Постанова

від 28.07.2020 по справі 910/16524/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2020 р. Справа№ 910/16524/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Припутніцькій Ю.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 (повний текст складено 03.03.2020)

у справі №910/16524/19 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромсистема"

до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про стягнення 68 314,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпромсистема" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 68 314,45 грн., з яких 48 743,65 грн. інфляційних втрат та 19 570,80 грн. 3 % річних.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати виконаних позивачем та прийнятих Акціонерним товариством "Укртрансгаз" робіт та зобов`язань з оплати поставленого позивачем на виконання умов договору про закупівлю робіт №1608000650 від 31.08.2016 товару, у зв`язку з чим рішенням Господарського суду Харківської області від 14.08.2018 у справі №922/1660/18 було присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 676 840,76 грн. основного боргу, а також 38 653,37 грн. 3% річних та 153 601,52 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з вересня 2017 по травень 2018. Оскільки вказане судове рішення було фактично виконано відповідачем лише 09.11.2019, позивач вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за період з червня 2018.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі №910/16524/19 позов задоволено.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромсистема" 19 570,80 грн. 3% річних, 48 743,65 грн. інфляційних втрат та 1 921,00 грн. судового збору.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач своєчасно не виконав договірних зобов`язань, а тому нарахування та стягнення з нього 3% річних за період з 20.06.2018 по 08.11.2019 та інфляційних втрат з червня 2018 по жовтень 2018 є правомірним.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач 07.04.2020 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального (ст.ст. 526, 530, 610, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 1, 193 ГК України) та процесуального (ст.ст. 7, 73, 86, 91, 236 ГПК України) права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваному рішенні обставинам справи.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі:

- відповідач повністю виконав рішення Господарського суду Харківської області від 14.08.2018 у справі №922/1660/18 та сплатив заборгованість за договором про закупівлю робіт №1608000650 з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат;

- відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі, оскільки замовники послуг не здійснюють оплату наданих їм послуг у встановлені договорами та чинним законодавством строки;

- викладені обставини та матеріали справи свідчать про те, що суд мав всі правові підстави для повного задоволення первісного позову, але всупереч такому цього не здійснив, посилаючись на доводи, що фактично не обґрунтовані.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача 18.05.2020 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2020 поновлено відповідачу строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

31.08.2016 між ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" філія "УМГ "ХАРКІВТРАНСГАЗ" (замовник, відповідач) та ТОВ "СПЕЦПРОМИСТЕМА" (підрядник, позивач) було укладено договір про закупівлю робіт №1608000650, відповідно до умов якого підрядник зобов`язався виконати роботи "Будівництво автоматичної пожежної сигналізації Павлоградського проммайданчика Запорізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (Будівельні роботи)", а замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Позивачем на виконання вимог договору про закупівлю робіт №1608000650 від 31.08.2016 поставлено та передано у власність відповідача обладнання за видатковою накладною РН-0000011 від 02.03.2017 на суму 1 340 000,00 грн. та виконано роботи за період березень - травень 2017, які були прийняті відповідачем, на загальну суму 336840,76 грн., що підтверджується актами №2 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2017, квітень 2017 та травень 2017.

Вказані акти виконаних робіт та видаткова накладна підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень на загальну суму 1676840,76 грн.

Відповідач свої зобов`язання з оплати вартості поставленого товару та виконання робіт у визначені договором строки не виконав.

Зазначені обставини встановлені рішенням Господарського суду Харківської області від 14.08.2018, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2018 у справі №922/1660/18, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромсистема" до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" про стягнення 1 869 095,65 грн. задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромсистема" 1676840,76 грн. основного боргу за договором №1608000650 від 31.08.2016, 38653,37 грн. - 3% річних, 153601,52 грн. інфляційних збитків за період з вересня 2017 по травень 2018 та 28036,43 грн. судового збору.

Як вбачається з банківської виписки по рахунку позивача, Акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" Акціонерного товариства "Укртрансгаз" було сплачено 1 897 131,90 грн. на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 14.08.2018 у справі №922/1660/18, лише 09.11.2018.

Як вказує позивач, оскільки рішення Господарського суду Харківської області від 14.08.2018 у справі №922/1660/18, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2018 фактично виконано 09.11.2018, то є підстави для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 19 570,80 грн. за період з 20.06.2018 по 08.11.2018 та інфляційних втрат на суму 48 743,65 грн. за період з червня 2018 по жовтень 2018.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Внаслідок укладення договору про закупівлю робіт №1608000650 від 31.08.2016 між сторонами, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу й інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у ч.1 ст. 193 ГК України.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем зобов`язання з оплати вартості поставленого товару та виконаних робіт за вказаним договором виконувались неналежним чином, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.08.2018 у справі № 922/1660/18, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2018, стягнуто з відповідача на користь позивача 1676840,76 грн. основного боргу за договором №1608000650 від 31.08.2016, 38653,37 грн. - 3% річних, 153601,52 грн. інфляційних збитків за період з вересня 2017 по травень 2018 та 28036,43 грн. судового збору.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, вказаним рішенням суду, яке набрало законної сили, було встановлено факт постачання товару та виконання робіт за договором про закупівлю робіт №1608000650 від 31.08.2016, факт настання строку оплати за вказаним договором та факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, вищевказане рішення суду було виконано відповідачем 09.11.2018, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Відповідно до п. 30.1. ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" №2346-III від 05.04.2001 переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, ст. 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, ст. 599 цього Кодексу передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Приписами ст. 604 ЦК України унормовано, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Як зазначено у п. 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Таким чином, внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання в період розгляду справи у судових інстанціях, а саме з моменту пред`явлення позову до моменту повної сплати боргу вже після винесення рішення судом апеляційної інстанції, у кредитора виникає право на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, передбачених ст. 625 ЦК України, за весь час прострочення.

Тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на позов про стягнення інфляційних втрат та 3% річних виникає за кожен день з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.08.2018 у справі №922/1660/18, крім стягнення боргу в розмірі 1676840,76 грн., вирішено стягнути з 153 601, 52 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2017 по травень 2018 та 38 653,37 грн. 3% річних за період з 29.08.2017 по 15.06.2018.

Оскільки вказане рішення суду фактично виконано відповідачем 09.11.2018, позивач має право на нарахування інфляційних втрат у розмірі 48 743,65 грн. та 3% річних у розмірі 19 570,80 грн. за період з 20.06.2018 по 08.11.2018.

Нарахування інфляційних втрат здійснено позивачем відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", а також листа Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.1997 "Рекомендації відносно застосування індексів інфляції при розгляді судових справ".

За розрахунком позивача, перевіреним колегією суддів, 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 20.06.2018 по 08.11.2018 складають 19 570,80 грн., а розмір інфляційних втрат за період з червня 2018 по жовтень 2018 становить 48 743,65 грн.

При цьому помилкове зазначення позивачем у розрахунку кінцевої дати нарахування 3 % річних - 08.11.2019, замість правильної дати 08.11.2018, не впливає на розмір 3 % річних, оскільки останній визначений за правильний період з 20.06.2018 по 08.11.2018.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

Доводи відповідача у відзиві на позов про невірний розрахунок позивачем 3% річних та інфляційних втрат, вірно не прийнятий судом першої інстанції, оскільки спростовується матеріалами справи.

Посилання апелянта на скрутний фінансовий стан, що за його позицією згідно зі ст. 617 ЦК України є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, колегією суддів відхиляються, оскільки відповідачем не доведено, що порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, вищезазначені норми права прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 , серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі №910/16524/19.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі №910/16524/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі №910/16524/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/16524/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська