Постанова

від 13.02.2020 по справі 18/030-11

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2020 р. Справа№ 18/030-11

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Пшеницькій Т.І.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 13.02.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦ ФРАЙ" на рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2019 (повний текст складено 21.03.2019)

у справі № 18/030-11 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Радомишльської районної спілки споживчих товариств

до Споживчого товариства "Жиско" (відповідач 1)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Пріорітас" (відповідач 2)

за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦ ФРАЙ"

про визнання договору недійсним

В судовому засіданні 13.02.2020 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2011 Радомишльська районна спілка споживчих товариств звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Споживчого товариства "Жиско", Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Пріорітас" про визнання недійсним договору купівлі - продажу нерухомого майна від 30.12.2009, укладеного між СТ "Жиско" та ТОВ "Юридична компанія "Пріорітас", та застосування до даного договору правових наслідків недійсності правочину, передбачених ч. 1 ст. 216 ЦК України.

Позов обґрунтовано незаконністю відповідного договору з огляду на те, що продане майно - Універмаг, не належало продавцю - Споживчому товариству "Жиско" на праві власності.

В спірному договорі зазначено, що об`єкт, який відчужується, належить продавцю на підставі рішення Господарського суду Житомирської області від 04.12.2009 у справі № 8/84-НМ.

Однак, на момент продажу спірного майна, зазначене рішення господарського суду відповідно до ч. 4 ст. 85 ГПК України не набрало законної сили, оскільки було оскаржене в апеляційному порядку.

За наслідками апеляційного перегляду постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 27.07.2010 рішення Господарського суду Житомирської області від 04.12.2009 у справі № 8/84-НМ залишено без змін, тобто воно набрало законної сили лише 27.07.2010, однак за наслідками касаційного оскарження постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2011 вказані судові рішення скасовані, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Таким чином, як стверджує позивач, з огляду на скасування рішення Господарського суду Житомирської області від 04.12.2009 у справі № 8/84-НМ, підстави для набуття відповідачем - 1 права власності на майно, продане за спірним Договором купівлі-продажу, були відсутні. Фактично, належне позивачу майно протиправно продано відповідачем - 1 іншій особі (відповідачу - 2), що порушує вимоги закону, зокрема, ст. 658 ЦК України, та є підставою недійсності відповідного Договору купівлі-продажу із застосуванням наслідків такої недійсності та повернення сторін у стан, який існував до укладення спірного Договору.

У зв`язку з чим, позивач просить визнати недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 30.12.2009, укладений між Споживчим товариством "Жиско" та Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична Компанія "Пріорітас" та застосувати правові наслідки недійсності правочину, передбачені ч.1 ст. 216 ЦК України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.03.2019 у справі №18/030-11 позов задоволено.

Визнано недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 30 грудня 2009, укладений між Споживчим товариством "Жиско" та Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична Компанія "Пріорітас".

Стягнуто зі Споживчого товариства "Жиско" на користь Радомишльської районної спілки споживчих товариств 160,50 грн. судових витрат.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Пріорітас" на користь Радомишльської районної спілки споживчих товариств 160,50 грн. судових витрат.

Рішення мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, третя особа 10.04.2019 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, невірним дослідженням обставин справи, що порушило законні права та інтереси ТОВ ТЦ Фрай .

Доводи скаржника зводяться до того, що на його думку, рішення Господарського суду Житомирської області від 04.12.2009 у справі №8/84-НМ на момент відчуження приміщення за договором купівлі - продажу набрало законної сили, оскільки ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20.01.2010 у справі №8/84-НМ поновлено Радомишльській районній спілці споживчих товариств строк для апеляційного оскарження. Відтак, вказане рішення набрало законної сили 21.12.2009, тобто через 10 днів з дати підписання повного тексту.

На переконання апелянта, станом на момент укладення спірного договору купівлі - продажу Споживче товариство "Жиско" було законним власником приміщення та здійснило його відчуження з дотриманням вимог законодавства.

Також скаржник зазначає, що суд невірно застосував норми матеріального права, оскільки на даний час приміщення універмагу належить на праві власності іншій особі, яка є добросовісним набувачем - ТОВ ТЦ Фрай .

Апелянт вважає, що позивач у даній справі не є заінтересованою особою, оскільки його нібито порушені права не підлягають відновленню, шляхом ухвалення рішення судом першої інстанції, оскільки у результаті визнання договору купівлі - продажу між СТ "Жиско" та ТОВ "Юридична компанія "Пріорітас" недійсним, майнові інтереси Радомишльської районної спілки споживчих товариств не будуть відновлені, оскільки наслідки недійсності правочину у вигляді реституції не підлягають застосуванню у даному випадку, тому що ТОВ ТЦ Фрай є добросовісним набувачем приміщення.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечує проти задоволення апеляційної скарги з підстав її необґрунтованості, просить її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін, зазначає, що вимога про повернення майна, відчуженого за спірним договором, позивачем не пред`являлась, вимога про застосування двосторонньої реституції не пред`являлась, застосування наслідків недійсності правочинів не обов`язково передбачає застосування двосторонньої реституції, двостороння реституція не єдиний наслідок недійсності правочину, не тільки сторони правочину, а й заінтересовані особи мають право подавати позови про визнання його недійсним, відповідно до ст. 215 ЦК України, з висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 12.10.2016 у справі №522/2038/14, на який посилається апелянт, випливає, що визнання першого правочину недійсним - це перший обов`язковий крок у ланцюгу правових засобів, направлених на повернення майна його колишньому власнику.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу третьої особи 18.04.2019 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 у справі №18/030-11 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦ ФРАЙ" залишено без руху, з огляду на відсутність даних щодо зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України у справі №18/030-11 2 881,50 грн. судового збору, сплаченого за бланком квитанції № 88405 від 10.04.2019.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2019, у зв`язку з перебуванням судді Іоннікової І.А. у відпустці для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 04.07.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2019 розгляд справи відкладено на 12.09.2019, приймаючи до уваги неявку представника відповідача-2.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 відкладено розгляд справи на 10.10.2019, приймаючи до уваги неявку представника відповідача-2.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 направлено матеріали справи №18/030-11 до Господарського суду Київської області для розгляду заяви третьої особи про прийняття додаткового рішення у справі у строк до 15.11.2019.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 19.11.2019 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦ ФРАЙ" б/н від 04.04.2019 про застосування наслідків недійсності правочину відмовлено повністю.

16.12.2019 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №18/030-11.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 призначено справу до розгляду на 13.02.2020.

Явка представників сторін

Представник третьої особи в судовому засіданні апеляційної інстанції 13.02.2020 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 13.02.2020 заперечували проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просили її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представники відповідачів 1 та 2 в судове засідання апеляційної інстанції 13.02.2020 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини їх неявки суду невідомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників відповідача 1 та 2 обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

30.12.2009 між Споживчим товариством "Жиско" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична Компанія "Пріорітас" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору Споживчим товариством "Жиско" (продавець) було продано Товариству з обмеженою відповідальністю "Юридична Компанія "Пріорітас" (покупець) об`єкт нерухомого майна - Універмаг, шо знаходиться за адресою: Житомирська область, м.Радомишль, вул. Велика Житомирська, 1/2 (далі - Універмаг).

Позивач зазначає про незаконність відповідного Договору, оскільки продане майно - Універмаг, не належало продавцю - Споживчому товариству "Жиско".

Зокрема, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в оспорюваному Договорі зазначено, що об`єкт, який відчужується, належить Продавцю на підставі рішення Господарського суду Житомирської області від 04.12.2009 у справі № 8/84-НМ).

Однак, на момент продажу майна, вказане рішення господарського суду, відповідно до ч. 4 ст. 85 ГПК України, не набрало законної сили, оскільки було оскаржене в апеляційному порядку.

За наслідками апеляційного перегляду постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 27.07.2010 рішення Господарського суду Житомирської області від 04.12.2009 у справі № 8/84-НМ залишено без змін, тобто воно набрало законної сили лише 27.07.2010, однак за наслідками касаційного оскарження постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2011 вказані судові рішення скасовані, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Як стверджує позивач, з огляду на скасування рішення Господарського суду Житомирської області від 04.12.2009 у справі № 8/84-НМ, підстави для набуття відповідачем - 1 права власності на майно, продане за спірним Договором купівлі-продажу, були відсутні. Фактично, належне позивачу майно протиправно продано відповідачем - 1 іншій особі (відповідачу - 2), що порушує вимоги закону, зокрема, ст. 658 ЦК України, та є підставою недійсності відповідного Договору купівлі-продажу із застосуванням наслідків такої недійсності та повернення сторін у стан, який існував до укладення спірного Договору.

У зв`язку з чим, позивач в позові просить визнати недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 30.12.2009, укладений між Споживчим товариством "Жиско" та Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична Компанія "Пріорітас" та застосувати правові наслідки недійсності правочину, передбачені ч.1 ст. 216 ЦК України.

Відповідач - 2, заперечуючи проти заявленого позову зазначає, що апеляційна скарга на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.12.2009 у справі № 8/84-НМ подана позивачем з порушенням строку апеляційного оскарження лише 28.12.2009 і прийнята до апеляційного провадження лише 20.01.2010, тому станом на 30.12.2009 - дата укладення Договору, рішення суду набрало законної сили.

Таким чином, відповідач - 2 вважає, що спірний Договір між відповідачами укладено 30.12.2009 до моменту прийняття судом апеляційної скарги позивача, відповідно на підставі рішення Господарського суду Житомирської області від 04.12.2009 у справі № 8/84-НМ, яке набрало законної сили.

Відповідач - 1, заперечуючи проти заявленого позову, зазначає, що власником спірного Універмагу станом на момент розгляду справи є інша особа - ТОВ "ТЦ "Фрай", тому відсутнє порушене право власника в особі позивача.

Судом не прийняті відповідні посилання, оскільки набуття ТОВ "ТЦ "Фрай" права власності на Універмаг відбулось внаслідок укладення спірного Договору, законність якого оскаржується позивачем.

Судом досліджено та встановлено, що Радомишльська райспоживспілка (позивач) була первісним власником спірного приміщення Універмагу, розташованого у м. Радомишль, вул. В. Житомирська, 1А. Відповідні обставини в ході розгляду спору по суті сторонами не заперечуються.

10.10.2008 між Радомишльською райспоживспілкою та новоствореним СТ "Жиско" було укладено договір оренди 1/2 частини приміщення Універмагу та передбачено можливість набуття орендарем права на частку власності на суму виконаних ремонтних робіт.

Користуючись вищенаведеним правом набуття орендарем права на частку власності в орендованому майні на суму виконаних ремонтних робіт, Споживче товариство "Жиско", як орендар, зверталось до Господарського суду Житомирської області з позовом про визнання за ним права власності на весь Універмаг. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.12.2009 (повний текст складено 11.12.2009) у справі № 8-84 НМ позов СТ "Жиско" задоволено та визнано за ним право власності на все приміщення Універмагу з зустрічним зобов`язанням сплатити Радомишльській райспоживспілці компенсацію її частки в сумі 1 214 000,00 грн.

Таким чином, підставою набуття відповідачем - 1 права власності на майно Універмагу, яке продане за спірним Договором, було рішення Господарського суду Житомирської області від 04.12.2009 у справі № 8-84 НМ, на підставі якого 25.12.2009 Житомирське БТІ зареєструвало за СТ "Жиско" право власності на зазначений Універмаг і 30.12.2009 СТ "Жиско" продало зазначений Універмаг на користь ТзОВ "Юридична компанія "Пріорітас".

В той же час, Радомишльською райспоживспілкою рішення Господарського суду Житомирської області від 04.12.2009 у справі № 8-84 НМ було оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного господарського суду, яким відновлено строк на апеляційне оскарження, пропущений з поважних причин.

Апеляційний перегляд рішення Господарського суду Житомирської області від 04.12.2009 у справі № 8-84 НМ відбувся 27.07.2010, за наслідками якого було залишено в силі рішення Господарського суду Житомирської області від 04.12.2009.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2011 у справі № 8/84-НМ скасовано рішення Господарського суду Житомирської області від 04.12.2009 та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 27.07.2010, справу № 8/84-НМ направлено на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Таким чином, постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2011 у справі № 8/84-НМ встановлено незаконність та безпідставність визнання за СТ "Жиско" права власності на зазначений Універмаг відповідним рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.12.2009 у справі №8-84 НМ.

Скасування рішення Господарського суду Житомирської області від 04.12.2009 у справі № 8-84 НМ спростовує наявність підстав для набуття СТ "Жиско" права власності на спірний Універмаг за відповідним судовим рішенням з моменту його прийняття.

У зв`язку з чим, Радомишльська райспоживспілка звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до СТ "Жиско" та ТзОВ "ЮК "Пріорітас" про визнання Договору купівлі-продажу недійсним.

З врахуванням встановлених судом обставин, пояснень та заперечень сторін, ухвалою від 09.06.20011 провадження у справі № 18/030-11 зупинялось до остаточного вирішення спору в пов`язаній з нею справі Господарського суду Житомирської області № 8/84-НМ, в матеріалах якої досліджується питання набуття Споживчим товариством "Жиско" (продавцем майна за спірним Договором) права власності на спірне майно.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.04.2018, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 у справі №8/84-НМ, відмовлено у задоволенні позову Споживчого товариства "Жиско" про визнання за ним права власності на приміщення Універмагу.

18.07.2018 рішення Господарського суду Житомирської області набрало законної сили.

22.10.2018 ухвалою Верховного Суду України у справі № 8/84-НМ касаційну скаргу СТ "Жиско" повернуто скаржникові, тобто справа №8/84-НМ є вирішеною остаточно.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, результати вирішення спору у справі №8/84-НМ свідчать про відсутність підстав для набуття СТ "Жиско" права власності на приміщення Універмагу.

Скасування судового рішення свідчить про відсутність у продавця права власності на продане майно, що виключає правомірність укладення спірного Договору купівлі-продажу, при цьому, відповідне судове рішення не має жодних правових наслідків з моменту його винесення. Таким чином, питання набрання рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.12.2009 у справі № 8/84 НМ законної сили не має істотного значення для вирішення даного спору, оскільки неправомірність висновків суду при винесенні такого рішення встановлена постановою Вищого господарського суду від 09.02.2011 та за наслідками нового розгляду справи № 8/84 НМ і наявність у продавця права власності, в тому числі на момент укладення спірного Договору, не підтверджено.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як визначено ст. 658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Відповідно до ст. 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

За наслідками розгляду спору у справі № 18/030-11 місцевим господарським судом вірно встановлено незаконність укладення Споживчим товариством "Жиско" з Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична Компанія "Пріорітас" договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30 грудня 2009 з порушенням ст. 658 ЦК України, що з огляду на ст.ст. 203, 215 ЦК України є підставою для недійсним відповідного Договору.

За загальним правилом наслідком недійсності угоди є застосування двосторонньої реституції, яка не ставиться в залежність від добросовісності сторін угоди.

Як вбачається із додаткового рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2019 у даній справі, яке не оскаржувалось в апеляційному порядку, судом встановлено, що в матеріалах справи не міститься доказів, які підтверджують перерахування коштів за нерухоме майно згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.12.2009 (який рішенням суду визнано недійсним у даній справі) на розрахунковий рахунок продавця (Споживчого товариства "Жиско"), у зв`язку з цим, суд не може вирішити питання про повернення грошових коштів у сумі 1000000,00 грн. покупцю (Товариству з обмеженою відповідальністю "Юридична Компанія "Пріорітас").

У зв`язку з цим, суд, у судовому засіданні суд ухвалою від 07.11.2019 порядку ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України витребував докази надходження на рахунок продавця (Споживчого товариства "Жиско") від покупця (Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична Компанія "Пріорітас") коштів у сумі 1000000,00 грн. згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.12.2009 стосовно продажу об`єкту нерухомого майна (Універмагу), що знаходиться за адресою: Житомирська обл., Радомишльський район, м. Радомишль, вул. Велика Житомирська, буд 1/2, площею 6128.7 (кв.м) та розташований на земельній ділянці 32 га, кадастровий номер: №1825010100:04:002:0465.

Також, цією ж ухвалою суд зобов`язав Споживче товариство "Жиско" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична Компанія "Пріорітас" надати суду витребувані докази до наступного судового засідання та оголосив перерву у судовому засіданні до 19.11.2019.

У судовому засіданні 19.11.2019 судом встановлено, що відповідно до рекомендованого повідомлення №0103271118833 від 11.11.2019 ухвала Господарського суду Київської області від 07.11.2019 вручена Товариству з обмеженою відповідальністю "Юридична Компанія "Пріорітас" 14.11.2019.

Водночас, Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична Компанія "Пріорітас" станом на день судового засідання 19.11.2019, ухвалу Господарського суду Київської області від 07.11.2019 не виконано та не надано суду доказів перерахування коштів за нерухоме майно згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.12.2009.

Статтею 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч.1 ст. 216 ЦК України).

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (ч.2 ст. 216 ЦК України).

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.3 ст. 216 ЦК України).

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін (ч.4 ст. 216 ЦК України).

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою (ч.5 ст. 216 ЦК України).

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (ч.6 ст. 216 ЦК України).

Згідно зі ст. 661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Правочин щодо звільнення продавця від відповідальності або щодо її обмеження у разі витребування товару у покупця третьою особою є нікчемним.

Суд першої інстанції, у зв`язку з відсутністю у матеріалах справи доказів перерахування (довідок з банку, банківських виписок тощо) на рахунок продавця (Споживчого товариства "Жиско") від покупця (Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична Компанія "Пріорітас") коштів у сумі 1000000,00 грн. згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.12.2009 стосовно продажу об`єкту нерухомого майна (Універмагу), що знаходиться за адресою: Житомирська обл., Радомишльський район, м. Радомишль, вул. Велика Житомирська, буд 1/2, площею 6128.7 (кв.м), розташований на земельній ділянці 32 га, кадастровий номер: №1825010100:04:002:0465 та ненаданням останніми вказаних доказів витребуваних ухвалою від 07.11.2019 зазначив про відсутність підстав для застосування реституції та, відповідно, для задоволення позовної вимоги щодо застосування правових наслідків недійсності правочину і задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦ Фрай" б/н від 04.04.2019 про застосування наслідків недійсності правочину.

Що стосується повернення переданого за спірним договором майна, то місцевим господарським судом зазначено, що він позбавлений можливості витребувати його у відповідача, оскільки в матеріалах справи містяться відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого станом на момент розгляду справи, спірне майно належить третій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЦ Фрай".

У справі не заявлялись та не підлягають розгляду обставини щодо витребування спірного майна із чужого незаконного володіння.

З дотриманням вимог ст.ст. 387, 388 ЦК України власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, п.п. 146-147.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 19.11.2019 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦ Фрай" б/н від 04.04.2019 про ухвалення додаткового рішення у справі про вирішення питання застосування наслідків недійсності правочину.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного третьою особою в апеляційній скарзі

Посилання скаржника на те, що спір у даній справі не стосується прав Радомишльської районної спілки споживчих товариств є безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи, саме внаслідок укладання спірного договору Радомишльська районна спілка споживчих товариств на сьогодні не є власником Універмагу, згідно з Реєстром прав на нерухоме майно. Спірний договір купівлі - продажу був укладений відповідачами у той час, як між Радомишльською районною спілкою споживчих товариств та Споживчим товариством "Жиско" тривав судовий спір у справі №8/84-НМ саме з питання набуття останнім права власності на приміщення Універмагу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів третьої особи (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.

Доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦ ФРАЙ" на рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2019 у справі №18/030-11.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦ ФРАЙ" на рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2019 у справі №18/030-11 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2019 у справі №18/030-11 залишити без змін.

3. Матеріали справи №18/030-11 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 04.03.2020.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко