Постанова

від 03.03.2020 по справі 0740/984/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 0740/984/18 пров. № А/857/981/20

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.

суддів Гінди О.М., Заверухи О.Б.

за участі секретаря судового засідання Михальської М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року (суддя - Луцович М.М., м. Ужгород, повний текст судового рішення складено 07 грудня 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 у вересні 2018 року звернулася до суду з а позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, у якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.08.2018 №№1204339-1304-0714, 1204341-1304-0714, 1204338-1304-0714, 1204340-1304. В обґрунтування позовних вимог вказує, що нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власнику об`єктів житлової нерухомості відповідачем було проведено неправомірно, оскільки при розрахунку зобов`язання неправильно визначено загальну площу об`єктів житлової нерухомості. Так, відповідачем не було враховано, що вбудовані приміщення кафе, як об`єкт нежитлової нерухомості, були виділені в натурі та зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом від 22.12.2017 №108794739 Окрім того, позивач наголошувала, що рішення Сторожницької сільської ради від 22.06.2016 №02 Про місцеві податки і збори не було опубліковане в засобах масової інформації, що свідчить про те, що сільською радою не дотримано положення статей 12, 13 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності та статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні щодо порядку та строків оприлюднення інформації, а тому на думку позивача таке рішення не створює юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення, відтак не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору, а тому нарахування відповідачем податкового зобов`язання на підставі вказаного рішення є безпідставним та неправомірним.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року у справі №0740/984/18 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на обставини, викладені в позовній заяві, яким суд першої інстанції не надав належної правової оцінки.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що доводи, викладені у ній вважає необґрунтованими. Стверджує, що оскаржені податкові повідомлення-рішення контролюючим органом винесені правомірно у відповідності до норм чинного законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено і такі обставини підтверджуються матеріалами справи, що 09.08.2018 відповідачем було визначено позивачу суму податкового зобов`язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової і нежитлової нерухомості, та прийнято податкові повідомлення-рішення форми Ф :

- №1204339-1304-0714 за платежем 18010200 Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в розмірі 23800,92 грн;

-№1204341-1304-0714 за платежем 18010200 Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в розмірі 25,31 грн;

-№1204338-1304-0714 за платежем 18010200 Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в розмірі 297,39 грн;

-№1204340-1304-0714 від за платежем 18010300 Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в розмірі 45,85 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно було визначено позивачеві податкові зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік. Суд також визнав законно оприлюдненим рішення Сторожницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 22.06.2016 №02 Про місцеві податки і збори .

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з`ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано ПК України.

Згідно з пунктом 4.4 статті 4 ПК України (в редакції на станом на 03.12.2017) установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (п. 8.3 ст. 8 ПК України).

Згідно з підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно.

Статтею 265 ПК України передбачено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, податок на нерухоме майно згідно з ПК України є місцевим податком.

Місцеві ради відповідно до пункту 10.3 статті 10 ПК України в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Тобто безпосереднє встановлення місцевих податків, у тому числі податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, віднесено ПК України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону Про місцеве самоврядування в Україні та статтею 143 Конституції України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що рішенням Сторожницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 22.06.2016 №02 Про місцеві податки і збори встановлено ставку податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, у відсотках розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного податкового року, за 1 кв.м. бази оподаткування згідно додатку, у якому визначено розмір 0,1 % розміру мінімальної заробітної плати за 1 квадратний метр житлової та нежитлової нерухомості.

Законом України Про Державний бюджет України на 2017 рік з 01.01.2017 встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 3200 гривень.

Під час судового розгляду за даними Державного реєстру прав власності на нерухоме майно сформованого 09.10.2018 встановлено, що позивач є власником об`єкта нерухомого майна, а саме, житлового будинку загальною площею 190,1 кв.м, житлово-мансардного поверху загальною площею 259,0 кв.м, кафе-об`єкту нежитлової нерухомості загальною площею 343,9 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

На підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.10.2010 позивач є власником житлового будинку з вбудованим приміщенням кафе та господарськими спорудами загальною площею 602,90 кв.м.

Водночас, згідно висновку технічної можливості виділу об`єкта нерухомого майна в натурі від 29.11.2017 №179 зазначено, що весь об`єкт нерухомого майна складається з житлового будинку з вбудованими приміщеннями кафе літ АА загальною площею 602,9 кв.м, оскільки частина будівлі літ АА (житло-мансардний поверх) площею 259,0 кв.м в тому числі 5-кімнат житловою площею - 179,6 кв.м. (що ск.43/100) - має свій окремий вхід, житлові та підсобні приміщення і може експлуатуватися незалежно від іншої частини будівлі, то за технічними показниками вона може бути виділена в натурі і в подальшому використовуватись, як самостійний об`єкт цивільних відносин.

30.11.2017 на підставі висновку технічної можливості виділу об`єкта нерухомого майна в натурі від 29.11.2017 №179 позивачем були виготовлені нові два окремі технічні паспорти на дві частини об`єкту нерухомого майна.

Тобто, відбувся розподіл нерухомого майна в натурі, що підтверджується рішеннями виконавчого комітету Сторожницької сільської ради за номерами 36 та 37 від 05.12.2017.

До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідні відомості щодо актуальної інформації про державну реєстрацію об`єктів нерухомого майна внесені 20.12.2017.

Перевіряючи правомірність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень рішень з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Підпункт 266.1.1 пункту 266.1, підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначають, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 263 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності.

Згідно підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів.

Відповідно до підпункту 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 ПК України пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до: об`єкта/об`єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту; об`єкта/об`єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

Згідно підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України).

Підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України регламентовано, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів а або б підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів а або б підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту в підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів б і в цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості; ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів а - г цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Згідно підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

Таким чином, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи встановлені у справі фактичні дані та обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем вірно виставлено позивачу як власнику об`єктів житлової нерухомості податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік у визначених податковими повідомленнями-рішеннями розмірах з правильним встановленням у 2017 році об`єктом та бази оподаткування на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до моменту поділу нерухомого майна в натурі.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання вказаної процесуальної норми права відповідач довів правомірність прийнятих 09.08.2018 податкових повідомлень-рішень: №1204339-1304-0714; №1204341-1304-0714; №1204338-1304-0714; №1204340-1304-0714, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги щодо не опублікування рішення Сторожницької сільської ради від 22.06.2016 №02 Про місцеві податки і збори в засобах масової інформації, що внаслідок чого таке не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору, а тому нарахування відповідачем податкового зобов`язання на підставі вказаного рішення є безпідставним та неправомірним судом апеляційної інстанції до уваги не беруться з огляду на таке.

За змістом частин першої та другої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

В силу приписів частини п`ятої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Згідно частини одинадцятої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації . Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України Про доступ до публічної інформації , крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 частини першої статті 5 Закону України Про доступ до публічної інформації доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації на інформаційних стендах.

Відповідно до рішення Сторожницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 15.07.2014 №09 вирішено оприлюднювати прийняті рішення сесії Сторожницької сільської ради на інформаційному стенді сільської ради.

На підставі листа від 05.03.2019 №157 встановлено, що рішення Сторожницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 22.06.2016 №02 Про місцеві податки і збори було оприлюднено на інформаційному стенді сільської ради у строк до п`яти робочих днів з дня затвердження документа.

Відтак, рішення Сторожницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 22.06.2016 №02 Про місцеві податки і збори було оприлюднено відповідно до вимог Закону України Про доступ до публічної інформації .

Щодо покликань апелянта на частину дванадцяту статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Закон України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності визначає правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

Пунктом 4 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році від 24.12.2015 №909-VIII установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Отже, під час прийняття рішення Сторожницькою сільською радою Ужгородського району Закарпатської області від 22.06.2016 №02 Про місцеві податки і збори . положення Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності не підлягали застосовуванню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені позивачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись частиною третьою статті 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда О. Б. Заверуха Повне судове рішення складено 04 березня 2020 року.