Ухвала

від 04.03.2020 по справі 824/310/20-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

04 березня 2020 р. м. Чернівці справа № 824/310/20-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув матеріали за адміністративним позовом ГУ ДПС у Чернівецькій області до комунального підприємства Сторожинецьке житлово-комунальне господарство про стягнення коштів.

В С Т А Н О В И В:

ГУ ДПС у Чернівецькій області (далі - позивач) звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просить постановити рішення про стягнення податкового боргу з комунального підприємства Сторожинецьке житлово-комунальне господарство з рахунків у банках платника та за рахунок готівки, на загальну суму 805338,77 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (ч. 2 ст. 171 КАС України).

Перевіривши наявність передумов та існування правових підстав для відкриття провадження в адміністративній справі, визначених ст. 171 КАС України, суд зазначає наступне.

Статтями 5 та 160 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист шляхом пред`явлення позову. Позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, який має відповідати вимогам встановленим ст. 160, 161 КАС України.

Частиною 3 ст. 161 КАС України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).

Судовий збір згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 3674-VI справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до ст. 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду,- у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ст. 9 Закону № 3674-VI суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Розміри ставок судового збору визначено ст. 4 цього Закону.

Так, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано, суб`єктом владних повноважень, юридичною особою - ставка судового збору становить - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено з 01.01.2020 р. прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 2102,00 грн.

Положеннями ч. 3 ст. 6 Закону № 3674-VI встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як видно з позовної заяви, зміст та характер заявлених вимог майновий. Отже, при подачі позову до суду позивачу необхідно було сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру у сумі 12080,08 грн.

Натомість, позивачем подано платіжне доручення № 409 від 11.02.2020 р. про сплату судового збору у сумі 11103,81 грн.

Отже, недоплата судового збору становить 976,27 грн.

Між тим, позивачем в позовній заяві подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, посилаючись на відсутність коштів на реєстраційному рахунку.

В обґрунтування клопотання позивач вказував, що він не є розпорядником коштів Державного бюджету України щодо свого фінансового забезпечення, немає власного розрахункового рахунку, не є прибутковою організацією, що унеможливлює сплату ним судового збору за звернення до суду з вище вказаним позовом. З огляду на наведене, позивач просив звільнити його від сплати судового збору.

Розглянувши вказане клопотання, суд приходить до висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з приписами ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Частиною 1 ст. 8 Закону № 3674-VI передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сімї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону № 3674-VI суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Судом встановлено, що позивач не відноситься до жодної з пільгових категорій та повинен сплачувати судовий збір за подачу позовної заяви до суду.

Крім зазначеного, невмотивоване звільнення від оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення за судовим захистом.

Особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що законодавцем визначений обов`язок суб`єкта владних повноважень сплачувати судовий збір, а тому клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовна заява подана без додержання вимог ст. 160 та 161 КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що без усунення вказаного вище недоліку, неможливо вирішити питання про відкриття провадження у справі, тому надає позивачу строк для його усунення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 160, 161, 171, 241 та 248 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

1. В задоволені клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовити.

2. Позовну заяву залишити без руху.

3. Встановити позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії ухвали.

4. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.

5. У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде повернута позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя В.К. Левицький