Постанова

від 15.07.2020 по справі 200/12981/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року справа №200/12981/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., секретаря судового засідання - Ашумова Т.Е., за участю представника позивача Можарової З.М., представника відповідача Помалюк І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 р. (у повному обсязі складено 02 березня 2020 року у м. Слов`янськ) у справі № 200/12981/19-а (головуючий І інстанції суддя Кочанова П.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" VIP БЕТОН" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 6 листопада 2019 року звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 31.07.2019 року № 0006191414 про збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на 630551, 00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 157637, 75 грн. у повному обсязі; вирішити питання судових витрат (т. 1 а.с. 5-14).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року у справі № 200/12981/19-а позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 0006191414 від 31.07.2019 про збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на 630 551,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 157 637,75 грн. у повному обсязі.

Вирішено питання судових витрат (т. 2 а.с. 110-119).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що документи, надані до перевірки, по взаємовідносинх із контрагентами-постачальниками ПП Аллігатор Транс , ТОВ СІРІУС УНІВЕРС , ТОВ ФОРЕСТ СТАНДАРТ не можуть вважатись документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності позивача, оскільки:

- щодо взаємовідносин з ПП Аллігатор Транс : не в повному обсязі зазначені обов`язкові реквізити у видаткових накладних та акті надання послуг, відсутність справжнього джерела первинного походження ТМЦ, не подання звітів, наявна інформація про функціонування підприємства для формування неправомірної податкової вигоди;

- по ТОВ СІРІУС УНІВЕРС : не в повному обсязі зазначені обов`язкові реквізити у видаткових накладних; товарно-транспортні накладні складені з порушеннями; відсутність справжнього джерела первинного походження ТМЦ; відсутні звіти; наявна інформація, що підприємство не здійснює господарської діяльності та функціонує лише для формування неправомірної вигоди;

- -щодо взаємовідносин з контрагентом-постачальником позивача ТОВ Форест Стандарт : не в повному обсязі зазначені обов`язкові реквізити; відсутність справжнього джерела первинного походження ТМЦ; підприємство не є виробником або імпортером товарів, які оформлені на адресу позивача; відсутні звіти; наявна інформація про функціонування підприємства для формування неправомірної податкової вигоди.

Також апелянт зазначає, що відповідно до Єдиного реєстру судових рішень України ТОВ Форест Стандарт є відомості про наявність відкритого кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.07.2018 року та не надано до перевірки документів щодо підтвердження відповідності продукції, документів які підтверджують використання отриманих товарів в господарській діяльності, не надано журналу вантажів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, погоджуючись з висновками суду першої інстанції.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю VIP Бетон (код ЄДРПОУ 34798371) є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження позивача: 85325, Донецька обл., Покровський район, село Рівне, вулиця Шопена, будинок, 1, дата державної реєстрації: 11.12.2006 за номером запису: 1 266 102 0000 022830 та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області, Покровсько-Добропільське управління, Покровська ДПІ (Покровський район) (т.2 а.с.20-28).

Видами діяльності позивача за кодами КВЕД є: Код КВЕД 23.32 Виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів із випаленої глини; Код КВЕД 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва (основний); Код КВЕД 23.63 Виробництво бетонних розчинів, готових для використання; Код КВЕД 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; Код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; Код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (т.2 а.с.20-27).

Головним управлінням ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ VIP Бетон з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками ПП Аллігатор Транс (код за ЄДРПОУ 41122298) за січень 2018 року, лютий 2018 року, травень 2018 року та червень 2018 року з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість за червень 2018 року до складу податкового кредиту у липні 2018 року, ТОВ СІРІУС УНІВЕРС (код за ЄДРПОУ 41365756) за вересень 2018 року, ТОВ ФОРЕСТ СТАНДАРТ (код за ЄДРПОУ 42394259) за грудень 2018 року з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у січні 2019 року.

За результатами вказаної перевірки складено Акт від 26.06.2019 року № 658/05-99-14-14/34798371 (далі по тексту - Акт перевірки), яким вказано на порушення, а саме:

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, в результаті чого, занижено зобов`язання з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся (рядок 18 декларації) на загальну суму 630 551 грн., у тому числі: за січень 2018 року у сумі 4 386 грн., лютий 2018 року у сумі 2 722 грн., травень 2018 року у сумі 32 167 грн., червень 2018 року у сумі 24318 грн., з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у липні 2018 року - 190 грн., вересень 2018 року у сумі 233 383 грн., грудень 2018 року у сумі 333 385 грн., з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у січні 2019 року - 333 385 грн. (т.1 а.с.15-81).

На підставі Акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 31 липня 2019 року № 0006191414, яким було вказано порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2 ст.198, п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.1 ст.200 Податкового кодексу України та збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 788 188, 75 грн., з яких сума грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями складає 630 551,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями складає 157 637,75 грн. (т. 1 а.с. 91).

Спірне податкове повідомлення рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку. Рішенням Державної фіскальної служби України від 17.10.2019 року залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС України у Донецькій області від 31.07.2019 року № 0006191414, а скаргу - без задоволення.

Спірним питанням цієї справи є правомірність дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 31.07.2019 року № 0006191414 про збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на 630551, 00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 157637, 75 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За змістом п. 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України окреслено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

Приписами п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України на платника податків покладений обов`язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

У пп. 14.1.191. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Унормуванням пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України обумовлено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За нормою п.п. а п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За змістом п. 186.1 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Унормуванням п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

За приписами п.п. а п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За визначенням п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Податковий кредит звітного періоду відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит - це елемент розрахунку суми податку на додану вартість, яку має сплатити платник до бюджету. Це по суті розмір податку на додану вартість, що був оплачений платником податку на додану вартість на користь своїх контрагентів-інших платників податку на додану вартість, з приводу якої в останніх вже виник обов`язок щодо сплати відповідної суми податку до бюджету.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

У п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України окреслено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку за визначенням п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов`язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Таке рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Статтею 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, вказаних у податковій звітності, відповідно до п.44.1 якої для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996).

Ст. 1 Закону № 996 встановлює, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За визначенням ч. 2 ст. 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статі 9 Закону № 996 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Приписами пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (далі Положення № 88), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 встановлено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, між позивачем, як Покупцем та Приватним підприємством Аллігатор Транс , як Продавцем 15 липня 2017 року укладено Договір поставки № 1, копія якого наявна в матеріалах справи (т.1, а.с. 92).

Знаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Приватного підприємства Аллігатор Транс (ЄДРПОУ 41122298) за юридичною адресою, станом на час вчинення правочину, підтверджується відповідним Витягом (т. 2 а.с.29-33).

За п. 1 Договору Продавець зобов`язується поставляти (передавати) товар у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього на умовах Договору. Предметом поставки є наступний товар: зола-уноса ТЕС. Товар поставляється Покупцеві автомобільним транспортом за правилами поставки DAP Поставка в пункті призначення складу Покупця ( Інкотермс в редакції 2010 року): Красноармійський район, с. Рівне, вул. Шопена, 1. Партія товару узгоджується відповідною заявкою (в усній або письмовій формі).

Як зазначено в п. 2 Договору, вартість 1 тонни товару становить 550 (п`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп., з урахуванням автоперевезення та ПДВ. Розрахунок за поставлений за цим Договором товар Покупець виробляє з відстрочкою платежу до 3-х днів з моменту поставки партії товару, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

У пункті 3 Договору зазначені права та обов`язки сторін, а саме: Продавець зобов`язується поставляти Покупцю товар відповідно до умов даної угоди. Покупець зобов`язується прийняти продукцію відповідно до інструкцій про порядок прийняття продукції за якістю і кількістю (П-6, П-7) і оплатити відповідно до умов цього Договору. Продавець має право вимагати від Покупця прийняття товару. Припинити постачання чергової партії товару, якщо покупець не здійснив оплату вартості попередньої партії товару. Покупець має право вимагати від Продавця поставки товару відповідно до умов даної угоди.

Пунктом 5 Договору визначено, що цей Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2019 року.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом надано:

- рахунки на оплату: від 12 січня 2018 року № 2 на суму 14 410,00 грн., в тому числі ПДВ 2 401,67 грн., від 16 лютого 2018 року № 5 на суму 16 332,00 грн., в тому числі ПДВ 2 722,00 грн.,

- видаткові накладні: від 12 січня 2018 року № 4 на суму 14 410,00 грн., в тому числі ПДВ 2 401,67 грн., від 16 лютого 2018 року № 7 на суму 16 332,00 грн., в тому числі ПДВ 2 722,00 грн.,

- товарно - транспортні накладні: №Р-4 від 12 січня 2018 року на суму 14 410,00 грн., в тому числі ПДВ 2 401,67 грн., № Р-7 від 16 лютого 2018 року № 7 на суму 16 332,00 грн., в тому числі ПДВ 2 722,00 грн.,

- платіжні доручення: від 05 лютого 2018 року № 4312 на суму 7 410,00 грн. (оплата рах. № 2 від 12.01.2018, за золу- унос, у т.ч. ПДВ 20% - 1235,00 грн.); від 12 лютого 2018 року № 4372 на суму 7 000,00 грн. (оплата рах.№2 від 12.01.2018, за золу унос, у т.ч. ПДВ 20% - 1 166,67 грн.), від 21 лютого 2018 року № 4413 на суму 6 332,00 грн. (оплата рах. № 5 від 16.02.2018, за золу унос, у т.ч. ПДВ 20% - 1055,33 грн.), від 28 лютого 2018 року № 4436 на суму 5 000,00 грн. (оплата рах. № 5 від 16.02.2018, за золу унос, у т.ч. ПДВ 20% - 833,33 грн.), від 06 березня 2018 року № 4503 на суму 5 000,00 грн. (оплата рах.№ 5 від 16.02.2018, за золу унос, у т.ч. ПДВ 20% - 833,33 грн.),

- податкові накладні: від 12.01.2018 року №3 на суму 14 410,00 грн. в тому числі ПДВ 2 401,67 грн, від 16.02.2018 року №6 на суму 16 332,00 грн в тому числі ПДВ 2 772,00 грн.(т.1 а.с. 93-105).

Між Позивачем, як Покупцем та Приватним підприємством Аллігатор Транс , як Продавцем 23 жовтня 2017 року укладено Договір поставки № 9, копія якого наявна в матеріалах справи (т.1, а.с. 106).

Продавець відповідно до п. 1 Договору зобов`язується поставляти (передавати) товар у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього на умовах Договору. Предметом поставки є наступний товар: Портландцемент ПЦ II/А-Ш-400. Товар поставляється Покупцеві автомобільним транспортом за правилами поставки DAP Поставка в пункті призначення складу Покупця ( Інкотермс в редакції 2010 року): Покровський район, с. Рівне, вул. Шопена, 1. Партія товару узгоджується відповідною заявкою (в усній або письмовій формі).

Як зазначено в п. 2 Договору, вартість 1 тонни товару становить 1 521 (одна тисяча п`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп., в тому числі ПДВ. Розрахунок за поставлений за цим Договором товар Покупець проводить по 100% передоплаті, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

У пункті 3 Договору зазначені права та обов`язки сторін, а саме: Продавець зобов`язується поставляти Покупцю товар відповідно до умов даної угоди. Покупець зобов`язується прийняти продукцію відповідно до інструкцій про порядок прийняття продукції за якістю і кількістю (П-6, П-7) і оплатити відповідно до умов цього Договору. Продавець має право вимагати від Покупця прийняття товару. Припинити постачання чергової партії товару, якщо покупець не здійснив оплату вартості попередньої партії товару. Покупець має право вимагати від Продавця поставки товару відповідно до умов даної угоди.

Пунктом 5 Договору визначено, що цей Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2019 року.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом надано:

- видаткову накладну: від 06 січня 2018 року №.1 на суму 45 553,95 грн., в тому числі ПДВ 7 592,33 грн.,

- товарно - транспортну накладну: №.Р-1 від 06 січня 2018 року №.1 на суму 45 553,95 грн., в тому числі ПДВ 7 592,33 грн.,

- акт надання послуг за договором постачання №.9 від 23.10.2017 року на суму 11 351,05 грн., в тому числі ПДВ 1 891,84 грн.,

- платіжні доручення: від 12 січня 2018 року № 4233 на суму 3 300,00 грн. (оплата рах. № 162 від 26.12.2017, за цемент, у т.ч. ПДВ 20% - 550,00 грн.); від 05 лютого 2018 року № 313 на суму 8 605,00 грн. (оплата рах. № 162 від 26.12.2017, Договір поставки № 9 від 23.10.2017 року, за цемент, у т.ч. ПДВ 20% - 1 434,17 грн.);

- податкові накладні: від 06.01.2018 року № 1 на суму 11 905,00 грн. в тому числі ПДВ 1 984,17 грн. (Розділ Б: Номенклатура товарів/послуг продавця ПЦ II/А-Ш-400-Р на суму 461,62 грн. та послуги автоперевезення по маршруту м.Балаклія-с.Рівне Покровський район на суму 9 459,21 грн. (без урахування податку на додану вартість)), від 27.12.2017 року № 189 на суму 45 000,00 грн. в тому числі ПДВ 7500,00 грн. (Розділ Б: Номенклатура товарів/послуг продавця ПЦ II/А-Ш-400-Р на суму 37 500 грн. (без урахування податку на додану вартість) (т.1 а.с.111-117).

Між Позивачем, як Покупце, та Приватним підприємством Аллігатор Транс , як Продавцем, 02 травня 2018 року укладено Договір поставки № 13 (т.1, а.с. 118).

П. 1 Договору занотовано, що Продавець зобов`язується поставляти (передавати) товар у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього на умовах Договору. Предметом поставки є наступний товар: Портландцемент ПЦ II/А-Ш-400, Портландцемент ПЦ II/Б-Ш-400, ШПЦ-3А-100 (Балакліївський цементний завод). Товар поставляється Покупцеві автомобільним транспортом за правилами поставки DAP Поставка в пункті призначення складу Покупця ( Інкотермс в редакції 2010 року): Покровський район, с. Рівне, вул. Шопена, 1. Партія товару узгоджується відповідною заявкою (в усній або письмовій формі).

Як зазначено в п. 2 Договору, вартість 1 тонни: ПЦ II/А-Ш-400 складає 1 930,00 грн. в тому числі автоперевезення та ПДВ, ПЦ II/Б-Ш-400 складає 1850,00 грн. в тому числі автоперевезення та ПДВ, ШПЦ-3А-100 складає 1680,00 грн. в тому числі автоперевезення та ПДВ. Розрахунок за поставлений за цим Договором товар Покупець проводить по 100% передоплаті, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

У пункті 3 Договору окреслені права та обов`язки сторін, а саме: Продавець зобов`язується поставляти Покупцю товар відповідно до умов даної угоди. Покупець зобов`язується прийняти продукцію відповідно до інструкцій про порядок прийняття продукції за якістю і кількістю (П-6, П-7) і оплатити відповідно до умов цього Договору. Продавець має право вимагати від Покупця прийняття товару. Припинити постачання чергової партії товару, якщо покупець не здійснив оплату вартості попередньої партії товару. Покупець має право вимагати від Продавця поставки товару відповідно до умов даної угоди.

Пунктом 5 Договору визначено, що цей Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2019 року.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом надано:

- рахунки на оплату: від 02 травня 2018 року № 18 на суму 96 500,00 грн., в тому числі ПДВ 16 083,33 грн., від 10 травня 2018 року № 22 на суму 48 250,00 грн., в тому числі ПДВ 8 041,67 грн., від 16 травня 2018 року № 24 на суму 48 250,00 грн. в тому числі ПДВ 8 041,67 грн., від 01 червня 2018 року № 26 на суму 47 593,80 грн. в тому числі ПДВ 7 932,30 грн., від 05 червня 2018 року № 27 на суму 48 250,00 грн. в тому числі ПДВ 8 041,67 грн., від 26 червня 2018 року № 41 на суму 48 250,00 грн. в тому числі ПДВ 8 041,67 грн.,

- видаткові накладні: від 04 травня 2018 року № 22 на суму 48 153,50 грн., в тому числі ПДВ 8 025,58 грн., від 08 травня 2018 року № 24 на суму 48 076,30 грн., в тому числі ПДВ 8 012,72 грн., від 15 травня 2018 року № 26 на суму 48 250,00 грн., в тому числі ПДВ 8 041,67 грн., від 24 травня 2018 року № 28 на суму 48 250,00 грн., в тому числі ПДВ 8 041,67 грн., від 04 червня 2018 року № 29 на суму 47 593,80 грн., в тому числі ПДВ 7 932,30 грн., від 07 червня 2018 року № 30 на суму 48 114,90 грн., в тому числі ПДВ 8 019,15 грн., від 27 червня 2018 року № 44 на суму 50 298,00 грн., в тому числі ПДВ 8 383,00 грн.,

- товарно - транспортні накладні: № Р22 від 04 травня 2018 року на суму 48 153,50 грн., в тому числі ПДВ 8 025,58 грн., № Р24 від 08 травня 2018 року на суму 48 076,30 грн., в тому числі ПДВ 8 012,72 грн., № Р26 від 15 травня 2018 року на суму 48 250,00 грн., в тому числі ПДВ 8 041,67 грн., № Р28 від 24 травня 2018 року на суму 48 250,00 грн., в тому числі ПДВ 8 041,67 грн., № Р29 від 04 червня 2018 року на суму 47 593,80 грн., в тому числі ПДВ 7 932,30 грн., № Р30 від 07 червня 2018 року на суму на суму 48 114,90 грн., в тому числі ПДВ 8 019,15 грн.,№ Р44 від 27 червня 2018 року на суму 50 298,00 грн., в тому числі ПДВ 8 383,00 грн.,

- платіжні доручення: від 02 травня 2018 року № 4815 на суму 96 500,00 грн. (оплата рах.№18 від 02.05.2018, за цемент, у т.ч. ПДВ 20% - 16 083,33 грн.); від 11 травня 2018 року № 4889 на суму 48 250,00 грн. (оплата рах. №22 від 10.05.2018, за цемент, у т.ч. ПДВ 20% - 8 041,67 грн.); від 18 травня 2018 року № 4947 на суму 48 250,00 грн. (оплата рах. № 24 від 16.05.2018, за цемент, у т.ч. ПДВ 20% - 8 041,67 грн.); від 01 червня 2018 року № 5071 на суму 46049,80 грн. (оплата рах. № 26 від 01.06.2018, за цемент, у т.ч. ПДВ 20% - 7 674,97 грн.); від 05 червня 2018 року № 5098 на суму 48 250,00 грн. (оплата рах. № 27 від 05.06.2018, за цемент, у т.ч. ПДВ 20% - 8 041,67 грн.); від 26 червня 2018 року № 5295 на суму 52 750,00 грн. у т.ч. ПДВ 20% - 2 240,33 грн.,

- податкові накладні: від 02.05.2018 року №19 на суму 96 500,00 грн. в тому числі ПДВ 16 083,33 грн., від 11.05.2018 року № 23 на суму 48 250,00 грн. в тому числі ПДВ 8 041,67 грн., від 18.05.2018 року № 25 на суму 48 250,00 грн. в тому числі ПДВ 8 041,67 грн., від 01.06.2018 року № 27 на суму 46 049,80 грн. в тому числі ПДВ 7 674,97 грн., від 04.06.2018 року № 28 на суму 1 273,80 грн. в тому числі ПДВ 212,30 грн., від 05.06.2018 року № 29 на суму 46 976,20 грн. в тому числі ПДВ 7 829,37 грн., від 07 06.2018 року № 51 на суму 1 138,70 грн. в тому числі ПДВ 189,78 грн., від 26.06.2018 року № 43 на суму 51 611,30 грн. в тому числі ПДВ 8 601,88 грн. (т.1 а.с. 119-152).

Між Позивачем, як Покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю СІРІУС УНІВЕРС , як Постачальником, 05 вересня 2018 року укладено Договір поставки № 05092018, копія якого наявна в матеріалах справи (т.1, а.с. 153-155).

Знаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариства з обмеженою відповідальністю СІРІУС УНІВЕРС (ЄДРПОУ 41365756) за юридичною адресою, станом на час вчинення правочину, підтверджується відповідним Витягом (т. 2 а.с.34-40).

Постачальник за п. 1 Договору зобов`язується поставляти Покупцю Товар, а Покупець зобов`язується приймати цей Товар і своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору. Ціна, кількість, асортимент і строки поставки встановлюються сторонами у Специфікаціях до даного Договору, які узгоджуються та підписуються сторонами завчасно, додаються до даного Договору та є його невід`ємною частиною. У випадку відсутності підписаної між сторонами специфікації, ціна, кількість та асортимент вказуються Постачальником у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Як зазначено в п. 2 Договору, зокрема, якість і комплектність Товару, що поставляється повинні відповідати діючим стандартам, ТУ, підтверджуватися сертифікатами якості та відповідати нормативно-технічній документації, яка видається підприємством-виробником чи правомочним органом.

Пунктом 4 Договору передбачено, що постачання товару здійснюється на умовах EXW (за правилами ІНКОТЕРМС 2010р.) за адресою: Склад Постачальника. Сторони можуть узгодити іншу адресу постачання товару у Специфікації.

Пунктом 5 зазначеного Договору визначено, що Товар приймається по кількості - згідно видаткових накладних, за якістю - згідно сертифікатів на товар, що надаються Постачальником.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом надано:

- рахунки на оплату: від 07 вересня 2018 року №0709/1 на суму 426 595,22 грн., в тому числі ПДВ 71 099,20 грн., від 11 вересня 2018 року №1109/1 на суму 485 427,60 грн., в тому числі ПДВ 80 904,60 грн., від 14 вересня 2018 року №1409/1 на суму 243 090,00 грн., в тому числі ПДВ 40 515,00 грн., від 14 вересня 2018 року №1409/2 на суму 245 184,16 грн., в тому числі ПДВ 40 864,03 грн.,

- видаткові накладні: від 07 вересня 2018 року №0709/1 на суму 426 595,22 грн. в тому числі ПДВ 71 099,20 грн., від 11 вересня 2018 року №1109/1 на суму 485 427,60 грн. в тому числі ПДВ 80 904,60 грн., від 14 вересня 2018 року №1409/1 на суму 243 090,00 грн. в тому числі ПДВ 40 515,00 грн., від 14 вересня 2018 року №1409/2 на суму 245 184,16 грн. в тому числі ПДВ 40 864,03 грн.,

- товарно - транспортні накладні: №0709/1 від 07 вересня 2018 року на суму 426 595,22 грн. в тому числі ПДВ 71 099,20 грн., №1109/1 від 11 вересня 2018 року на суму 485 427,60 грн. в тому числі ПДВ 80 904,60 грн., №1409 від 14 вересня 2018 року на суму 488 274,16 грн. в тому числі ПДВ 81 379,03 грн.,

- платіжні доручення: від 25 вересня 2018 року №6248 на суму 426 595,22 грн. в тому числі ПДВ 71 099,20 грн., від 25 вересня 2018 року №6249 на суму 485 427,60 грн. в тому числі ПДВ 80 904,60 грн., від 25 вересня 2018 року №6251 на суму 243 090,00 грн. в тому числі ПДВ 40 515,00 грн., від 25 вересня 2018 року №6250 на суму 245 184,16 грн. в тому числі ПДВ 40 864,03 грн.,

- податкові накладні: від 07.09.2018 року № 11 на суму 426 595,22 грн. в тому числі ПДВ 71 099,20 грн., від 11.09.2018 року № 12 на суму 485 427,60 грн. в тому числі ПДВ 80 904,60 грн., від 14.09.2018 року № 13 на суму 243 090,00 грн. в тому числі ПДВ 40 515,00 грн., від 14.09.2018 року № 14 на суму 245 184,16 грн. в тому числі ПДВ 40 864,03 грн. (т.1 а.с.156-178).

Між Позивачем, як Покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРЕСТ СТАНДАРТ , як Постачальником 10 грудня 2018 року укладено Договір поставки № 10122018, копія якого наявна в матеріалах справи (т.1, а.с. 179-180).

Знаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРЕСТ СТАНДАРТ (ЄДРПОУ 42394259) за юридичною адресою, станом на час вчинення правочину, підтверджується відповідним Витягом (т. 2 а.с.41-45).

За змістом п. 1 Договору, Постачальник зо6ов`язується поставляти Покупцю Товар, а Покупець зобов`язується приймати цей Товар і своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору. Ціна, кількість, асортимент і строки поставки встановлюються сторонами у Специфікаціях до даного Договору, які узгоджуються та підписуються сторонами завчасно, додаються до даного Договору та є його невід`ємною частиною. У випадку відсутності підписаної між сторонами специфікації, ціна, кількість та асортимент вказуються Постачальником у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Як зазначено в п. 2 Договору, зокрема якість і комплектність Товару, що поставляється повинні відповідати діючим стандартам, ТУ, підтверджуватися сертифікатами якості та відповідати нормативно-технічній документації, яка видається підприємством-виробником чи правомочним органом.

А п. 3 Договору передбачено, що Покупець оплачує поставлений Товар за цінами, що вказані у Специфікації або видатковій накладній на кожну партію товару. Після погодження та підписання Специфікації, Постачальник виставляє рахунок на загальну вартість товару вказаному у Специфікації. Протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку Покупець робить платіж у розмірі 100 % суми вартості Товару, вказаної у Специфікації або рахунку, простим банківським переказом на поточний рахунок Постачальника.

Пунктом 4 зазначеного Договору визначено, що Постачання товару здійснюється на умовах FCA (склад Покупця) в редакції INCOTERMS 2010. Пункт поставки - склад Покупця. Розвантаження за рахунок Покупця. Сторони можуть узгодити іншу адресу постачання товару та інші умови поставки. Датою поставки товару вважається дата, вказана у видатковій накладній. Перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця відбувається в момент отримання товару.

Відповідно до пункту 5 Договору, Постачальник є платником податку на прибуток на загальних підставах, Покупець є платником податку на прибуток на загальних підставах.

Згідно зі специфікацією № 1 від 17.12.2018 року, Постачальник та Покупець дійшли згоди про поставку товару на суму 270 975,60 грн. у тому числі ПДВ 20% - 45 162,60 грн.

Згідно зі специфікацією № 2 від 19.12.2018 року, Постачальник та Покупець дійшли згоди про поставку товару на суму 648 066,22 грн. у тому числі ПДВ 20% - 108 011,04 грн.

Згідно зі специфікацією № 3 від 21.12.2018 року, Постачальник та Покупець дійшли згоди про поставку товару на суму 402 438,96 грн. у тому числі ПДВ 20% - 67 073,16 грн.

Згідно зі специфікацією № 4 від 26.12.2018 року, Постачальник та Покупець дійшли згоди про поставку товару на суму 678 829,20 грн. у тому числі ПДВ 20% - 113 138,20 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом надано:

- рахунки на оплату: від 17 грудня 2018 року № 1712 на суму 270 975,60 грн., в тому числі ПДВ 45 162,60 грн., від 19 грудня 2018 року № 1912 на суму 648 066,22 грн., в тому числі ПДВ 108 011,04 грн., від 21 грудня 2018 року № 2112 на суму 402 438,96 грн., в тому числі ПДВ 67 073,16 грн., від 26 грудня 2018 року № 2612 на суму 678 829,20 грн., в тому числі ПДВ 113 138,20 грн.,

- видаткові накладні: від 17 грудня 2018 року № 1712 на суму 270 975,60 грн. в тому числі ПДВ 45 162,60 грн., від 19 грудня 2018 року № 1912 на суму 648 066,22 грн. в тому числі ПДВ 108 011,04 грн., від 21 грудня 2018 року № 2112 на суму 402 438,96 грн. в тому числі ПДВ 67 073,16 грн., від 26 грудня 2018 року № 2612 на суму 678 829,20 грн. в тому числі ПДВ 113 138,20 грн.,

- платіжні доручення: від 11 січня 2019 року № 47 на суму 270 975,60 грн. в тому числі ПДВ 45 162,60 грн., від 16 січня 2019 року № 58 на суму 200 000,00 грн., в тому числі ПДВ 33 333,33 грн., від 16 січня 2019 року № 57 на суму 207 520,13 грн., в тому числі ПДВ 34 586,69 грн., від 04 лютого 2019 року № 67 на суму 505 081,17 грн., в тому числі ПДВ 84 180,20 грн., від 04 лютого 2019 року № 68 на суму 194 918,83 грн., в тому числі ПДВ 32 486,47 грн.,

- податкові накладні: від 17.12.2018 року № 28 на суму 270 975,60 грн. в тому числі ПДВ 45 162,60 грн. (з урахуванням розрахунку коригування кількісних і вартісних показників), від 19.12.2018 року № 31 на суму 648 066,22 грн. в тому числі ПДВ 108 011,04 грн., від 21.12.2018 року № 33 на суму 402 438,96 грн. в тому числі ПДВ 67 073,16 грн., від 26.12.2018 року № 82 на суму 678 829,20 грн. в тому числі ПДВ 113 138,20 грн.

Окрім того, в якості підтвердження оплати постачальникам за поставлений товар, позивачем надано виписки з банківських рахунків підприємства (т.2 а.с. 71-93).

Як вбачається з довідки підприємства, на балансі підприємства знаходяться транспортні засоби, а саме: Автобетонозмішувач 69361N Тігарбо 7 (АН 4821), автобетонозмішувач 69361N Тігарбо 7 (4822), автобетонозмішувач 69361N Тігарбо 7 (4948), автобетонозмішувач WL2550GJBA BLND47N332730 (АН 5892), автобетонозмішувач WL2550GJBA BLND67N332731 (АН 5894), автобетонозмішувач КАМАЗ 53229С ( НОМЕР_1 ), навантажувач вилковий Hyundai HDF30-5, навантажувач фронтальний 456 ZX, тягач сідельний НОМЕР_2 .430 2005р., з напівпричепом бортовим SCHMITZ 1998р ( НОМЕР_3 ), шевроле KL1 НОМЕР_4 , Ланос НОМЕР_5 , ВАЗ НОМЕР_6 , що підтверджується зворотно сальдовою відомістю за рахунком 105 Транспортні засоби за вересень 2018 року (т.2 а.с.47-48).

На підтвердження здійснення доставки товару власним транспортом зі складу постачальника ТОВ СІРІУС УНІВЕРС , позивачем надані копії свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу DAF CF 85.430 з причепом SCHMITZ SC S24. Доставка товару здійснювалась водієм ОСОБА_1 (наказ про прийом на роботу від 31.05.2018 року № 40/К, наказ про звільнення від 20.02.2019 року № 28/К) (т.2 а.с. 45-46, 49-50).

Оприбуткування отриманого товару на склад підприємства та подальше використання товару у здійсненні основного виду діяльності у виробництві готової продукції, підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 201 за вересень 2018 року (ТОВ СІРІУС УНІВЕРС ), за грудень 2018 року - березень 2019 року (ТОВ ФОРЕСТ СТАНДАРТ ), за 1 півріччя 2018 року (ПП Аллігатор Транс ) (т.2 а.с.64-67).

Виробництво та реалізація металевих виробів-напівфабрикатів та їх реалізація відображена в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 26 Готова продукція за вересень 2018 року - грудень 2018 року (т.2 а.с. 70).

Таким чином, відповідною первинною документацією позивачем підтверджено реальність спірних господарських операцій з контрагентами за період, що перевірявся.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що між позивачем та його контрагентами виконані господарські операції по поставці товарів, дії останніх спрямовані на реальне настання правових наслідків. Належних доказів, що вони вчинялися в цілях заниження об`єкта оподаткування, несплати податків в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до правової позицій Вищого адміністративного суду України, викладеного в ухвалі від 03.05.2012 у справі № К/9991/11271/12, наявність реєстрації контрагента на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у них необхідного обсягу правосуб`єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 № К/9901/873/18.

Суд критично ставиться на посилання відповідача на наявність відкритого кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32018100100000096 від 12.07.2018 року, в якому ТОВ ФОРЕСТ СТАНДАРТ фігурує в якості фіктивного підприємництва, з огляду на те, що Верховний Суд у своєї постанові від 04.09.2018 року у справі № 826/18952/14 зазначив, що наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому відсутній вирок суду в кримінальному провадженні, або ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

За унормуванням частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Також, Верховний Суд у своєї постанові від 15.05.2018 року у справі №822/2348/16, вказав на те, що "наявність кримінального провадження, що перебуває у правоохоронних органів, що здійснюють його розслідування ... може мати юридично-правове значення, але не виключно, у випадку наявності вироку суду в кримінальному провадженні, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, як такі, що є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Так, відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.2 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, частини першої ст. 11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Виходячи з вищевикладеного, посилання відповідача на наявність кримінального провадження щодо контрагента позивача, в межах яких органами досудового слідства вживають певні заходи процесуального характеру, і вирок судом ще не винесений, є неприйнятними, оскільки матеріали кримінальних проваджень в силу закону не встановлюють жодних обставин, які мають значення в адміністративній справі.

Сам факт наявності кримінального провадження не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним податкового обліку.

Вищевказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 826/548/17, від 12 червня 2018 року у справі № 822/2198/17, від 05 червня 2018 року у справі № 2а-1570/6063/12, від 21 серпня 2018 року у справі № 826/17880/15.

Посилання апелянта на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу узагальненої податкової інформації є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Така правова позиція міститься, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 року в справі № К/800/39786/15.

Інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, є неприйнятною, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція міститься у численних судових рішеннях Верховного Суду, в тому числі постановах від 06.02.2018 року у справі № 816/166/15-а (№ К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року у справі № 816/809/17.

Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Частиною першою статті 9 Конституції України окреслено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

За статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У відповідності до статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив:

70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 .

Аналогічна позиція викладена у рішенні Верховного Суду України, який у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Відповідна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 21-4953а15.

Позивачем були надані належним чином оформлені документи, передбачені законодавством про податки та збори, відповідач, навпаки, не надав належних та допустимих доказів порушення позивачем діючого податкового законодавства України щодо не підтвердження здійснення господарських операцій, у зв`язку з придбанням товару за договорами, укладеними з контрагентами.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б свідчили про нікчемність правочинів - договорів укладених позивачем із контрагентом.

Вказані правочини не визнавалися недійсними у судовому порядку.

При цьому, суд враховує, що товарно - транспортна накладна не є обов`язковим документом у господарських операціях з поставки чи купівлі-продажу товарів, проте є обов`язковою для договорів перевезення. Відсутність товарно - транспортних накладних, а також недоліки в їх заповненні, які фактично унеможливлюють встановлення основних параметрів щодо перевезення (часу, маси, дані щодо навантаження, розвантаження) ставить під сумнів фактичне переміщення таких товарів у просторі, а у разі наявності й інших доказів та встановлених обставин, наприклад щодо відсутності матеріальних, зокрема транспортних засобів та трудових ресурсів у господарюючих суб`єктів для здійснення відповідної діяльності, в тому числі і транспортування товару, свідчить на користь висновку про відсутність реальних поставок товару, а відповідно і про безпідставність формування даних податкового обліку за такими операціями.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Також безпідставними є доводи апелянта щодо ненадання паспортів якості, сертифікатів відповідності, оскільки останні не можуть впливати на наявність у позивача право на формування податкового кредиту у зв`язку з тим, що ці документи не є документами, відповідно до яких виникає право на податковий кредит.

Крім того, певні дефекти в оформленні документів не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо, і не повинні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі реального здійснених господарських операцій.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду від 28.10.2013 року в справі К/9991/8144/12 (справа № 2а/0570/17166/2011).

Суд апеляційної інстанції вказує на те, що вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час розгляду справи судами) та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які є належно оформленими, містять всі обов`язкові реквізити, та згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

Позивачем було надано до суду завірені банківськими установами платіжні доручення, які підтверджують перерахування коштів позивачем контрагентам по вищезазначених господарських операціях. Також необхідно зазначити, що позивачем були надані і видаткові накладні за спірними господарськими операціями.

Судом першої інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими Товариством було сформовано податковий кредит, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки, так і апеляційній скарзі, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено неповно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі (аналогічні тим, які були вказані в запереченні на позовну заяву та в апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду.

Враховуючи викладене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 31.07.2019 року № 0006191414 про збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на 630551, 00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 157637, 75 грн. є протиправним.

Відповідно, позовні вимоги позивача в частині визнання зазначеного повідомлення-рішення неправомірним та його скасування - підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 205, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 р. - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 р. у справі № 200/12981/19-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повне судове рішення складено 16 липня 2020 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко