Рішення

від 04.03.2020 по справі 280/5362/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 березня 2020 року Справа № 280/5362/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , номер картки фізичної особи-платника податків - НОМЕР_1 )

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Собориий, 166, код ЄДРПОУ 39396146)

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю ПОЛТАВКА-1 (70240, Запорізька область, с.Полтавка, вул. Свердлова, 60, код ЄДРПОУ 34622777)

про визнання протиправними та скасування вимог

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю ПОЛТАВКА-1 (далі - ТОВ ПОЛТАВКА-1 , третя особа), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 02.08.2017 № Ф-13-17У;

- визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 08.09.2018 № Ф-13-17У.

На обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначає, що з 2015 року по сьогоднішній день не веде господарську діяльність як фізична особа-підприємець, звітність не подає, а тому ГУ ДФС у Запорізькій області дійшла хибних висновків про наявність реального здійснення господарської діяльності та нарахування боргу (недоїмки) відповідно до ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, при чому орган ДФС самостійно, без участі та відома платника, всупереч закону, встановленому порядку визначає суму недоїмки, яку вносить в свої ж інформаційні системи. На думку позивача, обчислення сум єдиного внеску здійснюється платником податку або на підставі даних річних податкових декларацій, при цьому, дані для податкових декларацій підтверджуються бухгалтерськими та іншими документами, або за результатами перевірок (коли орган ДФС перевіряє чи правильно визначений платником дохід). Вказує, що відомості з інтегрованої картки платника внеску та з Реєстру не входять до переліку інших документів , оскільки не підтверджують суми виплат (доходу), такі відомості є підставою для призначення перевірки, під час проведення якої у платника внеску виникає право надати пояснення, котре становить мінімальний стандарт права особи на участь у процесі прийняття рішення. Крім того, із посиланням на приписи Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зауважує, що строк нарахування недоїмки з ЄСВ відповідачем обчислюється з 2017 року, отже вимога про сплату боргу (недоїмки) повинна була бути надіслана платнику податків протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла сума недоїмки, однак вимога про сплату боргу від 02.08.2017 №Ф-13-17У позивачем не отримувалась взагалі, таким чином, відповідачем пропущені строки направлення вимоги та не повідомлено своєчасно про недоїмку, що призвело до її штучного нарощування. На підставі вищевикладеного, просить суд визнати протиправними та скасувати оскаржені вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки).

Ухвалою судді від 04.11.2019 зазначену позовну заяву було залишено без руху в зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків.

Відповідно до ухвали суду від 02.12.2019 позивачу поновлений строк звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою, провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, а справу призначено до розгляду на 26 грудня 2019 року.

Відповідач позов не визнав, 27.12.2019 надіслав до суду відзив (вх. №55051), відповідно до якого посилається на приписи Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та пояснює, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як платник спрощеної системи оподаткування. Наголошує, що зазначення позивача про те, що вона не отримувала вимог, які зараз оскаржуються не відповідає дійсності, оскільки дані вимоги направлялись на адресу позивача та отримані, про що свідчить фіскальний чек та повідомлення про вручення поштового відправлення. Зазначення позивачем про те, що вона мешкає за іншою адресою не могло братися контролюючим органом до уваги, оскільки вона не зверталась з питання внесення змін, а зняття з обліку платника податків у відповідності до абз. 7 ч. 1 ст. 5 цього Закону проводиться після остаточного розрахунку. Враховуючи викладене, вважає, що за змістом позовної заяви вбачається, що позовні вимоги не обґрунтовано доказами та фактами, а тому просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Крім того, від відповідача на офіційну електронну адресу суду надійшли доповнення до відзиву (вх. №54778 від 24.12.2019), у яких додатково стверджує, що 06.06.2017 проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за її рішенням. Звертає увагу суду, що недоїмка, нарахована у вимозі від 08.09.2018 по червень місяць 2017 року, тобто охоплений період до зняття з обліку позивача, а решта становить суми штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ЄСВ та пеня, про що свідчить інтегрована картка платника, отже зняття з обліку проводиться після остаточного розрахунку.

Ухвалою суду від 09.01.2020 у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовими рішенням по справі № 5/7130(19) за Конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 18.11.2019 відмовлено.

Згідно з ухвалою судді від 11.01.2020 позовну заяву було залишено без руху в зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків.

Відповідно до ухвали суду від 13.02.2020 розгляд справи продовжений в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Представником третьої особи на адресу суду пояснення по справі не надані.

Так, на підставі ч. 9 ст. 205 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем 04.03.2013 за № 2 084 000 0000 002078, основний вид діяльності: Код КВЕД 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, про що свідчить Безкоштовний запит з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 31.10.2019.

06 червня 2017 року здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за її рішення №20840060002002078.

За даними облікової картки платника податків станом на 31.07.2017 за позивачем обліковувалась недоїмка із сплати єдиного податку на суму 22 769,43 грн., у т.ч. недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 20 470,15 грн., штрафи у розмірі 363,59 грн., пеня у розмірі 1 935,69 грн., у зв`язку із чим 02 серпня 2017 року ГУ ДФС у Запорізькій області сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-13-17 на вказану суму, яка останньою отримана 15.08.2017, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення.

Крім того, 02 серпня 2017 року відповідачем сформована вимога №Ф-13-17У про сплату боргу з недоїмки у сумі 2 112,00 грн.

У подальшому, за даними облікової картки платника податків станом на 31.08.2018 за позивачем обліковувалась недоїмка із сплати єдиного податку на суму 20 956,05 грн., у т.ч. недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 9 676,24 грн., штрафи у розмірі 1 682,92 грн., пеня у розмірі 9 596,89 грн., у зв`язку із чим 08 вересня 2018 року ГУ ДФС у Запорізькій області сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-13-17 на вказану суму, яка останньою отримана 15.09.2018, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення.

У той самий день відповідачем сформована вимога №Ф-13-17У про сплату боргу з недоїмки у сумі 9 285,23 грн., у т.ч. штрафи - 1 429,33 грн., пеня - 7 855,90 грн.

Зі змісту листа Гуляйпільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області від 04.10.2019 №10927 вбачається, що на виконанні у відділі перебувають виконавчі провадження, за якими боржником є ОСОБА_1 , зокрема:

ВП№55641490 з виконання вимоги про сплату боргу №Ф-13-17У від 02.08.2017 Гуляйпільського відділення Пологівської ОДПІ про стягнення з ОСОБА_1 2 112,00 грн., яке 27.12.2018 закінчено фактично згідно з п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження . Сума боргу перерахована стягувачу згідно з платіжними дорученнями №247 від 29.01.2018 на суму 1 709,80 грн. та №2259 від 13.12.2018 на суму 402,20 грн.;

ВП№58312725, яке входить до складу зведеного виконавчого провадження №55650046, з виконання вимоги про сплату боргу №Ф-13-17У від 08.09.2018 Оріхівського управління ГУ ДФМ у Запорізькій області про стягнення з ОСОБА_1 9 285,23 грн.

Також ТОВ Полтавка-1 , яке є орендарем земельної ділянки, що належить позивачу на праві власності, на рахунок Гуляйпільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області здійснено перерахування грошових коштів, утриманих з ОСОБА_1 , згідно з постановами у зведеному виконавчому провадженні, а саме: платіжним дорученням від 20.12.2017 №1000 на суму 12 075,00 грн., платіжним дорученням від 07.12.2018 №1274 на суму 12 075,00 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем вимоги протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовані Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 2464-VI).

Статтею 2 Закону №2464-VI визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

За приписами пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За приписами частини сьомої статті 9 Закону №2464, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до пункту 2 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953 (далі - Інструкція №449), сплата єдиного внеску здійснюється за місцем: обліку платника у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки фіскальних органів, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Відповідно до абзацу 1 частини восьмої статті 9 Закону №2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Як зазначено у частині десятій статті 9 Закону №2464 днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до частини дванадцятої статті 9 Закону №2464 встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Суд не приймає посилання позивача на приписи статті 7 цього Закону, відповідно до яких фізична особи-підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, самостійно визначає базу нарахування єдиного внеску та нараховує єдиний внесок у періоди, в яких не було отримано дохід (прибуток), оскільки як встановлено у ході розгляду справи позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування, що саме позивачем не спростовано.

Посилання представника позивача на те, що ОСОБА_1 не займається підприємницькою діяльністю з 2015 року, на думку суду, є безпідставними, оскільки жодних доказів припинення підприємницької діяльності у цей період суду позивачем не надано.

Разом з цим, суд зазначає, що обов`язок сплати фізичною особою-підприємцем єдиного внеску може бути припиненим як наслідок припинення статусу фізичної особи-підприємця або ж подання до контролюючого органу заяви про перехід на загальну систему оподаткування, що призведе до сплати єдиного внеску у залежність від отриманих доходів.

Як встановлено судом із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про рішення позивача щодо припинення підприємницької діяльності до Реєстру внесений лише 06 червня 2017 року.

Жодних доказів на підтвердження вчасної та у повному обсязі сплати платежі за єдиним соціальним внеском, як-то копій банківських квитанцій та/або платіжних доручень про сплату єдиного внеску за період з 2015 - 2017 роки позивач також суду не надав.

А тому суд зазначає, що в рамках заявленого позивачем адміністративного позову, судом надається оцінка лише фактичному відображенню в інтегрованій картці платника податку стану розрахунків з бюджетом по податковим зобов`язанням.

Так, судом згідно з даними інтегрованої картки платника податків АІС Податковий блок ОСОБА_2 М ОСОБА_3 встановлено, що станом на 06 червня 2017 року (дату державної реєстрації припинення підприємницької діяльності) за позивачем обліковувалась заборгованість у загальному розмірі 20 657,43 грн., у т.ч. недоїмка у сумі 18 721,74 грн. та пеня у сумі 1 935,69 грн.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановленні Законом №2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

За приписами частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 розділу VI Інструкції №449 у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Рішення про застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску складається згідно з додатком 12 до Інструкції №449. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи фіскального органу.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки, незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

Частиною десятою статті 25 Закону №2464 встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 25 Закону №2464 нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду.

Доводи позивача з приводу того, що відображення в інтегрованій картці недоїмки є протиправним з огляду на неможливість визначити базу нарахування без отримання доходу, суд вважає необґрунтованими для цілей задоволення даного позову, оскільки детальним аналізом даних інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 встановлено, що загальна сума боргу позивача включає в себе недоїмку за період по червень 2017 року, тобто охоплений період до зняття з обліку позивача, а решта становить суми штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ЄСВ та пеню. Доказів протилежного позивачем суду не надано та не наведено.

Згідно з інтегрованою карткою платника податків ОСОБА_1 встановлено, що сплата заборгованості здійснювалась шляхом перенаправлення податковим органом платежів, які надходили від позивача як сплата ЄСВ на підставі частини шостої статті 25 Закону №2464, якою передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Аналогічне положення міститься у пункті 8 Розділу VI Інструкції №449, де зазначено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Згідно з пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Крім того, суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що вимога про сплату єдиного соціального внеску приймається лише на підставі документальної перевірки, за результатами якої складається акт та приймається рішення, або звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), оскільки чинним законодавством надано право податковому органу нарахувати єдиний внесок з облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів без складання акту перевірки.

Як підтверджується матеріалами адміністративної справи, оскаржені вимоги про сплату боргу (недоїмки) сформовані на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів (відповідно до вимог статті 25 Закону № 2464-VI).

Суд наголошує, що заборгованість за позивачем обліковувалась ще у 2017 році і з того часу жодного разу не переривалась. Позивачем не надано докази погашення як основної частини заборгованості, так і жодних доказів самостійної сплати за цей період нарахованих штрафних санкцій та пені.

Щодо твердження позивача про не направлення контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) на її адресу тривалий час, що призвело до значного збільшення заборгованість зі сплати соціального внеску за цей період, суд зазначає, що матеріали справи містять докази отримання позивачем вимог про сплату боргу з єдиного внеску ще у серпні 2017 року та вересні 2018 року. До того ж, зі змісту листа Гуляйпільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області від 04.10.2019 №10927 вбачається, що на виконанні у відділі ще з 2015 року перебувають виконавчі провадження, за якими ОСОБА_1 є боржником.

Доводи ж позивача про те, що відповідачем не дотримано строків направлення вимоги не є підставою для її скасування, оскільки вимога про сплату єдиного внеску констатує наявність заборгованості та необхідність її сплати, а формування чи направлення вимоги з порушенням визначеного строку ніяким чином не зменшує та не скасовує недоїмку зі сплати єдиного внеску, яка була нарахована правомірно, та не звільняє позивача від обов`язку сплати ЄСВ, адже за приписами статті 25 Закону №2464-VI строк давності щодо нарахування та стягнення сум недоїмки не застосовується.

При ухваленні рішення судом також враховано, що пунктом 6 розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, окрема якщо сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що ВП№55641490 з виконання вимоги про сплату боргу №Ф-13-17У від 02.08.2017 про стягнення з ОСОБА_1 боргу у сумі 2 112,00 грн. закінчено 27.12.2018 згідно з п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження , у зв`язку з перерахуванням стягувачу заборгованості згідно з платіжними дорученнями №247 від 29.01.2018 на суму 1 709,80 грн. та №2259 від 13.12.2018 на суму 402,20 грн.

Таким чином, з аналізу наведених норм вбачається, що вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ф-13-17У від 02.08.2017 вважається відкликаною з підстав, передбачених Інструкцією №449.

В ході розгляду справи судом також встановлено, що станом на 31.08.2018 за позивачем рахувалась заборгованість в сумі 20 956,05 грн., у т.ч. недоїмка у сумі 11 359,16 грн. та пеня у сумі 9 596,89 грн., у зв`язку із чим 02 серпня 2017 року була сформована та направлена на адресу позивача вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-13-17 на вказану суму, яка останньою отримана 15.08.2017, а тому суд вважає, що ГУ ДФС у Запорізькій області правомірно сформувало та надіслало на адресу органу державної виконавчої служби для примусового виконання вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.09.2018 №Ф-13-17У, що доводами позовної заяви та матеріалами справи не спростовується.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Приписами статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

В зв`язку з відмовою в адміністративному позові, відповідно до вимог статті 139 КАС України, питання щодо судових витрат судом не вирішувалось.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Собориий, 166, код ЄДРПОУ 39396146), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю ПОЛТАВКА-1 (70240, Запорізька область, с. Полтавка, вул. Свердлова, 60, код ЄДРПОУ 34622777) про визнання протиправними та скасування вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 04 березня 2020 року.

Суддя Д.В. Татаринов