ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3815/19 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
При секретарі Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної служби експортного контролю України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Державної корпорації "Українське державне об`єднання "Радон" до Державної служби експортного контролю України про визнання протиправною та скасування постанови, -
В С Т А Н О В И В :
Державна корпорація Українське державне об`єднання Радон (далі - позивач/ ДК Українське державне об`єднання Радон ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби експортного контролю України (далі - відповідач), в якому просила суд визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби експортного контролю України №6 від 11 лютого 2019 року про накладення штрафу на Державну корпорацію Українське державне об`єднання Радон за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн.
Позов обґрунтовано тим, що відповідачем розгляд справи про порушення позивачем вимог законодавства в галузі державного експертного контролю здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: позивача не було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення розгляду та розгляд справи здійснено за відсутності керівника позивача. Також позивач посилався на неточності, допущені при складанні протоколу.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2019 року даний адміністративний позов - задоволено повністю.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність обставини проведення операції, щодо якої видано дозвіл, у відповідності до статті 22 Закону України Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання , свідчить про відсутність обов`язку з подачі звіту, та, відповідно, унеможливлює притягнення до відповідальності за це.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що ухвалюючи судове рішення суд неповно і не всебічно з`ясував обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, чим порушив вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, передбачені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що судом правильно зроблений висновок щодо відсутності підстав для подачі звіту про використання у заявлених цілях, міжнародна передача яких здійснена за дозволом від 05 квітня 2018 року №29024300, у 3-х місячний строк з дати закінчення строку дії дозволу, оскільки товар - джерело (закрите) іонізуючого випромінювання для калібрування та випробувань з радіонуклідом уран (U), активність 37,05 Бк, тип ЕМ445Х,серійний номер №170317-507169, станом на 03 вересня 2019 року не використовувався за визначеною дозволом метою.
Також позивачем вказано, що джерело (закрите) іонізуючого випромінювання для калібрування та випробувань з радіонуклідом уран (U) вперше було використано ДСП Київський ДМСК у січні 2019, проте ДК УкрДО Радон не звітувало про його використання з цього часу, оскільки вже було прийнято рішення про накладення штрафу.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, Державна корпорація Українське державне об`єднання Радон здійснює міжнародну діяльність у сфері поводження з радіоактивними відходами шляхом укладення міжнародних контрактів з іноземними контрагентами щодо постачання відповідних товарів, переміщення яких підпадає під регулювання Закону України Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання .
Державною корпорацією Українське державне об`єднання Радон отримано разовий дозвіл Державної служби експортного контролю України від 05 квітня 2018 року №29024300 для прийняття до митного оформлення товарів - джерело (закрите) іонізуючого випромінювання для калібрування та випробувань з радіонуклідом уран (U), активність 37,05 Бк, тип ЕМ445Х,серійний номер №170317-507169. Строк дії дозволу - 03.06.2018.
Листом від 25 вересня 2018 року №3495/30-18 Щодо надання дозволу Державна служба експортного контролю України проінформувало ДК Українське державне об`єднання Радон , що станом на 24 вересня 2018 року від останнього до Держекспортконтролю не надійшов звіт про використання (невикористання, часткове використання) товарів у заявлених цілях, визначених у разовому дозволу від 05 квітня 2018 року №29024300, запропоновано терміново подати вищезазначений звіт та письмові пояснення з приводу порушення встановлених норм законодавства.
Супровідним листом від 03 жовтня 2018 року №1-08/14-1121 ДК Українське державне об`єднання Радон на лист від 25 вересня 2018 року №3495/30-18 направлено звіт від 01 жовтня 2018 року про використання у заявлених цілях товарів, міжнародні передачі яких здійснені за дозволом від 05 квітня 2018 року №29024300. Повідомлено Державну службу експортного контролю України, що товар (джерела іонізуючого випромінювання для калібрування та випробувань з радіонуклідом уран (U)) ще не використовується через проведення організаційно-технічних заходів по його впровадженню, у зв`язку з чим надання звіту про використання товару не відбулось, надання звіту планувалось після впровадження товарів та початку їх використання.
Листом від 18 січня 2019 року №243/30-19 Державною службою експортного контролю України, з метою надання відповідних пояснень та підписання протоколу про порушення суб`єктом здійснення міжнародних передач товарів - юридичною особою вимог законодавства у галузі державного експортного контролю, запрошено керівника позивача прибути 28 січня 2019 року на 12.00 до Держекспортконтролю за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 19-21 або доручити надання пояснень та підписання вказаного протоколу уповноваженому представнику юридичної особи , який повинен мати письмові повноваження. Повідомлено, що неприбуття у встановлений час керівника юридичної особи (уповноваженого представника) не перешкоджає складанню протоколу про порушення юридичною особою вимог законодавства в галузі державного експортного контролю без його участі.
28 січня 2019 року головним спеціалістом сектору розслідувань правопорушень відділу правозастосування у сфері державного експортного контролю Ткаченком С.В. складений протокол №6 стосовно ДК Українське державне об`єднання Радон про порушення суб`єктом здійснення міжнародних передач товарів - юридичною особою вимог законодавства в галузі державного експортного контролю, а саме: несвоєчасне подання звіту про використання (невикористання, часткове використання) товарів у заявлених цілях, визначених у разовому дозволі від 05 квітня 2018 року №29024300.
Листом від 29 січня 2019 року №377/30-19 Державною службою експортного контролю України направлено ДК Українське державне об`єднання Радон протокол від 28 січня 2019 року №6 та запрошено керівника (уповноваженого представника) прибути 28 січня 2019 року на 11 год. 00 хв. До Держекспортконтролю для розгляду справи згідно із зазначеним протоколом.
В подальшому, Державною службою експортного контролю України прийнято постанову від 11 лютого 2019 року №6, якою накладено на Державну корпорацію Українське державне об`єднання Радон штраф у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн.
Прийняття спірної постанови про накладання штрафу на позивача мотивовано тим, що позивачем несвоєчасно подано звіт про використання (невикористання, часткове використання) товарів у заявлених цілях, визначених у разових дозволах, чим порушено ч.1 статті 22 Закону України Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання та наказ Держекспортконтролю від 05 жовтня 2009 року № 86 Про затвердження форми висновку щодо можливості проведення переговорів, форм звітів та встановлення строків звітності .
Не погоджуючись із діями відповідача щодо прийняття вказаної постанови, вважаючи її протиправною, позивач звернувся у суд із даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Державна служба експортного контролю України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року №159 Про затвердження Положення про Державну службу експортного контролю України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю.
Так, спеціальним Законом, який регулює діяльність, пов`язану з державним контролем за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання є Закон України Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання (далі - Закон).
Держекспортконтролем 16 березня 2018 року зареєстровано позивача як суб`єкта здійснення міжнародних передач товарів та надано відповідне свідоцтво з листом - роз`ясненням, пунктом 10 якого встановлений його обов`язок подавати до Держекспортконтролю звіти, визначені статтею 22 Закону.
Згідно ч. 1 статті 22 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання", суб`єкт здійснення міжнародних передач товарів, якому надано дозвіл, висновок чи міжнародний імпортний сертифікат, подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, письмові звіти про підсумки проведення переговорів, зазначених у статті 18 цього Закону, а також про фактично здійснені експорт та імпорт товарів, визначених у цих документах, та про використання зазначених товарів у заявлених цілях. Форма звіту та строки його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері державного експортного контролю.
Наказом Державної служби експортного контролю України від 05 жовтня 2009 року N 86, який було зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 жовтня 2009 року за N 994/17010, Про затвердження форми висновку щодо можливості проведення переговорів, форм звітів та встановлення строків звітності було затверджено:
форму висновку щодо можливості проведення переговорів, пов`язаних з укладенням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про здійснення експорту товарів;
структуру звіту про підсумки проведення переговорів, пов`язаних з укладенням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про здійснення експорту товарів;
форму звіту про фактично здійснені міжнародні передачі товарів, зазначених у дозвільних документах або міжнародному імпортному сертифікаті;
форму звіту про використання у заявлених цілях товарів, імпортованих в Україну з отриманням міжнародного імпортного сертифіката;
форму звіту про використання у заявлених цілях товарів, міжнародні передачі яких здійснені за дозвільним документом;
строки подання суб`єктами здійснення міжнародних передач товарів звітів до Держекспортконтролю.
При цьому, звіт про використання (невикористані, часткове використання) товару у заявлених цілях подається не пізніше трьох місяців з дати закінчення строку дії дозволу.
Позивач 05 квітня 2018 року отримав разовий дозвіл на імпорт товарів № 290 243 00 строком дії до 03 червня 2018 року, у графі 17 якого Особливі умови використання дозволу та додаткова інформація визначено, що звіт про використання (невикористання, часткове використання) товару у заявлених цілях подається не пізніше трьох місяців з дати закінчення строку дії дозволу.
Таким чином, граничним строком подання такого звіту за дозволом №290243 00 було 03 вересня 2019 року. Позивач листом від 02 жовтня 2018 року № 1-08/14-1121 надав звіт про використання (невикористання, часткове використання) товарів у заявлених цілях та надав письмові пояснення з приводу несвоєчасного подання звіту, а саме сповістив, що звіт не надавався у зв`язку з тим, що товар (джерела іонізуючого випромінювання для калібрування та випробувань з радіонуклідом уран) ще не використовується у зв`язку із проведенням організаційно-технічних заходів по його впровадженню.
Відтак, позивач здійснив порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю, визначене абзацом восьмим статті 24 Закону, оскільки Закон не містить переліку будь-яких випадків, які б визначали не подання звіту або несвоєчасне його подання.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції у рішенні зазначив, що визначення фактично здійснені експорт та імпорт товарів , наведене у ч.1 статті 22 Закону передбачає в якості передумови для виникнення обов`язку щодо подачі звітів, здійснення експорту чи імпорту товарів, та надають Держекспортконтролю право на встановлення форм звітів та строків його подання лише щодо фактично здійснених операцій.
Виходячи з того, що позивачем товар (джерела іонізуючого випромінювання для калібрування та випробувань з радіонуклідом уран (U) ще не використовується у зв`язку із проведенням організаційно-технічних заходів по його впровадженню, суд дійшов висновку, що відсутність обставини здійснення міжнародної передачі, щодо якої видано дозвіл, у відповідності до статті 22 Закону, свідчить про відсутність обов`язку з подачі звіту, та, відповідно, унеможливлює притягнення до відповідальності за це.
Варто зазначити, що Наказом затверджена лише форма звіту та строки його подання, які визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері державного експортного контролю, тобто Держекспортконтроль встановлює відповідність поданої звітної інформації формі звіту. У звіті може бути зазначено просто інформацію про невикористання дозволу або ж нульові показники його використання. Головним у цій інформації є термін Заявлена ціль .
Враховуючи викладене, виключно Закон визначає зобов`язання суб`єктів здійснення міжнародних передач товарів подавати звіти своєчасно, а не наказ.
Крім того, суд першої інстанції у рішенні зазначив, що норми Закону визначають подачу звіту з використання товарів, а не дозволів. Дане не відповідає дійсності, оскільки стаття 22 Закону має назву і свідчить про державний контроль за використанням дозволів , висновків чи міжнародних імпортних сертифікатів.
Отже, обов`язок подавати звіти про невикористання товару у заявлених цілях по дозволах визначений Законом, строки подання звітів про невикористання товарів у заявлених цілях визначені наказом Держекспортконтролю, тому звіти необхідно подавати своєчасно. Закон не визначає будь - яких випадків неподання звітів.
Неподання або несвоєчасне подання звітності по дозволу свідчить про приховування позивачем інформації щодо міжнародної передачі товарів військового призначення, що може нанести значної шкоди національним інтересам.
Метою Закону та державного експортного контролю вцілому є захист національних інтересів України, дотримання нею міжнародних зобов`язань щодо нерозповсюдження зброї масового знищення, засобів її доставки, обмеження передач звичайних видів озброєння, а також здійснення заходів щодо недопущення використання зазначених товарів у терористичних та інших протиправних цілях.
Таким чином, з наведеного колегія суддів дійшла висновку, що позивачем протиправно не було вчасно подано звіт з використання товарів, чим порушено вимоги Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання".
Разом з тим позивач, з чим погодився суд апеляційної інстанції, наполягав на тому, що відповідачем було порушено порядок розгляду справ про порушення юридичними особами вимог законодавства в галузі державного експортного контролю та, відповідно, порядок притягнення до відповідальності позивача.
Так, лист № 3243/30-19 від 18 січня 2019 року про інформування про дату складання протоколу на 28 січня 2019 року було надіслано несвоєчасно, що призвело до того, що ДК УкрДО Радон отримало його лише 29 січня 2019 року, тобто наступного дня після складання протоколу, що позбавило ДК УкрДО Радон можливості давати свої пояснення щодо звіту, направити свого представника. Відповідач з даного приводу пояснив, що своєчасно направив вказаний лист та надав копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що відправлення від 18 січня 2019 року фактично здано на пошту та відправлено тільки 21 січня 2019 року, тобто з порушенням 10-денного строку, встановленого пунктом 3.3 Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України Про затвердження Порядку розгляду справ про порушення юридичними особами вимог законодавства в галузі державного експортного контролю від 16 грудня 2013 року №1490 (далі - Наказ №1490).
Крім того, Корпорація не була належним чином сповіщена про дату розгляду протоколу, оскільки в листі за вих. №377/30-19 від 29 січня 2019 року містилося запрошення на 28 січня 2019 року на 11.00 год., чим відповідачем порушено пункт 5.1 Наказу № 1490, що визначає 10-денний строк для сповіщення юридичної особи про розгляд справи.
Відповідно до статті 26 Закону штрафи, передбачені статтею 25 цього Закону, від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, накладаються керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, чи його заступником.
Про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 24 цього Закону, уповноваженою посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, що його виявила, складається протокол, який разом з поясненнями керівника, іншої відповідальної посадової особи та документами, що стосуються справи, протягом трьох днів надається посадовим особам, зазначеним у частині першій цієї статті.
Керівник чи заступник керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, приймає рішення про накладення штрафу протягом десяти днів після отримання документів, зазначених у частині другій цієї статті.
Рішення керівника чи заступника керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, про накладення штрафу оформляється постановою про накладення на суб`єкта здійснення міжнародних передач товарів штрафу за порушення у сфері державного експортного контролю відповідно до цього Закону.
Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови в триденний термін після її прийняття вручається під розписку керівнику або уповноваженому представнику суб`єкта здійснення міжнародних передач товарів чи надсилається поштою, про що робиться запис у справі. Другий і третій примірники залишаються в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, який наклав штраф.
Форми протоколу та постанови затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері державного експортного контролю.
Наказ №1490 встановлює порядок розгляду справ про порушення юридичними особами вимог законодавства в галузі державного експортного контролю
Так, відповідно до пункту 3.3 Наказу №1490 протокол складається за участю керівника (уповноваженого представника) юридичної особи, щодо якої він складається. Запрошення для складання протоколу надсилається за місцезнаходженням юридичної особи реєстрованим поштовим відправленням з рекомендованим повідомленням про його вручення не пізніше ніж за десять днів до дати складання протоколу. У запрошенні зазначається дата, час і місце складання протоколу.
Між тим, як вже зазначалося вище, незважаючи на відмітку на листі Держекспортконтролю вих.№243/30- 19 про його відправлення 18 січня 2019 року, лист фактично був направлений пізніше, у зв`язку з чим він був отриманий 29 січня 2019 року, на наступний день після призначеної дати складання протоколу.
Відповідно до п.3.5 Наказу №1490 у разі неявки до Держекспортконтролю керівника (уповноваженого представника) юридичної особи, яка притягається до відповідальності, протокол може бути складено без його участі лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення цієї юридичної особи про дату, час і місце складання протоколу. У цьому випадку протокол складається в той самий день, на який було викликано керівника (уповноваженого представника) юридичної особи, яка притягається до відповідальності, та робиться відповідний запис у протоколі про те, що керівник (уповноважений представник) юридичної особи, яка притягається до відповідальності, для підписання протоколу не з`явився.
Проте, відповідач порушив вимоги зазначеного пункту, не вивчивши дати фактичного направлення та отримання листа (за трект-номером Укрпошти). Тому, за порушення строків відправлення листа-повідомлення, позивач був позбавлений права прийняти участь у розгляді справи та давати свої пояснення.
Відповідно до п. 4.2. Наказу №1490 після вирішення питань, зазначених у пункті 4.1 цього розділу, керівник визначає дату розгляду справи. За дорученням керівника начальник відповідального підрозділу чи його заступник письмово повідомляє юридичну особу та заінтересованих осіб про дату розгляду справи.
Відповідно до п. 5.1. Наказу №1490 справа розглядається в присутності керівника (уповноваженого представника) юридичної особи, яка притягається до відповідальності. Запрошення на розгляд справи надсилається за місцезнаходженням юридичної особи реєстрованим поштовим відправленням з рекомендованим повідомленням про його вручення не пізніше ніж за десять днів до дати розгляду справи. У запрошенні зазначаються дата, час і місце розгляду справи.
В порушення зазначених вимог Наказу №1490 дата розгляду справи ДК УкрДО Радон за протоколом №6 від 28 січня 2019 року була призначена на 28 січня 2019 року об 11.00 год. Про іншу дату проведення розгляду справи позивач повідомлений не був.
Таким чином, відповідачем порушені строки призначення справи для розгляду згідно протоколу, у зв`язку з чим ДК УкрДО Радон був позбавлений права брати участь у розгляді справи. При цьому, у відзиві на позов відповідач вказав на технічну посилку, допущену при зазначенні дати розгляду справи про притягнення позивача до відповідальності. Однак, у позивача, на думку суду, не було жодних підставі вважати дату, визначену в отриманому ним листі, опискою.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що відповідачем було порушено вимоги законодавства щодо порядку розгляду справи та прийняття постанови про накладення штрафу, та, відповідно, права та законні інтереси позивача.
Відповідно до ч.2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.
В даному випадку, Держекспортконтролем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доводів щодо дотримання порядку притягнення до адміністративної відповідальності позивача.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувана постанова Державної служби експортного контролю України №6 від 11 лютого 2019 року про притягнення ДК УкрДО Радон до адміністративної відповідальності є незаконною та підлягає скасуванню.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 статті 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у статті 3 Конституції України.
Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення позовних вимог прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права.
Отже, доводи апелянта щодо законності постанови про адміністративне правопорушення не знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду справи, а тому апеляційну скаргу в цій частині слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 272, 286, 308, 315, 316, 321 КАС України суд,
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Державної служби експортного контролю України - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Повний текст рішення виготовлено 03 березня 2020 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Є.В. Чаку
Суд | Шостий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 03.03.2020 |
Оприлюднено | 05.03.2020 |
Номер документу | 87990030 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Файдюк Віталій Васильович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Файдюк Віталій Васильович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Файдюк Віталій Васильович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Файдюк Віталій Васильович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні