Рішення

від 26.02.2020 по справі 903/1/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 лютого 2020 р. Справа № 903/1/20

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Коваль Олександр Миколайович

за участю представників сторін:

від позивача: Лошак С.В. - ордер серія ВЛ №000,020915 від 10.02.2020, договір про надання правової допомоги №10/2 від 10.02.2020

від відповідача: Людва О.В. - ордер серія ВЛ №000,069018 від 19.02.2020, договір про надання правової допомоги від 19.02.2020, посвідчення адвоката №971 від 07.10.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/1/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ ЕВОЛЮШН» до Приватного підприємства «ВВС» про стягнення 384119,34 грн.,

ВСТАНОВИВ:

23.12.2019 ТОВ «ІМІДЖ ЕВОЛЮШН» направило на адресу суду позов до ПП «ВВС» про стягнення 384119,34 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що 03.05.2017 ТзОВ «ІМІДЖ ЕВОЛЮШН» помилково перерахувало грошові кошти в сумі 384119,34 грн. ПП «ВВС» , а тому на підставі ст. 1212 ЦК України, просить суд стягнути дані кошти.

Ухвалою суду від 08.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.01.2020 розгляд підготовчого судового засідання відкладено.

Протокольною ухвалою від 11.02.2020 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті; зобов`язав позивача подати оригінали документів долучених до позовної заяви та договір про надання правової допомоги №10/2 від 10.02.2020.

ТОВ «ІМІДЖ ЕВОЛЮШН» 14.02.2020 направило на адресу суду заяву про поновлення процесуального строку для подання заяви про уточнення позовних вимог та заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд виправити технічну помилку в прохальній частині позовної заяви, а саме замінити ТзОВ «ВВС» на ПП «ВВС» .

Протокольною ухвалою від 26.02.2020 суд заяву про уточнення позовних вимог прийняв та приєднав до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просить позов задовольнити.

Представник відповідача 26.02.2020 подав до суду клопотання про поновлення процесуального строку, відзив на позовну заяву та клопотання про перенесення судового засідання на більш пізню дату.

Протокольною ухвалою від 26.02.2020 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про поновлення процесуальних строків для подання відзиву, відзив залишив без розгляду; клопотання про перенесення судового засідання на більш пізню дату відхилив за безпідставністю.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнає, оскільки вважає, що сторони досягли домовленості про всі істотні умови договору підряду, а тому вважає, що між позивачем та відповідачем наявні договірні відносини, а тому на його думку відсутні підстави для застосування ст.1212 ЦК України. Доводить, що договір підряду №25/04/2017 від 03.04.2017 є укладеними між ПП «ВВС» та ТзОВ «Імідж Еволюшн» , навіть без підпису та печатки позивача.

Факт перерахування ТзОВ «Імідж Еволюшн» коштів в розмірі 384119,34 грн на рахунок ПП «ВВС» не заперечує.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.05.2017 Товариство з обмеженою «ІМІДЖ ЕВОЛЮШН» (ТОВ «ІМІДЖ ЕВОЛЮШН» , позивач» ) перерахувало на рахунок Приватного підприємства «ВВС» (далі - ПП «ВВС» , Відповідач) грошові кошти в сумі 384119,34 грн. в тому числі ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 101 (а.с.10).

Перерахуваня грошових коштів здійснено із рахунку ТОВ «ІМІДЖ ЕВОЛЮШН» № НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» , МФ0 328845.

Як стверджує позивач, грошові кошти в сумі 384119,34 грн. були ним перераховані помилково, оскільки жодних договірних чи зобов`язальних правовідносин між сторонами не існує.

08.10.2019 позивач направив на адресу відповідача вимогу з проханням повернути помилково сплачені грошові кошти, проте означена вимога відповідачем задоволена не була (а.с.11-12).

У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача помилково перерахованих коштів в сумі 384119,34 грн. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

З пояснень представника відповідача слідує, що сторони досягли домовленості про всі істотні умови договору підряду, а тому вважає, що між позивачем та відповідачем наявні договірні відносини, а саме, що між ПП «ВВС» та ТзОВ «Імідж Еволюшн» укладено договір підряду №25/04/2017 від 03.04.2017.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Так само, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно норм ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (ч. 8 ст. 181 ГК України).

Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як слідує з матеріалів справи, будь-яких відносин між позивачем та відповідачем на підставі договору підряду №28/04/17 від 03.04.2017 не існувало, зазначений договір між сторонами не укладався.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За приписами ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, суд зауважує, що застосування ст. 1212 ЦК України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Положення глави 83 застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених ст. 11 ЦК України. До відсутності правової підстави стаття 1212 ЦК України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

У постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №910/1531/18 викладено позицію, згідно з якою аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Отже, при застосуванні наведеної норми закону підлягають встановленню такі факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Враховуючи вищевказане, грошові кошти у сумі 384119,34 грн. помилково перераховані на рахунок ПП « BBC» і є власністю ТОВ «ІМІДЖ ЕВОЛЮШН» ; правові підстави для набуття зазначених грошових коштів ПП « BBC» відсутні.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було перераховано відповідачу кошти у розмірі 384119,34 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 101 від 03.05.2017 із призначенням платежу «аванс (33%) за проектування, будівництво та здачу в експлуатацію газ.модуля/A3С с/р В.Солтанівська/ зг. д-ру підряду 28/04/17 від 03.04.17» .

Разом з тим, як стверджує позивач, що вказані грошові кошти у розмірі 384119,34 грн., були перераховані на рахунок відповідача помилково, оскільки між сторонами не існувало жодних договірних правовідносин та зобов`язань, які були б підставою для перерахування спірних грошових коштів.

Відповідно до абз. 2 п.п. 1.24 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" помилковий переказ - це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Згідно абз. 2 п.п. 1.23 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

За умовами пункту 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою правління Національного банку України №22 від 21.01.2004, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, встановлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження існування між сторонами будь-яких господарських правовідносин, на підставі яких у позивача виник обов`язок по перерахуванню відповідачу грошових коштів в сумі 384119,34 грн., в тому числі Договору підряду №28/04/17 від 03.04.2017, посилання на який зазначено у платіжному дорученні, доказів протилежного відповідачем не надано.

Таким чином, враховуючи відсутність підстав у ТОВ "Імідж Еволюшн" для переказу відповідачу грошових коштів на його банківські реквізити, останній, в розумінні Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", є неналежним отримувачем зазначених коштів, у нього відсутні підстави для набуття грошових коштів, перерахованих позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст.1212 ЦК України, право особи вимагати повернення належного їй майна, безпідставно набутого іншою особою, не передбачено строк, протягом якого має відбутись таке повернення.

Одночасно, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відтак, набуте безпідставно майно підлягає поверненню за правилами ч.2 ст. 530 ЦК України в семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Враховуючи вищевказане, а саме вимогу ТОВ «ІМІДЖ ЕВОЛЮШН» №7 від 08.10.2019 щодо необхідності в семиденний строк з моменту отримання даної вимоги повернення помилково нарахованих коштів в сумі 384119,34 грн. ТОВ «ІМІДЖ ЕВОЛЮШН» , станом на день розгляду справи грошові кошти на рахунок ТОВ «ІМІДЖ ЕВОЛЮШН» від ПП « BBC» не надходили.

Як вбачається з матеріалів справи та з пояснень позивача, будь-яких відносин між позивачем та відповідачем на підставі договору підряду №48/04/17 від 03.04.2017 не існувало, зазначений договір між сторонами не укладався та роботи відповідачем не проводилися, зокрема відповідачем не надано суду доказів підписання між сторонами договору підряду №48/04/17 від 03.04.2017 та доказів виконання останнім робіт на підставі вказаного договору.

Враховуючи викладене, судом не приймаються до уваги твердження відповідача, щодо того, що позивач перерахував грошові кошти у розмірі 384119,34 грн. відповідно до умов договору підряду №48/04/17 від 03.04.2017, оскільки представником відповідача не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження наявності між позивачем та відповідачем договірних відносин.

Доводи відповідача про виконання робіт за договором підряду, а саме, що підрядник приступив до виконання будівельних робіт, підготував територію до встановлення додаткового технологічного обладнання (автомобільний газозаправний пункт) не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідач стверджує, що надсилав на адресу позивача договір підряду №28/04/17 від 03.04.2017 (для підписання) та рахунок фактури, однак в матеріалах справи відсутні докази направлення зазначених документів позивачу (належним доказом направлення може бути бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв`язку, разом з фіскальним чеком про відправлення).

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 384119,34 грн.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 5761,79 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді («Руїс Торіха проти Іспанії» ).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами («Ван де Гурк проти Нідерландів)» .

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті («Гірвісаарі проти Фінляндії» ).

Згідно ж із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору з наведених вище підстав, впливу не мають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ВВС» (вулиця Сосюри,2, місто Луцьк, 43000, код ЄДРПОУ 21742266) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ ЕВОЛЮШН» (вулиця Чорноморського Козацтва, 141, місто Одеса, 65013, код ЄДРПОУ 40712124) грошові кошти в сумі 384119,34 грн. (триста вісімдесят чотири тисячі сто дев`ятнадцять гривень тридцять чотири копійки) та 5761,79 грн. (п`ять тисяч сімсот шістдесят одна гривня сімдесят дев`ять копійок) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 04.03.2020.

Суддя І. О. Гарбар