Рішення

від 25.02.2020 по справі 910/16524/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.02.2020Справа № 910/16524/19

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Спецпромсистема до Акціонерного товариства Укртрансгаз простягнення 68 314,45 грн. Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпромсистема" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 68 314,45 грн., з яких: 3% річних у розмірі 19 570,80 та інфляційні втрати у розмірі 48 743,65 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає про те, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань з оплати виконаних позивачем та прийнятих Акціонерним товариством "Укртрансгаз" робіт та зобов`язань з оплати поставленого позивачем на виконання умов договору про закупівлю робіт №1608000650 від 31.08.2016 товару, у зв`язку з чим рішенням Господарського суду Харківської області від 14.08.2018 у справі №922/1660/18 було присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 676 840,76 грн. основного боргу, а також 38 653,37 грн. 3% річних і 153 601,52 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з вересня 2017 року по травень 2018 року. Оскільки вказане судове рішення було фактично виконано відповідачем лише 09.11.2019, позивач вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за період з червня 2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи призначено на 04.02.2020.

22.01.2020 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив, стверджуючи, зокрема, про те, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, який наданий позивачем є невірним.

30.01.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній проти тверджень відповідача у відзиві на позов, заперечив.

У судовому засіданні 04.02.2020 судом оголошено перерву до 25.02.2020.

В судовому засіданні 25.02.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.02.2020 проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов.

У судовому засіданні 25.02.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31.08.2016 між ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" філія "УМГ "ХАРКІВТРАНСГАЗ" (замовник, відповідач) та ТОВ "СПЕЦПРОМИСТЕМА" (підрядник, позивач) було укладено договір про закупівлю робіт №1608000650, відповідно до умов якого підрядник зобов`язався виконати роботи "Будівництво автоматичної пожежної сигналізації Павлоградського проммайданчика Запорізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (Будівельні роботи)", а замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Позивачем на виконання вимог договору про закупівлю робіт № 1608000650 від 31.08.2016р. поставлено та передано у власність відповідача обладнання за видатковою накладною РН-0000011 від 02.03.2017р. на суму 1 340 000,00 грн. та виконано роботи за період березень травень 2017 р., які були прийняті відповідачем, на загальну суму 336840,76грн. що підтверджується актами №2 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2017, квітень 2017 та травень 2017.

Вказаний акт виконаних робіт та видаткова накладна підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень на загальну суму 1676840,76 грн.

Відповідач свої зобов`язання з оплати вартості поставленого товару та виконання робіт не виконав.

Зазначені обставини встановлені рішенням Господарського суду Харківської області від 14.08.2018 у справі №922/1660/18, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромсистема" до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", м. Харків про стягнення 1 869 095,65 грн. задоволено повністю та стягнуто з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромсистема" 1676840,76 грн. основного боргу за договором №1608000650 від 31.08.2016, 38653,37 грн. - 3% річних, 153601,52 грн. інфляційних збитків за період з вересня 2017 року по травень 2018 року та судовий збір у сумі 28036,43 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2018 рішення Господарського суду Харківської області від 14.08.2018 у справі №922/1660/18 залишено без змін.

Як вбачається з виписки банку з рахунку позивача, Акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" Акціонерного товариства "Укртрансгаз" було сплачено 1 897 131,90 грн. на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 14.08.2018 у справі №922/1660/18, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2018 тільки 09.11.2019.

Як вказує позивач у позовній заяві, рішенням Господарського суду Харківської області від 14.08.2018 у справі №922/1660/18, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2018 було присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1676840,76 грн. основного боргу, 38653,37 грн. - 3% річних, 153601,52 грн. інфляційних збитків, а також 28036,43 грн. витрат зі сплати судового збору за період з вересня 2017 року по травень 2018 року, а оскільки вказане судове рішення було фактично виконано 09.11.2019, то є підстави для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 19 570,80 грн. за період з 20.06.2018 по 08.11.2019 та інфляційних втрат на суму 48 743,65 грн за період з червня 2018 року по жовтень 2018 року.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписами ст.ст.173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Як встановлено судом, обставини невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами договором про закупівлю робіт №1608000650 від 31.08.2016 встановлені рішенням Господарського суду Харківської області від 14.08.2018 у справі №922/1660/18, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2019.

Частиною 2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Отже виходячи з вищевикладеного, рішення Господарського суду Харківської області від 14.08.2018 у справі №922/1660/18, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2018, має преюдиціальне значення, а встановлені в ньому обставини повторного доведення не потребують.

Згідно із ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, ст.599 цього Кодексу передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами ст.604 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Отже після прийняття судом рішення про стягнення заборгованості грошове зобов`язання боржника не припиняється, а тому передбачені ст.625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та три проценти річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18.

Як вже вказувалось судом, рішенням Господарського суду Харківської області від 14.08.2018 у справі №922/1660/18, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2018 присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1676840,76 грн. основного боргу, 38653,37 грн. - 3% річних, 153601,52 грн. інфляційних збитків, а також 28036,43 грн. витрат зі сплати судового збору, нарахованих за період з вересня 2017 року по травень 2018 року.

Вказане судове рішення було фактично виконано відповідачем 09.11.2019, що підтверджується відповідною випискою банку з рахунку позивача.

Отже, враховуючи викладене вище, за висновками суду, є підстави для стягнення з відповідача 3% річних за період з 20.06.2018 по 08.11.2019 на суму 19 570,80 та інфляційних втрат в сумі 48 743,65 грн за період з червня 2018 року по жовтень 2018 року.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

При цьому інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, а також постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що їх розмір відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 19 570,80 грн. та інфляційних втрат на суму 48 743,65 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Спецпромсистема задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м.Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний код 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромсистема" (61057, Харківська обл., місто Харків, вул.Пушкінська, будинок 21/23, ідентифікаційний код 38771175) 3% річних у розмірі 19 570 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот сімдесят) грн. 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 48 743 (сорок вісім тисяч сімсот сорок три) грн. 65 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Наказ видати відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили в порядку встановленому в ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.03.2020

Суддя І.І. Борисенко