Постанова

від 03.03.2020 по справі 371/1551/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/3597/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2020 року місто Київ

справа № 371/1551/19

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.

за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заявника Регіонального ландшафтного парку Трахтемирів на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 17 грудня 2019 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Поліщук А.С., у справі за заявою Регіонального ландшафтного парку Трахтемирів про забезпечення позову до подання позовної заяви, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року заявник Регіональний ландшафтний парк Трахтемирів до пред`явлення позову про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку та наказу про затвердження документації із землеустрою і надання земельної ділянки у власність звернувся до Миронівського районного суду Київської області з заявою про забезпечення позову, в якій просив:

накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984000:01:004:0017, що знаходиться в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області та на території Регіонального ландшафтного парку Трахтемирів , шляхом заборони відчуження та здійснення будь-яких реєстраційних дій, в т.ч. переоформлення земельної ділянки, здача в оренду, реєстрація права оренди, об`єднання, поділ, зміни кадастрових номерів, оформлення технічної документації.

Обгрунтовуючи вказану заяву заявник посилався на те, що Регіональний ландшафтний парк Трахтемирів був організований та набув статусу об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення, який розміщується на території, що розташована на землях Малобукринської та Грушевської сільських рад Миронівського району та займає площу 5148,7 га.

Зазначав, що 01 квітня 2014 року на ім 'я ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на земельну ділянку на території Малобукринської сільської ради Миронівського району, загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.

Вказував, що відповідно до Проекту створення Регіонального ландшафтного парку Трахтемирів та даних Державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду України станом на 01 січня 2013 року Міністерства екології та природних ресурсів України земельна ділянка з кадастровим номером 3222984000:01:004:0017 знаходиться на території вказаного парку.

Посилався на те, що ведення особистого селянського господарства на землях природно-заповідного фонду суперечить статусу і завданням Регіонального ландшафтного парку Трахтемирів , оскільки може перешкоджати збереженню парку в природному стані, як унікального комплексу і об`єктів, а також забезпеченню умов організованого відпочинку населення.

Вказував, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222984000:01:004:0017 була сформована, зі стану поля , поза контролем екологічного та земельного законодавста.

Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити повернення земельної ділянки у державну власність, оформлення природоохоронних забов'язань на території Регіонального ландшафтного парку Трахтемирів та фактично призведе до ліквідації ключового елементу Дніпровського екологічного коридору в особі Регіонального ландшафтного парку Трахтемирів .

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 17 грудня 2019 року у задоволенні заяви Регіонального ландшафтного парку Трахтемирів про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції заявник Регіональний ландшафтний парк Трахтемирів подав апеляційну скаргу, в якійпосилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та прийняти нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції стверджуючи, що матеріали заяви про забезпечення позову не містять належних та допустимих доказів того, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222984000:01:004:0017 накладається на землю заповідного фонду, прийшов хибного висновку та не зважив на надані докази.

Вказував, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити повернення земельної ділянки у державну власність, оформлення природоохоронних забов 'язань на території Регіонального ландшафтного парку Трахтемирів та фактично призведе до ліквідації ключового елементу Дніпровського екологічного коридору в особі Регіонального ландшафтного парку Трахтемирів .

Відзиву на апеляційну скаргу заявника Регіонального ландшафтного парку Трахтемирів до суду апеляційної інстанції не надійшло.

В судовому засіданні апеляційного суду представник заявника підтримав доводи апеляційної скарги , просив її задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Колегія вважає за можливе розглядати справу у їх відсутність на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено доводів щодо необхідності забезпечення даного позову та доказів того, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду чи створювати обставини, які б утрудняли чи унеможливлювали його виконання.

Також вказував на те, що заява про забезпечення позову не містять доказів того, що земельна ділянка кадастровий номер 3222984000:01:004:0017 накладається на землю заповідного фонду виділену Регіональному ландшафтному парку Трахтомирів .

Колегія суддів не погоджується зданими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

У відповідності до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами .

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Згідно з п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, у грудні2019 року заявник Регіональний ландшафтний парк Трахтемирів до пред`явлення позову про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984000:01:004:0017 та наказу про затвердження документації із землеустрою і надання земельної ділянки у власність звернувся до Миронівського районного суду Київської області з заявою про забезпечення позову.

Порушуючи питання про забезпечення позову, заявник просив накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984000:01:004:0017, що знаходиться в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області та на території Регіонального ландшафтного парку Трахтемирів , шляхом заборони відчуження та здійснення будь-яких реєстраційних дій, в т.ч. переоформлення земельної ділянки, здача в оренду, реєстрація права оренди, об`єднання, поділ, зміни кадастрових номерів, оформлення технічної документації, посилався на те, щоневжиття заходів забезпечення позову може унеможливити повернення земельної ділянки у державну власність, оформлення природоохоронних забов 'язань на території Регіонального ландшафтного парку Трахтемирів та фактично призведе до ліквідації ключового елементу Дніпровського екологічного коридору в особі Регіонального ландшафтного парку Трахтемирів .

Як вбачається з матеріалів справи, Регіональний ландшафтний парк Трахтемирів на підставі ст.ст.51-53 Закону України Про природно-заповідний фонд України , п.24 ч.1 ст.43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , п.4 ч.1 ст.24 ЦК України та згідно рішення Про організацію регіонального парку Трахтемирів , прийнятого Черкаською (№14-4 від 26 лютого 2000 року) та Київською (№168-10-ХХІІІ від 17 лютого 2000 року) обласних Рад, був організований та набув статусу об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення.

11 березня 2014 року Головним управлінням Держземагенства у Київській області було видано наказ №КИ/3222984000:01:004/00016442 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , згідно якого ОСОБА_1 отримала у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3222984000:01:004:0017.

З свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07 квітня 2014 року вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222984000:01:004:0017, яка розташована за адресою: Київська область, Миронівський район, с/рада Малобукринська, загальною площею 2 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Заявник вказував, що відповідно до Проекту створення Регіонального ландшафтного парку Трахтемирів та даних Державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду України станом на 01 січня 2013 року Міністерства екології та природних ресурсів України земельна ділянка з кадастровим номером 3222984000:01:004:0017 знаходиться на території вказаного парку.

Викладені обставини, враховуючи положення ст.151 ЦПК України є достатніми для обґрунтованого припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі щодо задоволення позову Регіонального ландшафтного парку Трахтемирів до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державного кадастрового реєстратора головного управління дерджгеокадастру у Київській області Юзика О.М., ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3 , Департамент екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації про скасування свідоцтва право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984000:01:004:0017 та наказу про затвердження документації із землеустрою і надання земельної ділянки у власність.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу не врахував, що вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222984000:01:004:0017, яка знаходиться на території Регіонального ландшафтного парку Трахтемирів унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення судом позову про скасування свідоцтва право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984000:01:004:0017 та наказу про затвердження документації із землеустрою і надання земельної ділянки у власність, поновлення порушених прав заявника та дійшов помилкового висновку , що заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо необхідності забезпечення позову.

Згідно з п.п.1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Разом з тим, згідно з ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Оскільки, між сторонами виник спір щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222984000:01:004:0017, яка знаходиться на території Регіонального ландшафтного парку Трахтемирів , однак передана у приватну власність ОСОБА_1

і невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому, колегія суддів вважає , що обраний позивачем вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984000:01:004:0017, що знаходиться в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області та на території Регіонального ландшафтного парку Трахтемирів узгоджується з заявленими позовними вимогами і необхідність застосування такого заходу забезпечення випливає з фактичних обставин справи.

При цьому, обраний заявником вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_1 , оскільки арештоване майно фактично зберігається в користуванні власника, а обмежується лише можливість його відчужити.

Разом з тим, заява в частині вимог про заборону відчуження та здійснення будь-яких реєстраційних дій зі спірною земельною ділянкою, в т.ч. переоформлення земельної ділянки, здача в оренду, реєстрація права оренди, об`єднання, поділ, зміни кадастрових номерів, оформлення технічної документації задоволенню не підлягає, оскільки застосований судом вид забезпечення позову у вигляді арешту земельної ділянки є достатнім та співмірним.

А відтак, колегія суддів приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, ухвала Миронівського районного суду Київської області від 17 грудня 2019 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви заявника Регіонального ландшафтного парку Трахтемирів про забезпечення позову відповідно до положень п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заявника Регіонального ландшафтного парку Трахтемирів - задовольнити частково.

Ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 17 грудня 2019 року - скасувати та постановити нову.

Заяву заявника Регіонального ландшафтного парку Трахтемирів про забезпечення позову до подання позовної заяви - задовольнити частково.

Накласти арешт на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 з кадастровим номером 3222984000:01:004:0017, яка знаходиться за адресою: Київська область, Миронівський район, с/рада Малобукринська, загальною площею 2 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Боржник: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягувач: Регіональний ландшафтний парк Трахтемирів , код ЄДРПОУ 21679697, місцезнаходження: Київська область, Миронівський район, с. Великий Букрин.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Строк пред`явлення постанови до виконання три роки.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 04 березня 2020 року.

Головуючий:

Судді: