Постанова

від 26.02.2020 по справі 905/1364/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2020 р. Справа № 905/1364/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.,

за участі секретаря судового засідання Марченко В.О.,

за участі представників:

позивача - Малиновський М.А., наказ № 115/ос від 12.11.2015, довіреність № 4120 від 26.07.2019;

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» в особі Структурного підрозділу «Покровське вагонне депо» (вх. № 225Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 12 грудня 2019 року (повний текст складено 19.12.2019) у справі № 905/1364/19

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» , м. Київ, в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» , м. Лиман Донецької області, в особі Структурного підрозділу «Покровське вагонне депо» , м. Покровськ Донецької області,

до Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» , м. Авдіївка Донецької області,

про стягнення 4723,69 грн та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2019 року АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» в особі Структурного підрозділу «Покровське вагонне депо» звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» , в якій просить: 1) стягнути 4723,69 грн по договору підряду від 05.06.2018 № 533/18Тр (№ Дон/В-18433/НЮ-П від 11.07.2018), з яких: 4401,12 грн заборгованості з оплати виконаних робіт по договору та 322,57 грн пені за несвоєчасно проведені платежі; 2) зобов`язати відповідача вивезти залишки давальницької сировини (колісні пари) з території Структурного підрозділу «Покровське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору підряду від 05.06.2018 № 533/18Тр (№ Дон/В-18433/НЮ-П від 11.07.2018) виконував роботу з капітального ремонту вагонів на замовлення відповідача. Згідно з п. 1.1 зазначеного договору, підрядник зобов`язався на свій ризик та за завданням замовника виконати капітальний ремонт вантажних вагонів 57 одиниць 4-хвісних цистерн замовника. Відповідно до п. 2.11 договору, підрядник та замовник вправі погодити надання замовником в якості давальницької сировини матеріалів та деталей вагону, якщо такі деталі або матеріали відсутні у підрядника. Згідно з п. 2.12 договору, давальницька сировина надається замовником із розрахунку використання її підрядником протягом 30 календарних днів. Плата за відповідальне зберігання давальницької сировини, замінених деталей визначена в п. 4.5 договору із розрахунку за 1 м кв. площі, яку займає відповідна деталь. За результатами ремонту три колісні пари №№ 00291532901992, 003950301991, НОМЕР_1 власності ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» були викочені 07.08.2018 та 09.08.2018 з-під вагонів № 50195023, № 51256006, однак відповідач в порушення умов договору не вивіз колісні пари, позивачем нараховано плату за відповідальне зберігання в якості давальницької сировини спірних колісних пар на суму 4401,12 грн та пеню в сумі 322,57 грн, та пред`явлено вимогу щодо вивезення залишків давальницької сировини (колісних пар) з території позивача.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.12.2019 у справі № 905/1364/19 (суддя Макарова Ю.В.) позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано відповідача за свій рахунок вивезти колісні пари №№ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та НОМЕР_1 з території Структурного підрозділу «Покровське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» протягом 5 робочих днів з дня набрання рішенням законної сили та відмовлено в частині стягнення заборгованості в сумі 4401,12 грн та пені в сумі 322,57 грн.

Зазначене рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що в процесі здійснення позивачем ремонту вагонів відповідача на підставі договору підряду від 05.06.2018 № 533/18Тр (№ Дон/В-18433/НЮ-П від 11.07.2018) колісні пари №№ 00393174721992, 003950301991 власності ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» були викочені 09.08.2018 з-під вагону № 50195023, а колісна пара № 00291532901992 власності ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» була викочена 07.08.2018 з-під вагону № 51256006, що підтверджується випискою з журналу ВУ-53. Станом на час звернення позивача з позовом відповідач вже прострочив виконання умов п. 2.12 зазначеного договору підряду щодо вивезення за власні кошти спірних колісних пар, тому вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача за свій рахунок вивезти колісні пари підлягають задоволенню. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення плати за зберігання давальницької сировини в сумі 4401,12 грн та 322,57 грн пені за несвоєчасне проведення платежів, місцевий господарський суд виходив з того, що спірні колісні пари не є давальницької сировиною, наданою відповідачем для здійснення ремонту вагонів, а є колісними парами, що були замінені підрядником при виконанні ремонту. Умовами укладеного між сторонами договору підряду передбачено здійснення відповідачем оплати лише за відповідальне зберігання давальницької сировини, тому у відповідача не виник обов`язок щодо оплати 4401,12 грн за зберігання колісних пар, які були зняти з вагонів внаслідок ремонту, та відсутні підстави для стягнення пені в сумі 322,57 грн.

Позивач - АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» в особі Структурного підрозділу «Покровське вагонне депо» 28.12.2019 засобами поштового зв`язку звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних про стягнення заборгованості в сумі 4401,12 грн та пені в сумі 322,57 грн, та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що вагони власності ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» №№ 50195023, 51256006, з-під яких були викочені спірні колісні пари, випущені з ремонту позивачем 14.09.2019, тому граничний строк оплати ремонтних робіт через 30 календарних днів відповідно. Відповідно до п. № 4.5 договору підряду від 05.06.2018 № 533/18Тр (№ Дон/В-18433/НЮ-П від 11.07.2018) плата за відповідальне зберігання давальницької сировини, її залишків (колісних пар, надресорних балок, бокових рам візків чи інших деталей та матеріалів) рахується за м кв. займаної площі у місяць (термін зберігання вказаних матеріальних цінностей рахується календарними місяцями, з дати підписання акту приймання-передачі, неповний календарний місяць враховується як повний). Сума 1100,28 грн відповідно до актів та рахунків нарахована за три колісні пари разом, оскільки відповідачем в порушення умов п. 2.12 та 2.9 договору підряду не були вивезені власні колісні пари, тому позивач був вимушений зберігати вищевказані колісні пари, що підтверджує Актом використання давальницької сировини за договором підряду від 05.06.2018 № 533/18Тр (№ Дон/В-18433/НЮ-П від 11.07.2018) за жовтень 2018 року.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у справі № 905/1364/19 у зв`язку з ненаданням скаржником доказів сплати судового збору в сумі 2881,5 грн апеляційну скаргу позивача залишено без руху на підставі п. 2 ч. 3 ст. 258 та чч. 2, 6 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, з наданням апелянту строку для усунення недоліків, допущених при поданні апеляційної скарги. Після усунення недоліків ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі № 905/1364/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, встановлено відповідачу строк до 24.02.2020 для надання відзиву, призначено справу на 27.02.2020 о 10:30 год.

Представник позивача - АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» в особі Структурного підрозділу «Покровське вагонне депо» у судовому засіданні 27.02.2020 підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник відповідача - ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» в судове засідання 27.02.2020 не прибув, про причину відсутності представника в судовому засіданні не повідомив, хоча про місце, день та час розгляду справи був належно повідомлений, що підтверджується поштовим зворотним рекомендованим повідомленням № 6102231102506. З відзиву на позовну заяву, наданого відповідачем суду першої інстанції, вбачається, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, з посиланням на те, що вони не доведені жодним чином, відсутні документи в підтвердження передачі відповідачем давальницьких матеріалів, відповідно до вимог пп. 2.11, 2.12 договору підряду від 05.06.2018 № 533/18Тр (№ Дон/В-18433/НЮ-П від 11.07.2018).

Відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка в судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду апеляційної скарги по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав позивача щодо розгляду справи судом упродовж розумного строку, колегія суддів дійшла висновку про можливість перегляду рішення суду першої інстанції без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи, викладені в апеляційні скарзі позивача та вислухавши пояснення представника позивач в судовому засіданні, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (підрядником) та Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» (замовником) був укладений договір підряду від 05.06.2018 № 533/18Тр (№ Дон/В-18433/НЮ-П від 11.07.2018), за умовами якого підрядник зобов`язався на свій ризик за завданням замовника виконати роботи з капітального ремонту вантажних вагонів 57 одиниць 4-хвісних цистерн (вагонів) замовника силами та на базі структурного підрозділу підрядника - «Покровське вагонне депо» філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» , а замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконану роботу (а.с. 11-15).

Відповідно до п. 1.2 договору підряду від 05.06.2018 № 533/18Тр (№ Дон/В-18433/НЮ-П від 11.07.2018), кількість вагонів, графік їх надання підряднику для виконання робіт визначаються у погодженому сторонами календарному плані проходження капітального ремонту (Додатку № 1 до цього договору), який є невід`ємною частиною Договору.

На виконання умов зазначеного пункту договору в Додатку № 1 «Календарний план проходження капітального ремонту» до договору підряду від 05.06.2018 № 533/18Тр (№ Дон/В-18433/НЮ-П від 11.07.2018) сторони визначили кількість вагонів та графік їх надання підряднику для виконання ремонтних робіт (а.с. 15, зворотний бік аркуша).

В Додатку № 2 Специфікація на роботи по капітальному ремонту вантажних вагонів та ремонту колісних пар до договору підряду від 05.06.2018 № 533/18Тр (№ Дон/В-18433/НЮ-П від 11.07.2018) сторони визначили вартість ремонту вагонів без врахування вартості ремонту колісних пар та окремо визначили вартість ремонту колісних пар (а.с. 16).

Додатковою угодою № 1 від 01.08.2018 до договору підряду від 05.06.2018 № 533/18Тр (№ Дон/В-18433/НЮ-П від 11.07.2018) сторони внесли зміни в Додаток № 2 до договору Специфікація на роботи по капітальному ремонту вантажних вагонів та ремонту колісних пар , виклавши її в новій редакції (а.с. 18).

Пунктом 2.9 договору підряду від 05.06.2018 № 533/18Тр (№ Дон/В-18433/НЮ-П від 11.07.2018) сторони передбачили, що ремонт колісних пар, що знаходяться під вагонами замовника, здійснюється підрядником в залежності від їх технічного стану та необхідності проведення того чи іншого виду ремонту (поточний ремонт, середній ремонт.

Згідно з п. 2.11 договору підряду від 05.06.2018 № 533/18Тр (№ Дон/В-18433/НЮ-П від 11.07.2018), підрядник та замовник вправі погодити надання замовником в якості давальницької сировини матеріалів та деталей вагону, якщо такі деталі або матеріали відсутні у Підрядника та для їх придбання необхідний певний час. В такому разі Замовник надає на адресу структурного підрозділу Підрядника документи для погодження та проведення вхідного контролю якості таких деталей, а саме: звернення на керівника Підрядника із зазначенням найменування деталей (з посиланням на креслення ТУ, ГОСТ, ДСТУ тощо), кількості та виробника; копії договору Замовника з виробником, в якому виробник надає солідарну гарантію Замовнику і Підряднику якості деталі протягом часу, достатнього для виконання гарантії Підрядником на Роботи за цим Договором; копії документів, які підтверджують якість давальницької сировини Замовника (сертифікати відповідності, атестати виробництва, паспорти, погодження тощо). При цьому деталі повинні відповідати вимогам державних стандартів та галузевих вимог, а деталі автогальмівного обладнання (магістральні частини, головні частини, авторежими, авторегулятори, з`єднувальні рукава, крани) повинні бути лише новими, мати сертифікат (паспорт) заводу-виробника. Замовник несе відповідальність за всі наслідки надання ним деталей неналежної якості. Підрядник після виконання робіт подає Замовнику звіт про використання наданих Замовником деталей. Підрядник може відмовити Замовнику у наданні давальницької сировини в разі ненадання Замовником документів, які підтверджують якість давальницької сировини.

Відповідно до п. 2.12 договору підряду від 05.06.2018 № 533/18Тр (№ Дон/В-18433/НЮ-П від 11.07.2018), давальницька сировина надається замовником із розрахунку використання її Підрядником протягом 30 календарних днів. Залишки давальницької сировини, колісні пари, надресорні балки, бокові рами візків чи інші деталі вагонів, що замінені Підрядником при виконанні ремонту, підлягають поверненню Замовнику. Замовник зобов`язується протягом 30 календарних днів з часу закінчення ремонту вивезти за власні кошти залишки давальницької сировини та колісні пари, надресорсні балки, бокові рами візків чи інші деталі вагонів, що підлягають поверненню Замовнику. Підрядник нараховує плату за відповідальне зберігання давальницької сировини, яка виставляється окремим рахунком, що підлягає оплаті в 5-денний термін з моменту виставлення. Плата за відповідальне зберігання давальницької сировини, замінених деталей Замовника визначена в п. 4.5 договору із розрахунку за 1 кв.м площі, яку займає відповідна деталь або матеріал.

Порядок розрахунків за договором підряду від 05.06.2018 № 533/18Тр (№ Дон/В-18433/НЮ-П від 11.07.2018) визначений Розділом 4 договору.

У відповідності до п. 4.5 договору підряду від 05.06.2018 № 533/18Тр (№ Дон/В-18433/НЮ-П від 11.07.2018), замовник здійснює передоплату вартості робіт протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку замовника, окремо за кожний вагон (партію вагонів). Сума передоплати визначається відповідно до Специфікації (Додатку № 2 до цього договору) на кожний вагон та не є остаточною ціною ремонту вагону. Остаточна ціна ремонту вагону визначається за Актом виконаних робіт порядком, встановленим п. 4.1 Договору. Остаточний розрахунок за цим договором між сторонами проводиться протягом трьох банківських днів з дати підписання Акту (актів) виконаних робіт, але не пізніше 7 числа наступного за звітним місяцем. Плата за відповідальне зберігання давальницької сировини, її залишків (колісних пар, надресорсних бокових рам візків чи інших деталей та матеріалів) становить 255,14 грн за 1 м кв. займаної площі за місяць (термін зберігання вказаних матеріальних цінностей рахується календарними місяцями, з дати підписання акту приймання-передачі, неповний календарний місяць враховується як повний).

Згідно з п. 10.1 договору підряду від 05.06.2018 № 533/18Тр (№ Дон/В-18433/НЮ-П від 11.07.2018), договір вважається укладеним з моменту його підписання вповноваженими представниками сторін та проставлення печаток сторін і діє до 31.12.2018, а в частині виконання зобов`язань - до повного їх виконання.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 626, 627 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

У ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За приписами ч. 1 ст. 937 Цивільного кодексу України, договір зберігання укладається в письмовій формі у випадках, встановлених ст. 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

З огляду на викладене, договір підряду від 05.06.2018 № 533/18Тр (№ Дон/В-18433/НЮ-П від 11.07.2018) за своєю правовою природою є договором підряду з елементами договору зберігання, тобто змішаним договором.

На виконання умов договору підряду від 05.06.2018 № 533/18Тр (№ Дон/В-18433/НЮ-П від 11.07.2018) позивач за замовленням відповідача виконав роботи з капітального ремонту вагонів № 50195023 та № 51256006 власності ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» . В ході ремонту 07.08.2018 та 09.08.2018 з-під зазначених вагонів були викочені три колісні пари №№ 00291532901992, 003950301991, НОМЕР_1 та замінені іншими колісними парами, що підтверджується випискою з журналу ВУ-53.

Після закінчення ремонту зазначених вагонів відповідач - ТОВ «Авдіївський коксохімічний завод» листом від 04.09.2019 № 02-1а/22/977 (а.с. 109) підтвердив, що після здійснення ремонту вагону № 51256006 у позивача - АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» в особі Структурного підрозділу «Покровське вагонне депо» залишились три колісні пари б/у та просив повідомити дату їх повернення.

У відповідь позивач листом від 10.09.2019 № 19/1010 (а.с. 110) повідомив, що відповідач може вивезти зазначені колісні пари в будь-який робочий день з 8:00 до 17:00, попередивши про це керівництво Структурного підрозділу «Покровське вагонне депо» письмово за 2 доби, а також, посилаючись на п. 2.12, 4.5 договору підряду від 05.06.2018 № 533/18Тр (№ Дон/В-18433/НЮ-П від 11.07.2018), просив перерахувати на рахунок підрядника плату за зберігання давальницької сировини (замінених колісних пар) та пеню за порушення зобов`язання на загальну суму 4723,69 грн.

Тобто, за твердженням позивача, замінені підрядником внаслідок виконання ремонту вагонів колісні прави не були вивезені відповідачем, у зв`язку з чим позивачем було нараховану плату за відповідальне зберігання з посиланням на п. 2.12 договору підряду від 05.06.2018 № 533/18Тр (№ Дон/В-18433/НЮ-П від 11.07.2018).

В обгрунтування позовних вимог позивач до позовної заяви надав Акти виконаних робіт з надання послуг щодо зберігання давальницької сировини на загальну суму 4401,12 грн, зокрема: від 28.01.2019 на суму 1100,28 грн за січень 2019 року (а.с. 19), від 28.02.2019 на суму 1100,28 грн за лютий 2019 року (а.с. 20), від 22.03.2019 на суму 1100,28 грн за березень 2019 року (а.с. 21) та від 30.04.2019 на суму 1100,28 грн за квітень 2019 року (а.с. 22), які не підписані заявником.

Відповідач стверджує, що не передавав позивачу в якості давальницької сировини зазначені в позові індивідуально визначені речі (колісні пари №№ 00291532901992, 003950301991, 00393174721992), тому відсутній обов`язок з оплати за їх зберігання.

Згідно з ч. 1 ст. 937 Цивільного кодексу України, письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Крім того, до додаткових пояснень до позовної заяви позивач надав виставлені відповідачу на оплату за зберігання давальницької сировини за періоди січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року рахунки № 727/9 від 23.01.2019 на суму 1100,28 грн, № 727/35 від 28.02.2019 на суму 1100,28 грн, № 727/66 від 22.03.2019 на суму 1100,28 грн, № 727/107 від 24.04.2019 на суму 1100,28 грн (а.с. 133-136).

Вищезазначені Акти виконаних робіт з надання послуг щодо зберігання давальницької сировини протягом січня - квітня 2019 року на загальну суму 4401,12 грн не підписані відповідачем, рахунки на оплату за зберігання давальницької сировини, виставлені позивачем, не оплачені.

Як вбачається з матеріалів справи Акт № 3/10 використання давальницької сировини складено за жовтень 2018 року, з якого вбачається, що станом на кінець місяця (жовтня 2018 року) залишок невикористаних давальницьких матеріалів дорівнював 4 колісним парам без зазначення їхніх індивідуальних номерів. Позовні вимоги стосуються заборгованості з оплати давальницької сировини - колісних пар за січень, лютий, березень та квітень 2019 року, в позовній заяві позивач визначив їх номери - №№ 00291532901992, 003950301991, 00393174721992.

Господарський суд Донецької області рішення від 12.12.2019 у по справі № 905/1364/19 відмовив у задоволенні вказаних позовних вимог, з посиланням на те, що матеріалами справи не підтверджено, що позивач надав, а відповідач прийняв послуги саме за зберігання давальницької сировини, в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження позовних вимог.

Судова колегія погоджується з таким висновком господарського суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Порядок передачі давальницьких сировини та матеріалів передбачено в п. 2.11 договору підряду від 05.06.2018 № 533/18Тр (№ Дон/В-18433/НЮ-П від 11.07.2018). згідно з яким у разі необхідності надання замовником в якості давальницької сировини, матеріалів та деталей вагону, замовник має надати підряднику документи для погодження та проведення вхідного контролю якості таких деталей, а саме:

- звернення на керівника підрядника із зазначенням найменування деталей (з посиланням на креслення ТУ, ГОСТ, ДСТУ тощо), кількості та виробника;

- копії договору замовника з виробником, в якому виробник надає солідарну гарантію замовнику і підряднику якості деталі протягом часу, достатнього для виконання гарантії підрядником на роботи за цим договором;

- копії документів, які підтверджують якість давальницької сировини замовника (сертифікати відповідності, атестати виробництва, паспорти, погодження тощо).

При цьому деталі повинні відповідати вимогам державних стандартів та галузевих вимог, а деталі автогальмівного обладнання (магістральні частини, головні частини, авторежими, авторегулятори, з`єднувальні рукава, крани) повинні бути лише новими, мати сертифікат (паспорт) заводу-виробника. Замовник несе відповідальність за всі наслідки надання ним деталей неналежної якості. Підрядник після виконання робіт подає замовнику звіт про використання наданих замовником деталей. Підрядник може відмовити замовнику у наданні давальницької сировини в разі ненадання замовником документів, які підтверджують якість давальницької сировини.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження узгодження між сторонами переліку давальницьких матеріалів та їх передачі підряднику в порядку, визначеному п. 2.11 договору підряду від 05.06.2018 № 533/18Тр (№ Дон/В-18433/НЮ-П від 11.07.2018).

Пунктом п. 2.12 договору підряду від 05.06.2018 № 533/18Тр (№ Дон/В-18433/НЮ-П від 11.07.2018) сторони передбачили, що давальницька сировина надається замовником із розрахунку використання її підрядником протягом 30 календарних днів. Залишки давальницької сировини, колісні пари, надресорні балки, бокові рами візків чи інші деталі вагонів, що замінені підрядником при виконанні ремонту, підлягають поверненню Замовнику. Замовник зобов`язується протягом 30 календарних днів з часу закінчення ремонту вивезти за власні кошти залишки давальницької сировини та колісні пари, надресорсні балки, бокові рами візків чи інші деталі вагонів, що підлягають поверненню замовнику.

Докази використання підрядником давальницької сировини при виконанні ремонту спірних вагонів в матеріалах справи відсутні.

Договір підряду передбачає ремонт 57 вантажних вагонів. Предметом позову є стягнення за відповідальне зберігання давальницьких матеріалів з розрахунку 255,14 грн за 1 м кв. займаної площі за місяць (п. 4.5 договору підряду).

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази передачі давальницької сировини, не можливо встановити кількість, найменування, документи вхідного контроля та їх якість, передбачені п. 2.12 договору підряду строки використання давальницької сировини протягом 30 календарних днів, та строки вивезення замовником залишків давальницької сировини за відсутності доказів щодо передачі давальницької сировини та доказів її використання. Тому нарахована плата за відповідальне зберігання давальницької сировини (колісних пар) не підтверджена позивачем ні щодо кількості часу зберігання, ні щодо займаної площі зберігання.

Акти виконаних робіт з надання послуг щодо зберігання давальницької сировини за січень, лютий, березень та квітень 2019 року на загальну суму щомісячно 1100,28 грн відповідачем (замовником) не підписані. Докази на підтвердження розрахунку вартості зберігання давальницької сировини в сумі 1100,28 грн в матеріалах відсутні та позивачем не доведені.

Умовами пп. 2.11, 2.12 та 4.5 договору підряду від 05.06.2018 № 533/18Тр (№ Дон/В-18433/НЮ-П від 11.07.2018), сторони розрізняють поняття давальницька сировина (деталі, надані замовником для проведення ремонту) та колісні пари, надресорні балки, бокові рами візків чи інші деталі вагонів (деталі, замінені підрядником при виконанні ремонту) .

Відповідно до п. 14.1.41 Податкового кодексу України, давальницька сировина - сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, що є власністю одного суб`єкта господарювання (замовника) і передаються іншому суб`єкту господарювання (виробнику) для виробництва готової продукції, з подальшим переданням або поверненням такої продукції або її частини їх власникові або за його дорученням іншій особі.

Як вже зазначалось вище, три колісні пари №№ 00291532901992, 003950301991, НОМЕР_1 в ході ремонту були викочені 07.08.2018 та 09.08.2018 з під вагонів № 50195023, № 51256006 та замінені при виконанні ремонту іншими колісними парами.

В матеріалах справи відсутні докази, що вказані колісні пари були надані замовником в якості давальницької сировини (деталей, наданих замовником для проведення ремонту), зокрема відсутні погоджені між сторонами документи в порядку, визначеному п. 2.11 договору підряду від 05.06.2018 № 533/18Тр (№ Дон/В-18433/НЮ-П від 11.07.2018).

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 74 , ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази які підтверджують, що особа здійснювала всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі зазначеного, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 4401,12 грн заборгованості з оплати виконаних робіт за зберігання давальницької сировини.

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до чч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 6.1 договору підряду від 05.06.2018 № 533/18Тр (№ Дон/В-18433/НЮ-П від 11.07.2018) сторони передбачили відповідальність замовники за несвоєчасне проведення платежів, передбачених договором, у вигляді сплати підряднику пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за весь час затримки проведення платежів, що діяла протягом строку затримки, яка обчислюється виходячи із загальної суми несвоєчасно проведених платежів.

Втім, враховуючи, що у відповідача відсутній обов`язок здійснювати оплату за зберігання давальницької сировини в сумі 4401,12 грн, вимога позивача про стягнення пені в сумі 322,57 грн, нарахованої за несвоєчасність проведення платежів з оплати за зберігання давальницької сировини не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що наведені позивачем в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги позивача та залишення без змін рішення Господарського суду Донецької області від 12.12.2019 у справі № 905/1364/19.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Отже, в силу приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача, судові витрати понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача - АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» в особі Структурного підрозділу «Покровське вагонне депо» на рішення Господарського суду Донецької області від 12 грудня 2019 року по справі № 905/1364/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 12 грудня 2019 року по справі № 905/1364/19 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 03.03.2020.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Н.М. Пелипенко

Суддя С.В. Барбашова

Суддя О.А. Істоміна