Постанова

від 03.03.2020 по справі 826/17723/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/17723/18 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю САВ-Дістрибьюшн до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю САВ-Дістрибьюшн звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків ДФС, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 липня 2018 року №№ 0014074209 та 0014094209.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки акта перевірки є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ТОВ САВ-Дістрибьюшн за результатами фінансово-господарських операцій з контрагентом ТОВ РЕЗЕРВ-ТРЕЙД правомірно сформувало витрати і податковий кредит, що підтверджується належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2019 року даний адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №№ 0014074209, 0014094209 від 18 липня 2018 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї позиції скаржник зазначив, що перевіркою встановлено відсутність у контрагента позивача - ТОВ РЕЗЕРВ-ТРЕЙД трудових ресурсів, виробничого обладнання, устаткування, транспортних засобів, складських приміщень та інше в достатній кількості, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності та те, що господарські взаємовідносини носять характер фіктивності , створені без мети настання правових наслідків.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 26 червня 2018 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби складено Акт № 1932/28-10-42-09/35625082 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" (код ЄДРПОУ 35625082) з питань дотримання вимог податкового законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ РЕЗЕРВ-ТРЕЙД (ТОВ ОКЕАНКЛІН ) (код ЄДРПОУ 39690684) за період 01 квітня 2015 року по 31 жовтня 2016 року, з відповідним відображенням у податковій звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства.

18 липня 2018 року на підставі Акту Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби було винесено податкове повідомлення-рішення № 0014074209, яким визначено суму податкового зобов`язання ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" за платежем податок на прибуток приватних підприємств: за податковим зобов`язанням у розмірі 310 222 грн. 00 коп. та 155 111 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

18 липня 2018 року на підставі Акту Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби було винесено податкове повідомлення-рішення № 0014094209, яким визначено суму податкового зобов`язання ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг): за податковим зобов`язанням у розмірі 587 395 грн. 00 коп. та 293 697 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач оскаржив в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення.

Рішенням про результат розгляду скарги № 31514/6/99-99-11-01-02-25 від 27 вересня 2018 року Державної фіскальної служби України, отримане позивачем 01 жовтня 2018 року, податкові повідомлення-рішення №№ 0014074209, 0014094209 від 18 липня 2018 року Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби були залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Не погоджуючись із наказом на проведення перевірки та податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість та зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за наслідками виявлених порушень законодавства під час здійснення фінансово-господарської діяльності з Товариством з обмеженою відповідальністю РЕЗЕРВ-ТРЕЙД (ТОВ ОКЕАНКЛІН ).

Збільшуючи зобов`язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, контролюючий орган виходив з того, що документи, на підставі яких позивачем сформовані спірні суми податкових вигод, були виписані контрагентом, який має ознаки фіктивності.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч.1,2 статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Відповідно до п.201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п. 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів\послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201. 8 статті 201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як встановлено судом першої інстанції, між ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" та ТОВ РЕЗЕРВ-ТРЕЙД з метою поліпшення об`єктів торгівлі (магазинів Фокстрот ) було укладено наступні договори на виконання ремонтних та електромонтажних робіт:

1) Договір підряду № 01/12/15 від 01 грудня 2015 року;

2) Договір підряду № 01/12/2015 від 01 грудня 2015 року;

3) Договір підряду № 21/01/2016 від 31 січня 2016 року;

4) Договір підряду № 17/02/2016 від 17 лютого 2016 року;

5) Договір підряду № 28/03/2016 від 28 березня 2016 року;

6) Договір підряду № 31/03/16 від 31 березня 2016 року;

7) Договір підряду № 27/05/2016 від 27 травня 2016 року;

8) Договір підряду б/н від 01 липня 2016 року;

9) Договір підряду № 01/07/2016 від 01 липня 2016 року;

10) Договір підряду № 01/08/2016 від 01 серпня 2016 року.

На сторінках 4-22 Акту Офісу великих платників податків № 1932/28-10-42-09/35625082 наведений зміст укладених між позивачем та ТОВ РЕЗЕРВ-ТРЕЙД договорів підряду.

Згідно з вищезазначеними договорами ТОВ РЕЗЕРВ-ТРЕЙД (підрядник) за завданням позивача (замовник) виконував ремонтні та електромонтажні роботи об`єктів торгівлі (магазинів Фокстрот ), які розташовані за адресами: місто Миргород, вул. Гоголя, 98/6, м. Миргород, вул. Гоголя, 52-А, м. Київ, пр-т Генерала Ватутіна, 2-Т, м. Харків, пр-т Московський, 256-Б, м. Житомир, пл. Житній ринок, 1, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 45, м. Суми, вул. Харківська, 2.

Між позивачем та ТОВ РЕЗЕРВ-ТРЕЙД на виконання вищеперерахованих договорів підряду були підписані наступні акти приймання виконаних будівельних робіт:

- 1 від 31 грудня 2015 року по Договору підряду № 01/12/15 від 01 грудня 2015 року;

- № 1 від 31 грудня 2015 року по Договору підряду № 01/12/2015 від 01 грудня 2015 року;

- № 2 від 29 січня 2016 року по Договору підряду № 21/01/2016 від 21 січня 2016 року;

- № 1 від 29 лютого 2016 року по Договору підряду № 17/02/2016 року;

- № 1 від 01 серпня 2016 року по Договору підряду № 28/03/2016 року;

- № 1 від 28 жовтня 2016 року по Договору підряду № 31/03/16 від 31 березня 2016 року;

- № 1 від 31 жовтня 2016 року по Договору підряду № 27/05/2016 від 27 травня 2016 року;

- № 1 від 01 жовтня 2016 року по Договору підряду б/н від 01 липня 2016 року;

- № 1 від 02 березня 2017 року по Договору підряду № 01/07/2016 від 01 липня 2016 року;

- № 1 від 23 вересня 2016 року по Договору підряду № 01/08/2016 від 01 серпня 2016 року.

У зв`язку зі здійснення господарських операцій позивачу підрядником ТОВ РЕЗЕРВ-ТРЕЙД були виписані наступні податкові накладні: податкові накладні № 7 від 16 грудня 2015 року, № 3 від 15 лютого 2016 року, № 9 від 17 березня 2016 року, № 5 від 18 березня 2016 року, № 14 від 30 березня 2016 року, № 18 від 31 березня 2016 року, № 7 від 25 квітня 2016 року, № 1 від 01 червня 2016 року, № 1 від 02 липня 2016 року, № 3 від 06 вересня 2016 року, № 8 від 16 вересня 2016 року, № 3 від 06 жовтня 2016 року, № 4 від 10 жовтня 2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що при складанні Акта та винесенні податкових повідомлень-рішень відповідач послався на те, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень зареєстрована ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року по справі № 753/22613/15-к по матеріалам кримінального провадження № 1-кс/753/3791/15.

Так, відповідач зазначив, що в даній ухвалі зазначено, що Слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32015100110000172 щодо групи осіб, які спланували та організували на території м. Києва злочинний механізм, який полягає в перерахуванні коштів, отриманих від замовника, на рахунки підконтрольних їм підприємств з ознаками фіктивності без фактичного виконання робіт (постачання товарів, надання послуг тощо), а також документально оформлювати безтоварні операції при придбанні імпортованого товару у підприємства імпортера, а фактично імпортований товар реалізовується за готівку на території м. Києва та інших областей, внаслідок чого до бюджету не надходять податки в особливо великих розмірах.

Згідно статті 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідно до ч. 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд зазначає, що ухвала суду від 04 грудня 2015 року у справі № 753/22613/15-к є лише процесуальним документом для збирання доказової інформації в межах кримінального провадження, вона не доводить фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, оскільки ці обставини можуть бути встановлені виключно вироком суду, який набрав законної сили.

При цьому, вироків суду по будь-яких кримінальних справах, в яких би суд досліджував та давав оцінки господарським операціям позивача та ТОВ РЕЗЕРВ-ТРЕЙД , встановлював недійсність документів, що були складені за наслідком здійснення господарських операцій, а позивач або його посадові особи були фігурантами вказаної кримінальної справи наразі не існує.

Відтак, суд не приймає до уваги дані посилання відповідача, оскільки до винесення вироку в рамках кримінального провадження, ухвали слідчих суддів, винесені на етапі досудового розслідування по справі, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Отже, висновок податкового органу про недостовірність документів, підписаних посадовою особою ТОВ РЕЗЕРВ-ТРЕЙД , за умови документального підтвердження реальності виконання господарських операцій, не може розглядатися як самостійна підстава для визнання податкової вигоди необґрунтованою.

В той же час, встановлення факту фіктивного підприємництва контрагента платника Податковий кодекс України не визначає як самостійну підставу для позбавлення права добросовісного платника на формування податкового кредиту та витрат.

Посилання відповідача на обставину відсутності у ТОВ РЕЗЕРВ-ТРЕЙД устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, відсутності достатньої кількості працюючих осіб, зроблені відповідачем на підставі даних про не подання контрагентом позивача податкової звітності до податкового органу. Однак, колегія суддів наголошує на тому, що позивач не має жодного відношення до подачі його контрагентами податкової звітності. І тим більше не має нести відповідальність у разі порушення порядку ведення контрагентами такої податкової звітності.

Також необхідно зазначити, що для здійснення підприємницької діяльності суб`єкту господарювання не обов`язково потрібно мати у своїй власності нерухоме майно і транспортні засоби, оскільки їх можна орендувати і це не є перешкодою у веденні підприємницької діяльності.

При цьому, контролюючим органом під час перевірки позивача не досліджувалось, чи мали місце у розглядуваних правовідносинах оренда устаткування, найм працівників тощо. Крім того, апелянт ні в суді першої інстанції, ні при поданні апеляційної скарги так і не зазначив, які саме та в якій кількості мали бути наявні виробничі потужності у контрагента позивача, а також не вказав, які ж для дійсного підтвердження реалізації перевіряємих господарських відносин мали бути надані первинні документи, однак відсутні у позивача та, відповідно, в матеріалах справи.

Також слід зазначити, що неподання звітності про працюючих на підприємстві осіб може свідчити про наявність підстав для притягнення контрагента позивача до відповідальності за порушення трудового законодавства, зокрема, в рамках проведення перевірок Державною службою праці, проте, жодним чином не може впливати на права самого позивача у податкових правовідносинах.

Таким чином, твердження відповідача з посиланням та акт перевірки про те, що діяльність контрагента позивача була спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з наданням останньому податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат, ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 КАС України.

Важливим також є те, що як позивач, так і ТОВ РЕЗЕРВ-ТРЕЙД на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи у відповідності до чинного законодавства та були платниками податку на додану вартість.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт продажу ТОВ РЕЗЕРВ-ТРЕЙД товарів (робіт, послуг), обумовлених спірними договорами, підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Таким чином, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем не спростовано.

Жодного спростування інформації, викладеної судом в оскаржуваному рішенні, податковим органом в апеляційній скарзі не наведено, як і не обґрунтовано його незгоду із таким висновком, будь-яких інших доводів, відмінних від наведених в суді першої інстанції, відповідачем в апеляційній скарзі не зазначено, порушення суд норм права не доведено.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, необґрунтованими є висновки, викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.

Відтак, податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України №№ 0014074209, 0014094209 від 18 липня 2018 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 03 березня 2020 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Є.І. Мєзєнцев

Є.В. Чаку