Рішення

від 20.02.2020 по справі 440/3159/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3159/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Протас О.М.,

представника позивача - Заєць С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також відповідач) про визнання протиправними та скасування наказу від 02.10.2018 №2527 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 )", податкових повідомлень-рішень від 14.12.2018 №0090391307, №0090501307, №0090481307, №0090411307, №0090401307, №0090431307, №0090491307, №0090421307, рішень про застосування штрафних санкцій від 14.12.2018 №0090471307, №0090461307, №0090451307 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.12.2018 №Ф-0090441307.

Позовні вимоги обґрунтувала посиланням на те, що контролюючим органом без належних на те правових підстав проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків ФОП ОСОБА_1 , про проведення якої позивач завчасно та у визначеному законом порядку не повідомлена, а тому результати такої перевірки, на переконання позивача, мають бути визнані судом протиправними та скасовані. Також позивач звертала увагу на те, що посадовою особою контролюючого органу не витребувано та не досліджено первинні документи бухгалтерського обліку, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансову та іншу звітність платника податків, що стосувались фінансового-господарських операцій у спірний період, а висновки перевірки ґрунтуються на припущеннях та довільному трактуванні відповідачем вимог чинного податкового законодавства.

Ухвалою суду від 27.08.2019 позовну заяву ФО-П ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №440/3159/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві на позовну заяву просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /т. 1, а.с. 81-88/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що правовою підставою для проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 були приписи підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України; позивач включена до плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік; про проведення перевірки уповноваженою особою контролюючого органу видано наказ від 02.10.2018 за №2527, копію якого разом з письмових повідомленням від 03.10.2018 за №725 завчасно надіслано на податкову адресу платника податків; до початку перевірки позивачу вручено направлення від 11.10.2018 за №3469 на проведення документальної планової виїзної перевірки, видане Головним управлінням ДФС у Полтавській області, та пред`явлено службове посвідчення податкового ревізора-інспектора, а ФОП ОСОБА_1 16.10.2018 здійснено допуск посадової особи контролюючого органу до проведення перевірки. За твердженням відповідача, висновки перевірки про порушення платником податків вимог чинного податкового законодавства ґрунтуються на досліджених податковим ревізором - інспектором первинних документах, даних бухгалтерського обліку, наявній податковій інформації тощо.

01.10.2019 судом одержано відповідь на відзив /т. 1, а.с. 202-205/, у якій позивач повторно стверджувала про незаконність проведеної перевірки. Крім того, зазначила, що їй не надано для ознайомлення та підписання акт перевірки, чим позбавлено платника податків права на подання зауважень (заперечень) щодо його змісту. На цій підставі позивач переконана, що прийняті на підставі незаконної перевірки податкові повідомлення-рішення не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

У підготовчому засіданні 01.10.2019 усною ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, судом задоволено клопотання представника відповідача та замінено відповідача у справі з Головного управління ДІФС у Полтавській області на Головне управління ДПС у Полтавській області.

08.10.2019 до суду надійшли заперечення на відповідь /т. 1, а.с. 214-221/, у яких представник відповідача стверджував про безпідставність доводів позивача щодо незаконності перевірки та наполягав на правомірності дій контролюючого органу щодо проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 і прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

22.10.2019 судом одержані письмові пояснення позивача /т. 1, а.с. 229-232/, у яких ініціатор звернення наполягала на безпідставності доводів контролюючого органу щодо порушення нею вимог чинного податкового законодавства. Також позивач звертала увагу на те, що правомірність формування нею податкового кредиту, витрат, а також нарахування на їх підставі податкових зобов`язань зі сплати податків і зборів підтверджено наявними у неї первинними документами бухгалтерського обліку, що безпідставно не перевірені посадовою особою податкового органу.

У підготовчому засіданні 22.10.2019 задоволено клопотання позивача про витребування доказів та продовження підготовчого провадження, про що постановлено усні ухвали /т. 2, а.с. 56-57/. Суд витребував у відповідача копію поштового конверта та реєстр поштових відправлень щодо надсилання позивачу наказу та повідомлення про проведення перевірки, а також продовжив строк проведення підготовчого провадження на тридцять календарних днів.

14.11.2019 судом одержані письмові пояснення відповідача щодо обставин повідомлення позивача про проведення перевірки /т. 2, а.с. 60-61/.

21.11.2019 до суду надійшли чергові письмові пояснення позивача щодо обставин ведення нею підприємницької діяльності у періоді, за який проведено перевірку /т. 2, а.с. 74-82/.

21.11.2019 судом одержано заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, у якій ФОП ОСОБА_1 зазначила, що нараховані їй на підставі рішень про застосування штрафних санкцій від 14.12.2018 №№ 0090471307, 0090461307 штрафи та пеня сплачені, що підтверджено платіжними дорученнями, а тому позивач повідомляла про зменшення позовних вимог в цій частині /а.с. 126-127/.

Крім того, 21.11.2019 до суду надійшла заява ФОП ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення до суду з позовними вимогами про оскарження наказу від 02.10.2018 №2527, рішення від 14.12.2018 №0090451307 про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.12.2018 №Ф-0090441307 /т. 2, а.с. 128-132/.

Ухвалою суду від 21.11.2019 у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення до суду відмовлено, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення від 14.12.2018 №0090451307 про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.12.2018 №Ф-0090441307 залишені без розгляду /т. 2, а.с. 138-140/. У свою чергу, судом зроблено висновок, що наказ від 02.10.2018 №2527 про проведення перевірки оскаржений до суду у межах строку, визначеного пунктом 56.18 статті 56, пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, а тому у суду відсутні підстави як для поновлення строку звернення з даними вимогами, так і для залишення цих вимог без розгляду.

29.11.2019 до суду надійшли письмові пояснення відповідача з питань обґрунтування правомірності визначення ФОП ОСОБА_1 податкових зобов`язань за результатами перевірки /т. 2, а.с. 153-155/.

У підготовчому засіданні 04.12.2019 оголошено перерву задля надання представником позивача додаткових пояснень.

18.12.2019 судом одержані додаткові пояснення позивача щодо правомірності обчислення податків і зборів за спірний період, а також безпідставності донарахування ФОП ОСОБА_1 грошових зобов`язань, застосування штрафних санкцій та нарахування пені за результатами перевірки /т. 2, а.с. 183-191/.

Ухвалою суду від 18.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті /т. 2, а.с. 159/.

У судове засідання 21.01.2020 представник позивача не з`явився, з урахуванням чого розгляд справи по суті відкладено до 10.02.2020.

У судовому засіданні 10.02.2020 суд заслухав вступне слово представника позивача, який позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, та відклав розгляд справи.

У судове засідання 20.02.2020 відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Згідно з частиною першою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

А відповідно до пункту 1 частини третьої цієї статті, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, суд, заслухавши думку представника позивача, який проти розгляду справи без участі представника відповідача не заперечував, визнав за можливе здійснити розгляд справи по суті за відсутності уповноваженого представника відповідача.

При цьому суд звертає увагу на те, що у судові засідання 10.02.2020 та 20.02.2020 прибула Тур Н.І., яка на підтвердження своїх повноважень як представника Головного управління ДПС у Полтавській області надала довіреність, видану в.о. начальника Головного управління ДПС у Полтавській області. Однак, суд визнав таку довіреність неналежним доказом підтвердження повноважень представляти інтереси Головного управління ДПС у Полтавській області у суді, оскільки відповідно до підпункту 19 пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС України положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року №1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) .

Відповідно до частини 2 підпункту 11 16-1 Розділу XV Перехідні положення Конституції України представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Оскільки ОСОБА_2 не надано доказів того, що вона є адвокатом, чи може представляти інтереси відповідача в порядку самопредставництва суб`єкта владних повноважень відповідно до положень частини третьої статті 55 КАС України, суд не допустив ОСОБА_2 до участі у справі в якості представника відповідача.

Заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні до них правовідносини.

Головним управлінням ДФС у Полтавській області відповідно до плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік, на підставі наказу від 02.10.2018 за №2527 у період з 16.10.2018 по 05.11.2018 проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 /т. 1, а.с. 12, 89/.

Копію наказу про проведення перевірки та письмове повідомлення від 03.10.2018 за №725 03.10.2018 надіслано на адресу місця реєстрації (податкову адресу) ФОП ОСОБА_1 разом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №3600003957215 /т. 1, а.с. 91, т. 2, а.с. 62-63/.

16.10.2018, до початку проведення перевірки, ФОП ОСОБА_1 вручено направлення на перевірку від 11.10.2018 за №3469, а також пред`явлено службове посвідчення та вручено копію наказу від 02.10.2018 №2527, що позивач підтвердила власноручними підписами у корінці направлення на перевірку /т. 1, а.с. 101/.

Результати перевірки оформлені актом від 12.11.2018 №1520/16-31-13-07-11/ НОМЕР_1 , у якому зафіксовані такі порушення платником податків вимог чинного законодавства:

пункту 187.1 статті 187, абзацу "б" пункту 185.1 статті 185, підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в частині заниження зобов`язання зі сплати податку на додану вартість загалом у розмірі 147568,00 грн;

підпунктів 1.1, 1.2, 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України щодо заниження військового збору загалом на 795,38 грн;

підпункту 168.1.4 пункту 168.1, підпункту 168.4.5 пункту 168.4 статті 168, абзацу "а" пункту 176.2 статті 176 з урахуванням вимог пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України в частині несплати до бюджету військового збору у розмірі 431,03 грн;

пунктів 177.2, 177.3, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України в частині заниження податку на доходи фізичних осіб у розмірі 9544, 56 грн;

пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України щодо несвоєчасної сплати самостійно визначених податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від провадження діяльності за 2016 рік у розмірі 13001,24 грн;

абзацу "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України в частині невиконання обов`язку щодо подання у визначені строки податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку за ІІІ квартал 2017 року;

підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України щодо несплати та несвоєчасної сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб у вигляді заробітної плати (на 31.12.2017 не сплачено 11454,46 грн та несвоєчасно сплачено 7571,37 грн);

пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України щодо невиконання платником податку обов`язку зі складання податкових накладних у електронній формі та їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 загалом на суму 159294,15 грн, а також несвоєчасної реєстрації податкової накладної на суму ПДВ у розмірі 5000,00 грн (порушено термін реєстрації на 31 календарний день).

12.11.2018 посадовими особами відповідача складений акт №1456/16-31-13-07-11/ НОМЕР_1 про неможливість підписання та вручення акта перевірки ФОП ОСОБА_1 /т. 1, а.с. 102/.

03.12.2018 позивачем подано контролюючому органу заперечення на акт перевірки від 12.11.2018 №1520/16-31-13-07-11/ НОМЕР_1 , про розгляд яких платника податків повідомлено листом від 11.12.2018 вих.№ФОП/М/7103/16-31-13-07 /т. 1, а.с. 103-106, 107-109/.

14.12.2018 Головним управлінням ДФС у Полтавській області сформовані податкові повідомлення-рішення №№:

0090391307 про збільшення ФОП ОСОБА_1 грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 147568,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 36982,00 грн /т. 1, а.с. 114/;

0090401307 про збільшення платнику податків грошового зобов`язання зі сплати військового збору у розмірі 795,38 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 198,85 грн /т. 1, а.с. 119/;

0090411307 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання зі сплати військового збору у розмірі 431,03 грн, застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 521,37 грн та нарахування пені в сумі 274,22 грн /т. 1, а.с. 118/;

0090421307 про збільшення ФОП ОСОБА_1 грошового зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 9544,56 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2386,14 грн /т. 1, а.с. 112/;

0090431307 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1300,12 грн /т. 1, а.с. 111/;

0090481307 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн /т. 1, а.с. 122/;

0090491307 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 11454,46 грн, застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9007,40 грн та нарахування пені в сумі 5415,03 грн /т. 1, а.с. 113/;

0090501307 про застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 79647,07 грн /т. 1, а.с. 116/.

Скаргу ФОП ОСОБА_1 на вищезазначені податкові повідомлення-рішення відхилено рішеннями ДФС України від 08.02.2019 №6420/6/99-99-11-05-02-25 та від 07.03.2019 №11050/6/99-99-11-05-01-25 /т. 1, а.с. 66-70, 71-72, 73-76/.

Не погодившись з наказом Головного управління ДФС у Полтавській області від 02.10.2018 №2527 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 )" та податковими повідомленнями-рішеннями від 14.12.2018 №№ 0090391307, 0090401307, 0090411307, 0090421307, 0090431307, 0090481307, 0090491307, 0090501307, позивач оскаржила їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб`єкта владних повноважень та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у Полтавській області від 02.10.2018 №2527 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 )", суд виходить з такого.

Мотивуючи позовні вимоги в цій частині позивач зазначила, що її завчасно (за 10 календарних днів) не повідомлено про проведення перевірки, а тому така перевірка, як і прийняті за її результатами податкові повідомлення-рішення, є незаконними.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Пунктом 77.4. статті 77 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Конструкція вказаної правової норми передбачає два способи повідомлення особи про проведення перевірки - вручення під розписку копії наказу та письмового повідомлення не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки та надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення таких.

Платник податків має право бути повідомлений належним чином про дату та час проведення перевірки до початку проведення такої. Однак, вказана норма не містить застереження щодо ознайомлення платника з вказаними документами саме за 10 днів до початку проведення такої перевірки за умови надсилання платнику податків копії наказу та письмового повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Отже, задля встановлення дотримання податковим органом процедури повідомлення платника податку про проведення планової перевірки підлягає з`ясуванню саме дата надсилання платнику податків спірного наказу та письмового повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Аналогічний висновок щодо застосування наведених положень Податкового кодексу України міститься у постанові Верховного Суду від 26.11.2018 у справі №817/697/17 (реєстраційний номер 78129141), що враховується судом з огляду на приписи частини п`ятої статті 242 КАС України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовано позивачем, що копію наказу від 02.10.2018 №2527 та повідомлення від 03.10.2018 №725 про проведення перевірки надіслано на податкову адресу ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) 03.10.2018 рекомендованим листом з повідомленням про вручення № НОМЕР_2 , на підтвердження чого до матеріалів справи залучено копії рекомендованого повідомлення, поштового конверта та списку згрупованих поштових відправлень /т. 1, а.с. 91, 124-125, т. 2, а.с. 62, 63/.

Поштове відправлення повернуто контролюючому органу 05.11.2018 з відміткою поштової організації "за закінченням терміну зберігання" /т. 2, а.с. 62/.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем виконано обов`язок щодо повідомлення платника податків про проведення документальної планової виїзної перевірки, адже за 13 календарних днів до початку її проведення ФОП ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення надіслано копії наказу та повідомлення про проведення перевірки.

Податковий кодекс України не вимагає від контролюючого органу пересвідчуватись в отриманні платником податків поштового відправлення з копією наказу та повідомлення про проведення перевірки, а тому факт повернення поштового відправлення неврученим вже після початку проведення перевірки не є підставою для визнання наказу про її проведення протиправним та його скасування.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Судом встановлено, що позивачу 16.10.2018, до початку проведення перевірки, вручено направлення на перевірку від 11.10.2018 за №3469, а також пред`явлено службове посвідчення та вручено копію наказу від 02.10.2018 №2527 про проведення перевірки, що ФОП ОСОБА_1 підтвердила власноручними підписами у корінці направлення на перевірку /т. 1, а.с. 101; т. 2, а.с. 72/.

Позивач допустила податкового ревізора-інспектора до перевірки, проти проведення перевірки не заперечувала, у результаті чого перевірка фактично проведена.

Верховний Суд у постанові від 05.04.2019 у справі №810/2712/17 (реєстраційний номер 80980446) дійшов висновку, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права у спірних відносинах викладені у постановах Верховного Суду від 22.11.2019 у справі №815/4392/15, від 18.12.2019 у справі №808/3975/13-а, від 04.02.2020 у справі №809/104/16, від 20.02.2020 у справі №810/1048/17.

Посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.01.2018 у справі №826/442/13-а, від 20.03.2018 у справі №810/1438/17, щодо незаконної податкової перевірки суд визнає безпідставними, оскільки такі висновки стосуються питання проведення невиїзної перевірки платника податків, під час проведення якої не передбачено допуску посадових осіб контролюючого органу до її проведення.

Отже, оскільки фактично допуск до проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 відбувся, а контролюючим органом реалізовано свою компетенцію на проведення такої перевірки та оформлення її результатів, наказ про призначення та проведення розглядуваного контрольного заходу не є таким, що порушує права позивача. А тому, у задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити.

З приводу посилань позивача на невручення їй акта перевірки, суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 86.3 статті 86 Податкового кодексу України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів). У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв`язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 12.11.2018 посадовими особами відповідача складений акт №1456/16-31-13-07-11/ НОМЕР_1 про неможливість підписання та вручення акта перевірки ФОП ОСОБА_1 з огляду на відсутність позивача за податковою адресою /т. 1, а.с. 102/.

Суд визнає безпідставними доводи позивача про позбавлення її права щодо подання заперечень на акт перевірки, адже, як підтверджено матеріалами справи, ФОП ОСОБА_1 реалізувала таке право, її заперечення розглянуті контролюючим органом та відхилені, про що платника податків повідомлено листом від 11.12.2018 вих.№ФОП/М/7103/16-31-13-07 /т. 1, а.с. 103-106, 107-109/.

За наведених вище фактичних обставин справи, доводи позивача щодо незаконності проведення перевірки не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду, а тому такі доводи не визнаються судом в якості достатньої підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Посилання позивача на те, що податковим ревізором-інспектором до початку перевірки, а також у ході її проведення не витребовувались та не досліджувались жодні первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, інші дані щодо ведення платником податків фінансово-господарської діяльності не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи судом та спростовані матеріалами справи у їх сукупності.

Так, до матеріалів справи залучено копію запиту Головного управління ДФС у Полтавській області від 03.10.2018 №ФОП/М/5187/16-31-13-05-22 про надання документів /т. 1, а.с. 14-16/, що був надісланий платнику податків разом з копією наказу та повідомленням про проведення перевірки.

Крім того, у матеріалах справи наявні копії листа податкового ревізора-інспектора від 29.10.2018 про надання додаткових пояснень та документів для перевірки (отриманий бухгалтером 30.10.2018) та пояснень ФОП ОСОБА_1 від 22.10.2018, що отримані відповідачем 07.11.2018 /т. 1, а.с. 92-95, 96-100/.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 14.12.2018 №0090391307, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 147568,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 36982,00 грн /т. 1, а.с. 114/, суд встановив такі обставини.

Зі змісту акта перевірки слідує, що перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 встановлено їх заниження на 147568,00 грн /т. 1, а.с. 160/. Такого висновку контролюючий орган дійшов за результатами аналізу банківських виписок про надходження коштів на розрахунковий рахунок, податкових та видаткових накладних на відпуск продукції та даних Єдиного реєстру податкових накладних.

Мотивуючи цей висновок, відповідач зазначив, що перевіркою встановлено, що позивачем при визначенні податкових зобов`язань за звітні (податкові) періоди не було враховано в повній мірі загальну суму податку на додану вартість, одержану (нараховану) в звітному (податковому) періоді по операціях з реалізації продовольчих товарів на митній території України окремим покупцям.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.179 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Суд зауважує, що детальний опис виявленого порушення із зазначенням контрагентів позивача, періодів та сум виявленого заниження податкових зобов`язань наведений у додатку 1 до акта перевірки /т. 1, а.с. 42/.

Дослідження додатку №1 до акту перевірки дає підстави встановити, по яким саме неплатникам ПДВ позивачем не включено податкові зобов`язання до податкових декларацій з ПДВ, чим спростовуються доводи позивача з цього приводу.

У матеріалах справи наявна копія листа податкового ревізора-інспектора від 29.10.2018 про надання документів для перевірки та пояснень, що отриманий 30.10.2018, однак відомості про надання пояснень разом з їх документальними підтвердженнями в матеріалах справи відсутні /т. 1, а.с. 92-95/.

Нерозуміння позивачем суті виявленого порушення не є підставою для висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, адже, як визначено пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.12.2018 №0090391307, а тому у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 в цій частині належить відмовити.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 14.12.2018 №№ 0090401307 та 0090421307 , якими позивачу збільшено грошове зобов`язання зі сплати військового збору у розмірі 795,38 грн із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 198,85 грн /т. 1, а.с. 119/, а також збільшено грошове зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 9544,56 грн із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2386,14 грн /т. 1, а.с. 112/, суд встановив такі обставини.

Дані грошові зобов`язання нараховані з огляду на висновки перевірки про завищення позивачем загального оподатковуваного доходу за 2016 рік на 253011,52 грн та завищення витрат за цей період на 290536,88 грн, внаслідок чого занижено оподатковуваний дохід за 2016 рік на 37525,36 грн. Крім того, перевіркою встановлено завищення витрат за 2017 рік на 15500,00 грн та, як наслідок, заниження оподатковуваного доходу за цей період на ту саму суму.

Ці висновки контролюючий орган мотивував посиланням на те, що позивачем у 2016 році помилково включено до оподатковуваного доходу суму поворотної фінансової допомоги у розмірі 253011,52 грн, а також до складу інших витрат - суми сплачених за рік авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб та військового збору загалом у розмірі 56788,23 грн.

Акт перевірки на стор. 12-13 містить відомості про те, що позивачем у 2016-2017 роках фактично надано ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 поворотну фінансову допомогу загалом у розмірі 325350,00 грн, а повернуто станом на 31.12.2017 - 265300,00 грн /т. 1, а.с. 137-138/.

Крім того, позивачем у 2017 році отримано від ОСОБА_4 суму фінансової допомоги загалом у розмірі 213900,00 грн, а повернуто станом на 31.12.2017 - 190900,00 грн.

До матеріалів справи залучені копії договорів про надання поворотної фінансової допомоги /т. 1, а.с. 233-236/ та платіжних доручень про перерахування коштів /т. 1, а.с. 237-241/.

Дослідивши надані документи, суд встановив, що у 2016 році ФОП ОСОБА_1 на підставі договорів про надання поворотної фінансової допомоги від 22.06.2016 та від 24.10.2016 надано ФОП ОСОБА_4 поворотну фінансову допомогу у розмірі 155000,00 грн та 121000,00 грн відповідно. У свою чергу, ФОП ОСОБА_4 повернуто у 2016 році позивачу кошти у розмірі 215000,00 грн, що підтверджено платіжними дорученнями від 07.09.2016 №669, від 02.11.2016 №679, від 23.11.2016 №681.

Наведені обставини контролюючим органом не враховані, а висновки перевірки про завищення позивачем загального оподатковуваного доходу за 2016 рік на 253011,52 грн не підтверджені документально.

Щодо включення до складу витрат сум авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб та військового збору у розмірі 56788,23 грн, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до пунктів 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, наведений у пункті 177.4 статті 177 Податкового кодексу України. На момент виникнення та реалізації спірних відносин (2016 рік) цей перелік не передбачав включення до складу витрат сплачених сум авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Дійсно, перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, що наведений у пункті 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, не є вичерпним. Разом з тим, суд не може погодитись з доводами позивача про обґрунтованість включення до складу витрат сум авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб та військового збору у розмірі 56788,23 грн з посиланням на положення підпункту 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до вказаної норми до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

За висновком суду, позивач помилково ототожнює сплачені в 2016 році суми авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб та військового збору у розмірі 56788,23 грн з вартістю придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Правова позиція Верховного Суду, висловлена у постанові від 21.12.2018 у справі №806/77/17, на яку посилається позивач, висловлена щодо застосування положень підпункту 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України в інших правовідносинах щодо віднесення до складу витрат платника податків процентів за користування кредитами (кредитними коштами).

Також в ході перевірки встановлено безпідставне віднесення позивачем в 2017 році до складу інших витрат - сум сплачених за рік авансових платежів по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 15500,00 грн.

Суд погоджується з вказаними висновками перевірки, оскільки у 2017 році редакція пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України передбачала, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності , податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця.

Разом з тим, акт перевірки не містить посилань на конкретні факти, що свідчили б про неправомірність віднесення до складу витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей суми у розмірі 233748,65 грн.

Посилання податкового ревізора-інспектора у акті перевірки на проведення математичних розрахунків суцільним порядком без зазначення посилань на конкретні господарські операції унеможливлює перевірку судом правомірності висновків контролюючого органу про заниження позивачем об`єкта оподаткування в цій частині.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дату прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень) контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дату прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень) передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Повноваження щодо визначення суми грошових зобов`язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є дискреційним повноваженням таких контролюючих органів. Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності рішення, передбаченим у Кодексі адміністративного судочинства України критеріям, не може підміняти контролюючий орган та перебирати на себе повноваження щодо визначення грошових зобов`язань та застосування штрафу в іншому розмірі.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №804/3230/17 (реєстраційний номер 77416884) та від 06.11.2018 у справі №813/3274/17 (реєстраційний номер 77828772).

З урахуванням наведеного, зважаючи на часткову невідповідність висновків контролюючого органу в частині визначення позивачем оподатковуваного доходу за спірний період фактичним обставин справи та відсутність належного мотивування висновків про завищення позивачем витрат за на суму 233748,65 грн, суд, керуючись приписами частини другої статті 77 КАС України, вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 14.12.2018 №№ 0090401307 та 0090421307 повністю.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 14.12.2018 №0090431307 , яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1300,12 грн, суд виходить з такого.

Підставою для застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій в цій частині є висновки відповідача про несвоєчасну (пропуск на один календарний день) сплату податку на доходи фізичних осіб від провадження діяльності за 2016 рік у розмірі 13001,24 грн.

Разом з цим, як встановлено судом граничний термін сплати позивачем податку припадав на 19.02.2017 - неділю, що є вихідним днем. Фактично грошові зобов`язання позивачем сплачені 20.02.2017, тобто в перший робочий день після вихідного, що не заперечував відповідач.

Верховний Суд у постанові від 12.04.2019 у справі №809/1577/17 (реєстраційний номер 81136839) зазначив, що здійснення сплати податку у перший робочий день після вихідного свідчить про недопущення платником такого податку порушення правил сплати (перерахування) податку та відсутність підстав для притягнення до відповідальності за це.

На цій підставі, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог у цій частині, а тому податкове повідомлення-рішення від 14.12.2018 №0090431307 належить визнати протиправним та скасувати, а позов ФОП ОСОБА_1 в цій частині задовольнити.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 14.12.2018 №№ 0090411307 та 0090491307 , суд встановив такі фактичні обставини.

Цими податковими повідомленнями-рішеннями ФОП ОСОБА_1 донараховані грошові зобов`язання, штрафні санкції та пеня зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з огляду на несвоєчасну та не у повній мірі сплату до бюджету податку і збору із заробітної плати найманих працівників. Так, перевіркою встановлено, що позивачем не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб у розмірі 11454,46 грн та не своєчасно сплачено 7571,37 грн, а також не сплачено військовий збір у розмірі 431,03 грн.

Позивач та її представники у ході розгляду справи правомірність цих висновків контролюючого органу не спростовували.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями в цій частині правомірно визначені грошові зобов`язання позивача зі сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 11454,46 грн та військового збору у розмірі 431,03 грн.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як підтверджено залученими до матеріалів справи копіями розрахунків штрафних (фінансових) санкцій, податковим повідомленням-рішенням від 14.12.2018 №0090491307 до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 955,33 грн, а податковим повідомленням-рішенням від 14.12.2018 №0090491307 - 248,02 грн за несвоєчасну сплату узгоджених сум грошових зобов`язань зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору відповідно, що позивач не заперечує.

Разом з цим, відповідно до пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Зі змісту залучених до матеріалів справи копій розрахунків штрафних санкцій та пені до податкових повідомлень-рішень №№ 0090411307, 0090491307 /т. 1 а.с. 53, 54-55, у т.ч. зворот/ суд встановив, що при обчисленні суми штрафних санкцій відповідач виходив з повторюваності вчинення платником податків одного й того самого порушення, з урахуванням чого нарахував штрафні санкції за вчинення порушення вдруге та втретє.

Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 у справі №813/4205/17 (реєстраційний номер 80458020) зазначив, що відповідальність за правопорушення, передбачене статтею 127 Податкового кодексу України, може наставати у разі коли платник податків, у тому числі податковий агент, допускає бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто взагалі відсутній факт виконання вказаних обов`язків платником податків (податковим агентом).

При цьому підвищені розміри штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень (50% та 75% суми податку) застосовуються не за сам факт виявлення будь-якого податкового порушення, а за повторне вчинення діянь. Застосування штрафу більшого розміру можливе у разі встановлення контролюючим органом повторності порушення протягом 1095 днів, яке зафіксоване в акті перевірки та у податковому повідомленні-рішенні.

Аналогічний висновок наведений також у постанові Верховного Суду від 12.07.2019 у справі №813/6331/14 (реєстраційний номер 83024763).

Між тим, відповідачем не було зафіксовано факту повторного протягом 1095 днів неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, як і не було надано доказів прийняття податкових повідомлень-рішень, якими позивачу були б збільшені суми грошового зобов`язання двічі, тричі протягом року, що передували прийняттю оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Тому в контексті наведеної норми в діях позивача не вбачається ознак повторності, оскільки вищевказані порушення податкового законодавства виявлені в ході проведення однієї перевірки, а відтак мала бути застосована штрафна санкція в розмірі 25% на суму виявлених порушень.

Окрім того, відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Виходячи з наведеної норми закону, суд погоджується з доводами представника позивача про те, що відповідач мав розрахувати пеню починаючи з 91 календарного дня за останнім днем граничного строку сплати податкових зобов`язань, тоді як залученими до матеріалів справи розрахунками пені підтверджено, що податковий орган здійснив відповідні розрахунки без урахування зазначених вище вимог підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про визнання протиправними та скасування:

податкового повідомлення-рішення від 14.12.2018 №0090411307 в частині збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 165,59 грн та пені у розмірі 274,22 грн;

податкового повідомлення-рішення від 14.12.2018 № 0090491307 в частині збільшення суми грошового зобов`язання ФОП ОСОБА_1 за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5188,45 грн та пені в розмірі 5415,03 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 14.12.2018 №0090481307 до платника податків застосовані штрафні (фінансові) санкції відповідно до частини першої пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України, відповідно до якої неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Так, перевіркою ФОП ОСОБА_1 встановлено, що позивач не подала до контролюючого органу за місцем обліку (Кременчуцька ОДПІ) податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку (форма 1ДФ) за ІІІ квартал 2017 року.

Відповідно до абзацу "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Позивач правомірність цього висновку контролюючого органу жодним чином не заперечувала та належними доказами не спростувала, а тому суд визнав доведеним факт неподання позивачем податкового розрахунку за формою 1-ДФ за ІІІ квартал 2017 року і, як наслідок, підтверджує правомірність і обґрунтованість податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 14.12.2018 №0090481307.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 14.12.2018 №0090501307 , суд встановив такі обставини.

Перевіркою встановлено, що позивач у спірний період не зареєструвала у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на суму ПДВ у загальному розмірі 159294,15 грн, з урахуванням чого до неї застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 79647,07 грн. Крім того, позивач несвоєчасно зареєструвала податкову накладну на суму ПДВ у розмірі 5000,00 грн, з урахуванням чого до неї застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1500,00 грн.

За змістом пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 201.10 цієї статті, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Абзацом четвертим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд також враховує, що чинною до 01.01.2017 редакцією пунктів 120-1.1 статті 12 Податкового кодексу України було визначено, що порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Відсутність з вини платника реєстрації податкової накладної, що підлягає наданню покупцю - платнику податку на додану вартість, та розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 180 календарних днів з дати їх складання тягне за собою накладення на платників податку, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 50 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податковій накладній/розрахунку коригування.

Таким чином, суд погоджується з доводами представника позивача про те, що до 01.01.2017 штрафні санкції на підставі зазначеної вище норми могли бути застосовані лише у разі відсутності реєстрації та/або несвоєчасної реєстрації у ЄРПН податкової накладної, що надавалась платнику податку - покупцю.

У свою чергу, з 01.01.2017 даною нормою передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) , складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Залученою до матеріалів справи копією додатка №2 до акта перевірки, у якому зазначений перелік податкових накладних, щодо яких відповідачем встановлено порушення граничного строку їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних спростовуються доводи представника позивача, що описані у акті перевірки порушення мали місце виключно до 01.01.2017 /т. 2, а.с. 172-176/.

Разом з цим, суд зауважує, що у зазначеному додатку міститься посилання на факт порушення граничного строку реєстрації у ЄРПН податкової накладної на ім`я ТОВ "Глобинський м`ясокомбінат". При цьому податковий-ревізором інспектором зазначено, що граничний строк реєстрації податкової накладної - 29.02.2016, а фактично її зареєстровано 15.02.2016.

Наведене є підставою для висновку, що відповідач необґрунтовано визначив суму штрафних санкцій в частині твердження про несвоєчасну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 податкових накладних на загальну суму ПДВ 159294,15 грн з огляду на безпідставне врахування податкової накладної на ім`я ТОВ "Глобинський м`ясокомбінат".

Суд враховує, що повноваження щодо визначення суми грошових зобов`язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є дискреційним повноваженням таких контролюючих органів. Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності рішення, передбаченим у Кодексі адміністративного судочинства України критеріям, не може підміняти контролюючий орган та перебирати на себе повноваження щодо застосування штрафу в іншому розмірі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №804/3230/17 (реєстраційний номер 77416884) та від 06.11.2018 у справі №813/3274/17 (реєстраційний номер 77828772).

За таких обставин, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.12.2018 №0090501307 в частині застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 79647,07 грн.

Разом з цим, стосовно застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 1500,00 грн, суд зауважує, що позивачем правомірність висновків контролюючого органу в цій частині не спростована.

Так, позивач у ході розгляду справи судом посилалась на те, що нею 28.12.2017 складено податкову накладну №53 про поставку товарів ТОВ "Промтехенерго" (код ЄДРПОУ 36956012) на суму ПДВ у розмірі 5000,00 грн, однак 12.01.2018 помилково зареєстровано дану податкову накладну на неплатника ПДВ, про що надано квитанцію /т. 2, а.с. 49/.

Водночас у акті перевірки зазначено про податкову накладну від 28.12.2017 №57, що фактично зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто з порушенням граничного строку реєстрації на 31 календарний день. Доказів у спростування наведених доводів відповідача позивачем не надано.

Отже, в цій частині в задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позовні вимоги ФОП ОСОБА_6 задоволено частково, а спірні податкові повідомлення-рішення визнані протиправними та скасовані судом в частині донарахування платнику податків грошових зобов`язань загалом у розмірі 104915,41 грн, судові витрати позивача зі сплати судового збору належить компенсувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог, що становитиме 1049,15 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 43142831) про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних санкцій задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати:

- податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 14.12.2018 №0090421307 та №0090401307 повністю;

- податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 14.12.2018 №0090431307 повністю;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 14.12.2018 №0090501307 в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 79647,07 грн;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 14.12.2018 № 0090491307 в частині збільшення суми грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5188,45 грн та пені в розмірі 5415,03 грн;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 14.12.2018 № 0090411307 в частині збільшення суми грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 165,59 грн та пені в розмірі 274,22 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1049,15 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02 березня 2020 року.

Суддя О.В. Гіглава