Рішення

від 04.03.2020 по справі 1.380.2019.005787

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №1.380.2019.005787

04 березня 2020 року

зал судових засідань №10

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лунь З.І.

розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернулася до суду з позовом до Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області (місцезнаходження: 81023, Львівська область, Яворівський район, с.Залужжя), в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати п.2 рішення Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області №904 від 11.09.2019 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику сертифіката на право на земельну ділянку частку (пай) ОСОБА_1 ;

-зобов`язати Залузьку сільську раду Яворівського району Львівської області передати ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,7537га з кадастровим номером 4625884500:02:000:0074 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 16.08.2019 позивач звернулася до Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику сертифіката на право на земельну ділянку частку (пай) площею 0,7537га. Рішенням Залузької сільської ради №904 від 11.09.2019 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику сертифіката на право на земельну ділянку частку (пай) гр. ОСОБА_1 . Проте, другим пунктом рішення передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,5237га з кадастровим номером 4625884500:02:000:0074, яка розташована на території Залузької сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зазначає, що оспорюване рішення не містять правової мотивації, а тому рішення сільської ради в частині передачі земельної ділянки площею 1,5237га є суперечливим, безпідставним і таким, що порушує її права та інтереси позивач звернулася до суду за їх захистом.

Ухвалою суду від 08.11.2019 вказану позовну заяву було залишено без руху.

У встановлений суддею строк позивач усунула недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 20.11.2019 призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 08.01.2020 суд перейшов з спрощеного провадження в загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 27.01.2020 суд витребува від Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області належним чином засвідчені копії заяв ОСОБА_1 про надання згоди на виготовлення проекту землеустрою та затвердження технічної документації із землеустрою та доданих до них документів.

На виконання ухвали суду від 27.01.2020 про витребування доказів, представником Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області скеровано на адресу суду заяви ОСОБА_1 про надання згоди на виготовлення проекту землеустрою та затвердження технічної документації із землеустрою та доданих до них документів.

Відповідач заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України до суду не надав.

Ухвалою суду від 19.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце його проведення. Проте, на адресу суду 03.03.2020 за вх.№893ел надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце його проведення.

Згідно з ч.1 ст.205 КАСУ неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд установив таке.

Позивач, ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

16.08.2019 ОСОБА_1 звернулася до Залузької сільської ради із заявами про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику сертифіката на право на земельну ділянку (пай) серії ЛВ №0176732 площею 1,5527 та ЛВ№0175120 площею 0,7537га умовні гектар и за рахунок пайових земель на території Залузької сільської ради.

11.09.2019 на двадцять п`ятій сесії Залузької сільської ради сьомого скликання прийнято рішення №94. Вказаним затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику сертифіката на право на земельну ділянку частку (пай) гр. ОСОБА_1 . Однак другим пунктом рішення передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,05237га з кадастровим номером 4625884500:02:000:0074, яка розташована на території Залузької сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позивачка не погодилася із рішенням відповідачем, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст.14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Пунктом 17 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України передбачено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

ОСОБА_1 є громадянинкою України, а тому має право на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства площею не більше 2,0 гектара.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі сертифікатів на право приватної власності на землю серії ЛВ№0176732 та ЛВ №0175120 ОСОБА_1 отримала у приватну власність для ведення селянського (фермерського) господарства земельні ділянки площею 1,7537га та 1,5527га на території с. Новини Залузької сільської ради, без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості.

Розпорядженням Яворівської районної державної адміністрації Львівської області від 07.06.2018 №484/02-06 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі на (місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 та іншим громадянам, власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) за рахунок пайових земель на території Завадівської та Залузької сільських рад.

ФОП ОСОБА_2 розробив для ОСОБА_3 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Залузької сільської ради.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованим 03.06.2019, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 4625884500:02:000:0074, площа 0,7537га.

ОСОБА_1 подала до сільської ради на затвердження проект землеустрою сформованої земельної ділянки, власником якої вона є на підставі сертифіката та з присвоєним кадастровим номером.

Згідно зі ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, виділенні в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до положень ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно з ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Таким чином, приписи Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та Земельного кодексу України визначають виключну компетенцію міських рад щодо передачі земельних ділянок територіальних громад у власність чи користування громадян та юридичних осіб. Вирішення питань про передачу земель територіальної громади у власність чи користування є виключним правом міської ради як суб`єкта права власності на землю. Відповідно до ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - ЗК України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Статтею 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1). Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2). Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян (п. а) ч. 3).

Статтею 121 ЗК України встановлено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122 ЗК України).

З матеріалів справи убачається, що сільська рада діяла в межах передбачених законодавством повноважень, затверджуючи проект землеустрою даної земельної ділянки. Однак наступним пунктом рішення самовільно зменшила площу тієї земельної ділянки, проект землеустрою якої щойно затвердила, до 1,5237га.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача та зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того суд погоджується з покликаннями позивача на те, що ділянку, площа якої згідно з проектом землеустрою не відповідає рішенню про передачу, неможливо буде зареєструвати у державному земельному кадастрі.

Наведене свідчить, що дії відповідача були протиправними. Право позивача порушено, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Залузьку сільську раду Яворівського району Львівської області передати ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,7537га з кадастровим номером 4625884500:02:000:0074 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, то суд зазначає, що не може підміняти своїми повноваженнями компетенцію інших органів державної влади.

За правилами передбаченими ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково (ч. 1). У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п. 10. ч. 2).

З врахуванням встановлених обставин, повноважень суду при вирішенні справи у співставленні з позовними вимогами, суд вважає ефективним способом захисту прав позивача зобов`язати відповідача прийняти рішення про передачу у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,7537 га з кадастровим номером 4625884500:02:000:0074 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 4500,00грн. за рахунок бюджетних асигнувань Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

При цьому, представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (п.2 ст.16 КАС України).

Приписами ч.1 ст.132 КАС України, передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, витрати, зокрема: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду (ч.3 ст.132 КАС України).

Витрати на професійну правничу допомогу регулюються ст.134 КАС України.

При цьому, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 3 вказаної статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (п.4 ст.134 КАС України).

Проте, принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 ст.134 КАС України, тобто розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським переконанням (дискреційні повноваження).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду, у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.12.2018 (справа №826/856/18), від 16.05.2019 № 823/2638/18, від 17.09.2019 № 810/3806/18 де вказав, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Як видно з укладеного між позивачем та ОСОБА_4 договору про надання правової допомоги від 30.10.2019 правова допомога оплачується відповідно до акта виконаних робіт.

Відповідно до акта про приймання-передачі №2 від 04.12.2019, адвокатом Гаталяком надано позивачу правничу допомогу, а саме:

-надання усних консультацій 15 хв-500,00грн;

-складання позовної заяви 90хв-3000,00грн.;

-складання заяви про усунення недоліків 30хв-1000,00грн.

Разом усі роботи вийшли на суму 4500,00грн.

Зазначені грошові кошти були сплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується квитанцією про отримання коштів №2 від 04.12.2019 на суму 4500,00 грн.

Водночас згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З позиції суду розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним зі складністю спору та виконаним адвокатом обсягом робіт; витраченим часом, ціною позову, значенням справи для сторони, в тому числі впливом на репутацію позивача, публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Така позиція викладена Верховним Судом в постанові від 11.05.2018 у справі №910/8443/17.

Також суд зважає на немайновий характер позову, нескладність предмету позову, зміст позовної заяви, котра в цілому становить одну сторінку формату А4, відсутність репутаційних ризиків для позивача та публічного інтересу до справи.

Таким чином з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову та розміру судового збору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 3000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір в розмірі 768,40грн.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

в и р і ш и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 до Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати п.2 рішення Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області №904 від 11.09.2019 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику сертифіката на право на земельну ділянку частку (пай) ОСОБА_1 .

Зобов`язати Залузьку сільську раду Яворівського району Львівської області прийняти рішення про передачу ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,7537га з кадастровим номером 4625884500:02:000:0074 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області (місцезнаходження: 81023, Львівська область, Яворівський район, с.Залужжя, код ЄДРПОУ 04373241) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 768(сімсот шістдесят вісім) грн.40 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області (місцезнаходження: 81023, Львівська область, Яворівський район, с.Залужжя, код ЄДРПОУ 04373241) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу в сумі 3000(три тисячі) грн.00коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лунь З.І.