Рішення від 25.02.2020 по справі 910/18100/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.02.2020Справа № 910/18100/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Левада Карго

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення штрафу у розмірі 11 088,05 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Левада Карго звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення 11 088,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строків доставки вантажу, у зв`язку з чим позивачем нараховано штраф на підставі ч.1 ст. 116 Статуту 30% провізної плати в розмірі 2 596,50 грн. та 8 491,55 грн. понесених позивачем додаткових витрат на оплату демереджу.

Ухвалою суду від 20.12.2012 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено на 28.01.2020.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.12.2019 була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, визначена в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 16.01.2020 відповідач подав письмовий відзив, в якому проти позову заперечував, зазначивши, що право пред`явлення позову про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку належить одержувачу вантажу, оскільки позивач не є одержувачем вантажу, АТ "Українська залізниця" вважає, що у позивача відсутні підстави для звернення з даним позовом.

18.02.2020 представник позивача подав письмову відповідь на відзив, в якій позивач не погодився з твердженнями відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 28.01.2020 судом оголошено перерву до 25.02.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов до висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

В період з 28.08.2019 по 24.09.2019 року Акціонерне товариство Українська залізниця (надалі - Перевізник) перевозило 40-ка футовий контейнер APHU №6752573, який належить на праві власності морській лінії СМА CGM S.A. (надалі - Контейнер) відповідно до залізничної накладної на порожній рейс №42307652 та залізничної накладної на навантажений рейс № 35709880.

Порожній рейс здійснювався за маршрутом: станція Одеса-Порт (експ.) код 400409 Одеської залізниці - станція Клевань (код 359308) Львівської залізниці.

Навантажений рейс здійснювався за маршрутом: станція Клевань (код 359308) Львівської залізниці - Одеса-Порт (експ.) код 400409 Одеської залізниці.

Користування зазначеним контейнером ТОВ ЛЕВАДА КАРГО (надалі - ТОВ ЛЕВАДА КАРГО ) здійснювало на підставі договору № 0101-14 від 01.04.2014 року, коносаменту ОЕА 0154564 з 28.08.2019, що підтверджується Видатковим ордером №0474548 від 28.08.2019.

Відповідно до графи 52 залізничної накладної № 35709880 вантаж видано 24.09.2019 та за накладною №42307652 вантаж видано 07.09.2019.

Позивач вказує на те, що Відправка Контейнеру морем повинна була відбутися 20.09.2019 року, але через те, що Відповідач перевіз Контейнер з порушення строків доставки, то Контейнер не було прийнято до перевезення, а перевезення було перенесено на 05.10.2019 року.

Позивач сплатив на підставі рахунку № UFEX0049237 від 01.10.2019 року вартість перевезення в розмірі 919,96 (дев`ятсот дев`ятнадцять доларів США 96 центів) доларів США, про що свідчить Платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 129 від 10.10.2019 року.

За період з 25.09.2019 по 02.10.2019 року Позивачу було нараховано демередж (штрафну санкцію за понаднормове використання контейнерного обладнання) в розмірі 340,00 доларів США.

Морська лінія СМА CGM SHIPPING виставила рахунок Позивачу на оплату демереджу № UFEX00495534 від 11.10.2019 року на суму 340 доларів США, який Позивач оплатив відповідно до Платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах № 136 від 22.10.2019 року.

ТОВ ЛЕВАДА КАРГО вважає, що демередж виник з вини Відповідача, оскільки останній є Перевізником, який порушив терміни доставки вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, Контейнер прибув на станцію прибуття 24.09.2019 року. Відстань між станцією Одеса-Порт (експ.) код 400409 Одеської залізниці до станції Клевань Львівської залізниці складає 756 км. Відповідно до графи 30 накладних на залізничне перевезення №42307652 та № 35709880.

Відповідно до вимог Правил обчислення термінів доставки вантажів Відповідач повинен здійснити перевезення у великотоннажних контейнерах із розрахунку 200 км. за одну добу.

У зв`язку з чим позивачем нараховано штраф на підставі ч.1 п.116 Статуту залізниць у розмірі 30% відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб, що дорівнює за залізничною накладною 42307652 - 1158,00 (тисяча сто п`ятдесят вісім гривень,00 коп) та за залізничною накладною 35709880 - 1438,50 гривень (тисяча чотириста тридцять вісім гривень 50 коп.). Окрім того, позивач нарахував відповідачу, у зв`язку з затримкою доставки вантажу та понесення ТОВ ЛЕВАДА КАРГО додаткових витрат на оплату демереджу в розмірі 340 доларів США, що еквівалентно 8 491, 55 гривень за курсом НБУ станом на день оплати 22.10.2019 року (https://bank.gov.ua/markets/exchangerates/?date=22.10.2019&period=dailv).

Відповідно до Статуту залізниць накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення;

Відповідно до ч.1 ст. 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Згідно ст. 923 ЦК України у разі прострочення доставки вантажу перевізник зобов`язаний відшкодувати другій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлені договором, транспортними кодексами (статутами).

Згідно пункту 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 визначено терміни, в які залізниці зобов`язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками в середньотонажних контейнерах, терміни доставки вантажу обчислюються виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320, 200 та 150 км відповідно.

Згідно пункту 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Відповідно до статті 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Згідно з ст. 130 Статуту залізниць України пред`явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред`явлення до неї претензії. Право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів мають: а) у разі втрати вантажу: відправник - за умови пред`явлення вантажної квитанції і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу; одержувач - за умови пред`явлення вантажної квитанції з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу. У разі неможливості пред`явлення вантажної квитанції подається довідка станції відправлення про прийняття вантажу до перевезення з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу; б) у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу:одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу,в) у разі прострочення доставки вантажу - одержувач за умови пред`явлення накладної.

Отже, виходячи зі змісту статті 116 Статуту залізниць України право вимагати штраф за несвоєчасну доставку вантажу належить одержувачу за накладними №35709880, 42307652.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем на підтвердження своїх вимог до позовної заяви додано накладні №42307652 та №35709880.

Одержувачем вантажу згідно накладної № 42307652 зазначено ТОВ "ОДЕК" (станція призначення Клевань). Одержувачем згідно накладної №35709880 є "Администрация Одесского морского торгового порта по поручению ООО "Левада Карго".

Статтею 133 Статуту залізниць передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Відповідно до накладної №42307652 одержувачем визначено ТОВ ОДЕК .

На накладній №42307652, яка міститься в матеріалах справи, відсутній переуступний напис від одержувача до позивача, а тому останній в розумінні статті 133 Статуту залізниць не набув права на пред`явлення позову щодо стягнення з залізниці штрафу.

В той же час згідно накладної №35709880 відсутні будь-які документи на підтвердження повноважень Позивача діяти від імені Адміністрації Одеського морського порту. Матеріали справи не містять відповідного доручення.

Наявний в матеріалах справи лист від 09.04.2013 вих. №21/448 за підписом головного диспетчера адресований начальнику служби перевозок Одеської залізниці не надає підстав позивачу для звернення з позовом про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, як одержувачу.

За приписами статті 5 Господарського процесуального кодексу Кодексу здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" порядок і терміни пред`явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 133 Статуту залізниць передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Згідно з матеріалами справи, накладні №35709880, 42307652, на які позивач посилається в позові в якості доказів, що підтверджують заявлені позовні вимоги, пред`явлені до суду без переуступного напису, що не відповідає приписам Статуту залізниць України.

З урахуванням зазначеного, позивач не набув права на пред`явлення позову щодо стягнення з залізниці штрафу.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення 2 596,50 штрафу за несвоєчасну доставку вантажу відповідно до накладних №№35709880, 42307652 задоволенню не підлягає.

Що стосується позовної вимоги про стягнення 8 491,55 грн. - додаткових витрат на оплату демереджу.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т. ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; податкові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною (ст. 225 Господарського кодексу України).

За змістом статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у наслідок порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Одночасно, відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суду не доведено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення. Факт порушення строків повернення контейнерів саме з вини відповідача не доведений позивачем.

В той же час, суд вважає за можливе зазначити про наступне.

Приписами частини другою статті 9 ЦК України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Відповідно до статті 923 ЦК України у разі прострочення доставки вантажу перевізник зобов`язаний відшкодувати другій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлені договором, транспортними кодексами (статутами).

У відповідності до статті 105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Таким чином, нормами спеціального законодавства про залізничний транспорт встановлено обмежену відповідальність вантажовідправників, залізниці та вантажоодержувачів за договором перевезення - у межах і розмірах, передбачених Статутом залізниць України та окремими договорами.

Частиною 5 статті 114 Статуту залізниць України прямо встановлено, що витрати і збитки, не передбачені договором перевезення і цим Статутом, не підлягають відшкодуванню.

Приписами статті 313 ГК України визначено, що перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами та правилами. Розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону.

Отже, стаття 313 ГК України передбачає відповідальність перевізника за прострочення доставки вантажу у вигляді штрафу, розмір якого визначений статтею 116 Статуту залізниць України.

Аналогічні висновки щодо застосування положень спеціального законодавства про залізничний транспорт у правовідносинах про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу наведено у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18, від 05.08.2019 у справі № 910/10848/18.

Разом з тим, як було зазначено раніше, виходячи зі змісту статті 116 Статуту залізниць України право вимагати штраф за несвоєчасну доставку вантажу належить одержувачу.

Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена статтею 116 Статуту залізниць України.

Вказаний вище правовий висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладену у постанові від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17 та від 30.08.2019 у справі № 910/15119/18.

Виходячи з наведеного, суд відмовляє також у задоволенні позову про стягнення 8 491,55 грн. - додаткових витрат на оплату демереджу.

Встановивши відсутність правових підстав для надання примусового захисту вимогам позивача, суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю Левада Карго відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку в порядку встановленому в ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.03.2020

Суддя І.І. Борисенко