Постанова

від 01.07.2020 по справі 805/637/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року справа №805/637/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Арабей Т.Г., Казначеєва Е.Г.,

секретар судового засідання - Мирошниченко О.Л.,

за участю:

позивач - не з`явився,

представника відповідача - Сенникова А.А., на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 805/637/18-а (головуючий І інстанції Лазарєв В.В., текст рішення складено у приміщенні суду за адресою: вул. Добровольського, 1, м. Слов`янськ Донецької області) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПСМК ОРІС до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 січня 2018 року № 0000101413, від 07 лютого 2019 року № 0000781413,-

ВСТАНОВИВ:

В січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю ПСМК ОРІС (далі-позивач, ТОВ ПСМК ОРІС ) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05 січня 2018 року №0000101413, та від 07 лютого 2019 року №0000781413 (т.1, а.с. 4-8, т.6, а.с. 48-49).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 05 січня 2018 року № 0000101413. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 07 лютого 2019 року № 0000781413. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області на користь ТОВ ПСМК ОРІС понесені судові витрати зі сплати судового збору та проведення експертизи у розмірі 44619,35 грн. (т.7, а.с.44-50).

Відповідач з вказаним рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій послався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просив скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що відповідно до п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п.78.1.4 п.78.1 ст. 78, ст.79 Податкового кодексу України та наказу ГУ ДФС у Донецькій області від 17.11.2017 року № 1416 податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість ТОВ ПСМК ОРІС по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ БК КАРТІ та ТОВ ВЕЙК ТРЕЙД за період з 01.07.2017 року по 30.09.2017 року. За результатами перевірки 14 грудня 2017 року був складений акт № 828/05-99-14-13-37747487, яким встановлено завищення сум податкового кредиту на загальну суму 738 637 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на суму 738 637 грн. Вважає, що фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ БК КАРТІ та ТОВ ВЕЙК ТРЕЙД не спричинили реального настання юридичних наслідків, що позбавляє позивача права на формування податкового кредиту та витрат, оскільки не встановлено факту отримання ТОВ ПСМК ОРІС робіт (послуг) від ТОВ БК КАРТІ , та факту отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ ВЕЙК ТРЕЙД . Посилається на правову позицію Верховного Суду України викладену в постанові від 27.06.2017 року у справі № 21-3418а16 та правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 26.03.2019 року у справі № 826/5263/14 (т.7, а.с.53-58).

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2020 року у зв`язку з реорганізацією органів ДФС замінено відповідача у даній справі з Головного управління ДФС у Донецькій області на Головне управління ДПС у Донецькій області (т.7, а.с. 80).

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, заслухав суддю - доповідача, пояснення представника відповідача перевірив матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, встановив наступне.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю ПСМК ОРІС є юридичною особою, зареєстроване 27.07.2011 року, номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 1 270 102 0000 003519, ідентифікаційний код 37747487, місцезнаходження: 84323, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Паркова, будинок 14, квартира. Основним видом економічної діяльності позивача за кодом КВЕД 41.20 є будівництво житлових і нежитлових будівель.

Посадовими особами ГУ ДФС у Донецькій області з 24 листопада 2017 року по 07 грудня 2017 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ ПСМК ОРІС , з питань дотримання повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємодії з контрагентами: ТОВ БК КАРТІ та ТОВ ВЕЙК ТРЕЙД за період з 01 07.2017 року по 30.09.2017 року. За результатами вказаної перевірки перевірки 14 грудня 2017 року був складений акт №828/05-99-14-13-37747487, згідно якого встановлено, що господарські операції ТОВ ПСМК ОРІС з ТОВ БК КАРТІ , ТОВ ВЕЙК ТРЕЙД не є господарською діяльністю підприємства, оскільки не спричинили реального настання юридичних наслідків, що позбавляє ТОВ ПСМК ОРІС права на формування податкового кредиту та витрат (т.1, а.с. 14-49).

В зазначеному акті податковий орган дійшов висновку про порушення ТОВ ПСМК ОРІС : пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.188.1 ст. 188, пп185.1 ст. 185, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 738 637 гри., в тому числі по деклараціям з податку на додану вартість за липень 2017 року на суму 88 457 грн, за серпень 2017 року на суму 451 587 грн., за вересень 2017 року на суму 198 593грн., що призвело: до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету всього на суму 738 637 грн.

05 січня 2018 року ГУ ДФС у Донецькій області на підставі акту перевірки від 04 грудня 2017 року № 828/05-99-14-13-37747487 прийнято податкове повідомлення-рішення № № 0000101413, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 923296,25 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням 738637,00 грн. та за штрафними санкціями 184659,25 грн. (25 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання) (т.1, а.с. 50).

07 лютого 2019 року ГУ ДФС у Донецькій області на підставі статті 123 Податкового Кодексу України, яка визначає, що при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання, з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування, додатково прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000781413, яким до позивача застосовані штрафні санкцій у сумі 184 659,25 грн., що складає 25% від грошового зобов`язання 738 637 грн., зафіксованого в акті перевірки від 14 грудня 2017 року № 828/05-99-14-13-37747487 (т.6, а.с. 50-51).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними підприємство звернулось до суду про їх скасування.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом.

Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Приписами підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Також, у відповідності до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За положеннями ст. ст. 42-44 цього ж Кодексу підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Підприємництво здійснюється на основі в тому числі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Як слідує зі ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов`язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

З приписів статті 6 ЦК України вбачається, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

З аналізу викладених норм вбачається, що одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Вирішуючи питання щодо реальності господарських операцій ТОВ ПСМК ОРІС , з питань дотримання повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємодії з контрагентами ТОВ БК КАРТІ та ТОВ ВЕЙК ТРЕЙД , колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 13 червня 2017 року між позивачем (замовник) та ТОВ БК КАРТІ (підрядник) укладено договір підряду № 13-06о, згідно умов якого, підрядник зобов`язується виконати роботи з механічної обробки деталей з матеріалу замовника, а замовник зобов`язується оплачувати такі роботи (т. 2 а.с. 217-219).

30 червня 2017 року між позивачем (замовник) та ТОВ БК КАРТІ (підрядник) укладено договір підряду № 30-06к, згідно умов якого, підрядник зобов`язується виконати роботи з відновлювального ремонту, доопрацюванню та модернізації установки коллекторів та її комплектуючих БИЛТ.302415.001 (6ТХ.030.562), а замовник оплачувати такі роботи (т. 2 а.с. 226-228).

26 липня 2017 року між позивачем (замовник) та ТОВ БК КАРТІ (підрядник) укладено договір підряду № 26-07, згідно умов якого, підрядник зобов`язується виконати роботи по виготовленню та монтажу металоконструкцій, поточний ремонт металоконструкцій, поточний ремонт збагальчуваного обладнання, поточний ремонт трубопроводів для філіалу ЦОФ Павлоградська ПАО ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ , а замовник зобов`язується оплачувати такі роботи (т. 2 а.с. 111-112).

26 липня 2017 року між позивачем (замовник) та ТОВ БК КАРТІ (підрядник) укладено договір підряду № 2р, згідно умов якого, підрядник зобов`язується виконати роботи з ремонту (поточний, капітальний, заміна) технологічного обладнання на ПАО ДТЕК Октябрьска ЦОФ м.Білицке, а замовник зобов`язується оплачувати такі роботи (т. 2 а.с. 173-174).

26 липня 2017 року між позивачем (замовник) та ТОВ БК КАРТІ (підрядник) укладено договір підряду № 3р, згідно умов якого, підрядник зобов`язується виконати роботи на території ПАО АКХЗ , м.Авдіївка, а замовник обов`язується оплачувати такі роботи (т. 2 а.с. 78-87).

16 серпня 2017 року між позивачем (замовник) та ТОВ БК КАРТІ (підрядник) укладено договір підряду № 1кр, згідно умов якого, підрядник зобов`язується виконати роботи з технічного обслуговування кранів, а замовник зобов`язується оплачувати такі роботи (т. 2 а.с. 138-140).

06 липня 2017 року між позивачем (замовник) та ТОВ БК КАРТІ (підрядник) укладено договір підряду № 06-07о, згідно умов якого, підрядник зобов`язується виконати роботи з механічної обротки деталей з матеріалу замовника а замовник зобов`язується оплачувати такі роботи (т. 2 а.с. 184-186).

19 липня 2017 року між позивачем (замовник) та ТОВ БК КАРТІ (підрядник) укладено договір підряду № 19-07, згідно умов якого, підрядник зобов`язується виконати роботи з виготовлення комплектуючих (запасних частин до турбогенераторів) з використанням деталей, заготовок та матеріалів замовника, що передаються в якості давальницької сировини, та виконанням робот з мехобробки, термообробки, формовки, опресування, проведення іспитів та інші, а замовник зобов`язується оплачувати такі роботи (т. 2 а.с. 208-210).

26 липня 2017 року між позивачем (замовник) та ТОВ БК КАРТІ (підрядник) укладено договір підряду № 1и, згідно умов якого, підрядник зобов`язується виконати роботи номенклатура яких визначена у специфікаціях, а замовник зобов`язується оплачувати такі роботи. Роботи виконуються на території ПАТ ММК імені Ілліча (т. 2 а.с. 231-240).

26 липня 2017 року між позивачем (замовник) та ТОВ БК КАРТІ (підрядник) укладено договір підряду № 1р, згідно умов якого, підрядник зобов`язується з використанням матеріалів та обладнання замовника виконати роботи з реконструкції приводів радіальних сгущувачів ДОРРА П-24 на ПАТ ДТЕК Допропільська ЦОФ , а замовник зобов`язується оплачувати такі роботи (т. 2 а.с. 163-164).

26 липня 2017 року між позивачем (замовник) та ТОВ БК КАРТІ (підрядник) укладено договір підряду №4р, згідно умов якого, підрядник зобов`язується виконати роботи перелік яких визначено у специфікаціях, а замовник зобов`язується оплачувати такі роботи. Роботи здійснюються на території ПАТ АКХЗ (т. 2 а.с. 148-157).

26 липня 2017 року між позивачем (замовник) та ТОВ БК КАРТІ (підрядник) укладено договір підряду №5а, згідно умов якого, підрядник зобов`язується виконати роботи з визначені додатками до договору на ПАТ МК Азовсталь , а замовник зобов`язується оплачувати такі роботи (т. 2 а.с. 118-129).

Про виконання умов вказаних договорів свідчать акти виконаних робіт: № 31 від 31.07.2017 року, № 15 від 24.07.2017 року, № 14 від 19.07.2017 року, № 1 від 02.08.2017 року, № 1360 від 27.09.2017 року, № 1361 від 27.09.2017 року, № 1362 від 27.09.2017 року, №1363 від 27.09.2017 року, № 1364 від 27.09.2017 року, № 1365 від 27.09.2017 року, № 1366 від 27.09.2017 року, № 1367 від 27.09.2017 року, № 1368 від 27.09.2017 року, № 1369 від 27.09.2017 року, № 1370 від 27.09.2017 року, № 1371 від 27.09.2017 року, № 1372 від 27.09.2017 року, за серпень 2017 року №1107, за серпень 2017 року №1108, за серпень 2017 року №21109, за серпень 2017 року №1110, за серпень 2017 року №1111, за серпень 2017 року №1112, за серпень 2017 року №1113, за серпень 2017 року №1114, за серпень 2017 року №1115, за серпень 2017 року №1116, за серпень 2017 року №1117, за серпень 2017 року №1118, за серпень 2017 року №1119, за серпень 2017 року №1120, за серпень 2017 року №1121, за серпень 2017 року №1122, за серпень 2017 року №1123, за серпень 2017 року №1124, за серпень 2107 року №1125, за серпень №1126, за серпень 2017 року №1127, за серпень 2017 року №1128, за серпень 2107 року №1129, за серпень 2017 року №1130, за серпень 2017 року №1131, за серпень 2017 року №1132, за серпень 2017 року №1202, № 1255 за вересень 2017 року, № 1038 за серпень 2017 року, №954 за вересень 2017 року, № 1312 за вересень 2017 року, № 704 за серпень 2017 року, № 703 за серпень 2017 року, № 702 за серпень 2017 року, № 752 за вересень 2017 року, № 1039 за серпень 2017 року, № 766 від 16.08.2017 року, № 801 від 19.07.2017 року, № 1495 за серпень 2017 року, № 1411 за вересень 2017 року, № 1412 за вересень 2017 року, № 753 від 16.08.2017 року, № 1037 від 21.08.2017 року, № 459 від 11.08.2017 року, № 50 від 02.08.2017 року, № 1452 від 31.07.2017 року, № 1050 від 24.07.2017 року, № 900 від 19.07.2017 року, № 866 від 18.08.2017 року, № 865 від 18.08.2017 року, № 864 від 18.08.2017 року, № 1251 від 27.07.2017 року, № 700 від 17.07.2017 року, № 709 від 15.08.2017 року, № 905 від 19.09.2017 року (т. 2 а.с. 3-6, 8-11, 13-16, 18-21, 23-26, 28-31, 33-34,36-37,39-40,42-43, 45-46, 48-55, 57-62, 64-69,71-76,88-94,96-102,104-109,113-118,120-124, 126-128, 130-136, 141-146, 158-161, 169, 171, 175-178, 180-182, 194, 196, 199, 200, 202, 204, 206, 211, 213, 215, 222, 224, 229, 242, 244-247).

Розрахунок з боку позивача за виконані роботи підтверджується платіжними дорученнями: № 1275 від 15.08.2017 року, №1289 від 23.08.2017 року, №1290 від 28.08.2017 року, №1309 від 13.09.2017 року, №1297 від 15.08.2017 року, №1355 від 01.11.2017 року, №1309 від 13.09.2017 року, №1356 від 01.11.2017 року, №1311 від 15.09.2017 року, №126 від 15.09.2017 року, №1357 від 01.11.2017 року, №1359 від 01.11.2017 року, №1274 від 11.08.2017 року, №1281 від 18.08.2017 року, №1295 від 05.09.2017 року, №1335 від 03.10.2017 року, №1336 від 05.10.2017 року, №1343 від 06.10.2017 року, №1345 від 17.10.2017 року, №1346 від 17.10.2017 року, №1352 від 23.10.2017 року, №134 від 03.10.2017 року, №135 від 13.09.2017 року, №141 від 23.10.2017 року, №142 від 26.10.2017 року, №1275 від 11.08.2017 року, №1306 від 08.09.2017 року, №1307 від 11.09.2017 року, №1308 від 13.09.2017 року, №143 від 26.10.2017 року, №1360 від 01.11.2017 року, №1325 від 22.09.2017 року, №1324 від 22.09.2017 року, №1330 від 27.09.2017 року, №130 від 29.09.2017 року, №1334 від 02.10.2017 року, №131 від 02.10.2017 року, №1296 від 05.09.2017 року, №125 від 12.09.2017 року, №1314 від 21.09.2017 року, №128 від 21.09.2017 року, №1358 від 01.11.2017 року (т.5 а.с. 11-29).

06 липня 2017 року між позивачем (покупець) та ТОВ ВЕЙК ТРЕЙД (постачальник) укладено договір № 07-5, згідно умов якого, постачальник зобов`язується поставити Покупцю продукцію, що зизначена у специфікаціях (т. 3 а.с. 106-107).

На виконання умов вказаного договору ТОВ ВЕЙК ТРЕЙД було складено видаткові накладні: № 500 від 13.07.2017 року, № 450 від 12.07.2017 року, № 150 від 06.07.2017 року (т.3. а.с.111,112,113).

Розрахунок з боку позивача за поставлені товари за договором поставки № 07-5 підтверджується платіжними дорученнями: № 1262 від 31.07.2017 року, № 526 від 17.07.2017 року, № 549 від 21.07.2017 року (т.3 а.с. 117,136,137).

Вказані роботи та товарі використані у власній господарській діяльності з метою виконання робот по договорам підряду та субпідряду, що були укладені з ТОВ ТОРМАШ , ТОВ АНЕГА , ПАО АКХЗ , Харківська регіональна філія АТ УГМК , НВП МП ПРОМТЕХКОНСТУКЦИЯ, ПАТ БЕТОНМАШ , АТ МЕА ЕЛТА , ТОВ БУДДЕТАЛЬ .

Також за вказаними господарськими операціями позивачу контрагентами були видані податкові накладні, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.2-3).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 ПК України.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону 996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону 996-XIV, згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частини першої статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище, визначення господарської операції пов`язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України (тут і далі редакція кодексу в період формування позивачем податкового кредиту) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто, не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

Щодо доводу апелянта про відсутність товарно-транспортних накладних, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджено Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників), при цьому, документи обумовлені вказаними правилами зокрема, товарно-транспортні накладні, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з п. 11.4 названих правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом.

Замовником перевезень, у даному випадку, виступали контрагенти позивача, а тому обов`язок оформлення товарно-транспортних накладних покладений саме на останніх.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.

Отже, складання товарно-транспортної накладної є обов`язковим виключно при укладені договору перевезення, як окремого зобов`язання.

Тобто, наявність або відсутність окремих документів, таких як товарно-транспортні накладні, а так само помилки у їх оформленні не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції.

Колегія суддів вважає також за необхідне зауважити, що товаросупроводжувальний документ, на відсутність якого посилається апелянт, не може слугувати підставою для висновку щодо нереальності чи безтоварності укладеної угоди позивача з його контрагентом, оскільки такі документи не можуть однозначно ствердити про наявність таких фактів, з урахуванням тієї обставини, що правовідносини між господарюючими суб`єктами не пов`язані в сфері транспортування, так як основна їх мета - це купівля-продаж товару.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 806/8289/13-а (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 79410441).

Колегія суддів зазначає, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року по даній справі було призначено судово - економічну експертизу.

На вирішення судового експерта-економіста поставлені наступні питання:

1. чи підтверджуються первинними документами бухгалтерського, податкового обліку Товариства з обмеженою відповідальністю ПСМК ОРІС висновок акту перевірки Головного управління ДФС у Донецькій області № 828/05-99-14-13-37747487 від 14.12.2017 року Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю ПСМК ОРІС (код ЄДРПОУ 37747487) з питань дотримання повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з контрагентам: ТОВ БК КАРТІ (код ЄДРПОУ 41377509) та ТОВ ВЕЙК ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 41377599) за період з 01.07.2013 року по 30.09.2017 року , щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю ПСМК ОРІС п. 14 1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, пп185.1 ст. 185, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 738637 грн., в тому числі по деклараціям з податку на додану вартість за липень 2017 року на суму 88457 грн., за серпень 2017 року на суму 451587 грн., за вересень 2017 року на суму 198593грн., що призвело: до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 738637 грн. в тому числі по деклараціям з податку на додану вартість за липень 2017 року на суму 88 457 грн., за серпень 2017 року на суму 451587 грн. за вересень 2017 року на суму 198593 грн., що стало підставою для прийняття ГУ ДФС в Донецькій області податкового повідомлення-рішення №0000101413 від 05.01.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 923296,25 грн. (в тому числі збільшення за податковими зобов`язаннями +738637 та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 184659,25 грн.)?

2. Встановити наявність підстав (з урахуванням досліджень за попереднім питанням) для застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій, зазначених у спірному податковому повідомленні-рішенні (т.5 а.с. 239-240).

За результатами дослідження експертом складено Висновок № 43/1, яким встановлено, що об`єкт оподаткування у вигляді отриманих робіт та товарів наявний; база оподаткування та ставка податку визначена у актах виконаних робіт та в накладних; події у вигляді списання коштів з банківського рахунка платника податку в рахунок оплати отриманих робот та товарів та утримання робот та товарів відбулися, правильно оформлені та своєчасно зареєстровані у ЄДРПН податкові накладні наявні.

По першому питанню експерт дійшов висновку, що висновок акту перевірки Головного управління ДФС у Донецькій області № 828/05-99-14-13-37747487 від 14.12.2017 року Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ПСМК ОРІС (код ЄДРПОУ 37747487) з питань дотримання повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з контрагентам: ТОВ БК КАРТІ (код ЄДРПОУ 41377509) та ТОВ ВЕЙК ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 41377599) за період з 01.07.2013 року по 30.09.2017 року , щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю ПСМК ОРІС п. 14 1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, пп185.1 ст. 185, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 738637 грн., в тому числі по деклараціям з податку на додану вартість за липень 2017 року на суму 88457 грн., за серпень 2017 року на суму 451587 грн., за вересень 2017 року на суму 198593 грн., що призвело: до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 738637 грн. в тому числі по деклараціям з податку на додану вартість за липень 2017 року на суму 88 457 грн., за серпень 2017 року на суму 451587 грн. за вересень 2017 року на суму 198593 грн., не підтверджується.

По другому питанню експерт зазначив, що оскільки за результатами проведеного дослідження, висновки, викладені в акті перевірки ДФС №828/05-99-14-13-37747487 від 14.12.2017 року не підтверджені, підстави для застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій відсутні (т.6 а.с. 65-104).

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно частини 1 статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Суд при прийнятті рішення враховує висновок судової економічної експертизи, оскільки експертом при дослідженні наданих документів було перевірено повноту та правильність заповнення реквізитів досліджених об`єктів (наявність дати, підпису осіб, обов`язкових реквізитів), встановлювалась відповідність господарських операцій, відображених на рахунках, законодавчим актам і нормативній базі, проводилось зіставлення даних наданої бухгалтерської документації, з метою перевірки правильності розрахунків в наданій документації, проводився арифметичний підрахунок.

Апеляційний суд зазначає, що на підтвердження виконання умов договорів поставки товару між позивачем - ТОВ ПСМК ОРІС та його контрагентами, за умовами якого підприємство надає одержувачу товари та послуги, до суду були надані договори, акти виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, документи, що свідчать про подальше використання придбаного товару та послуг у власній господарській діяльності, які враховуються для визначення суми податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, відповідають вимогам Закону № 996-ХІV, а від так, є належними та допустимими доказами, що підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ БК КАРТІ , ТОВ ВЕЙК ТРЕЙД , у перевіряємий період, а також те, що ці операції спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Водночас, податковий орган, стверджуючи про відсутність у позивача реальних господарських операцій, не заперечує того факту, що внаслідок цих операцій змінився майновий стан позивача - він отримав товар, який в подальшому використовував у власній господарській діяльності. Ці факти подальшого використання позивачем товару взагалі податковий орган не спростовує.

При оцінці оспорюваних господарських операцій колегія суддів вважає цілком обґрунтованими доводи позивача, які підтверджено долученими до матеріалів справи копіями належним чином оформлених документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб`єкта господарювання, судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 813/66/16, від 06 листопада 2018 року у справі № 820/10024/13-а, від 26 лютого 2019 року у справі № 804/1433/16, від 02 квітня 2019 року у справі № 804/1444/14 (реєстраційні номера рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень 73843802, 77699736, 80235648, 80980117 відповідно).

Апеляційний суд не приймає посилання апелянта на висновки Верховного Суду, по іншим справам, оскільки з обставин даної справи та наданих доказів підтверджується реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, укладені позивачем договори (правочини) відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

З огляду на викладине апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав у визнанні протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 січня 2018 року №0000101413, від 07 лютого 2019 року №0000781413, оскільки позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності беззаперечно свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 805/637/18-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПСМК ОРІС до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 5 січня 2018 року № 0000101413, від 07 лютого 2019 року № 0000781413 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 805/637/18-а - залишити без змін.

Повний текст постанови складений та підписаний 1 липня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення окрім випадків визначених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України, але не менш ніж строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щодо запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя-доповідач: І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Арабей

Е.Г. Казначеєв