодавством про податки та збори, відповідач, навпаки, не надав належних та допустимих доказів порушення позивачем діючого податкового законодавства України щодо не підтвердження здійснення господарських операцій, у зв`язку з придбанням товару за договорами, укладеними з ТОВ БК КАРТІ , ТОВ ВЕЙК ТРЕЙД .

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 05 січня 2018 року №0000101413, від 07 лютого 2019 року №0000781413, є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті в супереч вимогам Конституції та законів України, не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, з урахуванням принципів адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю ПСМК ОРІС до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 січня 2018 року №0000101413, від 07 лютого 2019 року №0000781413, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем сплачено за проведення експертизи у сумі 28000,00 грн. та сплачений судовий збір за подання даного адміністративного позову у розмірі 16619,35 грн. суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю ПСМК ОРІС до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 січня 2018 року №0000101413, від 07 лютого 2019 року №0000781413 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 05 січня 2018 року №0000101413.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 07 лютого 2019 року №0000781413.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ПСМК ОРІС (місцезнаходження: 84323, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Паркова, будинок 14, квартира 36, код ЄДРПОУ 37747487) понесені судові витрати зі сплати судового збору та проведенням експертизи у розмірі 44619 (сорок чотири тисячі шістсот дев`ятнадцять) грн. 35 коп.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини 17 лютого 2020 року.

Повне судове рішення складено 27 лютого 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Лазарєв