Рішення

від 04.03.2020 по справі 913/62/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року Справа № 913/62/20

Провадження №7/913/62/20

Господарський суд Луганської області у складі:

судді Тацій О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами господарську справу №913/680/19 за позовом Приватного підприємства Завод Леспромторг (93000, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Визволителів, 114, ідентифікаційний код 30714387)

до Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот (93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд. 5, ідентифікаційний код 33270581)

про стягнення заборгованості за договором №26/УС-17/19-74 від 27.03.2019 року у розмірі 324 345,00 грн.,

Без повідомлення та виклику учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство Завод Леспромторг звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот про стягнення заборгованості за договором №26/УС-17/19-74 від 27.03.2019 року у розмірі 324 345,00 грн., в якій заявило позовну вимогу про:

- стягнення з Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот на свою користь основного боргу за договором №26/УС-17/19-74 від 27.03.2019 року у розмірі - 288 456,00 грн., суми пені за прострочення виконання основного грошового зобов`язання у розмірі - 28 845,60 грн., суми заборгованості з трьох відсотків річних у розмірі - 3 293,76 грн. та інфляційних втрат у розмірі - 3 749,93 грн. за відповідні періоди прострочення, що разом складає 324 345,29 грн.

При цьому, у прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 324 345,00 грн. та зазначає, що ціна позову дорівнює вказаному розміру заборгованості.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що позивач належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором №26/УС-17/19-74 від 27.03.2019 року, у тому числі додатками до договору №1 від 27.03.2019 року, №2 від 11.04.2019 року та №3 від 07.05.2019 року, а саме: поставив покупцю товарно-матеріальні цінності у вигляді піддонів, однак, останній в порушення умов договору не виконав своєчасно та в повному обсязі свої зобов`язання в частині оплати вартості піддонів, поставлених йому за додатком №3 від 07.05.2019 року до договору, внаслідок чого у позивача виникло право на стягнення основної заборгованості за договором у розмірі 288 456,00 грн., а також на підставі п. 10.11.1 договору пені за прострочення розрахунку у розмірі - 28 845,60 грн., і в силу приписів ст. 625 ЦК України трьох відсотків річних у розмірі - 3 293,76 грн. та інфляційних втрат у розмірі - 3 749,93 грн. за відповідні періоди прострочення, що разом складає 324 345,29 грн.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.02.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №913/62/20, дану справу, яка є справою незначної складності, визнано малозначною та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Крім того, ухвалено в порядку ст. 90 ГПК України Приватному акціонерному товариству Сєвєродонецьке об`єднання Азот (учаснику справи, який допитується як свідок) у строк до 28.02.2020 року надати відповіді на наступні запитання, поставлені позивачем:

- Підтверджує чи ні обставини, які викладені в п. 1.9 та таблиці №1 позовної заяви, зокрема, те, що в період з 28.05.2019 року по 27.08.2019 року включно Приватне підприємство Завод Леспромторг на виконання умов, передбачених договором №26/УС-17/19-74 від 27.03.2019 року та додатком №3 від 07.05.2019 року до нього поставило йому 10 000 штук дерев`яних піддонів загальною вартістю 2 060 400,00 грн.?

- Підтверджує чи ні обставини, які викладені в п. 1.16 позовної заяви, про те, що на підставі податкових накладних з ПДВ, виданих Приватним підприємством Завод Леспромторг , Приватне акціонерне товариство Сєвєродонецьке об`єднання Азот податок на додану вартість в загальній сумі 343 400,00 грн., перерахований Приватному підприємству Завод Леспромторг в ціні товару, включило до свого податкового кредиту?

Відповідач своїм правом на подання відзиву у строк, встановлений судом, не скористалися, поважні причини неподання якого не повідомив, у зв`язку з чим на підставі приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, у встановлений процесуальним законом та визначеним ухвалою суду строк відповідач не надав суду відповідей на поставлені запитання у формі заяви свідка, як і не надав суду обґрунтованої письмової відмови від надання відповідей на поставлені запитання з підстав, передбачених ч. 5 ст. 90 ГПК України.

03.03.2020 року від представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічною позовною заявою) Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот до суду надійшла зустрічна позовна заява до Приватного підприємства Завод Леспромторг про стягнення штрафу за договором №26/УС-17/19-74 від 27.03.2019 року у розмірі 65 932,80 грн.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.03.2020 року зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот до Приватного підприємства Завод Леспромторг про стягнення штрафу за договором №26/УС-17/19-74 від 27.03.2019 року у розмірі 65 932,80 грн. - повернуто заявнику на підставі ч. 6 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, зважаючи на розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи господарським судом підписано рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області,

ВСТАНОВИВ:

27.03.2019 між Приватним підприємством Завод Леспромторг (постачальник за договором) та Приватним акціонерним товариством Сєвєродонецьке об`єднання Азот (покупець) укладено договір №26/УС-17/19-74 від 27.03.2019, за яким постачальник приймає на себе зобов`язання поставити, а Покупець прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності (далі - Товар) за ціною, в кількості, асортименті, в терміни і з якісними характеристиками, зазначеними в Додатках до цього Договору, які є невід`ємними додатками до цього Договору.(п. 1.1 договору).

У ст. 631 ЦК передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Даний договір набирає чинності з дня його підписання обома Сторонами і діє до 31.12.2019 року, а в частині взаєморозрахунків, врегулювання спірних питань і виконання зобов`язань до їх повного закінчення. (п. 16.1 договору).

При цьому, згідно п. 16.4 договору, закінчення терміну дії Договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, які залишилися не виконаними.

За умовами п. 3.1 договору, поставка Товару здійснюється за цінами в національній валюті України, які визначені відповідно до умов поставки, вказані в Додатках і включають в себе всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки і маркування та інші витрати Постачальника пов`язані з постачанням товару.

Відповідно до п. 3.2 договору, загальна сума Договору згідно Додатку №1 складає 391 440 грн. 00 коп. в т. ч. ПДВ 20% - 65 240,00 грн. Остаточна сума Договору визначається сумою всіх Додатків до даного договору в період його дії.

Загальна кількість Товару, що поставляється за цим Договором, складається з кількості Товару, що поставляється по всім Додаткам, оформленим до цього Договору (п. 6.1 договору).

Так, з умов додатку №3 від 07.05.2019 до договору вбачається, що постачальнки зобов`язався поставити покупцю товар у вигляді піддонів дерев`яних плоских, типу П-4, однонастильних, чотирьохзаходних, 800**1200 мм, виготовлених у 2019 році ПП Завод Леспромторг , у кількості 10 000 штук, за ціною 171,70 грн. за одни піддон, на загальну вартість з ПДВ-20 % - 2 060 400,00 грн.

Умови платежу визначені розділом 3 договору.

Відповідно до п. 4.1 цього розділу, розрахунки за поставлений за цим Договором Товар здійснюються на підставі рахунку Постачальника, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника в національній валюті України.

Остаточна оплата за поставлений Товар здійснюється після проходження вхідного контролю на майданчику Покупця, за винятком випадків 100% передоплати (п. 4.2 договору).

Разом з тим, в додатку №3 до договору, сторони погодили наступні умови оплати товару:

- 50% предоплати на підставі рахунку постачальника, а 50% від загальної вартості, що залишилися до сплати, - протягом 14 календжарних днів з дати поставки товару за умови позитивних результатів вхідного контролю якості на площі покупця.

А умови і строки поставки, а також прийняття товару узгоджені сторонами в розділах 5 і 8договору.

Так, згідно з п. 5.1 договору, поставка Товару здійснюється партіями Товару. Під партією Товару розуміється переданий на умовах цього Договору Товар по одному комплекту товаросупровідних документів.

У свою чергу, у додатку №3 до договору вказано, що срок поставки становить: протягом 20-ти календарних днів після отримання 50 % предоплати.

У відповідності до п. 8.1 договору, Приймання Товару за якістю, кількістю та комплектації проводиться Покупцем в односторонньому порядку протягом 5-ти днів з дати поставки на підставі даних, зазначених у документах, перелік яких встановлений у п. 9.1 цього Договору.

Крім того, розділ 10 договору містить умови відповідальності сторін.

Відповідно до п. 10.1 договору, Покупець бере на себе зобов`язання провести розрахунки за Товар згідно з умовами п.4.3 цього Договору, а Постачальник зробити поставку Товару в терміни, зазначені в Додатках до цього Договору.

При цьому, за прострочення остаточного розрахунку покупець оплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен календарний день прострочення від суми заборгованості, але не більше 10% (п. 10.11.1 договору).

На виконання умов договору №26/УС-17/19-74 від 27.03.2019 року позивач поставив відповідачу товар (передав товар йому у власність), а відповідач прийняв відповідний товар, а саме, піддони плоскі дерев`яні розміром 800**1200 у кількості 10 000 штук загальною вартістю 2 060 400,00 грн., на підтвердження чого надано копії:

- видаткових накладних (а.с. 37-52);

- товарно-транспортних накладних (а.с. 53-69),

які засвідчена підписами уповноважених представників сторін договору та скріплені їх печатками, а також

- податкових накладних (а.с. 70,72,74,76,78,80,82,84,86,88,90,92,94,96,98).

Тобто, загальна вартість поставленого товару становить 2 060 400,00 грн.

Разом з тим, зважаючи на викладену у постанові від 03.09.2019 року у справі № 810/611/14-а правову позицію Верхвоного суду та беручи до уваги те, що відповідачем не заперечувався факт поставки товарів у вказаному обсязі, а тому суд вважає, що надані позивачем копії видаткових накладних та товарно-транспортних накладних є належними у розумінні приписів ст. 9 ЗУ Про бухгалтерський облік документами, якими підтверджується факт здійснення господарської операції та поставки відповідачу товару.

Крім цього, керуючись приписами ст. 79 ГПК України, суд відзначає, що надані позивачем докази на підтвердження факту поставки відповідачу товару більш вірогідно підтверджують обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог. При цьому, доказів на їх спростування суду не надано.

Однак, як зазначає позивач, що не спростовано і відповідачем, останній на відміну від позивача свої зобов`язання за договором в порушення приписів чинного законодавства та умов договором і додатку №3 до нього щодо своєчасного і повного перерахування грошових коштів за поставлений товар (оплати товару) виконав неналежним чином: несвоєчасно та не повному обсязі, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідними позовними вимогами.

Так, на підтвердження своєї позиції позивач надав суду виписки по рахунку (а.с. 100-106) з яких вбачається, що відповідачем дійсно в якості оплати вартості товару за договором було перераховано за період з 29.05.2019 по 19.08.2019 включно на рахунок позивача грошові платежі на суму - 1 771 944,00 грн.

Таким чином, відповідач оплатив вартість поставленого товару на загальну суму 1 771 944,00 грн., при цьому, плата за товар на суму 288 456,00 грн. внесена не була.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до наступного.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки товару, за яким згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне за своїм змістом положення викладене в ч. 1 ст. 265 ГК України.

До укладеного між сторонами договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

У відповідності з ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як з`ясовано судом, на виконання вищенаведених умов договору поставки позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 060 400,00 грн., а останнім його прийнято, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, підписаними сторонами без зауважень.

В силу ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем товару від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до чинного законодавства та умов договору і додатків до нього. У даному випадку, враховуючи те, що поставка останньої партії товару мала місце 27.08.2019, що підтверджується наданими копіями видаткової і товарно-транспортної накладних, беручи до уваги умови додатку №3 до договору щодо порядку оплати товару, суд констатує, що останнім днем, з якого виходить і позивач, здійснюючи свої розрахунки, оплати товару є 10.09.2019 включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, за умовами в додатку №3 до договору, оплата товару здійснюється у наступному порядку:

- 50% предоплати на підставі рахунку постачальника, а 50% від загальної вартості, що залишилися до сплати, - протягом 14 календжарних днів з дати поставки товару за умови позитивних результатів вхідного контролю якості на площі покупця.

Тобто, як було встановлено вище, оплата за поставлений товар у повному обсязі мала бути внесена відповідачем до 10.09.2019 включно.

За ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині оплати у повному обсязі вартості поставленого товару не виконав у встановлений договором строк, то він відповідно вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

Так, з огляду на вищенаведене та встановлення факту невиконання відповідачем обов`язку з оплати вартості поставленого товару, вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу за договором поставки є обґрунтованими і доведеними, у зв`язку з чим позивач має право на стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 288 456,00 грн.

З`ясувавши вищевикладені обставини справи, суд вважає доцільним перейти до з`ясування питання щодо задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача на підставі п. 10.11.1 договору пені за прострочення розрахунку у розмірі - 28 845,60 грн., і в силу приписів ст. 625 ЦК України трьох відсотків річних у розмірі - 3 293,76 грн. та інфляційних втрат у розмірі - 3 749,93 грн. за відповідні періоди прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування до нього штрафних санкцій визначених законом та встановлених договором і захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм ст. 625 ЦК України.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Частинами 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу приписів ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 253 ЦК України вставнолено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

У даній справі, враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, нарахування штрафних санкцій починається з 11.09.2019.

При цьому, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Беручи до уваги факт порушення відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленого товару за договором, позивач просить стягнути з нього пеню в розмірі - 28 845,60 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В п. 10.11.1 договору сторони визначили, що за прострочення остаточного розрахунку покупець оплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен календарний день прострочення від суми заборгованості, але не більше 10%.

При цьому, статтею 3 ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, судом враховано викладене у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

З наданого до позовної заяви розрахунку вбачається, що позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 33 268,12 грн. за загальний період прострочення з 11.09.2019 по 27.01.2020 наступного змісту:

- нарахована на заборгованість у розмірі 288 456,00 грн. за період простроченя з 11.09.2019 по 24.10.2019 тривалістю 44 дні у розмірі подвійної облікової ставки (16,5*2) сума пені складає - 11 475,02 грн.;

- нарахована на заборгованість у розмірі 288 456,00 грн. за період простроченя з 25.10.2019 по 12.12.2019 тривалістю 49 днів у розмірі подвійної облікової ставки (15,5*2) сума пені складає - 12 004,51 грн.;

- нарахована на заборгованість у розмірі 288 456,00 грн. за період простроченя з 13.12.2019 по 27.01.2019 тривалістю 46 днів у розмірі подвійної облікової ставки (13,5*2) сума пені складає - 9 788,59 грн.

За розрахунками позивача загальна сума заборгованості за пенею за означений період склала 33 268,12 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд вважає його обґрунтованим, оскільки він не перевищує законодавчо встановленого розміру пені, яка за розрахунками суду становить 33 279,19 грн.

При цьому, з урахуванням встановленого сторонами у договорі обмеження, за яким розмір пені не може перевищувати 10% від суми основної заборгованості, позивач просить стягнути 28 845,60 грн. пені.

А тому, зважаючи на встановлені обставини справи, приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача у цій частині.

Крім того, позивачем заявлено вимогу і про стягнення з відповідача в силу приписів ст. 625 ЦК України трьох відсотків річних у розмірі - 3 293,76 грн. та інфляційних втрат у розмірі - 3 749,93 грн. за відповідні періоди прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки відповідачем несвоєчасно виконувались умови договору щодо оплати вартості поставленного товару, то він зобов`язаний сплатити на користь позивача проценти річних та суму індексу інфляції від простроченої суми у встановленому законом розмірі.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 3 293,76 грн. за загальний період з 11.09.2019 по 27.01.2020 тривалістю 26 днів.

А тому, враховуючи положення статей 3, 509, 625 ЦК України, за змістом яких передбачається правомірне нарахування відсотків річних на суму основного боргу, суд вважає обґрунтованим і законним стягнення з відповідача процентів річних за вказаний період прострочення у розмірі 3 293,76 грн.

При цьому, вирішуючи питання про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі - 3 749,93 грн. за відповідний період прострочення, суд бере до уваги наступне.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

За розрахунком позивача інфляційні втрати за період вересень-грудень 2019 року нараховані на основну суму заборгованості у розмірі 288 456,00 грн. склали - 3 749,93 грн.

При цьому, розрахунками суду інфляційні втрати складають за означений період складають 3759,43 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок сум інфляційних втрат та здійснивши його математичний перерахунок, беручи до уваги, що розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат не перевищує їх дійсний розмір, суд, керуючись принципом диспозитивності, вважає вимоги позивача законними та обгрунтованими, а тому приходить до висновку про можливість стягннення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 3 749,93 грн.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Разом з тим, суд відзначає, що доказів сплати заявленої до стягнення заборгованості відповідачем суду не надано.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням викладеної у прохальній частині позовної заяви вимоги позивача про стягнення з відповідача 324 345,00 грн., розмір якої дорівнює вказаній ціні позову, суд дійшов висновку про задоволення позову в заявленому розмірі в повному обсязі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства Завод Леспромторг до Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот про стягнення заборгованості за договором №26/УС-17/19-74 від 27.03.2019 року у розмірі 324 345,00 грн. - задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот (93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд. 5, ідентифікаційний код 33270581) на користь Приватного підприємства Завод Леспромторг (93000, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Визволителів, 114, ідентифікаційний код 30714387) заборгованість за договором №26/УС-17/19-74 від 27.03.2019 року у розмірі 324 345,00 грн.; а також судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 4 865,19 грн.

3. Видати наказ позивачу після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд Луганської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 04.03.2020 року.

Суддя О.В. Тацій