Рішення

від 25.02.2020 по справі 916/3003/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" лютого 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3003/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Аганін В.Ю.

розглянувши справу №916/3003/19

За позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 13; код ЄДРПОУ 08038284)

До відповідача: Приватного підприємства „Артек-Союз (65047, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 47, офіс 102; код ЄДРПОУ 30741489)

Про стягнення 260810,82 грн.

Представники:

від позивача: Поляков О.Г., самопредставництво, посадова інструкція

від відповідача: не з`явився

Встановив: Позивач - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства „Артек-Союз про стягнення 260810,82 грн.

Позовні вимоги позивача за даним позовом обґрунтовано неналежним виконанням з боку Приватного підприємства „Артек-Союз прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору №10 про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012р., та направлено на стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 249609,18 грн. та пені у розмірі 11201,64 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.10.2019р. позовну заяву Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси від 08.10.2019р. вх. №ГСОО 3073/19 залишено без руху. Квартирно-експлуатаційному відділу м. Одеси запропоновано надати суду докази, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів на належну відповідачу адресу. Встановлено Квартирно-експлуатаційному відділу м. Одеси строк для усунення недоліку позовної заяви не пізніше 10 днів з дня отримання даної ухвали суду. Повідомлено Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси Одеської області, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

24.10.2019р. до господарського суду Одеської області позивачем були надані документи, в підтвердження усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 10.10.2019р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.10.2019р. прийнято позовну заяву Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3003/19. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "25" листопада 2019 р. о 11:00. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 25.11.2019р. о 11:00.

25.11.2019р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.11.2019р. відкладено підготовче засідання на "23" грудня 2019 р. о 11:00. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 23.12.2019р. о 11:00.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.12.2019р. продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі №916/3003/19 на 30 днів до 27.01.2020р. Відкладено підготовче засідання на "20" січня 2020 р. о 12:20. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 20.01.2020р. о 12:20.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.01.2020р. закрито підготовче провадження у справі № 916/3003/19. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "17" лютого 2020 р. о 12:30. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 17.02.2020р. о 12:30.

У судовому засідання, яке відбулось 17.02.2020р., судом було оголошено перерву по справі до 24.02.2020р. о 12:15 та у судовому засідання, яке відбулось 24.02.2020р., судом було оголошено перерву по справі до 26.02.2020р. о 13:45.

У судовому засіданні 26.02.2020 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 03.03.2020р.

Позивач - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач - Приватне підприємство „Артек-Союз заперечує проти заявлених вимог позивача в повному обсязі та просить суд відмовити в їх задоволенні, з підстав що визначені ним у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача за час розгляду справи, суд встановив.

01 березня 2012 року між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Одеси (Сторона 1) та Приватним підприємством Артек-Союз (Сторона 2) було укладено Договір №10 про відшкодування вартості електричної енергії спожитої в процесі надання послуг з харчування (надалі - Договір) відповідно до якого Сторона 1 забезпечує Сторону 2 електричною енергією отриману від ВАТ „Одесаобленерго для забезпечення надання послуг з харчування особового складу Збройних Сил України.

Відповідно до п. 1.2. Договору, Сторона 2 відшкодовує Стороні 1 вартість електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору про закупівлю послуг харчування №286/2/12/6 від 01.03.2012р. для кожної військової частини, до площ яких Сторона 2 має доступ та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно до п. 2.1. Договору, під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх інших питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов`язуються керуватись чинним законодавством України.

За умовами пп. 2.3.1. Договору, Сторона 2 зобов`язується виконувати умови цього Договору.

Згідно до п. 2.3.2. Договору, Сторона 2 зобов`язується відшкодовування вартості за спожиту електричну енергію здійснювати відповідно до показників встановлених засобів обліку, або до складеної та затвердженої Стороною 1 калькуляції.

Умовами пп. 2.3.3. Договору визначено, що після отримання від Сторони 1 рахунку-фактури, акта виконаних робіт, протягом 10 банківських днів, Сторона 2 зобов`язується здійснювати оплату за спожиту електричну енергію на реєстраційні або спеціальні реєстраційні рахунки КЕВ м. Одеса.

Згідно до пп. 3.1.1. Договору, Сторона 1 має право отримувати від Сторони 2 плату за спожиту електричну енергію та інші платежі, обумовлені цим Договором.

Пунктом 4.2.1 Договору сторонами було узгоджено, що за порушення термінів відшкодування вартості спожитої електричної енергії Сторона 2 сплачує Стороні 1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Відповідно до п. 6.1. Договору, облік теплової енергії, спожитої Стороною 2, здійснюється згідно засобів обліку, або (до їх встановлення) на підставі розрахунків, виконаних Стороною 1. У разі відсутності засобів обліку обсягів спожитої електроенергії, іони встановлюються Стороною 2.

Згідно до п. 6.2. Договору, у разі встановлення засобів обліку за рахунок Сторони 2, встановлені засоби обліку залишаються у власності Сторони 2 та знаходяться на її обслуговуванні.

Умовами п. 6.4. Договору визначено, що на підставі розрахунків та/або показників засобів обліку електричної енергії, підписаних Стороною 2 та представником замовника, оформлюються такі документи: рахунок-фактура, акт виконаних робіт, акт звірки за спожиту електричну енергію.

Відповідно до п. 6.5. Договору, щомісячно, до 20 числа, Сторона 1 та Сторона 2, на підставі норм споживання електричної енергії, які визначаються згідно із діючим законодавством і тарифами, що встановлені уповноваженим органом чи відповідними підприємствами та згідно з показниками засобів обліку або розрахунку складають і підписують акт виконаних робіт в двох примірниках.

Щомісячно, в термін до 25 числа Сторона 1 надає Стороні 2 рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, які є підставою для проведення оплати по даному Договору. (п. 6.6. Договору).

Відповідно до п. 9.1 Договору, він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк з 1 березня 2012р. до 30 квітня 2012р.

Також, між сторонами було узгоджено Перелік об`єктів на які подається електроенергія, та показники приборів обліку, що є Додатком до Договору №10 від 01.03.2012р. „Про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування. (а.с. 17).

Додатковими угодами про внесення змін до зазначеного договору про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, строк дії договору щорічно продовжувався.

Додатковою угодою №9 від 01.01.2016р. до Договору №10 про відшкодування вартості електричної енергії спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012р., зокрема, договір було пролонговано у зв`язку з укладанням до 31.03.2016р. нового договору про закупівлю послуг громадського харчування від 18.08.2015р. №286/2/15/56 та визначено, що додаткова угода набирає чинності з 01.01.2016р. і діє до 31.03.2016р. та інші умови договору №10 від 01.03.2012р. залишаються без змін. (а.с. 18).

Додатковою угодою №10 від 01.01.2016р. до Договору №10 про відшкодування вартості електричної енергії спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012р., зокрема, договір було пролонговано у зв`язку з укладанням до 31.03.2016р. нового договору про закупівлю послуг громадського харчування від 18.08.2015р. №286/2/15/56 та визначено, що додаткова угода набирає чинності з 01.01.2016р. і діє до 31.03.2016р. та інші умови договору №10 від 01.03.2012р. залишаються без змін. (а.с. 19).

Додатковою угодою №11 від 01.04.2016р. до Договору №10 про відшкодування вартості електричної енергії спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012р., зокрема, договір було пролонговано у зв`язку з укладанням до 31.12.2016р. нового договору про закупівлю послуг громадського харчування від 01.04.2016р. №286/2/16 та визначено, що додаткова угода набирає чинності з 01.04.2016р. і діє до 31.12.2016р. та інші умови договору №10 від 01.03.2012р. залишаються без змін. (а.с. 20).

Додатковою угодою №12 від 01.01.2017р. до Договору №10 про відшкодування вартості електричної енергії спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012р., зокрема, договір було пролонговано у зв`язку з продовженням до 31.03.2017р. дії договору про закупівлю послуг громадського харчування від 25.03.2016р. №286/2/16/8,укладеного з Приватним підприємством Артек-Союз та визначено, що додаткова угода набирає чинності з 01.01.2017р. і діє до 31.03.2017р. та інші умови договору №10 від 01.03.2012р. залишаються без змін. (а.с. 21).

Додатковою угодою №13 від 01.04.2017р. до Договору №10 про відшкодування вартості електричної енергії спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012р., зокрема, договір було пролонговано у зв`язку з продовженням до 31.12.2017р. дії договору про закупівлю послуг громадського харчування від 31.03.2017р. №286/2/17/12, укладеного з Приватним підприємством Артек-Союз та визначено, що додаткова угода набирає чинності з 01.04.2017р. і діє до 31.12.2017р. та інші умови договору №10 від 01.03.2012р. залишаються без змін. (а.с. 22).

Додатковою угодою №14 від 22.01.2018р. до Договору №10 про відшкодування вартості електричної енергії спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012р., зокрема, продовжили термін дії договору №10 від 01.03.2012р. до 31.12.2018р., інші умови договору №10 від 01.03.2012р. залишено без змін та зазначено, що додаткова угода згідно з п. 3 ст. 631 ЦК України, набирає чинності з 02.01.2018р. і діє до 31.12.2018р. (а.с. 23).

Додатковою угодою №1 від 02.01.2019р. до Договору №10 про відшкодування вартості електричної енергії спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012р., зокрема, продовжили термін дії договору №10 від 01.03.2012р. до 31.12.2018р., інші умови договору №10 від 01.03.2012р. залишено без змін та зазначено, що додаткова угода згідно з п. 3 ст. 631 ЦК України, набирає чинності з 02.01.2019р. і діє до 31.12.2019р. (а.с. 23).

У подальшому, Додатковою угодою №1 від 01.01.2019р. до Договору №10 про відшкодування вартості електричної енергії спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01 березня 2012 року сторонами було вирішено розірвати Договір №10 від 01.03.2012р. та визначено, що додаткова угода згідно п. 3 ст. 631 ЦК України, набирає чинності з 01.02.2019р.

Матеріали справи містять рахунок №308 від 15.02.2019р., відповідно до якого заборгованість Приватного підприємства Артек-Союз за електричну енергію становить грошову суму у розмірі 249791,89 грн. (а.с. 26).

Позивачем до матеріалів справи наданий Акт №б/н від 2019р. (не містить дати), у якому зазначено, що відшкодування за спожиту електроенергію у січні 2019 року становить 2499791,89 грн. за роботи (надані такі послуги) по рахунку №308 від _.02.19р. (відсутня дата). (а.с. 27).

Також позивачем було надано до матеріалів справи відомості щодо витрат електроенергії та води в їдальні в/ч А1559 за січень 2019р., акт використання електроенергії та води в/ч А 1620 за січень 2019р., акт про обсяг спожитої електроенергії в/ч А2800 Артек Союз в січні 2019р., витрати електроенергії та води Приватного підприємства Артек-Союз в їдальні в/ч НОМЕР_1 за січень 2019р., витрати електроенергії та води в їдальні в/ч 3571 за січень 2019р. станом на 06.02.2019р., відомості контрольного зняття показників електролічильника та водяного лічильника встановлених в їдальні військової частини А3438 „Артек-Союз станом на 01.01.2019р., витрати електроенергії та води в їдальні в/ч 2171 за січень 2019р., акт про обсяги спожитої електричної енергії по військовій частині НОМЕР_2 у січні 2019р. (а.с. 28-34).

Позивачем було зазначено суду, що заборгованість відповідача за січень 2019р. становила 249791,89 грн., та з урахуванням грошових коштів у розмірі 182,71 грн., як залишку від попередньої оплати, станом на момент подання позову, основна заборгованість Приватного підприємства Артек-Союз за електричну енергію за січень 2019р. становить грошову суму у розмірі 249609,18 грн.

Як зазначає позивач, Квартирно-експлуатаційним відділом міста Одеси претензією за вих. № 761 від 15.02.2019р. на адресу Приватного підприємства Артек-Союз як супровідним листом було скеровано: рахунок №305 за водопостачання/водовідведення, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за водопостачання/водовідведення, відомість споживання та нарахування за водопостачання/водовідведення, рахунок №308 за водопостачання/водовідведення, рахунок фактуру №312 від 31.01.19р. по теплопостачанню, відомість нарахувань за теплопостачання, акт здачі-прийняття робіт (надання послу) за теплопостачання, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за електропостачання. (а.с. 35).

За посиланням позивача, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, зазначені документи відповідачем було отримано 26.02.2019р., проте, як зазначає позивач заборгованість з боку відповідача погашена не була. (а.с. 36).

Приймаючи до уваги неналежне виконання з боку відповідача прийнятих на себе зобов`язань за умовами укладеного договору, позивачем за період невиконання зобов`язань з боку відповідача у кількості 91 день (як зазначено в розрахунку позивача), було здійснено нарахування пені у розмірі 11201,64 грн.

Позовні вимоги позивача за даним позовом обґрунтовано неналежним виконанням з боку Приватного підприємства „Артек-Союз прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору №10 про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012р., з урахуванням додаткових угод до нього, та направлено на стягнення основного боргу у розмірі 249609,18 грн. та пені у розмірі 11201,64 грн.

Надаючи заперечення щодо позову, відповідачем, посилаючись на умови Договору та ст. 8 Закону України „Про ринок електричної енергії, ст. 7 Закону України „Про ліцензування видів господарської діяльності, було зазначено суду, зо позивачем не надано доказів отримання ним ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії та позивач не мав право на укладання відповідного Договору та на постачання електричної енергії будь-яким споживачам.

Також відповідачем було зазначено суду, що відповідно до ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. За посиланням відповідача, позивачем не було надано доказів, що підтверджують отримання ним ліцензії на право постачання теплової енергії будь-яким споживачам.

Крім того, відповідачем наголошувалось, що позивачем претензію було складено з порушенням положень ст. 222 ГК України.

Відповідач зазначав, що згідно із п. 6.4. Договору, на підставі показів засобів обліку електричної енергії, підписаних Відповідачем та представником замовника оформлюються такі документи: рахунок-фактура; акт виконаних робіт; акт звірки за спожиту електричну енергію. Відповідно до п. 6.6. Договору, щомісячно, в термін до 25 числа Сторона 1 (тобто позивач), надає Стороні 2 (відповідачу), рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, які і є підставою для проведення оплати по даному Договору, та вказані документи, за посиланням відповідача, по суті є первинними документами обліку.

Відповідач вказує, що у якості доказу, позивачем надано до позову рахунок №308 від 15.02.2019 та акт здачі- прийняття робіт (надання послуг) без дати.

Однак, посилаючись на положення частини 1 статті 9 ЗУ „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, відповідачем було зазначено суду, що вищевказані документи не містять підпису уповноваженої особи Приватного підприємства Артек-Союз, що, за твердженням відповідача, ставить під сумнів отримання вказаного рахунку та акту відповідачем, крім того, в акті не зазначено дату його складання, необхідність чого прямо передбачена законом.

Також відповідачем було зазначено суду наступне.

Згідно із частиною 7 статті 180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Пунктом 9.1. Договору передбачено, що цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк з 01.03.2012р. до 30.04.2012р. Пунктом 9.2. Договору передбачено, що даний договір може бути пролонгований у разі укладання відповідачем нового договору про закупівлю послуг з харчування з МОУ та укладанням додаткової Угоди.

Відповідач вказує, що позивачем до суду у якості доказів були надані додаткові угоди до Договору №10: від 01.01.2016р., 01.04.2016р., 01.01.2017р., 01.04.2017р., 22.01.2018р. та від 02.01.2019р. Відповідно до вказаних додаткових угод, термін дії вказаного договору подовжувався на рік з 01.01.2016р.

Однак, як стверджує відповідач, позивачем не були надані суду жодні угоди щодо пролонгації вказаного договору, починаючи з дати його закінчення, а саме з 30.04.2012р. по 01.01.2016р.

Також, як пояснює відповідач, відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 1 до договору №10 від 01.03.2012р., укладеної між позивачем та відповідачем 02.01.2019р. - термін дії договору №10 від 01.03.2012р. продовжується до 31.12.2018 року. Тобто, як вважає відповідач, вимога по сплаті заборгованості за січень місяць 2019 року є нікчемною та безпідставною.

Також, за час розгляду справи, відповідачем було наголошено суду, що ним не було отримано документи, що прямо було визначено сторонами у пп. 2.3.3. Договору, та з наданих позивачем доказів, а саме претензії №33 та повідомлення, наданого позивачем, не можливо встановити, що визначені умовами пп. 2.3.3. Договору документи (рахунок-фактура та акт виконаних робіт), було отримано Приватним підприємством Артек-Союз.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В свою чергу, спростовуючи пояснення та твердження відповідача, позивачем зазначалось суду, що саме претензією №33 було скеровано на адресу відповідача документи, які є підставою для оплати електричної енергії, що була спожита Приватним підприємством Артек-Союз.

Також позивачем було пояснено суду, що укладаючи Додаткову угоду №1 від 02.01.2019р. до Договору №10 про відшкодування вартості електричної енергії спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012р., якою, зокрема, було продовжено термін дії договору №10 від 01.03.2012р., було допущено описку у п. 1 зазначеної додаткової угоди та помилково не вірно вказано дату продовження терміну дії договору, оскільки при укладанні та підписанні Додаткової угоди №1 від 02.01.2019р. до Договору №10 про відшкодування вартості електричної енергії спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012р., сторонами було визначено та погоджено продовження терміну дії основного договору №10 від 01.03.2012р. саме до 31.12.2019р.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Одеси та Приватним підприємством Артек-Союз виникли на підставі укладеного між ними 01 березня 2012 року Договору №10 про відшкодування вартості електричної енергії спожитої в процесі надання послуг з харчування.

Перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2000 №1171 затверджений перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам Збройних Сил України.

Згідно із п.5 ч.1 ст.7 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності (чинна редакція), діяльність у сфері електроенергетики, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про ринок електричної енергії", і діяльність у сфері використання ядерної енергії, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії".

Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 1 „Про ринок електричної енергії, електропостачальник - суб`єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу.

Слід зазначити, що за Договором №10 про відшкодування вартості електричної енергії спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012р. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси не є постачальником електроенергії, в розумінні спеціального законодавства, що регулює відповідну діяльність.

Суд зазначає, що за своїми положеннями та змістом, Договір №10 про відшкодування вартості електричної енергії спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012р. є таким, що регулює порядок відшкодування витрат відповідачем за використану електричну енергію, спожиту при наданні Приватному підприємству „Артек-Союз обумовлених послуг, та згідно чинного законодавства надання позивачем відповідних послуг по відшкодуванню витрат з електричної енергії ліцензуванню не підлягають.

Аналізуючи укладені між сторонами Договору усі додаткові угоди, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом, 01 березня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір №10 про відшкодування вартості електричної енергії спожитої в процесі надання послуг з харчування.

Додатковою угодою №9 від 01.01.2016р. до Договору №10 про відшкодування вартості електричної енергії спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012р., договір було пролонговано та визначено, що додаткова угода набирає чинності з 01.01.2016р. і діє до 31.03.2016р., додатковою угодою №10 від 01.01.2016р. до Договору №10 про відшкодування вартості електричної енергії спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012р., договір було пролонговано та визначено, що додаткова угода набирає чинності з 01.01.2016р. і діє до 31.03.2016р.

Надалі, додатковою угодою №11 від 01.04.2016р. до Договору №10 про відшкодування вартості електричної енергії спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012р., було пролонговано догорів та визначено, що додаткова угода набирає чинності з 01.04.2016р. і діє до 31.12.2016р., Додатковою угодою №12 від 01.01.2017р. до Договору №10 про відшкодування вартості електричної енергії спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012р., договір було пролонговано визначено, що додаткова угода набирає чинності з 01.01.2017р. і діє до 31.03.2017р., а також Додатковою угодою №13 від 01.04.2017р. до Договору №10 про відшкодування вартості електричної енергії спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012р., договір було пролонговано та визначено, що додаткова угода набирає чинності з 01.04.2017р. і діє до 31.12.2017р.

Варто зауважити, що Додатковою угодою №14 від 22.01.2018р. до Договору №10 про відшкодування вартості електричної енергії спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012р., сторони продовжили термін дії договору №10 від 01.03.2012р. до 31.12.2018р. та визначили за її текстом, що додаткова угода згідно з п. 3 ст. 631 ЦК України, набирає чинності з 02.01.2018р. і діє до 31.12.2018р.

Дійсно, судом враховано, що Додатковою угодою №1 від 02.01.2019р. до Договору №10 про відшкодування вартості електричної енергії спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012р., сторони, зокрема, продовжили термін дії договору №10 від 01.03.2012р. до 31.12.2018р., інші умови договору №10 від 01.03.2012р. залишено без змін та зазначили, що додаткова угода згідно з п. 3 ст. 631 ЦК України набирає чинності з 02.01.2019р. і діє до 31.12.2019р.

Аналізуючи умови та положення вищевказаних додаткових угод до Договору №10 про відшкодування вартості електричної енергії спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012р., суд приходить до висновку, що термін дії укладеного між сторонами договору, на підставі відповідних додаткових угод було продовжено саме до 31.12.2019р.

Судом відхиляються твердження відповідача, оскільки враховуючи докази та документи у сукупності та надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами у даній справі, суд вважає, що при укладанні Додаткової угоди №1 від 02.01.2019р. до Договору №10 про відшкодування вартості електричної енергії спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012р., сторонами у п. 1., де визначено умови щодо строку продовження терміну дії договору, було допущено описку та помилково зазначено 2018 рік, замість належного 2019 року.

Суд зазначає, що обставини, що встановлені судом за час розгляду справи, є доведеними позивачем та підтверджені наданими ним доказами щодо продовження строку дії договору між сторонами саме до 31.12.2019р., оскільки судом враховано дату укладання Додаткової угоди №1, якою є 02.01.2019р., також прийнято до уваги, умови п. 2 цієї додаткової угоди, де визначено, що додаткова угода згідно з п. 3 ст. 631 ЦК України, набирає чинності з 02.01.2019р. і діє до 31.12.2019р.

Також надаючи оцінку та встановлюючи строк дії Договору №10 про відшкодування вартості електричної енергії спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012р. відповідно до Додаткової угоди №1 від 02.01.2019р., який було продовжено, за впевненням суду, саме до 31.12.2019р., судом враховано укладання між сторонами у подальшому 01 січня 2019р. Додаткової угоди №1 до такого правочину, якою, в свою чергу, сторонами було вирішено розірвати Договір №10 від 01.03.2012р. та визначено, що додаткова угода згідно п. 3 ст. 631 ЦК України, набирає чинності з 01.02.2019р.

Щодо основних підстав задля стягнення боргу, визначених позивачем у позові, аналізуючи усю наявну у справі первісну документацію, суд зазначає наступне.

Матеріали справи містять рахунок №308 від 15.02.2019р., відповідно до якого заборгованість Приватного підприємства Артек-Союз за електричну енергію становить грошову суму у розмірі 249791,89 грн. Також наявний акт №б/н від 2019р. (не містить дати), у якому зазначено, що відшкодування за спожиту електроенергію у січні 2019 року становить 2499791,89 грн. за роботи (надані такі послуги) по рахунку №308 від лютого 2019р. (відсутня дата).

Сторони, укладаючи Договір №10 про відшкодування вартості електричної енергії спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01 березня 2013р. та визначаючи положення укладеного договору було чітко зазначено, коли у сторони 2, тобто у відповідача, наступає термін щодо оплати вартості спожитої електричної енергії.

Судом вже встановлено та зазначено вище, що за час дії Договору №10 про відшкодування вартості електричної енергії спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012р., сторонами укладались додаткові угоди щодо продовження строку дії такого правочину.

Відповідно до п. 1.2. Договору, Сторона 2 відшкодовує Стороні 1 вартість електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору про закупівлю послуг харчування №286/2/12/6 від 01.03.2012р. для кожної військової частини, до площ яких Сторона 2 має доступ та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

За умовами пп. 2.3.1. Договору, Сторона 2 зобов`язується виконувати умови цього Договору.

Згідно до п. 2.3.2. Договору, Сторона 2 зобов`язується відшкодовування вартості за спожиту електричну енергію здійснювати відповідно до показників встановлених засобів обліку, або до складеної та затвердженої Стороною 1 калькуляції.

Умовами пп. 2.3.3. Договору визначено, що після отримання від Сторони 1 рахунку-фактури, акта виконаних робіт, протягом 10 банківських днів, Сторона 2 зобов`язується здійснювати оплату за спожиту електричну енергію на реєстраційні або спеціальні реєстраційні рахунки КЕВ м. Одеса.

Згідно до пп. 3.1.1. Договору, Сторона 1 має право отримувати від Сторони 2 плату за спожиту електричну енергію та інші платежі, обумовлені цим Договором.

Відповідно до п. 6.1. Договору, облік теплової енергії, спожитої Стороною 2, здійснюється згідно засобів обліку, або (до їх встановлення) на підставі розрахунків, виконаних Стороною 1. У разі відсутності засобів обліку обсягів спожитої електроенергії, іони встановлюються Стороною 2.

Умовами п. 6.4. Договору визначено, що на підставі розрахунків та/або показників засобів обліку електричної енергії, підписаних Стороною 2 та представником замовника, оформлюються такі документи: рахунок-фактура, акт виконаних робіт, акт звірки за спожиту електричну енергію.

Відповідно до п. 6.5. Договору, щомісячно, до 20 числа, Сторона 1 та Сторона 2, на підставі норм споживання електричної енергії, які визначаються згідно із діючим законодавством і тарифами, що встановлені уповноваженим органом чи відповідними підприємствами та згідно з показниками засобів обліку або розрахунку складають і підписують акт виконаних робіт в двох примірниках.

Щомісячно, в термін до 25 числа Сторона 1 надає Стороні 2 рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, які є підставою для проведення оплати по даному Договору. (п. 6.6. Договору).

Отже, сторонами узгоджуючи положення пп. 2.3.3. п. 2.3. Договору, яким визначено, що саме після отримання від Сторони 1 рахунку-фактури, акта виконаних робіт, протягом 10 банківських днів, відповідач здійснюватиме оплату за спожиту електричну енергію на реєстраційні або спеціальні реєстраційні рахунки КЕВ м. Одеса, було чітко визначено строк та порядок відшкодування вартості електричної енергії відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За час розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами не було доведено суду, що у відповідача наразі настало зобов`язання здійснити оплату за спожиту електричну енергію, оскільки матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем, як то визначено пп.2.3.3. п. 2.3. укладеного між ними Договору, рахунку-фактури та акта виконаних робіт, отже, у зв`язку з відсутністю доказів належного отримання відповідачем від позивача рахунку-фактури та акта виконаних робіт, не є за можливе відрахувати 10 банківських днів, з моменту яких у відповідача виникає обов`язок здійснювати відшкодування вартості за спожиту електричну енергію на реєстраційні або спеціальні реєстраційні рахунки КЕВ м. Одеса.

Судом критично оцінюються надані позивачем докази, а саме претензія №33 від 15.02.2019р. за №761 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до яких, за посиланням позивача, зазначені у претензії документи, відповідачем було отримано 26.02.2019р.

Згідно з п. 3.2.1.2. Порядку пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку „Укрпошта від 12 травня 2006 р. №211, при прийманні листа (бандеролі) з оголошеною цінністю з описом вкладення працівник зв`язку звіряє вкладення з описом, а також перевіряє відповідність місця призначення, найменування адресата та суми оголошеної цінності, зазначених на відправленні та примірнику опису, розписується на ньому і проставляє відбиток календарного штемпеля.

Відповідно до п. 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Враховуючи, що позивачем не було надано відповідний опис вкладення до листа за вих. №761 (Претензії №33 від 15.02.2019р.), встановити, що саме перелічені позивачем у зазначеній претензії документи було скеровано відповідачу неможливо.

Враховуючи умови пп. 2.3.3. Договору, де визначено, що після отримання від Сторони 1 рахунку-фактури, акта виконаних робіт, протягом 10 банківських днів, Сторона 2 зобов`язується здійснювати оплату за спожиту електричну енергію на реєстраційні або спеціальні реєстраційні рахунки КЕВ м. Одеса, приймаючи до уваги, що позивачем за час розгляду справи належними та допустимими доказами не було доведено суду, що відповідачем було отримано від позивача рахунку-фактури та акта виконаних робіт, суд зазначає, що за відсутності встановлення факту отримання відповідачем вищевказаних документів, наразі відсутні підстави за для здійснення відповідачем оплати за спожиту електричну енергію, як то обумовлено положеннями пп. 2.3.3. п. 2.3. укладеного між сторонами Договору.

Судом, при цьому, враховано, що відповідачем не було спростовано за час розгляду справи, що ним не споживалась електрична енергія, також відповідачем за час розгляду справи не було надано доказів, що ним було відшкодовано вартість спожитої електричної енергії за січень 2019р., однак, із врахуванням пп. 2.3.3. п. 2.3. укладеного між сторонами Договору, яким визначено, що саме після отримання від Сторони 1, тобто від позивача, рахунку-фактури та акта виконаних робіт, відповідач протягом 10 банківських днів, здійснює оплату за спожиту електричну енергію, і за відсутності доведення позивачем факту, що відповідачем було отримано такі документи, на думку суду, наразі передчасним є встановлення факту настання зобов`язання у відповідача щодо оплати вартості спожитої електричної енергії.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси про стягнення основного боргу у розмірі 249609,18 грн. та пені у розмірі 11201,64 грн., не підлягають задоволенню судом у зв`язку з їх не відповідністю фактичним обставинам справи, недоведеністю та безпідставністю, у зв`язку з чим, в задоволенні позову судом відмовляється.

Виходячи із приписів ст.ст.4,5 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) у позивача певного захищуваного суб`єктивного права або інтересу та порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача, враховуючи відповідність обраного способу судового захисту закону або договору (можливість визначити інший ефективний спосіб судового захисту, який не суперечить закону). Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, позовна заява Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси до Приватного підприємства „Артек-Союз про стягнення основного боргу у розмірі 249609,18 грн. та пені у розмірі 11201,64 грн. залишається судом без задоволення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у розмірі 3912,16 грн. покладаються на позивача, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позовних вимог Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси відмовити в повному обсязі.

2.Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3912,16 грн. покладаються на Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси.

Повний текст рішення складено 03 березня 2020 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Суддя Т.Г. Д`яченко