Постанова

від 27.08.2020 по справі 910/18100/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2020 р. Справа№ 910/18100/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поляк О.І.

суддів: Пашкіної С.А.

Кропивної Л.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Левада Карго на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі №910/18100/19 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Левада Карго

до Акціонерного товариства Українська залізниця

про стягнення штрафу у розмірі 11 088,05 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Левада Карго (далі також - товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Українська залізниця (далі також - Укрзалізниця) про стягнення 11 088,05 грн, з яких, 2 596,50 грн штрафу у зв`язку з порушенням відповідачем строків доставки вантажу, та 8 491,55 грн витрат понесених позивачем на оплату демереджу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі №910/18100/19 відмовлено в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано положеннями статей 105, 114, 116 Статуту залізниць, статей 9, 923 Цивільного кодексу України, статті 313 Господарського кодексу України та встановленими судом обставинами відсутності у позивача права вимагати від перевізника відшкодування будь-яких штрафів або ж завданих збитків, у зв`язку з тим, що ТОВ Левада Карго не є одержувачем за накладними №35709880, 42307652.

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Левада Карго звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі №910/18100/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків (демереджу) у розмірі 8 491,55 грн та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимог про стягнення збитків (демереджу) у розмірі 8 491,55 грн.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою, ТОВ Левада Карго вказує на помилковість висновків суду першої інстанції щодо необхідності застосування до спірних правовідносин статті 116 Статуту залізниць, статті 313 Господарського кодексу України, статті 923 Цивільного кодексу України, оскільки позивач не тільки не є одержувачем за накладними №35709880, 42307652, він взагалі не є суб`єктом договірних правовідносин, що виникли у зв`язку з перевезенням морського контейнеру засобами Укрзалізниці. Завдана позивачу відповідачем шкода є позадоговірною, відтак, застосуванню підлягають статті 22, 1166 Цивільного кодексу України.

Одночасно, безпідставними є висновки суду щодо недоведеності позивачем вини відповідача у понесенні ТОВ Левада Карго штрафних санкцій за понаднормове користування контейнером. Обґрунтовуючи позовні вимоги товариство вказало на те, що перевезення здійснювалось у строки, що перевищують нормативні. У відзиві на позов, відповідач не спростовує це твердження позивача, а лише вказує на помилковість розрахунку: за висновком Укрзалізниці, за накладною №42307652 строк доставки перевищено на 4 доби, а не на 6, а за накладною №35709880 - на 7 діб, а не на 9. Тобто відповідач підтвердив порушення ним строків доставки вантажу за накладними.

До Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив Укрзалізниці, у якому відповідач наголошує на мотивованості висновків суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин статті 116 Статуту залізниць, статті 313 Господарського кодексу України, статті 923 Цивільного кодексу України, а що стосується можливості застосування статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, то ТОВ Левада Карго не доведено наявності у діях Укрзалізниці усього складу правопорушення.

18.05.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Руденко М.А., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №910/18100/19; розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Руденко М.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 18.08.2020 у справі №910/18100/19, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Руденко М.А., визначено колегію суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2020 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Левада Карго на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі №910/18100/19 до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Пашкіна С.А.

За змістом частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги .

У зв`язку з цим, а також оскільки заявником апеляційної скарги рішення суду першої інстанції оскаржується виключно в частині відмови у стягненні з відповідача 8 491,55 грн понесених позивачем з вини відповідача збитків, колегія суддів вважає за можливе здійснити апеляційних перегляд судового рішення лише в межах позовних вимог про стягнення 8 491,55 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, ТОВ Левада Карго на підставі договору № 0101-14 від 01.04.2014, укладеного з СМА CGM S.A. отримав у користування 40-ка футовий контейнер APHU №6752573 для завантаження його на території України та подальшу відправку до Греції. Строк користування контейнером - 28.08.2019 - 24.09.2019.

Користування зазначеним контейнером підтверджується коносаментом ОЕА 0154564 та Видатковим ордером №0474548 від 28.08.2019.

Відповідно до накладної №42307652, відправником за якою виступає ТОВ Левада Карго , а одержувачем ТОВ Одек , перевізником - АТ Укрзалізниця здійснювалось перевезення порожнього контейнера маршрутом: станція Одеса-Порт (експ.) код 400409 Одеської залізниці - станція Клевань (код 359308) Львівської залізниці. Дата відправки контейнеру - 28.08.2019, дата отримання контейнеру - 07.09.2019.

Як убачається із накладної №35709880, відправником за якою виступає ТОВ Одек , а одержувачем - Адміністрація Одеського морського порту за дорученням ТОВ Левада Карго , перевезення здійснювалось за маршрутом: станція Клевань (код 359308) Львівської залізниці - Одеса-Порт (експ.) код 400409 Одеської залізниці. Дата відправки контейнеру - 11.09.2019, дата отримання контейнеру - 24.09.2019.

27.08.2019 ТОВ Левада Карго здійснив бронювання на фрахтування №ОЕА0154564 місця на судні для подальшого перевезення контейнеру морським рейсом №ОВХ4ЕЕ1МА. За цим рейсом відправка контейнеру мала відбутись 20.09.2019.

Однак, фактична відправка контейнеру відбулась 05.10.2019 у зв`язку з тим, що перевізником - АТ Укрзалізниця контейнер було доставлено лише 24.09.2019, що унеможливило відправку його морським судном 20.09.2019.

На підставі рахунку № UFEX0049237 від 01.10.2019 ТОВ Левада Карго сплатило вартість перевезення в розмірі 919,96 (дев`ятсот дев`ятнадцять доларів США 96 центів) доларів США, про що свідчить Платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 129 від 10.10.2019.

За період з 25.09.2019 по 02.10.2019 ТОВ Левада Карго було нараховано демередж (штрафну санкцію за понаднормове використання контейнерного обладнання) в розмірі 340,00 доларів США.

Морська лінія СМА CGM SHIPPING виставила рахунок Позивачу на оплату демереджу № UFEX00495534 від 11.10.2019 року на суму 340 доларів США, який Позивач оплатив відповідно до Платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах № 136 від 22.10.2019.

Спір у справі, що розглядається виник у зв`язку із заподіянням, на думку позивача, йому відповідачем майнової шкоди у розмірі 340,00 доларів США, які ТОВ Левада Карго змушене було сплатити за понаднормове використання контейнерного обладнання. Саме порушення АТ Укрзалізниця як перевізником норм перевезення вантажу мало наслідком несвоєчасне прибуття вантажу у морський порт та подальшу відправку контейнера не 20.09.2029 як було заплановано ТОВ Левада Карго , а пізніше - 05.10.2019.

Розглядаючи цю вимогу, суд першої інстанції не знайшов підстав для її задоволення з посиланням на статтю 116 Статуту залізниць, статті 313 Господарського кодексу України, статті 923 Цивільного кодексу України, та правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17 та у постанові від 30.08.2019 у справі № 910/15119/18 щодо можливості стягнення будь-яких штрафних санкцій або ж збитків виключно у порядку, передбаченому спеціальним законодавством, а саме - Статутом залізниць України.

Колегія суддів погоджується з відсутністю підстав для задоволення вимог ТОВ Левада Карго у зв`язку з таким.

Відповідно до частин першої та другої статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із частиною шостою статті 306 Господарського кодексу України, відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 року затверджено Статут залізниць України, який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць , а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом . Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Пунктом 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Частинами 1, 2, 5 пункту 23 Статуту залізниць України передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також частиною другою статті 307 Господарського кодексу України.

Таким чином, відповідачем взято на себе зобов`язання з перевезення вантажу, а саме контейнеру, що перебував у користуванні ТОВ Левада Карго на підставі залізничних накладних №35709880, №42307652

Відповідно до частини першої статті 919 Цивільного кодексу України, перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (частина перша статті 313 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) .

Відповідно до статті 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни.

Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000. № 644 (зі змінами та доповненнями) термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до підпункту 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі Навантаження призначено на число місяць (п. 2.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів).

Згідно з п. 2.4. Правил обчислення термінів доставки вантажів, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Відповідно до п. 2.10. Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно зі статтею 23 Закону України Про залізничний транспорт , у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Відповідно до статті 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Згідно пунктом 8 Правил видачі вантажів оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

За змістом статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у наслідок порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Одночасно, відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції , сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов`язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обов`язку, порушення цивільних прав .

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника.

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань. Вказану позицію наведено в Оглядовому листі №01-06/20/2014 від 14.01.2014 року Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків .

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т. ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; податкові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною (ст. 225 Господарського кодексу України).

Переглядаючи справу колегія суддів враховує, що наявними у матеріалах справи накладними підтверджується факт поставки контейнера зі значним запізненням. За накладною №42307652 - на 4 доби, за накладною №35709880 - на 7 діб. Залізниця у поданому відзиві на позовну заяву факту доставки вантажу із затримкою не заперечує.

При цьому, ТОВ Левада Карго у позовній заяві наголошено, що розмір збитків, яких завдав йому відповідач складається із суми сплаченої ним штрафної санкції, нарахованої йому за понаднормове використання контейнеру, а причинно-наслідковий зв`язок характеризується тим, що у випадку своєчасної доставки відповідачем контейнеру, позивачу не довелось би переносити дату відправки контейнеру морським судном та утримувати у себе контейнер понаднормово.

У матеріалах справи також міститься доказ повної оплати ТОВ Левада Карго виставленого йому рахунку за понаднормове використання контейнеру, а саме: платіжне доручення від 22.10.2019 (арк.. 48).

Відповідно до статті 923 Цивільного кодексу України у разі прострочення доставки вантажу перевізник зобов`язаний відшкодувати другій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлені договором, транспортними кодексами (статутами).

Як унормовано статтею 114 Статуту залізниць України витрати і збитки, не передбачені договором перевезення і цим Статутом, не підлягають відшкодуванню .

Враховуючи положення пункту 6 Статуту, частини другої статті 909 Цивільного кодексу України, частини другої статті 307 Господарського кодексу України щодо можливості укладення договору перевезення шляхом складення транспортної накладної, фактичне складення учасниками правовідносин накладних №№42307652, 35709880, те, що предметом надання залізницею послуг перевезення за цими накладними є транспортування контейнеру, що перебував у користуванні ТОВ Левада Карго , а також оскільки за накладною №42307652 ТОВ Левада Карго є відправником, а за накладною №35709880 отримувачем є Администрация Одесского морского торгового порта по поручению ООО Левада Карго , тобто хоча і опосередковано, але одержувачем є сам позивач, то колегія суддів дійшла висновку, що спірні правовідносини у цій справі за своєю правовою природою є правовідносинами з наданням послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів залізницею, їх зберіганням, у зв`язку із чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми спеціального національного законодавства, які встановлюють порядок перевезення вантажів залізничним транспортом , а також порядок притягнення до відповідальності та розмір відшкодування.

За змістом частини другої статті 923 Цивільного кодексу України, статті 314 Господарського кодекс України, статті 105 Статуту сторони несуть обмежену матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених Статутом та окремими договорами . Тому у вирішенні спору, пов`язаного з невиконанням або неналежним виконанням залізницею, вантажовідправником, вантажоодержувачем обов`язків, що виникли у зв`язку з перевезенням вантажів, слід враховувати, що вони несуть відповідальність лише в межах, передбачених Статутом, а у встановлених ним випадках - угодою сторін . Вимоги щодо відшкодування збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням договору перевезення у розмірі більшому, ніж це передбачено Статутом, або ж у спосіб, що цим статутом не передбачено - задоволенню не підлягають .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.08.2019 у справі № 910/15119/18.

Отже, підстави для застосування статті 22 Цивільного кодексу України, статті 205 Господарського кодексу України та стягнення із відповідача суми понесених позивачем штрафних санкцій - відсутні. Висновки суду першої інстанції є мотивованими.

Водночас, колегія суддів відхиляє доводи позивача про можливість застосування до спірних відносин статті 1166 Цивільного кодексу України обґрунтовані висновками апелянта щодо того, що він не є суб`єктом правовідносин з перевезення контейнеру за накладними №42307652 та №35709880, а відтак може вимагати відшкодування завданої йому відповідачем майнової шкоди, оскільки, як уже було зауважено вище, правові відносини, що склались щодо перевезення контейнеру є договірними та підпадають під дію спеціального законодавства.

Виходячи з вищевикладеного, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому Північний апеляційний господарський суд вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, судові витрати покладаються судом на скаржника.

Керуючись статтями 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Левада Карго на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі №910/18100/19 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі №910/18100/19 - без змін.

2. Справу №910/18100/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27.08.2020.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.А. Пашкіна

Л.В. Кропивна