Рішення

від 20.02.2020 по справі 200/12981/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2020 р. Справа№200/12981/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., при секретарі судового засідання Дяченка А.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « VIP Бетон» до Головного управління Державної податкової служби у Донецької області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

за участі представників сторін:

представник позивача - не з`явився

представник відповідача - Тернинко С.М.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю « VIP Бетон» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецької області, в якій просить суд:

- визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 0006191414 від 31.07.2019 про збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на 630 551,00грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 157 637,75грн. у повному обсязі,

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за результатом проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки підприємства з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками, податковим органом складено Акт № 658/05-99-14-14/34798371 від 26.06.2019 та винесено податкове повідомлення-рішення № 0006191414 від 31.07.2019 про збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на 630 551,00 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 157 637,75 грн. 15 серпня 2019 року, підприємством була подана скарга на зазначене податкове повідомлення-рішення, яка рішенням ДПС України від 17.10.2019 року була залишена без задоволення.

Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « VIP Бетон» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецької області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27 листопада 2019 року.

У підготовчому засіданні 27 листопада 2019 року відкладено розгляд справи до 26 грудня 2019 року о 14:00 годині.

02 грудня 2019 року через відділ документообігу та архівної роботи суду, відповідачем надано відзив на адміністративний позов, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень, зазначив, що документи надані до перевірки по взаємовідносинам із контрагентами- постачальниками: ПП Аллігатор Транс (код за ЄДРПОУ 41122298) за січень 2018 року, лютий 2018 року, травень 2018 року та червень 2018 року з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість за червень 2018 року до складу податкового кредиту у липні 2018 року, ТОВ СІРІУС УНІВЕРС (код за ЄДРПОУ 41365756) за вересень 2018 року, ТОВ ФОРЕСТ СТАНДАРТ (код за ЄДРПОУ 42394259) за грудень 2018 року з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у січні 2019 року не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності ТОВ VIP Бетон . Також, відповідач зазначає, що позивачем до перевірки не були надані документи щодо підтвердження відповідності продукції, зокрема сертифікати (посвідчення) якості, технічні паспорти та інше; товарно - транспортні - накладні, залізнично - дорожні квитанції, тощо; документи які підтверджують використання отриманих товарів (робіт, послуг) в господарській діяльності (регістрів бухгалтерського обліку, журналів - ордерів по рахунках 23, 311, 90, 91) інші із відповідними субрахунками та первинними документами); не надано документів щодо переходу право власності на поставлений товар, а саме перехід права власності на товар від продавця до покупця відбувається після підписання акту прийома - передачі представникам сторін; заявки покупця та не надано журнали обліку вантажів, що надійшли за формою № М-1. Окрім того, зазначає, що контрагенти позивача не здійснюють господарської діяльності та існують лише для формування неправомірної податкової вимоги.

Відповідач вважає, що податкове повідомлення-рішення є правомірним, у зв`язку з чим, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів, відкладено підготовче судове засідання по справі № 200/12981/19-а до 24 січня 2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 20 лютого 2020 року о 13:00 год.

17 лютого 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду, позивачем надані додаткові пояснення по справі та відповідні докази, в яких останній зазначає, що станом на момент укладення договорів з контрагентами ПП Аллігатор Транс , ТОВ СІРІУС УНІВЕРС , ТОВ ФОРЕСТ СТАНДАРТ , всі сторони правочинів, зокрема і позивач, були зареєстровані як юридичні особи, мали цивільну право- і дієздатність, що підтверджується Витягами з ЄДР. Також, всі податкові накладні постачальника були зареєстровані в ЄРПН, а отже давали право позивачу на формування податкового кредиту. Таким чином, у відповідача відсутнє право зменшувати суму податкового кредиту позивача сформованого за зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними. Окрім того, зазначає, що постачання металопрокату від ТОВ ФОРЕСТ СТАНДАРТ по договору від 10.12.2018 №10122018, фактично здійснювалось силами та за рахунок Постачальника, що не передбачає обов`язку позивача вимагати від постачальника складання та надання товарно-транспортних накладних. Постачання металопрокату від ТОВ СІРІУС УНІВЕРС по договору від 05.09.2018 №05092018, здійснювалось позивачем власним транспортом, а саме автомобілем DAF CF 85.430 з причепом SCHMITZ SC S24. Між іншим, зазначає, що бухгалтерський облік на підприємстві здійснюється за допомогою програмного забезпечення 1C Підприємство та рух товаро-матеріальних цінностей (сировини та матеріалів) підтверджуються зворотно- сальдовими відомостями за відповідними рахунками.

У судове засідання, призначене на 20 лютого 2020 року з`явився повноважний представник відповідача, представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Разом з цим, 19 лютого 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду, представником позивача надано клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 20.02.2020 року без участі представника останнього.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року заяву позивача про заміну сторони у справі задоволено. Замінено відповідача Головне управління ДФС у Донецькій області на його правонаступника Головне управління ДПС у Донецькій області.

У судовому засіданні, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши доводи, викладені в адміністративному позові, відзиві, поясненнях, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю VIP Бетон (код ЄДРПОУ 34798371) є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження позивача: 85325, Донецька обл., Покровський район, село Рівне, вулиця Шопена, будинок, 1, дата державної реєстрації: 11.12.2006 за номером запису: 1 266 102 0000 022830 та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області, Покровсько-Добропільське управління, Покровська ДПІ (Покровський район) (т.2 а.с.20-27).

Видами діяльності позивача за кодами КВЕД є: Код КВЕД 23.32 Виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів із випаленої глини; Код КВЕД 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва (основний); Код КВЕД 23.63 Виробництво бетонних розчинів, готових для використання; Код КВЕД 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; Код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; Код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (т.2 а.с.20-27).

Так, судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ VIP Бетон з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками ПП Аллігатор Транс (код за ЄДРПОУ 41122298) за січень 2018 року, лютий 2018 року, травень 2018 року та червень 2018 року з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість за червень 2018 року до складу податкового кредиту у липні 2018 року, ТОВ СІРІУС УНІВЕРС (код за ЄДРПОУ 41365756) за вересень 2018 року, ТОВ ФОРЕСТ СТАНДАРТ (код за ЄДРПОУ 42394259) за грудень 2018 року з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у січні 2019 року.

За результатами вказаної перевірки було складено Акт перевірки від 26.06.2019 року № 658/05-99-14-14/34798371 (далі по тексту - Акт перевірки), яким було встановлено порушення, а саме:

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, в результаті чого, занижено зобов`язання з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся (рядок 18 декларації) на загальну суму 630 551 грн., у тому числі: за січень 2018 року у сумі 4 386 грн., лютий 2018 року у сумі 2 722 грн., травень 2018 року у сумі 32 167 грн., червень 2018 року у сумі 24318 грн., з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у липні 2018 року - 190 грн., вересень 2018 року у сумі 233 383 грн., грудень 2018 року у сумі 333 385 грн., з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у січні 2019 року - 333 385 грн. (т.1 а.с.15-81).

На підставі Акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 31 липня 2019 року № 0006191414, яким було встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2 ст.198, п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.1 ст.200 Податкового кодексу України та збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 788 188 грн 75 копійок, з яких сума грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями складає 630 551,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями складає 157 637,75 грн.

Як зазначає позивач та підтверджує відповідач, спірне податкове повідомлення рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку. Рішенням Державної фіскальної служби України від 17.10.2019 року залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС України у Донецькій області від 31.07.2019 року № 0006191414, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з Розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Згідно абзацу 3 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Згідно з абзацом 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до абзацу 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом частин першої, другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Аналізуючи норми податкового законодавства України, ознайомившись із доводами контролюючого органу, на підставі яких здійснено висновки акту перевірки, суд зазначає, що в межах даного спору слід встановити саме факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентами з урахуванням умов спірних правовідносин.

Разом з цим, суд зазначає, що твердження відповідача викладені в акті перевірки спростовуються наступним.

Між Позивачем, як Покупцем та Приватним підприємством Аллігатор Транс , як Продавцем 15 липня 2017 року укладено Договір поставки № 1, копія якого наявна в матеріалах справи (т.1, а.с. 92).

Знаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Приватного підприємства Аллігатор Транс (ЄДРПОУ 41122298) за юридичною адресою, станом на час вчинення правочину, підтверджується відповідним Витягом (т. 2 а.с.28-32).

Відповідно до п. 1 Договору, Продавець зобов`язується поставляти (передавати) товар у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього на умовах Договору. Предметом поставки є наступний товар: зола-уноса ТЕС. Товар поставляється Покупцеві автомобільним транспортом за правилами поставки DAP Поставка в пункті призначення складу Покупця ( Інкотермс в редакції 2010 року): Красноармійський район, с. Рівне, вул. Шопена, 1. Партія товару узгоджується відповідною заявкою (в усній або письмовій формі).

Як зазначено в п. 2 Договору, вартість 1 тонни товару становить 550 (п`ятсот п`ятдесят) грн 00 коп, з урахуванням автоперевезення та ПДВ. Розрахунок за поставлений за цим Договором товар Покупець виробляє з відстрочкою платежу до 3-х днів з моменту поставки партії товару, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

У пункті 3 Договору зазначені права та обов`язки сторін, а саме: Продавець зобов`язується поставляти Покупцю товар відповідно до умов даної угоди. Покупець зобов`язується прийняти продукцію відповідно до інструкцій про порядок прийняття продукції за якістю і кількістю (П-6, П-7) і оплатити відповідно до умов цього Договору. Продавець має право вимагати від Покупця прийняття товару. Припинити постачання чергової партії товару, якщо покупець не здійснив оплату вартості попередньої партії товару. Покупець має право вимагати від Продавця поставки товару відповідно до умов даної угоди.

Пунктом 5 Договору визначено, що цей Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2019 року.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом надано:

- рахунки на оплату: від 12 січня 2018 року №2 на суму 14 410,00 грн, в тому числі ПДВ 2 401,67 грн, від 16 лютого 2018 року №5 на суму 16 332,00 грн, в тому числі ПДВ 2 722,00 грн,

- видаткові накладні: від 12 січня 2018 року №4 на суму 14 410,00 грн, в тому числі ПДВ 2 401,67 грн, від 16 лютого 2018 року №7 на суму 16 332,00 грн, в тому числі ПДВ 2 722,00 грн,

- товарно - транспортні накладні: №Р-4 від 12 січня 2018 року на суму 14 410,00 грн, в тому числі ПДВ 2 401,67 грн, №Р-7 від 16 лютого 2018 року №7 на суму 16 332,00 грн, в тому числі ПДВ 2 722,00 грн,

- платіжні доручення: від 05 лютого 2018 року №4312 на суму 7 410,00 грн (оплата рах.№2 від 12.01.2018, за золу унос, у т.ч. ПДВ 20% - 1235,00 грн); від 12 лютого 2018 року №4372 на суму 7 000,00 грн (оплата рах.№2 від 12.01.2018, за золу унос, у т.ч. ПДВ 20% - 1 166,67 грн), від 21 лютого 2018 року №4413 на суму 6 332,00 грн (оплата рах.№5 від 16.02.2018, за золу унос, у т.ч. ПДВ 20% - 1055,33 грн), від 28 лютого 2018 року №4436 на суму 5 000,00 грн (оплата рах.№5 від 16.02.2018, за золу унос, у т.ч. ПДВ 20% - 833,33 грн), від 06 березня 2018 року №4503 на суму 5 000,00 грн (оплата рах.№5 від 16.02.2018, за золу унос, у т.ч. ПДВ 20% - 833,33 грн),

- податкові накладні: від 12.01.2018 року №3 на суму 14 410,00 грн. в тому числі ПДВ 2 401,67 грн, від 16.02.2018 року №6 на суму 16 332,00 грн в тому числі ПДВ 2 772,00 грн.(т.1 а.с.93-105).

Між Позивачем, як Покупцем та Приватним підприємством Аллігатор Транс , як Продавцем 23 жовтня 2017 року укладено Договір поставки № 9, копія якого наявна в матеріалах справи (т.1, а.с. 106).

Відповідно до п. 1 Договору, Продавець зобов`язується поставляти (передавати) товар у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього на умовах Договору. Предметом поставки є наступний товар: Портландцемент ПЦ II/А-Ш-400. Товар поставляється Покупцеві автомобільним транспортом за правилами поставки DAP Поставка в пункті призначення складу Покупця ( Інкотермс в редакції 2010 року): Покровський район, с. Рівне, вул. Шопена, 1. Партія товару узгоджується відповідною заявкою (в усній або письмовій формі).

Як зазначено в п. 2 Договору, вартість 1 тонни товару становить 1 521 (одна тисяча п`ятсот двадцять одна) грн 00 коп., в тому числі ПДВ. Розрахунок за поставлений за цим Договором товар Покупець проводить по 100% передоплаті, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

У пункті 3 Договору зазначені права та обов`язки сторін, а саме: Продавець зобов`язується поставляти Покупцю товар відповідно до умов даної угоди. Покупець зобов`язується прийняти продукцію відповідно до інструкцій про порядок прийняття продукції за якістю і кількістю (П-6, П-7) і оплатити відповідно до умов цього Договору. Продавець має право вимагати від Покупця прийняття товару. Припинити постачання чергової партії товару, якщо покупець не здійснив оплату вартості попередньої партії товару. Покупець має право вимагати від Продавця поставки товару відповідно до умов даної угоди.

Пунктом 5 Договору визначено, що цей Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2019 року.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом надано:

- видаткову накладну: від 06 січня 2018 року №1 на суму 45 553,95 грн, в тому числі ПДВ 7 592,33 грн,

- товарно - транспортну накладну: №Р-1 від 06 січня 2018 року №1 на суму 45 553,95 грн, в тому числі ПДВ 7 592,33 грн,

- акт надання послуг за договором постачання №9 від 23.10.2017 року на суму 11 351,05 грн, в тому числі ПДВ 1 891,84 грн,

- платіжні доручення: від 12 січня 2018 року №4233 на суму 3 300,00 грн (оплата рах.№162 від 26.12.2017, за цемент, у т.ч. ПДВ 20% - 550,00 грн); від 05 лютого 2018 року №4313 на суму 8 605,00 грн (оплата рах.№162 від 26.12.2017, Договір поставки №9 від 23.10.2017 року, за цемент, у т.ч. ПДВ 20% - 1 434,17 грн);

- податкові накладні: від 06.01.2018 року №1 на суму 11 905,00 грн. в тому числі ПДВ 1 984,17 грн (Розділ Б: Номенклатура товарів/послуг продавця ПЦ II/А-Ш-400-Р на суму 461,62 та послуги автоперевезення по маршруту м.Балаклія-с.Рівне Покровський район на суму 9 459,21 грн. (без урахування податку на додану вартість)), від 27.12.2017 року №189 на суму 45 000,00 грн в тому числі ПДВ 7500,00 грн (Розділ Б: Номенклатура товарів/послуг продавця ПЦ II/А-Ш-400-Р на суму 37 500 грн (без урахування податку на додану вартість)(т.1 а.с.111-117).

Між Позивачем, як Покупцем та Приватним підприємством Аллігатор Транс , як Продавцем 02 травня 2018 року укладено Договір поставки № 13, копія якого наявна в матеріалах справи (т.1, а.с. 118).

Відповідно до п. 1 Договору, Продавець зобов`язується поставляти (передавати) товар у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього на умовах Договору. Предметом поставки є наступний товар: Портландцемент ПЦ II/А-Ш-400, Портландцемент ПЦ II/Б-Ш-400, ШПЦ-3А-100(Балакліївський цементний завод). Товар поставляється Покупцеві автомобільним транспортом за правилами поставки DAP Поставка в пункті призначення складу Покупця ( Інкотермс в редакції 2010 року): Покровський район, с. Рівне, вул. Шопена, 1. Партія товару узгоджується відповідною заявкою (в усній або письмовій формі).

Як зазначено в п. 2 Договору, вартість 1 тонни: ПЦ II/А-Ш-400 складає 1 930,00 грн в тому числі автоперевезення та ПДВ, ПЦ II/Б-Ш-400 складає 1850,00 грн в тому числі автоперевезення та ПДВ, ШПЦ-3А-100 складає 1680,00 грн в тому числі автоперевезення та ПДВ. Розрахунок за поставлений за цим Договором товар Покупець проводить по 100% передоплаті, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

У пункті 3 Договору зазначені права та обов`язки сторін, а саме: Продавець зобов`язується поставляти Покупцю товар відповідно до умов даної угоди. Покупець зобов`язується прийняти продукцію відповідно до інструкцій про порядок прийняття продукції за якістю і кількістю (П-6, П-7) і оплатити відповідно до умов цього Договору. Продавець має право вимагати від Покупця прийняття товару. Припинити постачання чергової партії товару, якщо покупець не здійснив оплату вартості попередньої партії товару. Покупець має право вимагати від Продавця поставки товару відповідно до умов даної угоди.

Пунктом 5 Договору визначено, що цей Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2019 року.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом надано:

- рахунки на оплату: від 02 травня 2018 року №18 на суму 96 500,00 грн, в тому числі ПДВ 16 083,33 грн, від 10 травня 2018 року №22 на суму 48 250,00 грн, в тому числі ПДВ 8 041,67 грн, від 16 травня 2018 року №24 на суму 48 250,00 грн в тому числі ПДВ 8 041,67 грн, від 01 червня 2018 року №26 на суму 47 593,80 грн в тому числі ПДВ 7 932,30 грн, від 05 червня 2018 року №27 на суму 48 250,00 грн в тому числі ПДВ 8 041,67 грн, від 26 червня 2018 року №41 на суму 48 250,00 грн в тому числі ПДВ 8 041,67 грн,

- видаткові накладні: від 04 травня 2018 року №22 на суму 48 153,50 грн, в тому числі ПДВ 8 025,58 грн, від 08 травня 2018 року №24 на суму 48 076,30 грн, в тому числі ПДВ 8 012,72 грн, від 15 травня 2018 року №26 на суму 48 250,00 грн, в тому числі ПДВ 8 041,67 грн, від 24 травня 2018 року №28 на суму 48 250,00 грн, в тому числі ПДВ 8 041,67 грн, від 04 червня 2018 року №29 на суму 47 593,80 грн, в тому числі ПДВ 7 932,30 грн, від 07 червня 2018 року №30 на суму 48 114,90 грн, в тому числі ПДВ 8 019,15 грн, від 27 червня 2018 року №44 на суму 50 298,00 грн, в тому числі ПДВ 8 383,00 грн,

- товарно - транспортні накладні: №Р22 від 04 травня 2018 року на суму 48 153,50 грн, в тому числі ПДВ 8 025,58 грн, №Р24 від 08 травня 2018 року на суму 48 076,30 грн, в тому числі ПДВ 8 012,72 грн, №Р26 від 15 травня 2018 року на суму 48 250,00 грн, в тому числі ПДВ 8 041,67 грн, №Р28 від 24 травня 2018 року на суму 48 250,00 грн, в тому числі ПДВ 8 041,67 грн, №Р29 від 04 червня 2018 року на суму 47 593,80 грн, в тому числі ПДВ 7 932,30 грн, №Р30 від 07 червня 2018 року на суму на суму 48 114,90 грн, в тому числі ПДВ 8 019,15 грн,№ Р44 від 27 червня 2018 року на суму 50 298,00 грн, в тому числі ПДВ 8 383,00 грн,

- платіжні доручення: від 02 травня 2018 року №4815 на суму 96 500,00 грн (оплата рах.№18 від 02.05.2018, за цемент, у т.ч. ПДВ 20% - 16 083,33 грн); від 11 травня 2018 року №4889 на суму 48 250,00 грн (оплата рах.№22 від 10.05.2018, за цемент, у т.ч. ПДВ 20% - 8 041,67 грн); від 18 травня 2018 року №4947 на суму 48 250,00 грн (оплата рах.№24 від 16.05.2018, за цемент, у т.ч. ПДВ 20% - 8 041,67 грн); від 01 червня 2018 року №5071 на суму 46049,80 грн (оплата рах.№26 від 01.06.2018, за цемент, у т.ч. ПДВ 20% - 7 674,97 грн); від 05 червня 2018 року №5098 на суму 48 250,00 грн (оплата рах.№27 від 05.06.2018, за цемент, у т.ч. ПДВ 20% - 8 041,67 грн); від 26 червня 2018 року №5295 на суму 52 750,00 грн у т.ч. ПДВ 20% - 2 240,33 грн,

- податкові накладні: від 02.05.2018 року №19 на суму 96 500,00 грн. в тому числі ПДВ 16 083,33 грн, від 11.05.2018 року №23 на суму 48 250,00 грн. в тому числі ПДВ 8 041,67 грн, від 18.05.2018 року №25 на суму 48 250,00 грн. в тому числі ПДВ 8 041,67 грн, від 01.06.2018 року №27 на суму 46 049,80 грн. в тому числі ПДВ 7 674,97 грн, від 04.06.2018 року №28 на суму 1 273,80 грн. в тому числі ПДВ 212,30 грн, від 05.06.2018 року №29 на суму 46 976,20 грн. в тому числі ПДВ 7 829,37 грн, від 07 06.2018 року №51 на суму 1 138,70 грн. в тому числі ПДВ 189,78 грн, від 26.06.2018 року №43 на суму 51 611,30 грн. в тому числі ПДВ 8 601,88 грн (т.1 а.с. 119-152).

Між Позивачем, як Покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю СІРІУС УНІВЕРС , як Постачальником 05 вересня 2018 року укладено Договір поставки № 05092018, копія якого наявна в матеріалах справи (т.1, а.с. 153-155).

Знаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариства з обмеженою відповідальністю СІРІУС УНІВЕРС (ЄДРПОУ 41365756) за юридичною адресою, станом на час вчинення правочину, підтверджується відповідним Витягом (т. 2 а.с.33-39).

Відповідно до п. 1 Договору, Постачальник зобов`язується поставляти Покупцю Товар, а Покупець зобов`язується приймати цей Товар і своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору. Ціна, кількість, асортимент і строки поставки встановлюються сторонами у Специфікаціях до даного Договору, які узгоджуються та підписуються сторонами завчасно, додаються до даного Договору та є його невід`ємною частиною. У випадку відсутності підписаної між сторонами специфікації, ціна, кількість та асортимент вказуються Постачальником у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Як зазначено в п. 2 Договору, зокрема, якість і комплектність Товару, що поставляється повинні відповідати діючим стандартам, ТУ, підтверджуватися сертифікатами якості та відповідати нормативно-технічній документації, яка видається підприємством-виробником чи правомочним органом.

Пунктом 4 Договору передбачено, що постачання товару здійснюється на умовах EXW (за правилами ІНКОТЕРМС 2010р.) за адресою: Склад Постачальника. Сторони можуть узгодити іншу адресу постачання товару у Специфікації.

Пунктом 5 зазначеного Договору визначено, що Товар приймається по кількості - згідно видаткових накладних, за якістю - згідно сертифікатів на товар, що надаються Постачальником.

Згідно зі специфікацією № 1 від 05.09.2018 року, Постачальник та Покупець дійшли згоди про поставку товару на суму 426 595,22 грн. у тому числі ПДВ 20% -71 099,20 грн.

Згідно зі специфікацією № 2 від 07.09.2018 року, Постачальник та Покупець дійшли згоди про поставку товару на суму 485 427,60 грн. у тому числі ПДВ 20% -80 904,60 грн.

Згідно зі специфікацією № 3 від 11.09.2018 року, Постачальник та Покупець дійшли згоди про поставку товару на суму 243 090,00 грн. у тому числі ПДВ 20% -40 515,00 грн.

Згідно зі специфікацією № 4 від 11.09.2018 року, Постачальник та Покупець дійшли згоди про поставку товару на суму 245 184,16 грн. у тому числі ПДВ 20% -40 864,03 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом надано:

- рахунки на оплату: від 07 вересня 2018 року №0709/1 на суму 426 595,22 грн, в тому числі ПДВ 71 099,20 грн, від 11 вересня 2018 року №1109/1 на суму 485 427,60 грн, в тому числі ПДВ 80 904,60 грн, від 14 вересня 2018 року №1409/1 на суму 243 090,00 грн, в тому числі ПДВ 40 515,00 грн, від 14 вересня 2018 року №1409/2 на суму 245 184,16 грн, в тому числі ПДВ 40 864,03 грн,

- видаткові накладні: від 07 вересня 2018 року №0709/1 на суму 426 595,22 грн. в тому числі ПДВ 71 099,20 грн, від 11 вересня 2018 року №1109/1 на суму 485 427,60 грн в тому числі ПДВ 80 904,60 грн, від 14 вересня 2018 року №1409/1 на суму 243 090,00 грн в тому числі ПДВ 40 515,00 грн, від 14 вересня 2018 року №1409/2 на суму 245 184,16 грн в тому числі ПДВ 40 864,03 грн,

- товарно - транспортні накладні: №0709/1 від 07 вересня 2018 року на суму 426 595,22 грн в тому числі ПДВ 71 099,20 грн, №1109/1 від 11 вересня 2018 року на суму 485 427,60 грн в тому числі ПДВ 80 904,60 грн, №1409 від 14 вересня 2018 року на суму 488 274,16 грн в тому числі ПДВ 81 379,03 грн,

- платіжні доручення: від 25 вересня 2018 року №6248 на суму 426 595,22 грн в тому числі ПДВ 71 099,20 грн, від 25 вересня 2018 року №6249 на суму 485 427,60 грн в тому числі ПДВ 80 904,60 грн, від 25 вересня 2018 року №6251 на суму 243 090,00 грн в тому числі ПДВ 40 515,00 грн, від 25 вересня 2018 року №6250 на суму 245 184,16 грн в тому числі ПДВ 40 864,03 гр.,

- податкові накладні: від 07.09.2018 року №11 на суму 426 595,22 грн в тому числі ПДВ 71 099,20 грн, від 11.09.2018 року №12 на суму 485 427,60 грн в тому числі ПДВ 80 904,60 грн, від 14.09.2018 року №13 на суму 243 090,00 грн в тому числі ПДВ 40 515,00 грн, від 14.09.2018 року №14 на суму 245 184,16 грн в тому числі ПДВ 40 864,03 грн (т.1 а.с.156-178).

Між Позивачем, як Покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРЕСТ СТАНДАРТ , як Постачальником 10 грудня 2018 року укладено Договір поставки № 10122018, копія якого наявна в матеріалах справи (т.1, а.с. 179-180).

Знаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРЕСТ СТАНДАРТ (ЄДРПОУ 42394259) за юридичною адресою, станом на час вчинення правочину, підтверджується відповідним Витягом (т. 2 а.с.40-44).

Відповідно до п. 1 Договору, Постачальник зо6ов`язується поставляти Покупцю Товар, а Покупець зобов`язується приймати цей Товар і своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору. Ціна, кількість, асортимент і строки поставки встановлюються сторонами у Специфікаціях до даного Договору, які узгоджуються та підписуються сторонами завчасно, додаються до даного Договору та є його невід`ємною частиною. У випадку відсутності підписаної між сторонами специфікації, ціна, кількість та асортимент вказуються Постачальником у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Як зазначено в п. 2 Договору, зокрема якість і комплектність Товару, що поставляється повинні відповідати діючим стандартам, ТУ, підтверджуватися сертифікатами якості та відповідати нормативно-технічній документації, яка видається підприємством-виробником чи правомочним органом.

А п. 3 Договору передбачено, що Покупець оплачує поставлений Товар за цінами, що вказані у Специфікації або видатковій накладній на кожну партію товару. Після погодження та підписання Специфікації, Постачальник виставляє рахунок на загальну вартість товару вказаному у Специфікації. Протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку Покупець робить платіж у розмірі 100 % суми вартості Товару, вказаної у Специфікації або рахунку, простим банківським переказом на поточний рахунок Постачальника.

Пунктом 4 зазначеного Договору визначено, що Постачання товару здійснюється на умовах FCA (склад Покупця) в редакції INCOTERMS 2010. Пункт поставки - склад Покупця. Розвантаження за рахунок Покупця. Сторони можуть узгодити іншу адресу постачання товару та інші умови поставки. Датою поставки товару вважається дата, вказана у видатковій накладній. Перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця відбувається в момент отримання товару.

Відповідно до пункту 5 Договору, Постачальник є платником податку на прибуток на загальних підставах, Покупець є платником податку на прибуток на загальних підставах.

Згідно зі специфікацією № 1 від 17.12.2018 року, Постачальник та Покупець дійшли згоди про поставку товару на суму 270 975,60 грн у тому числі ПДВ 20% - 45 162,60 грн.

Згідно зі специфікацією № 2 від 19.12.2018 року, Постачальник та Покупець дійшли згоди про поставку товару на суму 648 066,22 грн у тому числі ПДВ 20% - 108 011,04 грн.

Згідно зі специфікацією № 3 від 21.12.2018 року, Постачальник та Покупець дійшли згоди про поставку товару на суму 402 438,96 грн у тому числі ПДВ 20% - 67 073,16 грн.

Згідно зі специфікацією № 4 від 26.12.2018 року, Постачальник та Покупець дійшли згоди про поставку товару на суму 678 829,20 грн у тому числі ПДВ 20% - 113 138,20 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом надано:

- рахунки на оплату: від 17 грудня 2018 року №1712 на суму 270 975,60 грн, в тому числі ПДВ 45 162,60 грн, від 19 грудня 2018 року №1912 на суму 648 066,22 грн, в тому числі ПДВ 108 011,04 грн, від 21 грудня 2018 року №2112 на суму 402 438,96 грн, в тому числі ПДВ 67 073,16 грн, від 26 грудня 2018 року №2612 на суму 678 829,20 грн в тому числі ПДВ 113 138,20 грн,

- видаткові накладні: від 17 грудня 2018 року №1712 на суму 270 975,60 грн. в тому числі ПДВ 45 162,60 грн, від 19 грудня 2018 року №1912 на суму 648 066,22 грн. в тому числі ПДВ 108 011,04 грн, від 21 грудня 2018 року №2112 на суму 402 438,96 грн. в тому числі ПДВ 67 073,16 грн, від 26 грудня 2018 року №2612 на суму 678 829,20 грн. в тому числі ПДВ 113 138,20 грн,

- платіжні доручення: від 11 січня 2019 року №47 на суму 270 975,60 грн в тому числі ПДВ 45 162,60 грн, від 16 січня 2019 року №58 на суму 200 000,00 грн в тому числі ПДВ 33 333,33 грн, від 16 січня 2019 року №57 на суму 207 520,13 грн в тому числі ПДВ 34 586,69 грн, від 04 лютого 2019 року №67 на суму 505 081,17 грн. в тому числі ПДВ 84 180,20 грн., від 04 лютого 2019 року №68 на суму 194 918,83 грн. в тому числі ПДВ 32 486,47 грн.,

- податкові накладні: від 17.12.2018 року №28 на суму 270 975,60 грн. в тому числі ПДВ 45 162,60 грн. (з урахуванням розрахунку коригування кількісних і вартісних показників), від 19.12.2018 року №31 на суму 648 066,22 грн. в тому числі ПДВ 108 011,04 грн., від 21.12.2018 року №33 на суму 402 438,96 грн. в тому числі ПДВ 67 073,16 грн., від 26.12.2018 року №82 на суму 678 829,20 грн. в тому числі ПДВ 113 138,20 грн.

Окрім того, в якості підтвердження оплати постачальникам за поставлений товар, позивачем надано виписки з банківських рахунків підприємства (т.2 а.с. 71-93).

Як вбачається з довідки підприємства, на балансі підприємства знаходяться транспортні засоби, а саме: Автобетонозмішувач 69361N Тігарбо 7 (АН 4821), автобетонозмішувач 69361N Тігарбо 7 (4822), автобетонозмішувач 69361N Тігарбо 7 (4948), автобетонозмішувач WL2550GJBA BLND47N332730 (АН 5892), автобетонозмішувач WL2550GJBA BLND67N332731 (АН 5894), автобетонозмішувач КАМАЗ 53229С (АН НОМЕР_1 ), навантажувач вилковий Hyundai HDF30-5, навантажувач фронтальний 456 ZX, тягач сідельний DAF CF85.430 2005р., з напівпричепом бортовим SCHMITZ 1998р ( НОМЕР_2 ), шевроле НОМЕР_3 НОМЕР_4 , ланос SUPTF69YD8W, ВАЗ НОМЕР_5 , що підтверджується зворотно сальдовою відомістю за рахунком 105 Транспортні засоби за вересень 2018 року (т.2 а.с.47-48).

На підтвердження здійснення доставки товару власним транспортом зі складу постачальника ТОВ СІРІУС УНІВЕРС , позивачем надані копії свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу DAF CF 85.430 з причепом SCHMITZ SC S24 (т.2 а.с.45-46). Доставка товару здійснювалась водієм ОСОБА_1 (наказ про прийом на роботу від 31.05.2018 року №40/К, наказ про звільнення від 20.02.2019 року №28/К) (т.2 А.С.49-50).

Оприбуткування отриманого товару на склад підприємства та подальше використання товару у здійсненні основного виду діяльності у виробництві готової продукції, підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 201 за вересень 2018 року (ТОВ СІРІУС УНІВЕРС ), за грудень 2018 року-березень 2019 року (ТОВ ФОРЕСТ СТАНДАРТ ), за 1 півріччя 2018 року (ПП Аллігатор Транс ) (т.2 а.с.64-67).

Виробництво та реалізація металевих виробів-напівфабрикатів та їх реалізація відображена в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 26 Готова продукція за вересень 2018 року - грудень 2018 року (т.2 а.с. 70).

З огляду на приписи статей 14, 44, 198, 201 ПК України господарські операції для визначення податкових зобов`язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових зобов`язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Наявність документів, досліджених судом під час розгляду справи, спростовують твердження контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, викладені в акті перевірки.

Суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є самостійною та достатньою підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентом надав суду первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 15 жовтня 2019 року у справі №802/1921/16-а (адміністративне провадження №К/9901/40808/18).

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судом було встановлено, що вони є реальними та підтверджуються матеріалами справи.

Посилання податкового органу в акті перевірки на відсутність документів, що підтверджують якість придбаного товару, жодним чином не доводить факту відсутності господарських операцій в момент їх вчинення, оскільки ці документи жодним чином не впливають на право платника податків включати понесені у зв`язку із цим витрати до складу валових витрат. Більше того, вказані документи не містять відомостей про учасників та умови господарської операції, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції з поставки, оскільки вони не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку та в обов`язковому порядку законодавством не передбачені.

Крім того, суд зазначає, що частиною 1 статті 268 Господарського кодексу України встановлено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Згідно з частиною 4 статті 268 Господарського кодексу України постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За змістом аналізу вказаних норм слідує, що якість товару, який поставляється повинен засвідчити саме постачальник, а не покупець.

В контексті викладеного, суд не приймає до уваги твердження відповідача про безтоварність господарських операцій внаслідок відсутності належних доказів якості поставленого товару, з огляду на те, що сертифікати якості не являються первинними документами, на підставі яких платник формує витрати та податковий кредит.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на те, що товарно-транспортні накладні складені з порушеннями, суд зазначає, що ТТН не відносяться до обов`язкових документів податкової звітності, передбаченої Податковим законодавством. Самі ТТН є документами, що регламентують тільки взаємини перевізника й замовника, як учасників транспортного процесу. Відсутність ТТН на перевезення товарів сама по собі не свідчить про безтоварність операцій з їх поставки та не може ставити під сумнів здійснення господарської операції, якщо наявні інші документи, які підтверджують фактичне виконання договірних відносин.

У цьому випадку суд також зважає на те, що товар належним чином доставлений, а товарно-транспортні накладні містять посилання на видаткові накладні, що дозволяє ідентифікувати поставлений товар.

При цьому, суд зазначає, що платник податків не може зазнавати негативних наслідків через діяння осіб, що перебувають поза межами його впливу. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб. Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника. Одночасно, платнику необхідно застосовувати розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

У даній справі відповідачем не надано доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб`єкта господарювання, судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Суд також зазначає, що згідно статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів до контрагента позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за надані послуги (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. На час укладання договору, що не спростовується контролюючим органом, контрагент позивача був належним чином зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, тобто мав достатній об`єм правоздатності для укладення спірних угод.

Посилання відповідача на певне недотримання податкового законодавства контрагентами позивача є неприйнятними.

Так, законодавством України, зокрема Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов`язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов`язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.

В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), БулвесАД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв`язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правова позиція щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності платника податків міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року в справі №816/809/17.

Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС Податковий блок та податкової інформації щодо контрагента позивача є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 року в справі №К/800/39786/15.

Інформація з баз даних АІС Податковий блок щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, є неприйнятною, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, вона носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року в справі №816/809/17, від 14.08.2018 року в справі №815/3479/17.

Посилання відповідача на те, що нереальність господарських операцій позивача підтверджена дослідженням ланцюга постачання між контрагентом позивача та його контрагентами, які не є контрагентами позивача, є неприйнятними, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов`язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов`язань по господарським операціям, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд визнає, що у будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку, зокрема на додану вартість. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Аналогічні висновки щодо застосування норм викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 року в справі №803/2094/15, від 20.12.2018 в справі №815/4992/16.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.02.2014 року по справі №К/800/42298/13 платник податків має бути обережним та розсудливим.

Дійсно, платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь - яких дій на предмет перевірки податкової доброчесності контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової надійності такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

Відповідно обов`язкових до застосування, правових висновків Верховного Суду України, викладених в постановах від 31.01.2011р. у справі №21-47а10, від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.2010р. у справі №21-573 чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов`язань суб`єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.11.2015р. № К/800/33480/15.

В акті перевірки відсутні посилання та докази контролюючого органу щодо узгоджених дій позивача з його контрагентом, які б вказували на вчинення умисного порушення податкового законодавства, так само як і відсутні докази того, що Позивач міг знати про можливі порушення, які могли вчинятися його контрагентом.

Суд критично ставиться на посилання відповідача на наявність відкритого кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32018100100000096 від 12.07.2018 року, в якому ТОВ ФОРЕСТ СТАНДАРТ фігурує в якості фіктивного підприємництва, з огляду на те, що Верховний Суд у своєї постанові від 04.09.2018 року по справі №826/18952/14 зазначив, що наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні, або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Також, Верховний Суд у своєї постанові від 15.05.2018 року по справі №822/2348/16, вказав на те, що "наявність кримінального провадження, що перебуває у правоохоронних органів, що здійснюють його розслідування ... може мати юридично-правове значення, але не виключно, у випадку наявності вироку суду в кримінальному провадженні, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, як такі, що є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так, відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.2 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, частини першої ст. 11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Виходячи з вищевикладеного, посилання відповідача на наявність кримінального провадження щодо контрагента позивача, в межах яких органами досудового слідства вживають певні заходи процесуального характеру, і вирок судом ще не винесений, є неприйнятними, оскільки матеріали кримінальних проваджень в силу закону не встановлюють жодних обставин, які мають значення в адміністративній справі.

Частиною 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1 статті 2 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також ЄСПЛ).

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, суд наголошує на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом. Так, наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 КАС України.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані позовні вимоги щодо протиправності прийнятного контролюючим органом оскаржуваного рішення.

З огляду на наведене, прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення від 31.07.2019 року № 0006191414 про збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на 630 551,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 157 637,75грн. підлягає визнанню протиправними та скасуванню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року (заява № 4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 р., серія A, № 303-A, п.29).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю « VIP Бетон» до Головного управління Державної податкової служби у Донецької області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 0006191414 від 31.07.2019 про збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на 630 551,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 157 637,75 грн. у повному обсязі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826, юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « VIP Бетон» (юридична адреса: 85325, Донецька область, с.Рівне, вул.Шопена,1 ЄДРПОУ 34798371) судовий збір у сумі 11 822 (одинадцять тисяч вісімсот двадцять дві) гривні 83 коп.

Вступну та резолютивну частину рішення складено у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 20 лютого 2020 року в присутності представника відповідача.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02 березня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя П.В. Кочанова