Рішення
від 27.02.2020 по справі 377/811/19
СЛАВУТИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/811/19

Провадження №2/377/22/20

27 лютого 2020 року Славутицький міський суд Київської області в складі головуючої - судді Теремецької Н.Ф., за участю секретарів судового засідання - Прядко Н.М., Маряхіної І.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Бабич Н.С.,

представника відповідача ДСП Чорнобильська АЕС та ДП УЗФО Чорнобильської АЕС в особі Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС, правонаступником якого є ДСП Чорнобильська АЕС , ОСОБА_2 ,

представників відповідача ДСП Чорнобильська АЕС : Стужної В.М., Хропатої Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Первинна профспілкова організація Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

У С Т А Н О В И В:

24 жовтня 2019 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач просить:

- поновити на роботі на Державному підприємстві Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС в особі Комісії з реорганізації Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , ОСОБА_1 , на попередній посаді - документознавець другої категорії;

- стягнути з Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , в особі Комісії з реорганізації Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі, розрахованій станом на день винесення рішення у справі;

- стягнути з Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , в особі Комісії з реорганізації Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС на користь ОСОБА_1 , витрати на професійну правничу допомогу в сумі, розрахованій станом на день винесення рішення у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 07 жовтня 2016 року, на підставі наказу № 116-ос від 06.10.2016р., була прийнята на роботу до Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС на посаду документознавця в групу документаційного забезпечення. 20 травня 2019 року позивач була переведена на посаду документознавця 2 категорії групи документаційного забезпечення, на якій і працювала до дня звільнення її з роботи. Згідно з наказом ДП УЗФО ЧАЕС № 426-ос від 18 вересня 2019 року позивач була звільнена з займаної посади з 30 вересня 2019 року у зв`язку із скороченням за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Позивач вважає, що її звільнення з роботи за вищевказаною підставою є незаконним, оскільки воно було проведено з грубим порушенням чинного трудового законодавства України. Відповідно до наказу Державного агентства України з управління зоною відчуження № 42-19 від 14.03.2019 року, яке є органом управління, було прийнято рішення про припинення ДП УЗФО ЧАЕС шляхом приєднання до ДСП ЧАЕС, утворено Комісію з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС та затверджено її склад. Накази голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС № 105 від 13 червня 2019 року Про зміни в організації виробництва та праці і № 116 від 27 червня 2019 року Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО ЧАЕС та приєднанням до ДСП ЧАЕС не містять техніко-економічного обґрунтування прийнятого рішення про зміни в організації виробництва і праці та необхідність скорочення чисельності або штату працівників. Комісією з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС, до якої відповідно до ч. 4 ст. 105 ЦК України перейшли повноваження щодо управління справами зазначеного підприємства, не виконано вимоги ч. 2 ст. 49-4 КЗпП України щодо завчасного надання інформації Первинній профспілковій організації ДП УЗФО ЧАЕС з питання скорочення чисельності або штату працівників, про причини наступних звільнень, строки проведення звільнення. В порушення положень ч. 3 ст. 49-2, ч. 2 ст. 40 КЗпП України позивачу не було запропоновано як на момент вручення повідомлення про скорочення штату працівників за № 90 від 01.07.2019 року, так і до дня звільнення з роботи 30.09.2019 року, наявні вакантні посади на ДСП ЧАЕС з метою її подальшого працевлаштування. Переважне право позивача на залишення на роботі відповідно до ст. 42 КЗпП України не враховувалось. Порушення роботодавцем під час звільнення позивача з роботи вимог ч. 2 ст. 40, 42, 49-2, 49-4 КЗпП України свідчать про незаконність звільнення позивача з роботи, що є підставою для поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 жовтня 2019 року і по день винесення рішення у справі.

Ухвалою судді від 29 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи (т. 1 а. с. 96 - 101).

07 листопада 2019 року від Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС в особі Комісії з реорганізації Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач в особі представника за довіреністю Топало Р. В., просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що наказом Державного агентства з управління зоною відчуження від 14.03.2019 року № 42-19 Про припинення державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС в редакції наказів від 20.03.2019 року № 50-19, від 26.03.2019 року № 61-19, від 16.04.2019 року № 76-19 припинено ДП УЗФО ЧАЕС в результаті реорганізації шляхом приєднання до ДСП ЧАЕС, утворена Комісія з реорганізації та затверджений План заходів з реорганізації. Одночасно була оптимізована організаційна структура ДСП ЧАЕС в частині розподілу завдань і функцій, скорочено чисельність персоналу, що працює на ДСП ЧАЕС. Дія трудових договорів працівників ДП УЗФО ЧАЕС, а саме працівників адміністративно-господарського цеху, транспортного цеху, відділу організації харчування, складського господарства і відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутича, в межах штатної чисельності ДСП ЧАЕС, була продовжена на ДСП ЧАЕС відповідно до ч. 4 ст. 36 КЗпП України. Припинення ДП УЗФО ЧАЕС в результаті реорганізації шляхом його приєднання до ДСП ЧАЕС та відсутність окремих посад працівників в штатному розписі правонаступника - ДСП ЧАЕС викликало необхідність попереднього скорочення чисельності та штату працівників ДП УЗФО ЧАЕС. Комісія в межах повноважень, передбачених п. п. 4, 13-14 Плану заходів з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС, затвердженого наказом ДАЗВ від 14.03.2019 року № 42-19 в редакції наказу від 20.03.2019 року № 50-19 та Положенням про комісію з реорганізації (ліквідації) підприємств, установ, організацій що належать до сфери управління ДАЗВ, прийняла рішення щодо проведення організаційних змін та, як наслідок, скорочення чисельності та штату працівників ДП УЗФО ЧАЕС, на виконання якого був виданий наказ від 13.06.2019 року № 105 Про зміни в організації виробництв і праці , затверджений та погоджений з ДАЗВ штатний розпис підприємства. Рішення Комісії щодо змін в організації виробництва і праці прийнято за результатами аналізу задач і функцій ДП УЗФО ЧАЕС, що передаються ДСП ЧАЕС. Позивач перебувала в трудових відносинах з ДП УЗФО ЧАЕС та займала посаду документознавця 2 категорії групи АУП/документаційного забезпечення. Оскільки структурний підрозділ - АУП/документаційного забезпечення в організаційній структурі ДСП ЧАЕС відсутній, дія трудових договорів працівників зазначеного відділу, в порядку, передбаченому ч.4 ст.36 КЗпП України, не могла бути продовжена на ДСП ЧАЕС. Працівники зазначеного підрозділу, в тому числі і позивач, мали право скористатися можливістю на працевлаштування на ДСП ЧАЕС в порядку, визначеному п.5 ст.36 КЗпП України. Враховуючи неможливість переведення позивача на іншу роботу в ДП УЗФО ЧАЕС із-за відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншої вакантної роботи, яку позивач може виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду тощо, наказом від 18.09.08.2019 № 426-ос позивач була звільнена з 30.09.2019 року у зв`язку зі скороченням, п. 1 ст. 40 КЗпП України. Рішення ППО ДП УЗФО ЧАЕС Про ненадання згоди на звільнення , викладене у листі від 27.08.2019 року № 575-УЗФО, не може бути визнане як дійсна відмова у наданні згоди на звільнення позивача за п.1 ст.40 КЗпП України, оскільки було підписано ОСОБА_3 , відомості про якого відсутні в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а не від імені дійсного голови ППО ДП УЗФО ЧАЕС ОСОБА_4 , тому воно не зупиняло чи якимось чином не відкладало процедуру скорочення позивача. Крім того, вказаний лист не містить індивідуального правового обґрунтування, що стосується позивача, а носить загальний характер та містить посилання на норми трудового законодавства, які в загальних рисах тим чи іншим чином регламентують процедуру скорочення чисельності або штату працівників. Таким чином, будь-яких порушень вимог трудового законодавства України, колективного договору та Галузевої угоди при реалізації процедури реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС та проведення звільнення позивача з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України Комісією з реорганізації, в особі її Голови, допущено не було (т. 1 а. с.118-121).

07 листопада 2019 року на адресу суду від ДСП Чорнобильська АЕС в особі представника за довіреністю Стужної ОСОБА_5 М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 14.03.2019 року № 42-19 Про припинення державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС в редакції наказів від 20.03.2019 року № 50-19, від 26.03.2019 року № 61-19, від 16.04.2019 року № 76-19, припинено ДП УЗФО ЧАЕС в результаті реорганізації шляхом його приєднання до ДСП ЧАЕС, утворена Комісія з реорганізації та затверджений План заходів з реорганізації. Пунктом 2 наказу від 14.03.2019 року № 42-19 в редакції наказу від 16.04.2019 року № 76-19 визначено, що ДСП ЧАЕС є правонаступником майна, прав і обов`язків ДП УЗФО ЧАЕС. Частиною 5 ст.104 ЦК України визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення. Таким чином, до правонаступника переходять усі права та обов`язки припиненої юридичної особи лише з моменту внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про припинення. Якщо юридична особа ще не припинилася в установленому законом порядку, то за своїми зобов`язаннями відповідає самостійно. В ході проведення змін з метою централізації напрямів діяльності і зниження дублювання функцій у виробничій діяльності, а також для більш ефективного використання наявних людських ресурсів, на ДСП ЧАЕС були внесені зміни в організаційну структуру та створені нові структурні підрозділи, затверджені та погоджені ДАЗВ їх штатні розписи. Одночасно була оптимізована організаційна структура ДСП ЧАЕС в частині розподілу завдань і функцій, скорочено кількість працюючого на ДСП ЧАЕС персоналу. Дія трудових договорів працівників ДП УЗФО ЧАЕС, а саме працівників адміністративно-господарського цеху, транспортного цеху, відділу організації харчування, складського господарства і відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутича, в межах штатної чисельності ДСП ЧАЕС, була продовжена на ДСП ЧАЕС відповідно до ч. 4 ст. 36 КЗпП України. Позивач перебувала в трудових відносинах з ДП УЗФО ЧАЕС та займала посаду документознавця 2 категорії АУП/група документаційного забезпечення. Оскільки структурний підрозділ - АУП/група документаційного забезпечення в організаційній структурі ДСП ЧАЕС відсутній, дія трудових договорів працівників зазначеного відділу, в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 36 КЗпП України, не могла бути продовжена на ДСП ЧАЕС. Працівники зазначеного підрозділу, в тому числі і позивач, мали право скористатися можливістю на працевлаштування на ДСП ЧАЕС в порядку, визначеному п.5 ст.36 КЗпП України. І так як у звіті вакантних посад була посада оператора комп`ютерного набору 1 категорії групи планування та обліку робіт відділу інформаційних технологій та обчислювальних систем, позивач звернулася до ДСП ЧАЕС з заявою щодо працевлаштування на дану вакантну посаду. Від ДСП ЧАЕС на адресу Голови комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС був направлений лист з проханням звільнити позивача в порядку переведення на ДСП ЧАЕС для подальшої її роботи на вищевказаній посаді. Однак, в зв`язку із запланованими змінами до штатного розпису відділу інформаційних технологій та обчислювальних систем та скороченням посади, на яку претендувала позивач, ДСП ЧАЕС відкликало раніше поданий лист щодо звільнення позивача за вищевказаними підставами. Таким чином, порушень вимог трудового законодавства України, Колективного договору та Галузевої угоди при реалізації процедури реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС та здійснення звільнення позивача з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України допущено не було ( т. 1 а. с. 165-167).

12 листопада 2019 року до суду позивачем в особі представника - адвоката Бабич Н.С. подано відповідь на відзив ДСП ЧАЕС, в якій вона просила позовні вимоги задовольнити та зазначила, що звільнення з підстав, визначених у пунктах 1-2 і 6 ст. 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП України). Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно (ч.3 ст.49-2 КЗпП України). Проте, зазначену вимогу щодо порядку вивільнення працівників не слід розглядати буквально, оскільки в даному випадку ця норма передбачає безпосередньо порядок вивільнення працівників у разі розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу та є гарантією від незаконного звільнення. Частину 3 ст. 49-2 КЗпП України слід розглядати у системному логічному зв`язку з ч.4 ст. 36 КЗпП України, яка передбачає саме продовження дії трудового договору у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) (т. 4 а. с. 182-185).

12 листопада 2019 року до суду позивачем в особі представника - адвоката Бабич Н.С. подано відповідь на відзив ДП УЗФО ЧАЕС в особі Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС. Відповідь на відзив обґрунтована тим, що відповідно до ч. 4 ст. 36 КЗпП України продовження дії трудового договору у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) не ставиться в залежність від таких умов, як можливість його продовження тільки в межах штатної чисельності та (або) тільки у випадку наявності у підприємства - правонаступника вакантної посади, яка є ідентичною тій, що працівник обіймав у підприємстві, що реорганізується. Єдиною умовою, за наявності якої можливе припинення трудового договору у зазначеному вище випадку, є лише скорочення чисельності або штату працівників (ч.4 ст.36 КЗпП України). Але і в цьому випадку припинення трудового договору можливе, а не тягне його безумовне припинення у разі скорочення чисельності або штату працівників. Зміни в організації виробництва і праці мають бути економічно обґрунтованими для того, щоб на підставі такого обґрунтування мало бути прийнято рішення про необхідність скорочення чисельності або штату працівників. Протокол засідання комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС від 11 червня 2019 року № 4, який доданий відповідачем до відзиву на позовну заяву, не може вважатися рішенням щодо необхідності проведення організаційних змін та скорочення чисельності і штату працівників ДП УЗФО ЧАЕС, на виконання якого був виданий наказ від 13.06.2019 №105 Про зміни в організації виробництва і праці . Зі змісту зазначеного протоколу не вбачається прийняття рішення саме про такі зміни, у ньому міститься інформація про розгляд комісією лише проекту наказу ДП УЗФО ЧАЕС Про зміни в організації виробництва і праці без обговорення обґрунтування необхідності таких змін та скорочення чисельності або штату працівників ДП УЗФО ЧАЕС. Зміни в організації виробництва і праці, які потягнули скорочення чисельності і штату працівників ДП УЗФО ЧАЕС, в тому числі і позивача, яка була звільнена з посади завідувача складу відділу виробничо-технічного забезпечення ДП УЗФО ЧАЕС за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням, не можна вважати такими, що відбулися. Звільнення з підстав, визначених у пунктах 1,2 і 6 ст. 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП України). Позивачу відповідачем не пропонувалась інша робота як на момент вручення повідомлення про скорочення штату працівників від 01.07.2019 № 90, так і у подальшому до моменту її звільнення за п. 1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням. Виходячи з аналізу змісту ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України у її системному логічному зв`язку з ч. 4 ст. 36 КЗпП України, враховуючи, що ДСП Чорнобильська АЕС є правонаступником майна, прав і обов`язків ДП УЗФО ЧАЕС та останнє реорганізується шляхом приєднання до першого, іншу роботу позивачу мало б бути запропоновано на ДСП Чорнобильська АЕС . Рішення ППО ДП УЗФО ЧАЕС про ненадання згоди на звільнення ОСОБА_1 , викладене у листі ППО ДП УЗФО ЧАЕС від 27.08.2019 року № 575-УЗФО та оформлене протоколом № 20 від 27.08.2019 року, є обґрунтованим та містить посилання на ті норми законодавства, які порушені під час звільнення позивача за ч.1 ст.40 КЗпП України. (т. 4 а. с. 127-179).

21 січня 2020 року в зв`язку з тим, що Державне підприємство Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС припинило свою діяльність як юридична особа 13 січня 2020 року і правонаступником всіх прав та обов`язків визначено Державне спеціалізоване підприємство Чорнобильська АЕС , яке є учасником справи, позивачем в особі представника - адвоката Бабич Н.С. подана заява, в якій вона просила звернути позовні вимоги до Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС , як юридичної особи-правонаступника Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС (т. 5 а. с. 22-29).

Ухвалою суду від 22 січня 2020 року Державне спеціалізоване підприємство Чорнобильська АЕС , яке є учасником справи, визначено правонаступником відповідача Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС в особі Комісії з реорганізації державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС та єдиним відповідачем у справі, оскільки Державне підприємство Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС 13 січня 2020 року припинило свою діяльність як юридична особа (т. 5 а. с. 46-47).

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, посилаючись на те, що позивач підлягає поновленню на роботі на ДСП ЧАЕС з 01 жовтня 2019 року в зв`язку з тим, що роботодавцем були грубо порушені під час звільнення її з роботи вимоги ст. ст. 36, 40, 49-2 КЗпП України. Так, трудовий договір з нею не був продовжений відповідно до ч.4 ст.36 КЗпП України на ДСП ЧАЕС. В період з 02 липня 2019 року по 30 вересня 2019 року після отримання повідомлення про скорочення штату працівників, позивачу не було запропоновано вакантні посади на ДСП ЧАЕС, яке є правонаступником майна, прав та обов`язків ДП УЗФО ЧАЕС, для подальшого працевлаштування. Звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України відбулося без згоди профспілкового комітету ППО ДП УЗФО ЧАЕС. Позивач звернулася з позовною заявою до суду в строк, передбачений ч.1 ст.233 КЗпП України, тобто в місячний строк з дня видачі трудової книжки, тому заява представника відповідача про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, задоволенню не підлягає, оскільки про порушення свого трудового права позивач дізналася в день звільнення - 30 вересня 2019 року, а не в день отримання копії наказу про звільнення 23 вересня 2019 року, на чому наполягав представник відповідача.

Представник відповідача ДП УЗФО Чорнобильської АЕС в особі Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС, правонаступником якого є ДСП ЧАЕС, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що будь-яких порушень вимог трудового законодавства України, колективного договору та Галузевої угоди при реалізації процедури реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС та проведення звільнення позивача з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України Комісією з реорганізації допущено не було. Крім того, позивач пропустила строк звернення до суду, тому у задоволенні позову необхідно також відмовити із цих підстав.

Представники відповідача ДСП Чорнобильська АЕС в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити з тих підстав, що ДСП ЧАЕС на час звільнення позивача з роботи не було правонаступником прав та обов`язків ДП УЗФО ЧАЕС. Тому у голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС не було обов`язку пропонувати вакантні посади на ДСП ЧАЕС, оскільки відповідно до ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж самому підприємстві, установі, організації. Рішення ППО ДП УЗФО ЧАЕС не було взято до уваги, оскільки лист, в якому викладено це рішення, підписано головою ППО ДП УЗФО ЧАЕС Рабчевським С.В., відомості про якого відсутні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як про керівника ППО ДП УЗФО ЧАЕС.

Первинна профспілкова організація ДП УЗФО ЧАЕС, третя особа у справі, в судове засідання свого представника не направила, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , копія якої долучена до справи, позивач ОСОБА_1 згідно з наказом № 116-ос від 06.10.2016 року з 07 жовтня 2016 року була прийнята на посаду документознавця групи документаційного забезпечення ДП УЗФО ЧАЕС. Наказом № 277-ос від 20.05.2019 року ОСОБА_1 була переведена документознавцем другої категорії групи документаційного забезпечення. Відповідно до наказу № 426-ос від 18.09.2019 р. 30 вересня 2019 року позивач була звільнена із займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням (т. 1 а. с. 17-24 ).

Кваліфікаційні вимоги до посади документознавця 2 категорії групи документаційного забезпечення закріплені в посадовій інструкції 1ПІ-ГТЗ, що затверджена 15.03.2019 року директором ДП УЗФО ЧАЕС (т. 5 а. с. 71-72).

15 липня 2019 року позивачу було вручено повідомленням про скорочення штату працівників № 90 від 01.07.2019 року, в якому їй повідомлено, що відповідно до наказу ДАЗВ від 14.03.2019 року № 42-19 зі змінами та доповненнями Про припинення державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС припинено ДП УЗФО в результаті реорганізації шляхом приєднання до ДСП ЧАЕС. Тому в ДП УЗФО здійснюється скорочення штату працівників через реорганізацію підприємства. Посада, яку вона займає, відсутня в штатному розписі ДСП ЧАЕС і підлягає скороченню. Також повідомлено про те, що у підрозділах ДСП Чорнобильська АЕС відсутні вакантні посади, які б могли бути запропоновані їй для подальшого працевлаштування. У разі виникнення підходящої за кваліфікацією вакансії до закінчення двомісячного терміну попередження, вона буде запропонована їй у відповідності до чинного законодавства. Вказане повідомлення не містить посилань про відсутність вакантних посад на ДП УЗФО ЧАЕС (т. 1 а. с. 147).

Наказом голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС № 426-ос від 18.09.2019 року Про припинення трудового договору документознавця 2 категорії АУП/групи документаційного забезпечення ДП УЗФО ЧАЕС ОСОБА_1 30.09.2019 року звільнено у зв`язку зі скороченням, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, на підставі наказу ДАЗВ від 14.03.2019 року № 42-19 зі змінами та доповненнями Про припинення державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , наказу ДП УЗФО ЧАЕС № 105 від 13.06.2019 Про зміни в організації виробництва і праці , наказу ДП УЗФО ЧАЕС № 116 від 27.06.2019 Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО ЧАЕС та приєднанням до ДСП ЧАЕС . Листом ППО ДП УЗФО ЧАЕС від 27.08.2019 № 575-УЗФО не надано згоду на звільнення (т. 1 а. с. 25 ).

Таким чином, підставами для припинення трудового договору з ОСОБА_1 згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України стали наказ ДАЗВ від 14.03.2019 року № 42-19 зі змінами та доповненнями Про припинення державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , наказ ДП УЗФО ЧАЕС № 105 від 13.06.2019 року Про зміни в організації виробництва і праці , наказ ДП УЗФО ЧАЕС № 116 від 27.06.2019 року Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО ЧАЕС та приєднанням до ДСП ЧАЕС .

Відповідно до Статуту ДП УЗФО ЧАЕС, затвердженого Наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 01.06.2017 року № 75, Державне підприємство Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС було засноване на державній власності та належало до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження. Підприємство було створене з метою забезпечення ефективності виконання робіт із зняття Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об`єкта Укриття на екологічну систему (т. 5 а. с. 175-185).

15 лютого 2019 року головою Державного агентства України з управління зоною відчуження видано наказ № 27-19 Про затвердження організаційно-управлінської структури підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ , яким з метою оптимізації діяльності підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ, шляхом реформування організаційно-управлінської структури затверджено організаційно-управлінську структуру підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ, в складі якої було відсутнє ДП УЗФО ЧАЕС (т. 4 а. с. 208-209).

Листом голови ППО ДП УЗФО ЧАЕС від 12 березня 2019 року № 539-УЗФО повідомлено голову ДАЗВ про допущення порушень внаслідок підписання без консультацій з Профспілкою наказу ДАЗВ № 27-19 від 15 лютого 2019 року та зазначено вимогу щодо залучення профспілки до масштабних змін, що може вплинути на працездатність трудового колективу (т. 1 а. с. 32).

Наказом голови Державного агентства України з управління зоною відчуження від 14 березня 2019 року № 42-19 Про припинення державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , в редакції наказів від 20.03.2019 року № 50-19, від 26.03.2019 року № 61-19, від 16.04.2019 року № 76-19, від 06.05.2019 року № 88-19, від 10.06.2019 року № 116-19, від 01.07.2019 року № 134-19, припинено Державне підприємство Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , код ЄДРПОУ 36359955 в результаті реорганізації шляхом його приєднання до Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС , код ЄДРПОУ 14310862; установлено, що ДСП ЧАЕС є правонаступником майна, прав і обов`язків ДП УЗФО ЧАЕС; утворено Комісію з реорганізації та затверджений План заходів з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС (т. 4 а. с. 214-237).

Проте, в порушення п. 3.1, 3.4 Галузевої угоди між Державним агентством України з управління зоною відчуження і Профспілкою працівників атомної енергетики та промисловості України на 2018-2020 роки рішення про реорганізацію ДП УЗФО ЧАЕС попередньо не узгоджено з профспілкою.

Планом заходів з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС, передбачено, зокрема, за три місяці до можливого вивільнення працівників направити до профспілкової організації інформацію про реорганізацію підприємства та можливе наступне вивільнення працівників для проведення консультацій та здійснення спільних заходів (п. 2); протягом місяця від дати реєстрації наказу розробити та надати на затвердження ДАЗВ проект Статуту ДСП ЧАЕС (п. 9); протягом 14 днів від дати реєстрації наказу розробити зміни до організації структури ДСП ЧАЕС(п. 10); протягом місяця від дати реєстрації наказу розробити зміни до штатного розпису ДСП ЧАЕС та надати їх на погодження ДАЗВ (п. 11); протягом 10 днів від дати затвердження штатного розпису провести переведення працівників на ДСП ЧАЕС з дотриманням вимог чинного законодавства (п. 12); за 20 календарних днів до запланованого звільнення працівників, у разі скорочення чисельності або штату працівників, змін у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями або відмови працівника від пропозиції, підготувати та надати в профспілкову організацію подання на кожного такого працівника про звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України з зазначенням дати його звільнення, для отримання згоди профспілки на звільнення (п. 13); не раніше 2 місяців від дати попередження про звільнення, у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями, або у разі їх відмови від зайняття запропонованої посади, провести звільнення працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України з дотриманням вимог чинного законодавства (п. 14) (т. 4 а. с. 224-226).

18 березня 2019 року Головою Атомпрофспілки було направлено лист № 12/78, адресований Голові ДАЗВ, в якому він зазначив, що в разі застосування положень законодавства про переведення працівників або їх вивільнення (п. 1 ст.40 КЗпП України), які передбачені в Плані заходів з реорганізації в п. п. 2 - 3, 12-15, суттєво погіршується правове положення працівників. Такі дії не відповідають вимогам чинного законодавства щодо реорганізації підприємства з точки зору трудових відносин і самій суті переведення. Всі працівники повинні автоматично включатися до штату ДСП ЧАЕС на попередніх умовах, за яких вони працювали раніше (т. 1 а. с. 49).

З аналогічними вимогами про автоматичне включення до штату ДСП ЧАЕС працівників ДП УЗФО ЧАЕС на умовах укладених трудових договорів направлено звернення директора ДП УЗФО ЧАЕС голові ДАЗВ та голові Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС від 19 березня 2019 року за № 01-19/303 (т. 1 а. с. 50-51).

29 березня 2019 року головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС на виконання вимог ч. 2 ст. 49-4 КЗпП України і ч. 3 ст. 22 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності направлено на адресу голови ППО ДП УЗФО ЧАЕС ОСОБА_4 та голови ППО ЧАЕС ОСОБА_6 лист № 01-19/345 Про заплановане наступне вивільнення (т. 1 а. с. 53-54).

Вказаним листом повідомлено голову ППО ДП УЗФО ЧАЕС та голову ППО ЧАЕС проте, що для підвищення ефективності і оптимізації управління ДСП ЧАЕС на основі проведеного аналізу економічних і виробничих можливостей, у зв`язку з наступним приєднанням до нього ДП УЗФО ЧАЕС, на ДСП ЧАЕС будуть внесені зміни в його організаційну структуру та штатний розпис; припинення ДП УЗФО ЧАЕС викликає необхідність внесення змін в організацію виробництва і праці ДП УЗФО ЧАЕС, а саме скорочення чисельності або штату працівників та їх звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з 01 липня 2019 року, в тому числі по підрозділах, які зазначено в ньому; всього з облікової чисельності 790 працівників планується до вивільнення 114 працівників. Так, зокрема, в цьому листі зазначено, що в групі документаційного забезпечення планується звільнення 2 працівника - категорії професіонали. Також запропоновано провести спільні консультації для розробки заходів щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення і зазначено, що більш детальна інформація щодо категорій працівників, які підлягають скороченню на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України буде направлена на адресу ППО ДП УЗФО ЧАЕС після затвердження змін до штатного розпису ДСП ЧАЕС, хоча така інформація до первинної профспілкової організації ДП УЗФО ЧАЕС направлена не була.

Наказом голови Державного агентства України з управління зоною відчуження № 78-19 від 17.04.2019 року затверджено Положення про Комісію з реорганізації (ліквідації) підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ, в якій визначено повноваження Комісії з реорганізації (ліквідації) підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ, та голови Комісії (т. 1 а. с. 140-143).

Наказом першого заступника генерального директора (з планування та зняття з експлуатації) ДСП ЧАЕС від 30.05.2019 року № 705 Щодо введення в дію та втрати чинності штатних розписів з 30.05.2019 року введено в дію на ДСП ЧАЕС штатні розписи таких підрозділів: адміністративно-господарського цеху, складського господарства, транспортного цеху, відділу організації харчування, відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутич, до яких перейшли всі завдання та функції, що виконували структурні підрозділи ДП УЗФО ЧАЕС (т. 3 а. с. 113-248).

Як вбачається з листа в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС від 06.06.2010 року № 2124/24020000-2019, адресованого заступнику голови Атомпрофспілки ОСОБА_7 . та голові ППО ДСП ЧАЕС ОСОБА_6 Щодо змін організаційної структури управління ДСП ЧАЕС , в зв`язку з припиненням ДП УЗФО ЧАЕС в результаті реорганізації шляхом його приєднання до ДСП ЧАЕС, ДСП ЧАЕС були передані додаткові завдання та функції, частина яких є новими, тому для забезпечення їх виконання необхідне створення в організаційній структурі управління ДСП ЧАЕС нових структурних підрозділів, а частина завдань та функцій, аналогічних переданим з ДП УЗФО ЧАЕС, вже виконується підрозділами, і створення нових підрозділів для забезпечення їх виконання не потрібне ( т. 1 а. с. 168-232).

27 травня 2019 року голові Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС головою ППО ДП УЗФО ЧАЕС направлено лист за № 558-УЗФО щодо грубих порушень законодавства при здійснені реорганізації та з аналогічними вимогами був направлений лист голови ППО ЧАЕС від 27 травня 2019 за № 38-15/168 (т. 1 а. с. 58-59).

13 червня 2019 року головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС видано наказ № 105 Про зміни в організації виробництва і праці , яким доручено директору ДП УЗФО ЧАЕС підготувати новий штатний розпис підприємства за виключенням штату і чисельності працівників підрозділів підприємства, які буде вивільнено, та надати ДАЗВ підготовлений штатний розпис для його подальшого погодження. Після введення в дію нового штатного розпису забезпечити персональне вручення працівникам під підпис письмових повідомлень про скорочення відповідних посад та наступне їх звільнення у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників (т. 1 а .с. 144-145).

Підставою для винесення цього наказу, як зазначено в його преамбулі, став проведений аналіз виробничих можливостей подальшої господарської діяльності ДП УЗФО ЧАЕС шляхом приєднання до ДСП ЧАЕС, наказ № 705 від 30.05.2019 року, яким було затверджено погоджений ДАЗВ штатний розпис ДСП ЧАЕС, та протокол № 4 засідання Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС від 11.06.2019 року.

Як вбачається з протоколу № 4 засідання Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС від 11.06.2019 року, на засіданні вказаної комісії розглядався проект наказу Про зміни в організації виробництва і праці , за результатами засідання якої вирішено, зокрема: надати ДП УЗФО ЧАЕС та ППО ДП УЗФО ЧАЕС штатний розпис та перелік вакансій ДСП ЧАЕС, доопрацювати проект Про зміни в організації виробництва і праці з урахуванням отриманих письмових зауважень членів Комісії (за їх наявності); за результатами поіменного голосування прийняти за основу проект наказу ДП УЗФО ЧАЕС Про зміни в організації виробництва і праці , за умови його доопрацювання з урахуванням письмових зауважень членів Комісії (т. 1 а. с. 146).

Досліджений протокол № 4 засідання Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС свідчить про те, що Комісією з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС, до якої відповідно до ч. 4 ст. 105 ЦК України перейшли повноваження щодо управління справами ДП УЗФО ЧАЕС, не розглядалось питання щодо кількості та категорій працівників ДП УЗФО ЧАЕС, які підлягали скороченню, та не приймалось будь-яких рішень з цих питань, хоча відповідно до п. 3.5 Положення про комісію з реорганізації (ліквідації) підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ, саме комісія під час процедури проведення припинення вирішує кадрові питання.

19 червня 2019 року головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС затверджено та погоджено з головою ДАЗВ структурну схему ДП УЗФО ЧАЕС, до складу якої ввійшло чотири підрозділи: відділ організації харчування; адміністративно-господарський цех; транспортний цех; відділ забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутича. Також 19 червня 2019 року головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС було затверджено та погоджено з головою ДАЗВ штатний розпис ДП УЗФО ЧАЕС, до складу якого ввійшли вказані структурні підрозділи, тобто ті підрозділи, які були включені до штатного розпису ДСП ЧАЕС, введеного в дію з 30 травня 2019 року. Групи документаційного забезпечення та посади, яку займала позивач в цій групи - документознавець 2 категорії , в зазначеному штатному розписі не передбачено (т. 2 а. с. 100-122).

Наказом голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС № 114 від 26.06.2019 року введено в дію вказаний штатний розпис ДП УЗФО ЧАЕС з 26.06.2019 року, який був чинним на день звільнення позивача з роботи (т. 2 а. с. 98).

27 червня 2019 року головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС видано наказ № 116 Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО ЧАЕС та приєднанням до ДСП ЧАЕС (т. 2 а. с. 19-20).

Як вбачається із змісту даного наказу, надано доручення відповідальним особам підготувати список № 1 персоналу, який підлягає переведенню до ДСП ЧАЕС через приєднання внаслідок реорганізації, шляхом виключення із особового складу ДП УЗФО ЧАЕС та включення до особового складу ДСП ЧАЕС, та список № 2 персоналу, який підлягає звільненню з ДП УЗФО ЧАЕС внаслідок скорочення; забезпечити вручення персонально кожному працівнику повідомлення про скорочення та ознайомити під підпис з інформацією про наявні на ДСП ЧАЕС вакансії для можливого працевлаштування; працівникам, які підлягають скороченню, у разі надання згоди працювати на будь-якій із запропонованих вакансій, подавати відповідні заяви про прийняття на роботу на ДСП ЧАЕС до спливу 2-місячного терміну.

На виконання вказаного наказу було підготовлено список № 1 персоналу, який підлягає переведенню до ДСП ЧАЕС, а саме працівників адміністративно-господарського цеху, транспортного цеху, відділу організації харчування, відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутич ( т. 2 а .с. 21-70).

Таким чином, дія трудових договорів більшої частини працівників ДП УЗФО, а саме працівників адміністративно-господарського цеху, транспортного цеху, відділу організації харчування, відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутич, які були зазначені в списку № 1, була продовжена на ДСП ЧАЕС відповідно до ч. 4 ст. 36 КЗпП України, що підтверджено наказами в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 846 від 01.07.2019 року, № 847 від 01.07.2019 року, № 848 від 01.07.2019 року, № 849 від 01.07.2019 року, якими працівників відділу організації харчування, працівників адміністративно-господарського цеху, працівників транспортного цеху ДП УЗФО ЧАЕС, працівників відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутича, зараховано до штатного складу ДСП ЧАЕС (т. 1 а. с. 233-259).

Згідно наказу № 364-ос від 04 липня 2019 року Про виключення працівників із особового складу ДП УЗФО ЧАЕС , зі змінами, внесеними наказом № 368-ос від 10.07.2019 року, виключено працівників, визначених у затвердженому Списку №1 персоналу, який підлягає переведенню на ДСП ЧАЕС, із особового складу ДП УЗФО ЧАЕС з 01.07.2019 року (додаток № 1 до цього наказу) (т. 2, а. с. 79, т. 5 а. с. 117 - 144).

Інша частина працівників ДП УЗФО ЧАЕС на виконання наказу голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС від 27 № 116 Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО ЧАЕС та приєднанням до ДСП ЧАЕС була включена до списку № 2 персоналу ДП УЗФО ЧАЕС, який підлягає звільненню внаслідок скорочення, до якого внесено, зокрема, документознавця 2 категорії АУП/групи документаційного забезпечення ДП УЗФО ЧАЕС ОСОБА_1 (т. 2 а. с. 71-78).

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності і захист від незаконного звільнення.

Статтею 5-1 КЗпП України передбачено гарантії забезпечення права громадян на працю, згідно з якою держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною першою ст. 36 КЗпП України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено підстави для припинення трудового договору.

Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору (ч. 3 вказаної статті).

У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40) (ч. 4 цієї статті).

Згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в абз. 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06 листопада 1992 року, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, і про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

В судовому засіданні встановлено, що позивач була звільнена з ДП УЗФО ЧАЕС згідно з наказом голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС № 426-ос від 18.09.2019 року Про припинення трудового договору на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням( т.1 а.с. 25).

При цьому вказаний наказ не містить чітко визначених законом підстав такого звільнення в зв`язку зі скороченням за п.1 ст.40 КЗпП України - чисельності чи штату працівників, адже скорочення чисельності та скорочення штату поняття не тотожні. Чисельність працівників - це списочний склад працюючих, і їх скорочення передбачає зменшення їх кількості, а штат працівників - це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства, і скорочення штату являє його зміну за рахунок ліквідації певних посад, або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.

Підставою для скорочення позивача з роботи стала реорганізація ДП УЗФО ЧАЕС шляхом приєднання до ДСП ЧАЕС (т. 4 а. с. 208-237 ).

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

На підставі ч. 3 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

За змістом ч. 4 цієї статті до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Аналіз статей 104-106 ЦК України свідчить про те, що реорганізація є такою формою припинення юридичної особи, коли передача всього свого майна, прав та обов`язків переходить іншим юридичним особам-правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення. У такому випадку посади підприємства яке припиняється, зберігаються на підприємстві-правонаступнику. При цьому слід враховувати, що і у такому випадку можливе проведення скорочення штату працівників, однак на підприємстві-правонаступнику повинні існувати вакансії для продовження здійснення ним своєї діяльності.

У розумінні зазначених норм закону приєднання це така форма реорганізації, при якій одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати й далі, але в більшому масштабі. Приєднувана ж організація припиняє свою діяльність як самостійна юридична особа. У разі приєднання на підставі передавального акту орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, виключає юридичну особу, яка припинила діяльність, з державного реєстру.

Юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов`язки припиненої юридичної особи, несе відповідальність за її зобов`язаннями в повному обсязі (ст. 107 ЦК України).

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 36 КЗпП України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в разі реорганізації підприємства, установи, організації (злиття, приєднання, поділ чи перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).

Таким чином, при зміні власника підприємства, а також його реорганізації (злиття, приєднання, поділ, перетворення) трудові відносини, за згодою працівника, продовжуються, припинення в цих випадках трудового договору (контракту) з ініціативи адміністрації можливо тільки при скороченні чисельності або штату працівників.

Встановлена законодавством можливість припинення юридичної особи шляхом її приєднання до іншої юридичної особи, тобто по суті одночасне створення іншої більш великої установи, яка буде виконувати повноваження особи, що припиняється, не виключає, а навпаки покладає на роботодавця зобов`язання по працевлаштуванню працівників юридичної особи, яка припиняє свою діяльність.

Тобто, при реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов`язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов`язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

Так, наказом голови Державного агентства України з управління зоною відчуження від 14 березня 2019 року № 42-19 Про припинення державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , яким було припинено ДП УЗФО ЧАЕС в результаті реорганізації шляхом його приєднання до Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС , визначено, що ДСП ЧАЕС є правонаступником майна, прав і обов`язків ДП УЗФО ЧАЕС (т. 4 а. с. 214-215 ).

Таким чином, з 14 березня 2019 року почався процес припинення ДП УЗФО ЧАЕС у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання до ДСП ЧАЕС. ДСП ЧАЕС, яке визначено правонаступником ДП УЗФО ЧАЕС у наказі ДАЗВ від 14 березня 2019 року № 42-19 (з наступними змінами та доповненнями), на виконання Плану заходів з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС в квітні 2019 року розробило зміни до організаційної структури та затвердило нову організаційну структуру ДСП ЧАЕС, розробило зміни до штатного розпису ДСП ЧАЕС та погодило штатний розпис з ДАЗВ, який був введений в дію з 30 травня 2019 року наказом першого заступника генерального директора (з планування та зняття з експлуатації) ДСП ЧАЕС від 30.05.2019 року № 705. До складу штатного розпису ДСП ЧАЕС ввійшли такі підрозділи, які були в складі штатного розпису ДП УЗФО ЧАЕС: адміністративно-господарський цех, транспортний цех, відділ організації харчування, відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутич (т. 3 а. с. 113-246). Наказами в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 846 від 01.07.2019 року, № 847 від 01.07.2019 року, № 848 від 01.07.2019 року, № 849 від 01.07.2019 року працівники відділу організації харчування, адміністративно-господарського цеху, транспортного цеху ДП УЗФО ЧАЕС, відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутича зараховано до штатного складу ДСП ЧАЕС, тобто дія трудових договорів цих працівників ДП УЗФО була продовжена на ДСП ЧАЕС відповідно до ч.4 ст. 36 КЗпП України (т. 1 а. с. 233-259). Відповідно до Передавального акту, затвердженого Головою ДАЗВ 27.09.2019 року, 01 липня 2019 року відбулася фактична передача на баланс ДСП ЧАЕС основних оборотних та необоротних активів, а саме майна ДП УЗФО ЧАЕС у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання (т. 5 а. с. 157-160). В зв`язку з фактичною передачею на баланс ДСП ЧАЕС основних оборотних та необоротних активів ДП УЗФО ЧАЕС та зарахування працівників відділу організації харчування, адміністративно-господарського цеху, транспортного цеху ДП УЗФО ЧАЕС, відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутича зараховано до штатного складу ДСП ЧАЕС відповідно до ч. 4 ст. 36 КЗпП України, було внесені зміни до плану використання бюджетних коштів на 2019 рік ДП УЗФО ЧАЕС та ДСП ЧАЕС в липні 2019 року, що підтверджено відповідними довідками про зміни до плану використання бюджетних коштів (т. 5 а. с. 168-169).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державне підприємство Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС припинило свою діяльність як юридична особа 13 січня 2020 року, номер запису: 13601120013001075, правонаступником визначено Державне спеціалізоване підприємство Чорнобильська АЕС , код ЄДРПОУ 14310862 (т. 5 а. с. 24-26).

Пунктом 3.12 Статуту Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС в новій редакції, затвердженого наказом ДАЗВ від 18.12.2019 року № 259-19, витяг з якого долучено до матеріалів справи, визначено, що підприємство є правонаступником майна, прав і обов`язків Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС в результаті реорганізації Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС шляхом його приєднання до Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС (т. 5 а. с. 113-115).

Зазначені обставини свідчать про те, що ДСП ЧАЕС, як правонаступник, з 01 липня 2019 року прийняло на себе основні функції підприємства ДП УЗФО ЧАЕС ще до внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення ДП УЗФО ЧАЕС. З переходом основних функцій підприємства ДП УЗФО ЧАЕС, його оборотних і необоротних активів до ДСП ЧАЕС в порядку правонаступництва, до ДСП ЧАЕС перейшли права та обов`язки ДП УЗФО ЧАЕС не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов`язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

Тому твердження представників відповідача про те, що підприємством, на якому голова Комісії з реорганізації зобов`язаний був запропонувати позивачу вакансії, є лише ДП УЗФО ЧАЕС, яке перебувало в стадії припинення, і у нього не виникло обов`язку запропонувати вакансії позивачу на ДСП ЧАЕС, оскільки на той час воно не було правонаступником ДП УЗФО ЧАЕС, є безпідставними і спростовуються дослідженими доказами.

Так, в наказі голови Державного агентства України з управління зоною відчуження від 14 березня 2019 року № 42-19 Про припинення державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС в редакції наказів від 20.03.2019 року № 50-19, від 26.03.2019 року № 61-19, від 16.04.2019 року № 76-19, від 06.05.2019 року № 88-19, від 10.06.2019 року № 116-19, від 01.07.2019 року № 134-19, було визначено, що ДСП ЧАЕС є правонаступником майна, прав і обов`язків ДП УЗФО ЧАЕС (т. 4 а. с. 214-237 ).

Про необхідність повідомлення під розписку працівників, які підлягають скороченню, про наявність вакантних посад на ДСП ЧАЕС також зазначено і у наказі голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС № 116 Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО ЧАЕС та приєднанням до ДСП ЧАЕС від 27 червня 2019 року (т. 2 а. с. 19-20). У повідомленні про скорочення штату працівників № 90 від 01.07.2019 року, яке вручено позивачу, також було зазначено про відсутність вакантних посад, які б могли бути запропоновані їй для подальшого працевлаштування у підрозділах ДСП Чорнобильська АЕС . У поданні голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС № 01-19/864 про надання згоди на звільнення у зв`язку зі скороченням ОСОБА_1 , адресованому ППО ДП УЗФО ЧАЕС, також зазначено про відсутність вакантних посад, які б могли бути запропоновано їй для подальшого працевлаштування, у підрозділах ДСП ЧАЕС (т. 1 а. с. 147 - 148).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що встановлена можливість реорганізації підприємства шляхом приєднання до іншого підприємства, яке виконує функції підприємства, що реорганізується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця по працевлаштуванню працівника реорганізованого підприємства.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом України у постанові від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1723цс17, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Частиною другою статті 40 КЗпП України( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналіз положень ч. 2 ст. 40 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та ст. 49-2 КЗпП України у їх сукупності дає підстави для висновку, що важливою умовою при звільнені працівника на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України є об`єктивна неможливість перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Відповідно до п. а ч. 2 ст. 9 Конвенції МОП № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яка ратифікована Україною 04.02.1994 року та набрала чинності для України 16.05.1995 року, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення лежить на роботодавці.

Судом встановлено та визнавалося сторонами, що внаслідок реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС шляхом приєднання до ДСП ЧАЕС 695 працівників були зараховані до штату ДСП ЧАЕС, тобто з ними була продовжена дія трудового договору на підставі ч. 4 ст. 36 КЗпП України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Вказані працівники залишилися працювати на тому робочому місці, на якому працювали, будучи у трудових відносинах з ДП УЗФО ЧАЕС.

Наведені обставини підтверджуються наказом ДП УЗФО ЧАЕС від 04.07.2019 року № 364-ос Про виключення працівників із особового складу ДП УЗФО ЧАЕС та від 10.07.2019 року № 368-ос Про внесення змін до наказу Про виключення працівників із особового складу ДП УЗФО ЧАЕС (т. 2 а. с. 79, т. 5 а. с. 117 - 118), наказами в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 846 від 01.07.2019 року, № 847 від 01.07.2019 року, № 848 від 01.07.2019 року, № 849 від 01.07.2019 року про зарахування працівників відділу організації харчування, адміністративно-господарського цеху, транспортного цеху ДП УЗФО ЧАЕС, відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутича до штатного складу ДСП ЧАЕС (т. 1 а. с. 233-259).

За період з 01.07.2019 року до 10.10.2019 року до ДПС ЧАЕС з ДП УЗФО ЧАЕС на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України було переведено 28 працівників, що підтверджено списком працівників, прийнятих до ДСП ЧАЕС в порядку переведення з ДП УЗФО ЧАЕС (т. 5 а. с. 100).

Позивач у судовому засіданні зазначила, що після отримання 15 липня 2019 року повідомлення про скорочення штату працівників, вона очікувала від роботодавця пропозиції іншої роботи на ДСП ЧАЕС, як то було вказано в повідомленні № 90 від 01.07.2019 року. І якщо їй би запропонували роботу, вона погодилася на неї навіть, якщо ця робота була б не за її спеціальністю. Їй було відомо, що протягом червня - серпня 2019 року до ДП УЗФО ЧАЕС каналами електронної пошти надходили звіти про вакансії, які періодично з`являлися на ДСП ЧАЕС. Але офіційно жодної вакансії їй так і не було запропоновано. З одним із вищевказаних звітів позивачка ознайомилася самостійно і побачивши вакансію оператора комп`ютерного набору 1 категорії звернулася до ДСП ЧАЕС з заявою про переведення її на дану посаду. Після чого 14.08.2019 року на адресу голови комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС від в.о. директора ДСП ЧАЕС надійшов лист № 3444/47040000-2019 з проханням звільнити її з займаної посади шляхом переведення до ДСП ЧАЕС. Однак, вже 21.08.2019 року від ДСП ЧАЕС надійшов другий лист № 3518/47040000-2019 про відкликання листа № 3444/47040000-2019, так як через заплановані зміни до штатного розпису ВІТ та ОС посада, на яку претендувала позивачка, скорочується. На дані обставини вказав і відповідач ДСП ЧАЕС у своєму відзиві на позовну заяву (т. 1 а. с. 65-66; 165-167)

Отже, судом встановлено, що з моменту вручення 15.07.2019 року позивачу повідомлення про скорочення штату працівників, в якому було зазначено про відсутність вакантних посад, які б могли бути запропоновані їй для подальшого працевлаштування у підрозділах ДСП Чорнобильська АЕС , та до моменту її звільнення, Комісією з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС в особі голови позивачу не було запропоновано жодної вакансії на ДСП ЧАЕС.

В той же час, наявність вакансій, які могли та повинні були бути запропоновані позивачу на ДСП ЧАЕС підтверджується звітами про вакансії на ДСП ЧАЕС згідно штатного розпису за період з 02.07.2019 року по 16.09.2019 року. Відповідно до вказаних звітів вакантними були такі посади, які могли бути запропоновані позивачу, зокрема: ЦПРВ/ДПзТРАВ/Група обслуговування майданчика тимчасового складування технологічних матеріалів - дезактиваторник 3 розряду; Адміністративно-господарський цех/ДСОСПтаДЗІЗП/Група з санітарного обслуговування сан перепускників АПК-1 та ЗО - дезактиваторник 2 розряду; Цех з поводження з радіоактивними відходами/ група з підготовки виробництва - діловод, відділ документаційного забезпечення - коректор; ВДЗ/група організації діловодства - старший інспектор з контролю за виконанням доручень; Відділ організації харчування/Їдальня № 19/Група обслуговування підрядних організацій - мийник посуду 2 розряду (т. 2 а. с. 138-173). Позивач відповідає кваліфікаційним вимогам до вказаних посад, зазначених у робочих інструкціях цих посад, чинних в період з дня вручення позивачу повідомлення про скорочення штату працівників і до дня звільнення, тому мала всі підстави претендувати на її працевлаштування на будь - яку з цих посад (т. 5 а. с. 73-76, 89-93).

В судовому засіданні також встановлено, що вказані звіти про вакансії на ДСП ЧАЕС згідно штатного розпису за період з 02.07.2019 року по 16.09.2019 року електронною поштою працівником відділу управління персоналом ДСП ЧАЕС ОСОБА_8 направлялись 02.07.2019 року, 08.07.2019 року, 15.07.2019 року, 22.07.2019 року, 29.07.2019 року, 05.08.2019 року, 12.08.2019 року, 19.08.2019 року, 27.08.2019 року, 02.09.2019 року, 16.09.2019 року голові Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС, що представниками відповідача не заперечувалося (т. 5 а. с. 101-112).

Зазначені обставини свідчать про те, що у Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС в особі голови була об`єктивна можливість за відсутності вакансій на ДП УЗФО ЧАЕС, яке перебувала на стадії припинення, про що стверджували представники відповідача, запропонувати позивачу вакансії на ДСП ЧАЕС, на які вона могла бути переведена за її згодою, оскільки іншим працівникам пропонувалася робота, і їх було переведено.

Доводи представників відповідача про те, що позивач повинна була скористатися правом самостійного працевлаштування, не ґрунтуються на положеннях закону, оскільки обов`язок працевлаштування працівника, який підлягає скороченню, покладено на роботодавця відповідно до ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України і такий обов`язок роботодавцем повинен виконуватись добросовісно, оскільки працівник є більш вразливою стороною трудових правовідносин.

В свою чергу представниками відповідача не надано суду будь-яких переконливих доказів в обґрунтування того, що у зв`язку зі скороченням посади позивача її неможливо було перевести за її згодою на іншу роботу на ДСП ЧАЕС, яке стало правонаступником ДП УЗФО ЧАЕС, що є порушенням передбаченого ч. 2 ст. 40 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порядку звільнення працівника та гарантованого Конституцією України права на збереження місця роботи і захист від незаконного звільнення.

Також не надано суду доказів про те, що позивач була ознайомлена з переліком вакантних посад на ДСП ЧАЕС та відмовилась від переведення на ці посади.

За правилом ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 252 КЗпП України, частини третьої статті 41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок).

Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються разом із загальними нормами.

Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Частиною шостою статті 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності визначено, що рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

За змістом вищезазначених норм права, розглядаючи трудовий спір, необхідно з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

Суд оцінює рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права.

Обґрунтованість рішення профспілкового органу оцінюється судом, виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України). Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей. Рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови.

12.08.2019 року до Первинної профспілкової організації Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС надійшло подання Голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС № 01-19/864 від 09.08.2019 року про надання згоди на звільнення у зв`язку зі скороченням ОСОБА_1 , яка була членом ППО ДП УЗФО ЧАЕС (т. 1 а. с. 148).

Вказане подання було розглянуто 27.08.2019 року на засіданні ПК ППО Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС .

Як вбачається з протоколу засідання ПК ППО ДП УЗФО ЧАЕС № 20 від 27.08.2019 року, згоду на звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням посади документознавця 2 категорії групи документаційного забезпечення ДП УЗФО ЧАЕС, ОСОБА_1 , яка є членом ППО ДП УЗФО ЧАЕС, не надано. Ненадання згоди на звільнення у вказаному протоколі обґрунтовано порушенням вимог п. 3.4 Галузевої угоди, укладеної між Державним агентством України з управління зоною відчуження і Профспілкою працівників атомної енергетики та промисловості на 2018-2020 роки, та п. 4.1 Колективного договору, укладеного між роботодавцем та профспілковим комітетом первинної профспілкової організації ДП УЗФО ЧАЕС на 2015-2016 роки, щодо непогодження наказів ДАЗВ № 27-19 від 15.02.2019 року Про затвердження організаційно-управлінської структури підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ та № 42-19 від 14.03.2019 року Про припинення державного підприємства Управління забезпечення об`єктів Чорнобильської АЕС з Профспілкою. Комісією з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС реалізація рішення про реорганізацію здійснено з порушенням ч.4 ст. 36 КЗпП України щодо не продовження дій трудового договору усім працівникам приєднаного підприємства - юридичної особи. В порушення вимог ст. 40 КЗпП України обґрунтування необхідності скорочення чисельності та (або) штату працівників ДП УЗФО ЧАЕС відсутнє, оскільки функції ДП УЗФО ЧАЕС залишилися незмінними, обсяги виконуваних робіт не змінилися в бік зменшення. Мотивоване та обґрунтоване рішення про причини та необхідність скорочення штату чи чисельності працівників ДП УЗФО ЧАЕС з визначенням штатних одиниць, які скорочуються, взагалі не приймалося. Про причини наступних звільнень, строки проведення звільнення Головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС ППО ДП УЗФО ЧАЕС так і не повідомлено, чим порушено ч. 2 ст. 49-4 КЗпП України. За правилом ч. 2 ст. 40 КЗпП України позивачу не пропонувалась ДП УЗФО ЧАЕС в особі Комісії з реорганізації інша робота, як на момент вручення повідомлення про скорочення штату працівників, так і у подальшому до моменту її звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України. Викладені обставини свідчать про порушення роботодавцем в особі Голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС прав працівника на працю та позбавляє його рівних можливостей у здійсненні його трудової діяльності та порушення гарантованого ст. 43 Конституції України права на захист від незаконного звільнення (т. 4 а. с. 155-165).

Зазначене рішення ППО ДП УЗФО ЧАЕС про ненадання згоди на звільнення ОСОБА_1 викладене у листі Первинної профспілкової організації Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС від 27.08.2019 № 575-УЗФО, адресованого голові Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС, в якому наведено обґрунтування прийнятого рішення, з посиланням на протокол № 20 від 27.08.2019 року (т. 1 а. с. 27 - 30).

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що рішення виборного органу Первинної профспілкової організації ДП УЗФО ЧАЕС про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору аргументоване та містить посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення ОСОБА_1 ..

Доводи представників відповідача про те, що рішення ППО ДП УЗФО ЧАЕС Про ненадання згоди на звільнення , викладене у листі від 27.08.2019 року № 575-УЗФО, не може бути визнане як дійсна відмова у наданні згоди на звільнення позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП України з посиланням на ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , оскільки було підписано ОСОБА_3 , відомості про якого відсутні в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а не від імені дійсного голови ППО ДП УЗФО ЧАЕС ОСОБА_4 , суд до уваги не приймає, виходячи з такого.

Згідно детальної інформації про юридичну особу Первинна профспілкова організація Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС не перебуває в стані припинення. Керівником ППО ДП УЗФО ЧАЕС зазначено ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 153-155).

Не дивлячись на те, що керівником ППО ДП УЗФО ЧАЕС в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено ОСОБА_4 , але, як вбачається з копії журналу реєстрації наказів з особового складу (про прийняття, переміщення, переведення, сумісництво, звільнення) 04-42, він був звільнений з ДП УЗФО ЧАЕС 31.05.2019 року, наказом № 283-ос від 31.05.2019 року Про припинення трудового договору ( т.2 а.с. 125-130).

Відповідно до п. 1.4.3 Статуту Професійної спілки працівників атомної енергетики та промисловості України, затвердженого 24 січня 1992 року І З`їздом Професійної спілки працівників атомної енергетики та промисловості України (з наступними змінами та доповненнями), первинна профспілкова організація - добровільне об`єднання, засноване членами профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, організації, незалежно від форми власності і виду господарювання, або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або навчаються в одному навчальному закладі (т. 4 а. с. 134-151).

Голова первинної профспілкової організації - виборний одноособовий орган первинної профспілкової організації, який здійснює визначені цим Статутом повноваження (п. 1.4.7 Статуту).

Згідно з п. 6.1, п. 6.2 Статуту первинна профспілкова організація утворюється за наявності не менше трьох осіб, які виявили бажання утворити профспілкову організацію. Рішення про створення первинної профспілкової організації та вступу її до складу профспілки приймається на установчих зборах. Засновниками первинної профспілкової організації є члени профспілки.

Відповідно до п. 6.10 Статуту голова первинної профспілкової організації обирається безпосередньо на зборах (конференції) і за посадою є головою профспілкового комітету та його президії.

До компетенції зборів (конференції), належить: визначення основних напрямів роботи первинної профспілкової організації; обрання голови первинної профспілкової організації, його заступників, профспілкового комітету; вирішення питань про реорганізацію, саморозпуск первинної профспілкової організації, вихід профорганізації із профспілки та порядок розпорядження її власністю (п. 6.14 Статуту).

Аналіз наведених положень Статуту свідчить про те, що голова первинної профспілкової організації обирається безпосередньо на зборах (конференції). До компетенції зборів також належить і вирішення питання про реорганізацію, саморозпуск профспілкової організації, тому постанова Президії центрального комітету Професійної спілки працівників атомної енергетики та промисловості України № П-13-7 від 02.07.2019 року про припинення як юридичної особи первинної профспілкової організації ДП УЗФО ЧАЕС, на яку посилалися представники відповідача, прийнята в порушення Статуту і не може бути документом, на підставі якого припиняє свою діяльність первинна профспілкова організація (т. 1 а. с. 156).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності профспілки, їх об`єднання можуть припинити свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску, примусового розпуску). Рішення про реорганізацію чи ліквідацію (саморозпуск) приймається з`їздом (конференцією), загальними зборами відповідно до статуту (положення) профспілки, об`єднання профспілок. Одночасно з прийняттям такого рішення з`їзд (конференція), загальні збори приймають рішення про використання майна та коштів профспілок, їх об`єднань, що залишилися після проведення всіх необхідних розрахунків, на статутні чи благодійні цілі (ч. 2 вказаної статті).

Не допускається примусовий розпуск, припинення, а також заборона діяльності профспілок, їх об`єднань за рішенням будь-яких інших органів (ч. 4 цієї статті).

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення, а, як встановлено в судовому засіданні, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про перебування ППО ДП УЗФО ЧАЕС в стані припинення відсутній.

Як вбачається з матеріалів справи, загальні збори членів ППО ДП УЗФО ЧАЕС рішення про припинення своєї діяльності шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску, примусового розпуску) не приймали.

Враховуючи, що голова ППО ДП УЗФО ЧАЕС ОСОБА_4 був звільнений з ДП УЗФО ЧАЕС, то 18 липня 2019 року було проведено збори членів Первинної профспілкової організації ДП УЗФО ЧАЕС, на яких обрано профспілковий комітет у кількості 4 осіб, персонально: голова ПК - ОСОБА_3 , заступник голови ПК: ОСОБА_9 ; члени - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , про що зазначено у протоколі № 1, копія якого долучена до матеріалів справи (т. 4 а. с. 167-170).

Таким чином, ОСОБА_3 був обраний головою ППО ДП УЗФО ЧАЕС зборами членів Первинної профспілкової організації ДП УЗФО ЧАЕС, в межах повноважень, передбачених п. 6.14 Статуту.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

За змістом ч. 3 цієї статті якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Аналіз подання голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС № 01-19/864 від 09.08.2019 року про надання згоди на звільнення у зв`язку зі скороченням ОСОБА_1 , яке було направлене до Первинної профспілкової організації, свідчить про те, що Комісія з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС знала про обрання головою ПК ППО ДП УЗФО ЧАЕС ОСОБА_3 ..

Наведені обставини підтверджуються змістом вказаного подання, з якого вбачається, що воно виконано друкованим способом та у нижньому лівому кутку друкованим способом виконана відмітка про отримання подання 12 серпня 2019 року головою ПК ППО ДП УЗФО ЧАЕС ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 148).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що в силу ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , враховуючи, що Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС було відомо про обрання ОСОБА_3 головою ПК ППО ДП УЗФО ЧАЕС, не дивлячись на те, що відомості про нього як про керівника ППО ДП УЗФО ЧАЕС, не було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рішення ПК ППО ДП УЗФО ЧАЕС від 27 серпня 2019 року про ненадання згоди на звільнення позивача, яке викладене у листі Первинної профспілкової організації Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС від 27.08.2019 № 575-УЗФО, є чинним та таким, що відповідає вимогам закону. Крім того, вказане рішення приймалося колегіально на засіданні ПК ППО ДП УЗФО ЧАЕС, а не одноособово Рабчевським С.В..

Таким чином, доводи представників відповідача не ґрунтуються на положеннях закону та матеріалах справи.

Виходячи з викладеного, суд дійшов до висновку, що було порушено встановлений законом порядок звільнення позивача, а саме не виконано обов`язок по працевлаштуванню позивача та не запропоновано іншої наявної вакантної посади на ДСП ЧАЕС, як на підприємстві-правонаступнику, до якого перейшли всі права та обов`язки ДП УЗФО ЧАЕС, в тому числі і обов`язки у трудових правовідносинах, не встановлено факту неможливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на цьому підприємстві і факту відмови позивача від переведення на іншу роботу, а також звільнення позивача відбулося без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є позивач, тому з цих підстав позивач підлягає поновленню на роботі.

З урахуванням наведеного, наказ голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС № 426-ос від 18.09.2019 року Про припинення трудового договору , яким звільнено ОСОБА_1 з 30 вересня 2019 року із займаної посади документознавця 2 категорії групи документаційного забезпечення є незаконним.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася також на те, що під час її звільнення були порушені вимоги щодо переважного права на залишення на роботі.

Вказані твердження суд до уваги не приймає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частиною другою статті 42 КЗпП України, зокрема, визначено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Отже, при вивільненні працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.

За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.

На підтвердження вказаних обставин позивачем було зазначено, що згідно з дипломом серії ЦВ № 671993 від 01 липня 1992 року вона закінчила Ніжинський державний педагогічний інститут імені М.В.Гоголя та отримала кваліфікацію вчителя географії і біології( т.1 а.с.67). Однак, в обґрунтування переважного права залишення на роботі, позивачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів того, що вона на час звільнення дійсно мала більш високу кваліфікацію і продуктивність праці порівняно з іншими працівниками.

У відповідності до абз. 2 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06 листопада 1992 року у випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 4 ст. 36 КЗпП).

Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де зберіглося його попереднє місце роботи.

Слід також зазначити, що у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису - ввести посаду, яка була скорочена.

З урахуванням наведеного, можливість поновлення незаконно звільненого працівника до проведення реорганізації, напряму пов`язана з збереженням його посади у новоутвореному внаслідок реорганізації підприємстві.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в абз. 3 п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06 листопада 1992 року, у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП). Одночасно суд визначає працівника звільненим за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації.

Аналогічна норма міститься у ст. 240-1 КЗпП України, у якій зазначено, що у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені статтею 49-3цього Кодексу для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до Закону України Про зайнятість населення .

З аналізу наведених норм та правил очевидним є висновок про те, що неможливість поновлення працівника на попередній посаді може бути пов`язано виключно з однією обставиною - ліквідацією підприємства.

У випадку ж реорганізації підприємства можливість поновлення працівника на посаді продовжує існувати, і у такому випадку працівник має бути поновлений на підприємстві-правонаступнику, яке крім отримання в порядку правонаступництва майнових прав реорганізованого підприємства отримало його обов`язки щодо працевлаштування його працівників (ч. 1 ст. 104 ЦК України), та рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.

Згідно із ч. 1 ст. 235 КЗпП України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За таких обставин необхідно поновити ОСОБА_1 з 30 вересня 2019 року на посаді документознавця 2 категорії групи документаційного забезпечення на Державному спеціалізованому підприємстві Чорнобильська АЕС .

Заява представника відповідача про відмову у задоволенні позову у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду за вирішенням трудового спору ( т.4 а.с. 243), не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

З відмітки на наказі про припинення трудового договору № 426-ос від 18.09.2019 року видно, що з даним наказом ОСОБА_1 ознайомилася 23 вересня 2019 року та отримала копію наказу 23 вересня 2019 року ( т.4 а.с. 248).

Як вбачається з оглянутого в судовому засіданні журналу обліку трудових книжок та додатків до них, копія витягу з якого долучена до матеріалів справи, трудова книжка ОСОБА_12 була видана в день звільнення 30 вересня 2019 року ( т.5 а.с. 155-156).

За змістом ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Аналіз вказаної статті свідчить про те, що законодавець встановив альтернативу для визначення строку звернення до суду у справах про звільнення з роботи: в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до ч.1 ст.8 Конвенції МОП № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яка ратифікована Україною 04.02.1994 року та набрала чинності для України 16.05.1995 року, працівник, який вважає, що його звільнили необґрунтовано, має право оскаржити це рішення, звернувшись до такого безстороннього органу, як суд, трибунал у трудових питаннях, арбітражний комітет чи до арбітра.

Можна вважати, що працівник відмовився від свого права оскаржити рішення про звільнення, якщо він не скористався з цього права протягом розумного терміну після припинення трудових відносин( ч.3 вказаної статті).

Таким чином, частина 3 статті 8 вказаної Конвенції пов`язує початок строку оскарження рішення про звільнення з припиненням трудових відносин.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що припинення трудових відносин у позивача з ДП УЗФО ЧАЕС відбулося 30 вересня 2019 року, і саме в цей день їй було видано трудову книжку, то з цього дня необхідно обчислювати строк звернення до суду, а не з дня вручення копії наказу про звільнення - 23 вересня 2019 року, на чому наполягав представник відповідача. Знаходячись в трудових відносинах з ДП УЗФО ЧАЕС в період з 23 вересня 2019 року по 30 вересня 2019 року позивач позбавлена можливості звертатися до суду з позовом про поновлення на роботі, оскільки порушення її трудового права відбулося в день звільнення з роботи, тобто 30 вересня 2019 року.

Згідно з ч.1 ст. 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями.

Як зазначено у ч.3 цієї статті строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця.

Отже, перебіг строку звернення до суду починається 30 вересня 2019 року і закінчується 30 жовтня 2019 року. До суду позивач подала позовну заяву 24 жовтня 2019 року, про що свідчить штамп суду про одержання позовної заяви( т.1 а.с. 1-11).

Таким чином, позивач у місячний строк з дня видачі трудової книжки звернулася до суду, як це передбачено ч.1 ст.233 КЗпП України, тому заява представника відповідача про відмову у задоволенні позовних вимог в зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду за вирішенням трудового спору задоволенню не підлягає, оскільки не ґрунтується на положеннях закону та матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно із п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема, в зв`язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100.

Відповідно до п. 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Згідно з довідкою ДП УЗФО Чорнобильська АЕС № 161 від 25.09.2019 року середньоденна заробітна плата документознавця 2 категорії Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС Таршевської Юлії Володимирівни, на день її звільнення, обчислена відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, становить 861,35 гривню, що сторонами не заперечувалася (т. 5 а. с. 202-203).

Відповідно до довідки ДСП ЧАЕС № 47-74 від 28.01.2020 року, згідно з виробничим графіком підсумованого обліку робочого часу з двома вихідними днями для денного персоналу ДП УЗФО ЧАЕС, що працює в зоні відчуження, на 2019 рік кількість робочих днів становить: у жовтні - 22; у листопаді - 21; у грудні - 21 робочих дні. Виробничим графіком № 2 підсумованого обліку робочого часу з двома вихідними днями для денного персоналу ДСП ЧАЕС , що працює в зоні відчуження, на 2020 рік встановлено у січні 2020 - 20 робочих днів, у лютому 2020 також 20 робочих днів (т. 5 а. с. 146).

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача обчислюється з 01 жовтня 2019 року, оскільки в судовому засіданні встановлено, що 30 вересня 2019 року як останній робочий день, було оплачено позивачу, і по день ухвалення рішення суду, тобто по 27 лютого 2020 року. Кількість робочих днів за вказаний період становить 103 дні (у жовтні 2019 року - 22; у листопаді 2019 року - 21; у грудні 2019 року- 21, у січні 2020 року - 20 робочих дні, з 1 лютого по 27 лютого 2020 року- 19 робочих днів), тоді середній заробіток за час вимушеного прогулу розраховується наступним чином: 831,65 гривня (середньоденна заробітна плата) х 103 (кількість робочих днів вимушеного прогулу за період з 1 жовтня 2019 року по 27 лютого 2020 року) = 85659 гривень 95 копійок.

З урахуванням наведеного стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 85659 гривень 95 копійок, з якого необхідно під час виплати здійснити відрахування передбачених законодавством податків та обов`язкових платежів.

Доводи представників відповідача про те, що у разі поновлення на роботі позивача та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з нього необхідно вирахувати суму вихідної допомоги, одержаної позивачем, оскільки відпала правова підстава для її виплати з посиланням на п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , суд до уваги не приймає, виходячи з наступного.

Законом не передбачено жодних підстав для зменшення розміру середнього заробітку за певних обставин. Посилання представників відповідача на зменшення розміру компенсації за час вимушеного прогулу на п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів є помилковим, оскільки викладені в цій постанові роз`яснення були зроблені з урахуванням вимог закону, зокрема, частини третьої 117 КЗпП України, яку виключено на підставі Закону України № 3248-15 від 20 грудня 2005 року Про внесення змін до Кодексу законів про працю України .

Згідно з вимогами статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна.

Вiдсутнiсть правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Положеннями статті 1215 ЦК України передбачено загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Доказів про набуття позивачем вихідної допомоги в розмірі 18296,25 гривень у результаті рахункової помилки відповідача матеріали справи не містять, на такі обставини відповідач не посилається.

Виплата вихідної допомоги була виплачена позивачу в розмірі 18296,25 гривень на підставі наказу № 426-ос від 18.09.2019 року про припинення трудового договору у зв`язку із скороченням на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (т. 1 а. с. 25, т. 5 а. с. 174).

Таким чином, 1) виплата вихідної допомоги була проведена відповідачем добровільно, на законних підставах, за відсутності рахункової помилки з його боку; 2) недобросовісність з боку позивача не встановлена.

Виходячи з викладеного, в разі поновлення ОСОБА_1 на роботі, хоча підстава для виплати вихідної допомоги відпала, але в силу вимог статті 1215 ЦК України, ці кошти поверненню не підлягають.

Вказаний висновок викладений в постанові Великої палати Верховного Суду № 753/15556/15 від 16 січня 2019 року.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилом ч. 3 вказаної статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як зазначено у п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з п. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

В судовому засіданні встановлено, що адвокат Бабич Н.С. надавала позивачу ОСОБА_1 правничу допомогу на підставі договору про надання правової допомоги № 1-10-19 від 23.10.2019 року (т. 1 а. с. 77-79).

Як вбачається з п. 4.4. вказаного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у сумі 2800 гривень.

До позовної заяви додано попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат на суму 2800 гривень відповідно до ст. 134 ЦПК України (т. 1 а. с. 80).

Згідно акту виконаних робіт (наданих послуг) від 24 жовтня 2019 року адвокатом Бабич Н.С. була надана правова допомога за договором про надання правової допомоги № 1-10-19 від 23.10.2019 року у зв`язку із зверненням ОСОБА_1 до Славутицького міського суду Київської області з позовом до ДП УЗФО ЧАЕС в особі Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС, ДСП Чорнобильська АЕС про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відповідно до вказаного акту виконаних робіт правова допомога була надана в такому обсязі: вивчення наданих клієнтом документів, надання усної консультації - 0,5 години (вартість послуги 100 гривень), вивчення нормативних актів та матеріалів судової практики з предмету спору - 2 години (вартість послуги 400 гривень), складання позовної заяви, оформлення додатків до неї та подання до суду - 4 години (вартість послуги 800 гривень). Відповідно до рахунку-фактури № 1-10-19 від 24.10.2019 року вартість послуг, наданих довірителю, що зазначені у даному акті, адвокатом Бабич Н.С. та оплачених ОСОБА_1 з урахуванням складності та часу, затраченого на підготовку, на момент підписання даного акту, складає 1300 гривень, яка за надану правову допомогу отримана згідно товарного чеку від 24.10.2019 року (т. 1 а. с. 81-83).

Згідно акту виконаних робіт (наданих послуг) від 13.12.2019 року адвокатом Бабич Н.С. була надана правова допомога за договором про надання правової допомоги № 1-10-19 від 23.10.2019 року у зв`язку з представництвом інтересів ОСОБА_1 як позивача у Славутицькому міському суді Київської області у справі № 377/811/19, провадження № 2/377/22/20 в такому обсязі: участь у розгляді Славутицьким міським судом Київської області (представництво інтересів позивача ОСОБА_1 ) цивільної справи № 377/811/19, провадження 2/377/22/20 - 3 години (вартість послуги 1500 гривень). Відповідно до рахунку-фактури № 1-10-19 від 13.12.2019 року вартість послуг, наданих довірителю, що зазначені у даному акті, адвокатом Бабич Н.С. та оплачених ОСОБА_1 з урахуванням складності та часу, затраченого на представництво, на момент підписання даного акту, складає 1500 гривень, яка за надану правову допомогу отримана згідно товарного чеку без номеру від 13.12.2019 року (т. 5 а. с. 32-34).

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи час, затрачений адвокатом Бабич Н.С. на вивчення наданих клієнтом документів, надання усної консультації, вивчення нормативних актів та матеріалів судової практики з предмету спору, складання позовної заяви, оформлення додатків до неї та подання до суду, представництво інтересів довірителя в суді, складність справи, обсяг та якість виконаних робіт, значення цієї справи для особи, яка є стороною у справі, суд вважає, що розмір витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою адвоката, в сумі 2800 гривень є обґрунтованим та підтвердженим належними доказами у цій справі.

За таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2800 гривень.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір в розмірі, передбаченому п. п. 1, 2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір , за вимогу майнового характеру в сумі 856,60 гривень та за вимогу немайнового характеру в сумі 768, 40 гривень, від сплати якого звільнена позивач на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , що в загальній сумі становить 1625 гривень.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України та ч. 7 ст. 235 КЗпП України рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258 -259, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 з 30 вересня 2019 року на посаді документознавця другої категорії групи документаційного забезпечення на Державному спеціалізованому підприємстві Чорнобильська АЕС .

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 жовтня 2019 року по 27 лютого 2020 року в сумі 85659 гривень 95 копійок без урахування передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2800 гривень.

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС на користь держави судовий збір в сумі 1625 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Славутицький міський суд Київської області. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Державне спеціалізоване підприємство Чорнобильська АЕС , код ЄДРПОУ 14310862, юридична адреса: Київська область, м. Славутич, вул. 77-ї Гвардійської дивізії, 7/1.

Третя особа - Первинна профспілкова організація Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , код ЄДРПОУ: 37563809, юридична адреса: Київська область, м. Славутич, вул. Військових Будівельників, 9.

Повне рішення складено 03 березня 2020 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька

СудСлавутицький міський суд Київської області
Дата ухвалення рішення27.02.2020
Оприлюднено05.03.2020
Номер документу88017181
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —377/811/19

Ухвала від 30.10.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Лідовець Руслан Анатолійович

Ухвала від 07.09.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Лідовець Руслан Анатолійович

Постанова від 04.08.2020

Цивільне

Київський апеляційний суд

Борисова Олена Василівна

Ухвала від 23.06.2020

Цивільне

Київський апеляційний суд

Борисова Олена Василівна

Ухвала від 25.05.2020

Цивільне

Київський апеляційний суд

Борисова Олена Василівна

Ухвала від 13.04.2020

Цивільне

Київський апеляційний суд

Борисова Олена Василівна

Рішення від 27.02.2020

Цивільне

Славутицький міський суд Київської області

Теремецька Н. Ф.

Рішення від 27.02.2020

Цивільне

Славутицький міський суд Київської області

Теремецька Н. Ф.

Ухвала від 22.01.2020

Цивільне

Славутицький міський суд Київської області

Теремецька Н. Ф.

Ухвала від 22.01.2020

Цивільне

Славутицький міський суд Київської області

Теремецька Н. Ф.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні