Ухвала

від 02.03.2020 по справі 902/201/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

"02" березня 2020 р. Cправа №902/201/20

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., розглянувши без виклику представників сторін заяву Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" про забезпечення позову згідно позовної заяви

за позовом акціонерного товариства "Таскомбанк", м.Київ

до приватного підприємства "Ардс", м.Бар Барського району Вінницької області

до ОСОБА_1 , м.Бар Барського району Вінницької області

про забезпечення позову

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 28.02.2020 надійшла позовна заява акціонерного товариства "Таскомбанк" про солідарне стягнення з приватного підприємства "Ардс" та фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №ID6677682 від 18.07.2019, що в частині тіла кредиту, відсотків, комісії та штрафу станом на 19.02.2020 становить 116170,20 грн, в т.ч.: заборгованість по тілу кредиту ( в т.ч. прострочена) - 100000,00 грн; заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочена) - 0,06 грн; заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) - 15 695,50 грн; сума нарахованого штрафу - 474,64 грн.

Згідно ч.6 ст.176 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Враховуючи зазначену норму Кодексу судом на адресу Барської районної державної адміністрації направлено запит від 02.03.2020 відносно місця проживання відповідача - фізичної особи ОСОБА_1 .

Поряд з тим, одночасно з позовною заявою від 21.02.2020 акціонерним товариством "Таскомбанк" подано заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу - 2 (як фінансовому поручителю) ОСОБА_1 , а саме: земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, яка знаходиться за адресою: Вінницька обл., Барський район, Антонівська сільська рада, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0520280100:01:003:0059.

Обґрунтовуючи подану заяву позивач зазначає наступне:

".. Позичальник навмисно протягом тривалого часу не здійснює виконання зобов`язань за Кредитним договором щодо погашення суми боргу, процентів за його користування; діє недобросовісно, ухиляється від виконання обов`язків, покладених Кредитним договором.

Таким чином, існує обґрунтована ймовірність неможливості виконання рішення суду про стягнення коштів із боржника за рахунок наявного у нього майна через недобросовісність Позичальника, у зв`язку із чим Позивач змушений звернутися до суду з даною Заявою про забезпечення позову та накладення арешту на майно боржника.

За наслідками проведеної Банком роботи щодо пошуку майна Відповідачів було встановлено наступне:

Будь яке майно (рухоме та/або нерухоме) за Позичальником - Приватним підприємством АРДС (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34918436) не зареєстровано.

Фінансовому Поручителю, співвідповідачу ОСОБА_2 Максиму ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) належать:

- земельна ділянка загальною площею 2,0000 га, яка знаходиться за адресою: Вінницька область, Барський район, Антонівська сільська рада, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0520280100:01:003:0059".

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Частиною 4 ст.137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Водночас, відповідно до пункту 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Так, суд зазначає, що право вжиття тих чи інших заходів належить суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (п.1 ч.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26 грудня 2011 року).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 ГПК України).

Разом з тим, позивачем звертаючись із заявою про забезпечення позову не дотримано вищезазначених положень Кодексу та не доведено факту утруднення чи неможливості виконання майбутнього, можливого рішення суду. Тобто доводи позивача ґрунтуються на припущеннях про ймовірність того, що у разі задоволення позову позивач не буде мати змоги стягнути з відповідачів присуджену до стягнення суму заборгованості.

Окрім того, суд зауважує, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Поряд з тим, заявником не надано відомостей, за допомогою яких можна встановити вартісний показник земельної ділянки, на яку останній просить суд накласти арешт. Зазначене позбавляє суд можливості оцінити адекватність обраного позивачем способу забезпечення позову.

Таким чином, у суду відсутні підстави для вжиття запобіжних заходів, у зв`язку із чим суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку відповідача - 2.

Також, суд зазначає, що відповідно до п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Керуючись ст.ст. 136, 140, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку Дячука Максима Сергійовича відмовити.

2. Дана ухвала суду від 02.03.2020 у справі №902/201/20 підписана суддею та набрала законної сили 02.03.2020.

3. Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-256, підпункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

4. Копію ухвали надіслати згідно переліку рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Суддя Нешик О.С.

віддрук прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул. с.Петлюри, б.30, м.Київ, 01032);

3 - відповідачу - 1 (вул.Героїв Майдану, буд. 6/16, м.Бар, Барський район, Вінницька область, 12613);

4 - відповідачу - 2 ( АДРЕСА_1 ).