Постанова

від 03.03.2020 по справі 260/871/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/871/19 пров. № А/857/45/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Михальської М.Р.,

представника позивача Левицького А.О.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства Великобичківське лісомисливське господарство на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року у справі за позовом Державного підприємства Великобичківське лісомисливське господарство до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправними дій, скасування наказу, припису та постанов,-

суддя (судді) в суді першої інстанції - Ващилін Р.О.,

час ухвалення рішення - 10:01:08,

місце ухвалення рішення - м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення - 18 листопада 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

20 червня 2019 року Державне підприємство Великобичківське лісомисливське господарство звернулося в суд з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області, в якому просило: визнати протиправними дії щодо призначення та проведення інспекційного відвідування; визнати протиправним та скасувати наказ від 09 квітня 2019 року № 75; визнати протиправним та скасувати припис від 14 травня 2019 року № ЗК/241/214/АВ/П; визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу від 05 червня 2019 року № ЗК241/214/АВ/П/ПТ/ТД/ФС-103 та № ЗК241/214/АВ/П/ПТ/ТД/ФС-104.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що в ході проведеного інспекційного відвідування посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області виявлено порушення вимог ч. 3 ст. 24 та ст. 106 Кодексу законів про працю України, а саме, фактичний допуск до роботи працівника без оформлення трудового договору та неповну виплату заробітної плати працівникам за роботу у понадурочні години. Дії відповідача щодо призначення та проведення інспекційного відвідування вважає протиправними з огляду на те, що таке здійснено на підставі анонімного звернення, що прямо заборонено законодавством. Припис за результатами проведеного інспекційного відвідування винесено одночасно з актом, що позбавило права надати свої зауваження. Окрім того, вважає помилковими висновки відповідача щодо наявності трудових відносин з громадянином ОСОБА_1 , оскільки останній виконував роботи для підприємства на підставі укладеного договору №64 від 08 травня 2019 року у своїй майстерні, своїм обладнанням та такі не носили системного характеру. Відповідачем не було також враховано пояснення директора, що 20 травня 2019 року всі працівники лісової охорони, які здійснювали роботи у понадурочний час, отримали повну оплату в розмірі, встановленому законодавством, а отже на момент винесення оскарженої постанови виявлене порушення було усунуте. Також, постанови про накладення штрафу винесені 05 червня 2019 року, тобто після визнання постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/8917/17 нечинною в повному обсязі постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано припис Управління Держпраці у Закарпатській області від 14 травня 2019 року № ЗК/241/214/АВ/П в частині усунення у строк до 10 червня 2019 року порушення ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу від 05 червня 2019 року № ЗК 241/214/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-103. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що перевіряючи порядок оформлення трудових відносин з ОСОБА_1 та застосовуючи до позивача штрафні санкції за допущене, на думку посадових осіб Управління Держпраці у Закарпатській області, правопорушення, суб`єкт владних повноважень діяв всупереч законодавчо встановленому порядку, а тому постанова Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу від 05 червня 2019 року №ЗК241/214/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-103 та припис про усунення виявлених порушень №ЗК/241/214/АВ/П від 14 травня 2019 році, в цій частині є протиправними. Щодо іншої частини вказаного припису та постанови про накладення штрафу № ЗК241/214/АВ/П/ПТ/ТД/ФС-104, то факт вчинення ДП "Великобичківське ЛМГ" порушення трудового законодавства підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, визнано позивачем, оскаржений припис в частині усунення порушень ст. 106 КЗпП України виконано в добровільному порядку, а тому формальні процедурні порушення, допущені посадовими особами Управління Держапраці в Закарпатській області, жодним чином не вплинули на її результат. Також, приймаючи рішення про проведення інспекційного відвідування з підстав надходження звернення громадянина ОСОБА_2 , відповідач діяв в межах законодавчо встановлених повноважень та на підставі чинних на момент призначення такого законодавчих норм.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство Великобичківське лісомисливське господарство подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Також, підприємство просило стягнути сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що дії відповідача щодо призначення та проведення інспекційного відвідування без погодження з центральним органом виконавчої влади є протиправними. Відповідач вийшов за межі інспекційного відвідування, оскільки здійснив перевірку в частині дотримання законодавства про працю відносно осіб, які не направляли звернення. Також, чинною на момент розгляду нормою Порядку № 823 вже не передбачено притягнення до відповідальності не зважаючи на виконання припису за недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці. Підприємство здійснило порушення законодавства в частині дотримання строків виплати заробітної плати, а не в частині порушення гарантій виплати заробітної плати.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, в своїх поясненнях покликався на доводи в ній викладені.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Рішення в частині задоволення позовних вимог не оскаржене, тому відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України в апеляційному порядку не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 14 березня 2019 року до Управління Держпраці у Закарпатській області надійшло звернення, подане громадянином ОСОБА_2 та підписане окрім нього громадянами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щодо порушення директором Державного підприємства "Великобичківське лісомисливське господарство " вимог трудового законодавства(том І, а.с.64,246-250).

Наказом начальника Управління Держпраці у Закарпатській області №75 від 09 квітня 2019 року на підставі зазначеного звернення громадянина ОСОБА_2 призначено проведення інспекційного відвідування ДП "Великобичківське ЛМГ" відповідно до змісту звернення(том І, а.с.65).

19 квітня 2019 року у зв`язку з відсутністю об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування ДП "Великобичківське ЛМГ" №ЗК/213/214/ПД та вимогу про надання документів, якою у строк до 10 год. 30 хв. 14 травня 2019 року зобов`язано директора підприємства Сойму Ю.М. надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування, згідно з переліком(том І, а.с.67-70).

14 травня 2019 року посадовою особою Управління Держпраці у Закарпатській області проведено інспекційне відвідування ДП "Великобичківське ЛМГ", за результатами якого складено акт №ЗК/241/214/АВ, відповідно до якого встановлено порушення підприємством вимог ч. 3 ст. 24 та ст. 106 Кодексу законів про працю України(том І, а.с.159-162).

Відповідно до висновків акту інспекційного відвідування, таким встановлено факт підмінення трудового договору цивільно-правовим договором від 27 лютого 2019 року, укладеним з громадянином ОСОБА_1 , що свідчить про допущення останнього до роботи без оформлення трудових правовідносин. Також виявлено, що працівники ДП "Великобичківське ЛМГ" в квітня 2019 року залучались до роботи в понадурочний час, за що наказом №60 від 09 квітня 2019 року їм проведено нарахування та виплату заробітної плати в розмірі 20% встановленого окладу.

На підставі висновків акту перевірки, головним державним інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області Хланта І.Ю. внесено припис про усунення виявлених порушень №ЗК/241/214/АВ/П від 14 травня 2019 року, відповідно до якого ДП "Великобичківське ЛМГ" зобов`язано у строк до 10 червня 2019 року усунути виявлені порушення(том І, а.с.163-165).

Також головним головним державним інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області Хланта І.Ю. складено протоколи про адміністративне правопорушення №ЗК/241/214/АВ/П/ПТ (1) та №ЗК/241/214/АВ/П/ПТ (2) від 14 травня 2019 року(том І, а.с.167-170).

Листом №259 від 21 травня 2019 року ДП "Великобичківське ЛМГ" стосовно зафіксованих в акті порушень повідомило головного державного інспектора Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_1 виконує для підприємства ковальські та зварювальні роботи згідно з цивільно-правовою угодою №64 від 27 лютого 2019 року, тому оформляти з ним трудові відносини немає необхідності. Також проінформовано, що 20 травня 2019 року працівники лісової охорони, які здійснюють чергування в позаурочний час отримали повну оплату згідно з діючим законодавством України(том І, а.с.172).

Розглянувши акт інспекційного відвідування №ЗК/241/214/АВ від 14 травня 2019 року начальник Управління Держпраці у Закарпатській області прийняв рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЗК241/214/АВ/П/ПТ-ТД від 27 травня 2019 року(том І, а.с.173).

Листом №300 від 29 травня 2019 року ДП "Великобичківське ЛМГ" повідомило уповноважену посадову особу Управління Держпраці у Закарпатській області про усунення в повному обсязі порушень, зазначених в приписі від 14 травня 2019 року та додано підтверджуючі документи(том І, а.с.178-202).

За результатами розгляду справи про накладення штрафу на підставі акту інспекційного відвідування №ЗК/241/214/АВ від 14 травня 2019 року перший заступник начальника Управління Держпраці у Закарпатській області виніс постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗК/241/214/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-103 від 05 червня 2019 року, якою за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору на ДП "Великобичківське ЛМГ" накладено штраф у розмірі 125190,00 грн(том І, а.с.205-206).

Також, за результатами розгляду справи про накладення штрафу на підставі акту інспекційного відвідування №ЗК/241/214/АВ від 14 травня 2019 року перший заступник начальника Управління Держпраці у Закарпатській області виніс постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗК/241/214/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-104 від 05 червня 2019 року, якою за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці на ДП "Великобичківське ЛМГ" накладено штраф у розмірі 584220,00 грн(том І, а.с.207-208).

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог в частині: визнання протиправними дій щодо призначення та проведення інспекційного відвідування; визнання протиправним та скасування наказу від 09 квітня 2019 року № 75; визнання протиправним та скасування припису від 14 травня 2019 року № ЗК/241/214/АВ/П в частині усунення у строк до 10 червня 2019 року порушення ст. 106 Кодексу законів про працю України, та визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу від 05 червня 2019 року № ЗК 241/214/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-104.

Однак, колегія суддів не погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до преамбули Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V) цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Колегія суддів зазначає, що Закон № 877-V визначає основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, а як слідує з тлумачення поняття принцип - це твердження, яке сприймається як головне, важливе, суттєве, неодмінне або, принаймні, бажане.

Згідно із ст. 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються, зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно із ч. 5 вищевказаної статті Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог ст. 1, ст. 3, ч. 1, ч. 4, ч.ч. 6-8, абз. 2 ч. 10, ч. 13 та ч. 14 ст. 4, ч.ч. 1-4 ст. 5, ч. 3 ст. 6, ч.ч. 1-4 та ч. 6 ст. 7, ст. 9, ст. 10, ст. 19, ст. 20, ст. 21, ч. 3 ст. 22 цього Закону.

Тлумачення цієї норми вказує на те, що органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення в першу чергу повинні ураховувати особливості правового регулювання, визначені законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, одночасно звертаючи увагу на правила перелічені в ч. 5 ст. 2 Закону № 877-V та, якщо певні правовідносини не врегульовані законами у відповідній сфері та міжнародними договорами звертатись до інших норм Закону № 877-V.

Закону, який би регулював правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері дотримання законодавства про працю та зайнятість населення на цей час немає, а тому спеціальним законодавчим актом, який регулює ці правовідносини є Закон № 877-V незважаючи на те, що він регулює правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності для багатьох органів контролю.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами: здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом.

Відповідно до ч. 10 ст. 4 Закону № 877-V посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з`ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом.

Частиною 11 ст. 4 Закону № 877-V визначено, що плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.

Відповідно до ст. 6 Закону № 877-V підставою для здійснення позапланового заходу є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Крім того, у абз. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 877-V зазначено, що у такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки.

З аналізу вищевказаних норм слідує, що вони містять вказівку на те, що у випадку коли перевірка проводиться за зверненням особи, проведення такої перевірки повинно бути погоджене центральним органом виконавчої влади.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 31 січня 2019 року у справі № 809/799/17.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, а також такі не містяться в матеріалах справи, що центральним органом виконавчої влади погоджено проведення інспекційного відвідування ДП Великобичківське ЛМГ на підставі скарги працівників.

З матеріалів справи слідує, що підставою для проведення інспекційного відвідування була скарга працівників ДП Великобичківське ЛМГ ОСОБА_2 , ОСОБА_6 Ю.Ю., ОСОБА_4 , які повідомили про порушення роботодавцем прав працівників в частині зобов`язання таких перейти на 4-годинний робочий день та здійснювати чергування на КПП без належної оплати праці(том 1 а.с.64).

В абз. 9 ч. 1 ст. 6 Закону № 877-V зазначено, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Це положення покликане запобігти зловживанням державними органами з питань праці у проведенні перевірок з ширшим обсягом питань.

З наявної в матеріалах справи копії наказу про проведення інспекційних відвідувань № 75 від 09 квітня 2019 року слідує, що інспекційне відвідування ДП Великобичківське ЛМГ необхідно провести за зверненням про порушення трудового законодавства відповідно до змісту звернення(том 1 а.с.65).

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті Закону № 877-V на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Частиною 3 ст. 7 Закону № 877-V визначено, що у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються, зокрема, предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Згідно наявного в матеріалах справи направлення на проведення інспекційного відвідування № 362 від 12 квітня 2019 року Управлінням Держпраці у Закарпатській області відповідно до наказу від 09 квітня 2019 року № 75 направляється для проведення інспекційного відвідування з метою перевірки додержання законодавства про працю за зверненням про порушення трудового законодавства відповідно до змісту звернення головний державний інспектор Хланта І.Ю.(том 1 а.с.66)

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не з`ясував чи підлягали перевірці відповідно до вищевказаної скарги та абз. 9 ч. 1 ст. 6 Закону № 877-V, питання, які були предметом інспекційного відвідування. Тобто, чи висловлювали громадяни Тимчак ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 у скарзі про необхідність проведення перевірки питань, які були предметом перевірки.

Суд першої інстанції помилково вдався до оцінки виявлених порушень з приводу оформлення трудових відносин з найманими працівниками, тривалості робочого часу, оплати праці не з`ясувавши чи відповідні вимоги були висловлені у скарзі громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , оскільки вказана скарга стосувалася лише порушення роботодавцем прав працівників в частині зобов`язання таких перейти на 4-годинний робочий день та здійснювати чергування на КПП без належної оплати праці.

Крім того, суд першої інстанції вдався до оцінки виявлених порушень з приводу оформлення трудових відносин з найманими працівниками, тривалості робочого часу, оплати праці щодо інших працівників ДП Великобичківське ЛМГ , які не звертались до відповідача з відповідними зверненнями щодо порушення їх прав.

В матеріалах справи наявні копії пояснюючих записок ОСОБА_2 та ОСОБА_8 зі змісту в яких зазначено, що жодних скарг, претензій з приводу порушення трудового законодавства по відношенню щодо зазначених вище осіб вони не писали та власноручно не підписували(том 1 а.с.17-18).

Також, в суді першої інстанції під час судового засідання було опитано як свідка ОСОБА_2 , який заперечив проти подання скарги до Управління Держпраці у Закарпатській області, проте судом першої інстанції помилково не взято до уваги такі покази не мотивуючи належним чином таке відхилення даного доказу.

Судом першої інстанції не з`ясовано чи наявний особистий підпис на скарзі громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , факт особистого звернення, так як ці обставини заперечують ОСОБА_2 , ОСОБА_8 .

Колегія суддів вважає, що ці обставини свідчать про протиправність прийняття наказу про проведення інспекційного відвідування, а так само і про протиправність проведення інспекційного відвідування.

Більше того, з матеріалів справи слідує, що інспекційне відвідування позивача було проведено з 19 квітня 2019 року по 14 травня 2019 року, натомість, один із заявників ОСОБА_4 , працював у позивача до 01 березня 2019 року(том 1 а.с.109). Тобто, станом на день проведення інспекційного відвідування позивач не використовував найману працю даного працівника, а тому і перевірка щодо вищевказаної особи не повинна була здійснюватись.

Колегія суддів звертає увагу на те, що основні принципи проведення державного нагляду (контролю) наведені в ст. 3 Закону № 877-V. Так, державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, об`єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб`єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв (абзац шостий статті 3 Закону).

Тобто, з огляду на наведене вище, відповідач після отримання скарги від 26 лютого 2019 року про можливі порушення директором ДП Великобичківське ЛМГ ОСОБА_9 законодавства про працю був зобов`язаний перевірити вказану скаргу на предмет належності її ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 як заявникам.

За відсутності вказаних дій, Управління Держпраці у Закарпатській області безпідставно та необґрунтовано прийняло наказ від 09 квітня 2019 року №75 Про проведення інспекційних відвідувань в частині проведення інспекційного відвідування щодо ДП Великобичківське ЛМГ , що, в свою чергу, є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Між тим, стаття 19 Конституції України зобов`язує ГУ Держпраці як суб`єкта владних повноважень діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому, якщо позапланова перевірка(інспекційне відвідування) проведена на підставі безпідставної скарги, то така перевірки не може вважатися законною. Відповідач у межах своїх повноважень повинен діяти відповідно до закону і саме через призму цього принципу він мав би приймати рішення.

Аналогічний підхід до вирішення подібного спору висловила об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у справі № 805/3137/17-а (К/9901/1072/17).

Враховуючи вищенаведене колегія суддів приходить до висновку, що дії Управління Держпраці у Закарпатській області щодо призначення та проведення інспекційного відвідування ДП Великобичківське ЛМГ є протиправними та відповідно і наказ Управління Держпраці у Закарпатській області від 09 квітня 2019 року № 75 в частині проведення інспекційного відвідування щодо ДП Великобичківське ЛМГ є протиправним.

Отже, дії відповідача щодо призначення, відтак і проведення позапланової перевірки(інспекційного відвідування) позивача були незаконними, що у підсумку дає підстави стверджувати про неправомірність рішень, прийнятих за наслідками цієї перевірки, а саме неправомірність припису Управління Держпраці у Закарпатській області про усунення виявлених порушень №ЗК/241/214/АВ/П від 14 травня 2019 року в частині порушення ст. 106 КЗпП України та постанови Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу від 05 червня 2019 року №ЗК241/214/АВ/П/ПТ/ТД/ФС-104, прийнятих за наслідками незаконно проведеної перевірки.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення .

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то колегія суддів вважає, що такі витрати не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З аналізу наведених правових норм слідує, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем було подано копію договору про надання юридичних послуг № 27/11-19 від 27 листопада 2019 року; ордер на надання правової допомоги серії ЗР № 66211 від 13 грудня 2019 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР № 21/1390 від 05 квітня 2018 року(том 2 а.с.90-94).

Аналізуючи зміст перелічених вище документів, колегія суддів вважає, що вказаними документами не підтверджено обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість та оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлену у встановленому законом порядку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем докази не доводять факту витрат позивача на правничу допомогу, а тому такі витрати не підлягають стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 24606,23 грн та судового збору за подання адміністративного позову в сумі 14191,75 грн мають бути присуджені на його користь.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Великобичківське лісомисливське господарство задовольнити частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року у справі № 260/871/19 - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов Державного підприємства Великобичківське лісомисливське господарство задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Держпраці у Закарпатській області щодо призначення та проведення інспекційного відвідування Державного підприємства Великобичківське лісомисливське господарство .

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Держпраці у Закарпатській області Про проведення інспекційних відвідувань від 09 квітня 2019 року № 75 в частині проведення інспекційного відвідування щодо Державного підприємства Великобичківське лісомисливське господарство .

Визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Закарпатській області від 14 травня 2019 року № ЗК/241/214/АВ/П в частині усунення у строк до 10 червня 2019 року порушення ст. 106 Кодексу законів про працю України.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу від 05 червня 2019 року № ЗК 241/214/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-104.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області на користь Державного підприємства Великобичківське лісомисливське господарство (ЄДРПОУ 22114678) сплачений судовий збір в розмірі 14191,75 грн(чотирнадцять тисяч сто дев`яносто одна гривня сімдесят п`ять копійок) за подання адміністративного позову згідно з платіжним дорученням № 7494 від 18 червня 2019 року та судовий збір в розмірі 24606,23 грн (двадцять чотири тисячі шістсот шість гривень двадцять три копійки) за подання апеляційної скарги згідно з платіжним дорученням № 469 від 13 грудня 2019 року.

В задоволенні стягнення витрат на правничу допомогу на користь Державного підприємства Великобичківське лісомисливське господарство за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 04 березня 2020 року.