Постанова

від 03.03.2020 по справі 640/14067/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/14067/19 Суддя першої інстанції: Мазур А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Черпіцької Л.Т.,

при секретарі - Кузик О.С.,

за участю:

представника позивача: - Прохорчук В.І.,

представника відповідача: - Борзни М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фалькон - Агро до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.04.2019 року №00005621402, №00005611402, №0005641402, №0005631402,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фалькон - Агро звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 23.04.2019 року №00005621402, №00005611402, №0005641402 та від 21.09.2018 року №0005631402.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

25 лютого 2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 7093 від Товариства з обмеженою відповідальністю Фалькон - Агро до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, наголошуючи, що висновки, стосовно невідповідності кількості придбаної та реалізованої постачальником ТОВ Айва Коспані сої відповідач робить виключно на підставі даних, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних, відповідач посилається на ухвалу Печерського районного суду від 18.07.2018 року як на підставу для визнання вчинених господарських операцій нереальними, проте дана ухвала не стосується безпосередньо ані позивача, ані контрагента позивача - ТОВ Айва Компані , крім того, позивачем зазначено, що придбана позивачем соя була перероблена на виконання договору переробки № 2704/17С давальницької сировини від 27.04.2017 року на олію соєву гідратовану, шрот соєвий кормовий тостований гранульований, гідрофуз соєвий та лузгу соєву і реалізована позивачем як покупцям в Україні так і на експорт, що свідчить про використання придбаного твоару в межах власної господарської діяльності.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 23.04.2019 року №00005621402, №00005611402, №0005641402 та від 21.09.2018 року №0005631402 є протиправними, підлягають скасуванню, адже сукупність первинної документації, наданої Товариством з обмеженою відповідальністю Фалькон - Агро свідчить про реальність укладених господарських договорів, відповідачем не надано жодного доказу дефектності наданої позивачем первинної документації.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, у період з 12.03.2019 року до 25.03.2019 року Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ФАЛЬКОН-АГРО з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 07.04.2017 року до 31.03.2018 року.

У ході проведення перевірки контролюючий орган, керуючись інформацією ІС Податковий блок та даними Єдиного реєстру податкових накладних, дійшов висновку про те, що у зв`язку з невідповідністю кількості придбаної та реалізованої ТОВ АЙВА КОМПАНІ (код 40536120) сої, соя та продукти її переробки (олія соєва гідратована, шрот соєвий кормовий тостований гранульований, лузга соєва та гідрофуз соєвий), придбані ТОВ ФАЛЬКОН-АГРО у ТОВ АЙВА КОМПАНІ , було отримано ТОВ ФАЛЬКОН-АГРО від інших постачальників на безоплатній основі, тобто встановлено придбання ТОВ ФАЛЬКОН-АГРО товару невідомого походження.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено акт перевірки, яким встановлено наступні порушення ТОВ ФАЛЬКОН-АГРО :

1) пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого, в періоді, що перевірявся, було, занижено податок на прибуток у загальній сумі 15 892 662,00 грн., в т.ч.: за 2017р. у сумі 15 892 662,00 грн.;

2) п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого, було занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 844 267,00 грн., в тому числі по періодах: - січень 2018 р. - 844 267,00 грн., завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 927 052,00 грн., в т.ч. по періодах: - березень 2018 р. - 927 052,00 грн. та завищено суму від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на загальну суму 1 680 007,00 грн., в т.ч. по періодам: - березень 2018 р. - 1 680 007,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято оскаржувані у даній справі податкові повідомлення-рішення:

- № 00005621402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 19 865 828,00 грн. (15 892 662,00 грн. (грошове зобов`язання з податку на прибуток) та 3 973 166,00 грн. (штрафні (фінансові) санкції));

- № 00005611402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1 266 401,00 грн. (844 267,00 грн. (грошове зобов`язання з податку на додану вартість) та 422 134,00 грн. (штрафні (фінансові) санкції));

- № 0005641402, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 927 052,00 грн.;

- № 0005631402, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 680 007,00 грн. та нараховано штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 840 004,00 грн., загалом на суму 2 520 011,00 грн.

Не погоджуючись із висновками перевірки та винесеними за її результатом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався правом їх оскарження в адміністративному порядку. Однак, винесеним за результатом розгляду його скарги рішенням ДФС України № 30574/6199-99-11-04-01-25 від 04.07.2019 року оскаржувані податкові повідомлення - рішення було залишено без змін.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.

За змістом п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України , до складу витрат при обчисленні об`єкта оподаткування включаються: витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: п.138.1, 138.4, 138.6 - 138.9 ст.138, інші витрати визначені згідно з пунктами з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу .

За приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Так, як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ АЙВА КОМПАНІ (код 40536120), з яким позивачем було укладено два договори, а саме:

1) договір поставки № 16-06/17 від 16.06.2017 року (далі - Договір 1), відповідно до якого, ТОВ Айва Компані (далі також - постачальник) зобов`язувалось поставити, а ТОВ ФАЛЬКОН-АГРО (далі також - покупець) прийняти та оплатити сою на умовах, викладених в Договорі 1, додаткових угодах та специфікаціях до нього, які є його невід`ємними частинами.

На виконання Договору 1 сторони уклали специфікацію від 16.06.2017 року на поставку сої в кількості 1670 т. (+/-10%) за ціною з ПДВ 1 000,00 грн., загальною вартістю (=/-10%) 1 670 000,00 грн., базові умови поставки: EXW - Кіровоградська обл., смт. Нове, вул. Ливарна, 10 (ТОВ ПРОТЕЇН-ПРОДАКШН ), строк поставки товару: з 16.06.2017 року до 30.06.2017 року, умови оплати товару: 100 % оплата вартості товару здійснюється після його фактичної поставки.

Указаний товар (соя) був поставлений постачальником покупцю 16.06.2017 року, що підтверджується видатковою накладною № 117 від 16.06.2017 року, а також актом приймання-передачі сої від 16.06.2017 року. Поставка сої була здійснена за адресою: Кіровоградська обл., смт. Нове, вул. Ливарна, 10, на території заводу-перобника сої ТОВ ПРОТЕЇН-ПРОДАКШН , шляхом переоформлення сої, належної ТОВ АЙВА КОМПАНІ на ТОВ ФАЛЬКОН-АГРО .

Необхідності укладати з ТОВ ПРОТЕЇН-ПРОДАКШ окремого договору відповідального зберігання товару з ТОВ ПРОТЕЇН-ПРОДАКШН ні у ТОВ ФАЛЬКОН-АГРО , ні у ТОВ АЙВА КОМПАНІ не було, оскільки відповідні умови щодо зберігання давальницької сировини прописані в договорах переробки давальницької сировини, укладених обома товариствами з заводом - переробником сої ТОВ ПРОТЕЇН-ПРОДАКШН .

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідачем наголошено, що ТОВ Фалькон - Агро не надавались товарно - транспортні накладні, документи, які підтверджують прийняття сої на склад, проте такі доводи колегія суддів вважає необгрнутованими.

Так, відповідно до матеріалів справи, базовими умовами поставки було вказано умови поставки EXW, які не передбачають транспортування товару.

Згідно правил Інкотермс EXW (EX Works (... named place) Франко завод (... назва місця) термін Франко завод означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

Соя, придбана ТОВ ФАЛЬКОН-АГРО у ТОВ АЙВА КОМПАНІ була перероблена на виконання договору № 2704/17С переробки давальницької сировини від 27.04.2017 року, укладеного ТОВ ФАЛЬКОН-АГРО з ТОВ ПРОТЕЇН-ПРОДАКШН (далі - Договір переробки давальницької сировини) на потужностях ТОВ ПРОТЕЇН-ПРОДАКШН на олію соєву гідратовану, шрот соєвий кормовий тостований гранульований, гідрофуз соєвий та лузгу соєву і реалізована ТОВ ФАЛЬКОН-АГРО покупцям в Україні та на експорт.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що враховуючи умови поставки, оформлення товарно-транспортних накладних в межах спірних правовідносинах не передбачено.

Крім того, варто наголосити, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення, так само як не реєстрація місця зберігання обумовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Як зазначив Вищий адміністративний суд в інформаційному листі від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не с підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

За наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та послуг, використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару та послуг, оскільки відповідною транспортною документацією обов`язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання ТМЦ.

На виконання умов розділу 5 Договору 1, 16.12.2017 року сторони уклали додаткову угоду № 2, в якій збільшили ціну за поставлений, але ще не оплачений Покупцем товар на 10 680,00 грн. за тонну з ПДВ, а загальну ціну на поставлену Покупцю партію товару - на 17 835 600,00 грн.

Товар було оплачено ТОВ АЙВА КОМПАНІ частково.

2) Договір № 03-05 поставки товару від 03.05.2017 року (далі - Договір 2), відповідно до якого ТОВ Айва Компані (далі - постачальник) зобов`язувалось поставити, а ТОВ ФАЛЬКОН-АГРО (далі - покупець) - прийняти та оплатити, відповідно до умов договору, олію соєву гідратовану та/або шрот соєвий кормовий тостований гранульований та/або шрот соєвий кормовий тостований негранульований та/або лузгу соєву та/або гідрофуз соєвий (далі також - товар). Кількість, якість, ціна, умови поставки кожної партії товару погоджувались сторонами у специфікаціях до договору.

На виконання умов Договору 2, сторонами було укладено такі специфікації:

- специфікація № 1 від 03.05.2017 року на поставку олії соєвої гідратованої в кількості 3 тонни (+/-10%) за ціною з ПДВ 23 050,00 грн. (+/-10%) та 72 тонн (+/-10%) за ціною з ПДВ 22 000,00 грн., на умовах EXW - Кіровоградська обл., смт Нове, вул. Ливарна, 10 (ТОВ ПРОТЕЇН-ПРОДАКШН ), строк поставки товару: з 03.05.2017 року до 30.09.2017 року, умови оплати товару: 100% оплата вартості товару здійснюється після його фактичної поставки;

- специфікація № 2 від 03.05.2017 року на поставку шроту соєвого кормового тостованого гранульованого в кількості 4000 тонн (+/-10%) за ціною з ПДВ 10 902,00 грн., на умовах EXW - Кіровоградська обл., смт. Нове, вул. Ливарна, 10 (ТОВ ПРОТЕЇН-ПРОДАКШН ), строк поставки товару: з 03.05.2017 року до 31.05.2017 року, умови оплати товару: 100% оплата вартості товару здійснюється після його фактичної поставки;

- специфікація № 3 від 03.05.2017 року на поставку лузги соєвої в кількості 300 тонн (+/-10%) за ціною з ПДВ 1 950,00 грн. та гідрофузу соєвого в кількості 100 тонн (+/-10%) за ціною з ПДВ 350,00 грн.; умови поставки товару: EXW - Кіровоградська обл., смт Нове, вул. Ливарна, 10 (ТОВ ПРОТЕЇН-ПРОДАКШН ), строк поставки товару: з 03.05.2017 року до 31.05.2017 року, умови оплати товару: 100% оплата вартості товару здійснюється після його фактичної поставки;

- специфікація № 4 від 01.06.2017 року на поставку шроту соєвого кормового тостованого гранульованого в кількості 4465 тонн (+/-10%) за ціною з ПДВ 10 000,00 грн., на умовах EXW - Кіровоградська обл., смт. Нове, вул. Ливарна, 10 (ТОВ ПРОТЕЇН-ПРОДАКШН ), строк поставки товару: з 01.06.2017 року до 30.06.2017 року, умови оплати товару: 100% оплата вартості товару здійснюється після його фактичної поставки;

- специфікація № 5 від 01.06.2017 року на поставку лузги соєвої в кількості 287 тонн (+/-10%) за ціною з ПДВ 1 950,00 грн. та гідрофузу соєвого в кількості 134,34 тонн (+/-10%) за ціною з ПДВ 350,00 грн.; умови поставки товару: EXW - Кіровоградська обл., смт Нове, вул. Ливарна, 10 (ТОВ ПРОТЕЇН-ПРОДАКШН ), строк поставки товару: з 01.06.2017 року до 30.06.2017 року, умови оплати товару: 100% оплата вартості товару здійснюється після його фактичної поставки.

Товар за Договором 2 було поставлено ТОВ АЙВА КОМПАНІ протягом травня-вересня 2017 р., що підтверджується видатковими накладними, а саме: № 35 від 15.05.2017 року на суму 85 800 грн., № 36 від 16.05.2017 року на суму 39 000 грн., № 37 від 17.05.2017 року на суму 1 391 598 грн., № 38 від 18.05.2017 року на суму 695 122 грн., № 39 від 19.05.2017 року на суму 3 912 932,40 грн., № 40 від 20.05.2017 року на суму 3 492 996 грн., № 41 від 21.05.2017 року на суму 1 426 386 грн., № 42 від 22.05.2017 року на суму 6 983 218 грн., № 81 від 23.05.2017 року на суму 1 198 470 грн., № 82 від 24.05.2017 року на суму 2 825 160 грн. тощо (т.1 а.с.20).

Поставка товару була здійснена постачальником за адресою: Кіровоградська обл., смт. Нове, вул. Ливарна, 10, на території заводу-перобника сої ТОВ ПРОТЕЇН-ПРОДАКШН , шляхом переоформлення товару, переробленого на давальницьких умовах з сої, належної ТОВ АЙВА КОМПАНІ на підставі договору переробки давальницької сировини, укладеного ТОВ АЙВА КОМПАНІ з ТОВ ПРОТЕЇН-ПРОДАКШН , що додатково підтверджується тристоронніми актами приймання-передачі, укладеними між ТОВ Фалькон-Агро , ТОВ Айва-Компані та ТОВ Протеїн Продакшн . Позивачем також надано суду копії посвідчень про якість товару.

Придбана у ТОВ АЙВА КОМПАНІ олія соєва гідратована, шрот соєвий кормовий тостований гранульований, гідрофуз соєвий та лузга соєва були реалізовані ТОВ ФАЛЬКОН-АГРО покупцям в Україні та на експорт.

Товар було оплачено ТОВ АЙВА КОМПАНІ частково.

Як вірно наголошено судом першої інстанції, Договір 1 та Договір 2 містять всі істотні умови, передбачені чинним законодавством, та не були визнані недійсними в судовому порядку.

На виконання умов Договору 1, ТОВ Фалькон-Агро було отримано від ТОВ АЙВА КОМПАНІ податкову накладну № 1001606 від 16.06.2017 року на суму з ПДВ 1 670 000,00 грн., сума ПДВ 278 333,33 грн. Указана податкова накладна була зареєстрована ТОВ АЙВА КОМПАНІ лише 02.01.2018 року, у зв`язку з розірванням договору про визнання електронних документів, укладеного між ТОВ АЙВА КОМПАНІ та відповідним фіскальним органом.

ТОВ Фалькон-Агро включило вищезгадану податкову накладну до складу податкового кредиту по даті реєстрації.

У зв`язку з укладенням сторонами Додаткової угоди № 2 до Договору 1 та зміною ціни поставленої, але не оплаченої, сої, ТОВ Фалькон-Агро було отримано від ТОВ АЙВА КОМПАНІ розрахунок-коригування від 16.12.2017 року до податкової накладної №1001606 від 16.06.2017 року на суму з ПДВ 17 835 600,00 грн., сума ПДВ 2 972 600,00 грн. Вказана податкова накладна була складена 16.12.2017 року та зареєстрована ТОВ АЙВА КОМПАНІ 04.01.2018 року.

ТОВ Фалькон-Агро включило вищезгадане коригування до складу податкового кредиту по даті виписки.

На виконання умов Договору 2, ТОВ Фалькон-Агро було отримано від ТОВ АЙВА КОМПАНІ податкову накладну № 11405 від 14.05.2017 року на суму з ПДВ 1 202 355,00 грн., сума ПДВ 200 392,50 грн. Указана податкова накладна була зареєстрована ТОВ АЙВА КОМПАНІ лише 05.01.2018 року, у зв`язку з розірванням договору про визнання електронних документів.

ТОВ Фалькон-Агро включило вищезгадану податкову накладну до складу податкового кредиту в січні 2018 року.

Таким чином, судом першої інстанції було вірно встановлено, що всі вищезгадані податкові накладні були з, незалежних від ТОВ АЙВА КОМПАНІ причин, зареєстровані в ЄРПН з порушенням передбачених чинним законодавством строків, проте були включені ТОВ ФАЛЬКОН-АГРО до складу податкового кредиту тільки після реєстрації їх ТОВ АЙВА КОМПАНІ в ЄРПН.

Колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що відповідно до матеріалів справи, ТОВ ФАЛЬКОН-АГРО було надано лист від 20.08.2018 року №45ПП разом з копією договору давальницької переробки, укладеного між ТОВ ПРОТЕЇН-ПРОДАКШН та ТОВ АЙВА КОМПАНІ , і реєстрами приймання сої ТОВ ПРОТЕЇН-ПРОДАКШН від ТОВ АЙВА КОМПАНІ за період квітень-серпень 2017, отриманий ним ТОВ ФАЛЬКОН-АГРО у відповідь на запит, наданий заводу-переробнику сої ТОВ ПРОТЕЇН-ПРОДАКШН .

Вищезгаданий лист містить наступну інформацію: відповідно до даних заводу-переробника ТОВ АЙВА КОМПАНІ було надано сировини (сої) для переробки 13 243,341 т, зокрема, в квітні 2017 р. - 1 411,680 т, в травні 2017 р. - 6 645,791 т, в червні 2017р. - 3 187,010 т, в липні 2017 р. - 1 178,84 т, в серпні 2017 р. - 820,020 т. В тому числі, ТОВ АЙВА КОМПАНІ передало на ТОВ ФАЛЬКОН-АГРО шляхом переоформлення права власності на території ТОВ ПРОТЕЇН-ПРОДАКШН в червні 2017 р. сою в кількості 1 670,000 т. 11 202,221 т. сої було перероблено ТОВ ПРОТЕЇН-ПРОДАКШН на умовах давальницької переробки. У свою чергу, ТОВ ПРОТЕЇН-ПРОДАКШН протягом дії договору давальницької переробки, укладеного з ТОВ АЙВА КОМПАНІ , було виготовлено та відвантажено ТОВ АЙВА КОМПАНІ наступну готову продукцію: шрот соєвий - 7 906,060 т, олія соєва гідратована - 2 119, 622 т, лузга соєва - 592,200 т, гідрофуз - 208,900 т.

Водночас, за змістом акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про фіктивність вказаних господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом. Так, в акті перевірки від 01.04.2019 року відповідачем наголошено, що відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ АЙВА КОМПАНІ отримало сою від ТОВ Юпитєр ЛТД (код 40400354), яким не було подано декларацію з прибутку за 2017 р. та додаток АМ до органів ДФС, що свідчить про відсутність у підприємства власних основних засобів та інших необротних активів, необхідних для провадження фінансово-господарської діяльності підприємства. Остання подана звітність - декларація з ПДВ за грудень 2017 р. Аналогічна інформація наводиться відповідачем в акті перевірки від 01.04.2019 року і щодо ТОВ Велесград (код 40429750), в якого купило сою ТОВ Юпитєр ЛТД , і щодо ТОВ Протонн-Груп (код 40235300), в якого придбало сою ТОВ Велесград , і щодо ТОВ Ю-Теск (код 31253119), в якого купляло сою ТОВ АЙВА КОМПАНІ , і щодо ТОВ Євротрейд-Одеса (код 33988696), в якого придбавало сою ТОВ Ю-Теск .

У відповідності статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

З приводу вищевикладеного відповідачем в акті перевірки, варто наголосити, що здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 року у справі №К/800/36098/13, постановах Верховного Суду від 30.01.2018 року №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

Варто також наголосити, що узагальнені посилання відповідача на протиправний характер діяльності контрагентів позивача без конкретизації фактів вчинення вказаними підприємствами податкових правопорушень та їх впливу на подальші правовідносини з позивачем, також не можуть слугувати підтвердженням недобросовісності останнього.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що надані первинні документи оформлені належним чином, містять відмітки та підписи уповноважених осіб, відображають суть спірних операцій, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують участь позивача та контрагента у виконанні вказаних господарських операціях.

Відповідачем, всупереч ст.. 78 КАС України не надано доказів зворотнього.

Придбану ТОВ ФАЛЬКОН-АГРО сою було перероблено на давальницьких умовах на потужностях заводу-перобника сої ТОВ ПРОТЕЇН-ПРОДАКШН на готову продукцію та реалізовано разом з готовою продукцією, придбаною у ТОВ АЙВА КОМПАНІ , покупцям в Україні та на експорт, що є підтвердженням того, що оспорювані господарські операції були вчинені ТОВ ФАЛЬКОН-АГРО з діловою метою .

Колегія суддів також вважає необґрунтованим посилання апелянта на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18.07.2018 року в рамках досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42017000000004294 від 17.11.2017 року, з огляду на те, що по - перше, вказаною ухвалою було частково задоволено клопотання прокурора четвертого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Головного слідчого управління Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про накладення арешту коштів на ряд товариств, серед яких контрагент позивача взагалі відсутній. Посилання на ТОВ АЙВА КОМПАНІ в тексті ухвали, не є доказом безтоварності господарських операцій між вказаним товариством та безпосередньо позивачем.

По - друге, варто звернути увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 24 квітня 2018 року по справі №2а/0370/205/12, відповідно до якої доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача. Варто також наголосити, що відповідачем взагалі не наданого доказів того, що відносно контрагента позивача наразі триває досудове розслідування.

Крім того, жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а посилання апелянта в апеляційній скарзі на відсутність трудових ресурсів, не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

Л.Т.Черпіцька

Повний текст виготовлено 03 березня 2020 року.