Рішення

від 04.03.2020 по справі 320/6417/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2020 року № 320/6417/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Келтік" до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Келтік" з позовом до Київської митниці ДФС, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 29.10.2019 № UA125000/2019/000625/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару за митною декларацією від 24.10.2019 №UA125010/2019/013239, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту). Стверджено, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині другій статті 53 Митного кодексу України, підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, а подані документи не містять розбіжностей.

Проте, митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу. Позивач пояснив, що не погодився із рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу та сплатив митні платежі.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що додані позивачем до митної декларації документи містять розбіжності, не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари позивача, та містять розбіжності, які стосуються числових значень митної вартості.

Ухвалою суду від 25.11.2019 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Протокольною ухвалою суду від 22.01.2020 здійснено заміну первісного відповідача на його правонаступника - Київську митницю Держмитслужби.

У судове засідання, призначене на 03.03.2020, сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з`явились.

Враховуючи наведене, керуючись приписами статті 205 КАС України, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Келтік (код ЄДРПОУ 30112844, місцезнаходження: 01042, м. Київ, бул. Дружби Народів, 9) зареєстроване в якості юридичної особи з 27.08.1998, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Як убачається з матеріалів справи, 20 серпня 2019 року між ТОВ "Келтік" (Покупець) та компанією TAIZHOU KERONG TRADE CO., LTD (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №20/08-2019 (а.с. 22-25).

Відповідно до пункту 1 даного контракту, Продавець продає, а Позивач купує Товар. Пунктом 2.1. контракту сторони погодили, що кількість товару і асортимент вказуються в інвойсах, які являються невід`ємною частиною контракту.

Також, у п. 3.1. сторони погодили, що загальна сума контракту складає 32108,17 доларів США. При цьому, пункт 3.2. контракту передбачає, що ціна на товар встановлюється у проформі інвойсі.

Позивач, не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, звернувся з позовом до суду.

Крім того, сторони погодили, що товар поставляється морським транспортом на умовах СРК, Одеса (Україна) (п. 4), валютою контракту є долар США.

Відповідно до п. 10.1 контракту, останній вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2019.

У подальшому, компанією TAIZHOU KERONG TRADE CO., LTD (Taizhou, China) на ім`я позивача був виставний рахунок на оплату (інвойс) від 06.09.2019 № МІ1902 на суму 32108,17 доларів США (а.с. 35).

15 вересня 2019 року сторони підписали додаткову угоду №1 до контракту, відповідно до якої, внесли зміни до п.5.1. контракту та погодили умови оплати, - 30 днів з моменту відвантаження судна у порт прибуття (а.с.26) .

Судом встановлено, що 24.10.2019 ТОВ Келтік було подано до Київської митниці ДФС митну декларацію №UA125010/2019/013239 з метою митного оформлення імпорту товару - полотна трикотажні ворсові, із заявленою митною вартістю 32108,17 доларів США (а.с. 27).

На підтвердження заявленої митної вартості товару, митному органу були подані: проформа інвойс МІ1902 від 05.09.2019, коносонамент (Bill of lading) OOLU26270009970 від 12.09.2019, міжнародна товарно-транспортна накладна №024446, сертифікат походження товару (certificate of origin) 19С332А3942/00002, прайс-лист №9523 від 20.08.2019, зовнішньоекономічний контракт №20/08-2019 від 20.08.2019, додаткова угода №1 від 15.09.19 до контракту №20/08-2019, митна декларація країни відправлення 310120190517282293 від 06.09.2019, лист компанії TAIZHOU KERONG TRADE CO., LTD від 22.10.2019, лист компанії TAIZHOU KERONG TRADE CO., LTD від 24.10.2019.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої у МД митної вартості, митний орган 28.10.2019 направив повідомлення, у якому зазначив, що під час контролю правильності визначення митної вартості було встановлено, що надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної, яка була фактично сплачена. Тому, з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

Митний орган запропонував декларанту надати додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів, а саме: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, njto містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; страхові документи, а також документи, ще містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; прейскуранти (прайс-листа) виробника товару; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання вимог зазначених у вищевказаному повідомленні відповідача, позивач надав відповідачу наступні документи:

1. Лист ТОВ Келтік № 358 від 28.10.2019.

2. Переклад експортної вантажної митної декларації КНР.

3. Експертний висновок Київської торгово-промислової палати №Ц-951 від 25.10.2019 про контрактну (ринкову) вартість полотна трикотажного ворсового із синтетичного волокна.

4. Лист компанії TAIZHOU KERONG TRADE CO., LTD від 22.10.2019.

5. Лист компанії TAIZHOU KERONG TRADE CO., LTD від 24.10.2019.

Проте, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 29.10.2019 №UA125000/2019/000625/2, згідно з яким, останній, застосувавши резервний метод визначення митної вартості (метод 2ґ), та заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації від 24.10.2019 № UA125010/2019/013239 скоригував з 32108,17 доларів США до рівня 49206,42 доларів США (а.с.20-21).

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 263 МК України, позивач, з урахуванням коригувань, подав нову митну декларацію №UA125010/2019/013446 та відповідач прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію.

Позивач, не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Основним нормативним актом, що регламентує питання митної справи, є Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша). Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: - декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга). У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (пункти 1-8 частини третьої). У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: - виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; - довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; - розрахунок ціни (калькуляцію) (частина четверта).

Згідно статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина перша). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга). За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя). Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: - упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; - у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; - у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; - проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; - звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; - застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (частина п`ята). Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста).

За наведеного правового регулювання, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.

Під час судового розгляду судом встановлено, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, які було подано позивачем до митного оформлення, а саме: проформа інвойс МІ1902 від 05.09.2019, коносонамент (Bill of lading) OOLU26270009970 від 12.09.2019, міжнародна товарно-транспортна накладна №024446, сертифікат походження товару (certificate of origin) 19С332А3942/00002, прайс-лист №9523 від 20.08.2019, зовнішньоекономічний контракт №20/08-2019 від 20.08.2019, додаткова угода №1 від 15.09.19 до контракту №20/08-2019, митна декларація країни відправлення 310120190517282293 від 06.09.2019, лист компанії TAIZHOU KERONG TRADE CO., LTD від 22.10.2019, лист компанії TAIZHOU KERONG TRADE CO., LTD від 24.10.2019.

Водночас, в оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено розбіжності, які, на його думку, ставлять під сумнів достовірність заявленої декларантом митної вартості та не дають можливості визнати заявлену митну вартість товарів за першим методом, а саме:

"1) відповідно до товаросупровідних документів груз від відправника вийшов з порту відправлення 12.09.2019 (коносамент № OOLU6270009970). В той же час згідно з інвойсом № МІ1901 від 06.09.2019 та рахунком відвантаження товару від продавця здійснюється протягом 60 днів з дня отримання депозиту (передплати). Додатково зазначаємо, що згідно з прайс-листом № 9253 від 20.08.2019 умови оплати передбачають 100% передплати. Проте жодні платіжні документи до митного оформлення надані не були. А додаткова угода № 1 датована пізніше, ніж відвантаження товару,

2) відповідно до експортної МД від 06.09.2019 №310120190517282293 наявні витрати на страхування товару, проте жодні страхові документи до митного оформлення надані, не були. При цьому ч. 2 ст. 53 МКУ визначає страхові документи як такі, що підтверджують митну вартість Товару без прив`язки до суб`єкта, який поніс ці витрати.

3) в експортній МД від 06.09.2019 № 310120190517282293 та сертифікату походження

від 12.09.2019 №19С3326А3942/00002 зазначений комерційний документ від 05.09.2019 № МІ-1901. В той же час до митного оформлення надано комерційний інвойс за номером № МІ1901 від 06.09.2019. Можлива наявність іншого пакету документів,

4) в експортній МД від 06.09.2019 № 310120190517282293 міститься посилання на документ, який датований пізніше (коносамент від 12.09.2019 ООLU26270009970)".

Суд зазначає, що такі висновки відповідача є необ`єктивними та не свідчать про наявність розбіжностей, які ставлять під сумнів правильність визначення позивачем митної вартості, з огляду на наступне.

Стосовно умов оплати імпортованого товару, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 9.3. контракту №20/08-2019 від 20.08.2019, до нього застосовується українське матеріальне право.

У свою чергу, частиною четвертою статті 179 Господарського кодексу України та статті 627 Цивільного кодексу України передбачається, що сторони є вільними в укладенні договору, визначенні умов договору.

Одночасно, статтею 651 Цивільного кодексу України передбачаються зміни до договору за згодою сторін

Таким чином, зміна сторонами умов оплати навіть після відправки товару не суперечить законодавству, а отже вказані обставини, а саме умови оплати не мають жодного відношення до відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тим більше, що сторони погодили умови оплати в додатковій угоді № 1 до контракту, яку було надано митному органові.

Будь-які розбіжності у частині порядку та умов оплати не є підставною для коригування митної вартості, оскільки умови оплати не впливають на числове значення заявленої митної вартості.

До того ж, платіжний документ декларантом не надавався митному органу, оскількиу розумінні положень статті 53 МК, платіжний документ надається у випадку, якщо рахунок сплачено, а оскільки станом на дату подання МД, позивач не оплачував вартість товару, тому необхідності у подачі такого документу не має. У такому разі, документом, яким підтверджується митна вартість товару є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа.

Більше того, відповідач посилається на інвойс №МІ1901, який не має жодного відношення до вказаної митної декларації та не подавався при митному оформленні, що підтверджується переліком документів зазначених в п. 44 МД, та навіть даними картки відмови митного органу.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем не надано до митного оформлення документи, які підтверджують страхування товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 53 МК, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. До переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед іншого, входить: страховий документ, якщо здійснювалося страхування.

Суд зазначає, що оскільки страхування товару не здійснювалося, ТОВ Келтік не повинно було подавати одночасно з митною декларацією страховий документ.

Відсутність страхування підтверджується листом компанії TAIZHOU KERONG TRADE CO., LTD (Taizhou, China) від 22.10.2019, який надавався відповідачу разом з супровідним листом вих. № 359 від 28.10.2019.

Окрім цього, в експортній митній декларації від 06.09.2019 №310120190517282293, на яку посилається відповідач, відсутні будь-які відомості щодо страхування товару.

З приводу правильності зазначення номеру комерційного інвойсу, суд звертає увагу на наступне.

Слід зазначити, що комерційний документ від 05.09.2019 № МІ-1901 позивачем не подавався до митного оформлення, що убачається із переліку документів, зазначеного в п. 44 МД та переліку документів зазначеного у картці відмови відповідача. До митного оформлення подавався інвойс за номером № МІ1902 від 06.09.2019.

Сама по собі відмінність у наявності тире в номері документу, не виключає можливості підтвердження числових значень складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

При цьому, відповідачу було надано лист компанії TAIZHOU КERONG TRADE CO., LTD (Taizhou, China) від 24.10.2019, в якому повідомлялось про допущення помилки в номері та даті інвойсу.

Таким чином, вказані обставини не є підставою для сумнівів у числових значеннях складових митної вартості товарів, та для висновків про неправильне визначення позивачем митної вартості товару за першим методом, тим більше, що в експортній митній декларації від 06.09.2019 №310120190517282293 та сертифікаті походження від 12.09.2019 № І9С3326А3942/00002, зазначений належний номер та дата комерційного документу від 05.09.2019 № МІ-1902.

Щодо того, що в експортній МД міститься посилання на документ, який датований пізніше (коносамент), судом з`ясовано наступне.

У відповідності до наявних матеріалів справи, вказане пояснюється тим, що експортна митна декларації від 06.09.2019 №310120190517282293 видана раніше ніж коносамент № OOLU26270009970, оскільки Продавцем був оформлений букінг - попереднє бронювання міста на судні, а коносамент був оформлений 12.09.2019, так як у цей день контейнер був прийнятий на борт судна і підписаний капітаном, що пояснювалось митному органу у листі № 358 від 28.10.2019.

Отже, вказані обставини не є підставою для сумнівів у числових значеннях складових митної вартості товарів, тому висновки про неправильне визначення позивачем митної вартості товару за першим методом, є безпідставними.

Важливим для зазначення є також те, що умовами постачання CFR , згідно Інкотермс 2010 передбачено, зокрема, що на продавця покладені обов`язки по оплаті витрат і фрахту, необхідних для доставки товару в зазначений порт призначення і виконання експортного митного оформлення для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення.

На підтвердження того, що витрати на транспортування поніс саме Продавець, позивачем разом з супровідним листом вих. № 354 від 22.10.2019 було подано відповідачу лист від компанії TAIZHOU KERONG TRADE CO., LTD (Taizhou, China) від 24.10.2019, де значиться, що оплата фрахту контейнера здійснювалася безпосередньо компанії TAIZHOU KERONG TRADE CO., LTD (Taizhou, China).

За таких обставин, з урахуванням умов договору та умов постачання CFR транспортні витрати при визначенні митної вартості не додаються до ціни, що буде сплачена, оскільки вказані витрати поніс Продавець товару, а отже доводи Відповідача щодо не встановлення того, хто саме поніс витрати на транспортування спростовуються вищевказаним та не можуть бути підставою для коригування митної вартості.

Одночасно, слід зазначити, що не здійснення перекладу експортної митної декларації країни-відправника, суперечності змісту прайс-листа не можуть слугувати підставою для коригування заявленої митної вартості.

Крім того, переклад експортної митної декларації країни-відправника, прайс- листи не входять до визначеного ч. 2 ст. 53 МК України переліку документів, які декларант зобов`язаний надавати для підтвердження митної вартості товару, а також не є документами, які підтверджує складові митної вартості товару, а тому їх відсутність не впливає на числове значення митної вартості товару.

Верховним Судом України у постанові від 17.06.2014 у справі №21- 148а14 зазначено, що митні органи у випадку наявності обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої митної вартості товару мають право витребувати додаткові документи для перевірки правильності цієї вартості товару. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності або помилковості задекларованої митної вартості, а не всі документи.

Суд наголошує, що на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було подано експертний висновок Київської торгово-промислової палати № Ц-951 від 25.10.2019. Вказаним висновком встановлено, що контрактна (ринкова) вартість полотна трикотажного ворсового із синтетичного волокна, що імпортується в Україну по Контракту № 20/08-2019 від 20.08.2019на умовах постачання CFR Одеса (Україна), може складати: полотно трикотажне ворсове із синтетичного волокна - 2,46 дол. США за 1 кг.

Тобто, позивач на підтвердження митної вартості товару надав митному органу висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією про вартість товару.

Однак, з оскаржуваного рішення встановлюється, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору.

Відтак, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів позивачем - за ціною договору.

Таким чином, суд дійшов висновку , що надані позивачем до відповідача документи на підтвердження вартості товару дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору, шляхом застосування першого методу, що свідчить про порушення митним органом передбаченого статтею 57 МК України порядку визначення митної вартості товару.

Відповідач не довів наявності обставин, які виключають використання першого методу, та не встановив обставин, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору, а також неможливість послідовного застосування наступних методів визначення митної вартості.

У підсумку, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач - заперечуючи проти них, підтверджених тими доказами, які були досліджені у ході судового розгляду, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як убачається із матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір у сумі 1921,00 грн, що підтверджується платіжним доручення від 07.11.2019 №2917 (а.с.2).

У зв`язку з цим, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у вказаній сумі за рахунок його бюджетних асигнувань.

Також, позивачем заявлено клопотання про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Так, статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої).

Згідно статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята).

Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа № 810/4749/15) вказав, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа № 826/856/18) зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відтак, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем подано: договір про надання правової допомоги від 31.10.2019 №30/10, платіжне доручення від 07.11.2019 №957, рахунок від 31.10.2019 №56, виписку по рахунку ТОВ "Келтік" за 07.11.2019, ордер серії АА №1010524.

Дослідивши надані позивачем документи та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).

Суд звертає увагу на те, що дана справа була розглянута судом за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення жодного судового засідання, що унеможливлює понесення позивачем витрат на представництво інтересів клієнта у суді. Крім того, відповідачем у цій справі не складався відзив на позовну заяву, що, відповідно, виключає можливості понесення позивачем витрат на правничу допомогу, пов`язану зі складанням відповіді на відзив.

Отже, правнича допомога у зазначеній справі обмежується дослідженням обставин справи та складанням позовної заяви, вартість якої, об`єктивно не може становити 15000,00 грн. На думку суду, співмірною вартістю наданих адвокатських послуг, враховуючи обставини судового розгляду, є 5000,00 грн.

У той же час, інші заявлені позивачем до відшкодування витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, суд визнає такими, що не пов`язані з розглядом справи, а тому залишає їх за позивачем.

Відтак, на користь позивача слід присудити судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Київської митниці Держмитслужби.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 29.10.2019 № UA125000/2019/000625/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Келтік" (код ЄДРПОУ 30112844) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код 43337359) судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Келтік" (код ЄДРПОУ 30112844) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код 43337359) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.