Постанова

від 26.05.2020 по справі 320/6417/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6417/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Лисенко В. І.

Суддя-доповідач:Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Київської митниці ДФС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Келтік до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Келтік звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці ДФС, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 29.10.2019 № UA125000/2019/000625/2.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що додані позивачем до митної декларації документи містять розбіжності, не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари позивача та містять розбіжності, які стосуються числових значень митної вартості.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що вважає рішення суду першої законним, обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, а вимоги відповідача про його скасування безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20 серпня 2019 року між ТОВ Келтік (Покупець) та компанією TAIZHOU KERONG TRADE CO., LTD (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №20/08-2019.

Відповідно до пункту 1 даного контракту, Продавець продає, а Позивач купує Товар. Пунктом 2.1. контракту сторони погодили, що кількість товару і асортимент вказуються в інвойсах, які являються невід`ємною частиною контракту.

Пунктом 3.1 сторони погодили, що загальна сума контракту складає 32108,17 доларів США. Пунктом 3.2 контракту передбачено, що ціна на товар встановлюється у проформі інвойсі.

Товар поставляється морським транспортом на умовах СРК, Одеса (Україна) (п. 4), валютою контракту є долар США.

Компанією TAIZHOU KERONG TRADE CO., LTD (Taizhou, China) на ім`я позивача був виставний рахунок на оплату (інвойс) від 06.09.2019 № МІ1902 на суму 32108,17 доларів США (а.с. 35).

15 вересня 2019 року сторони підписали додаткову угоду №1 до контракту, відповідно до якої, внесли зміни до п.5.1. контракту та погодили умови оплати, - 30 днів з моменту відвантаження судна у порт прибуття .

24.10.2019 позивачем подано до Київської митниці ДФС митну декларацію №UA125010/2019/013239 з метою митного оформлення імпорту товару - полотна трикотажні ворсові, із заявленою митною вартістю 32108,17 доларів США.

На підтвердження заявленої митної вартості товару, митному органу були надані наступні документи: проформа інвойс МІ1902 від 05.09.2019, коносонамент (Bill of lading) OOLU26270009970 від 12.09.2019, міжнародна товарно-транспортна накладна №024446, сертифікат походження товару (certificate of origin) 19С332А3942/00002, прайс-лист №9523 від 20.08.2019, зовнішньоекономічний контракт №20/08-2019 від 20.08.2019, додаткова угода №1 від 15.09.19 до контракту №20/08-2019, митна декларація країни відправлення 310120190517282293 від 06.09.2019, лист компанії TAIZHOU KERONG TRADE CO., LTD від 22.10.2019, лист компанії TAIZHOU KERONG TRADE CO., LTD від 24.10.2019.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої у МД митної вартості, митний орган 28.10.2019 направив повідомлення, у якому зазначив, що під час контролю правильності визначення митної вартості було встановлено, що надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної, яка була фактично сплачена. Тому, з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

Митний орган запропонував декларанту надати додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів, а саме: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, njto містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; страхові документи, а також документи, ще містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; прейскуранти (прайс-листа) виробника товару; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання вимог зазначених у вищевказаному повідомленні відповідача, позивач надав відповідачу наступні документи:

1. Лист ТОВ Келтік № 358 від 28.10.2019.

2. Переклад експортної вантажної митної декларації КНР.

3. Експертний висновок Київської торгово-промислової палати №Ц-951 від 25.10.2019 про контрактну (ринкову) вартість полотна трикотажного ворсового із синтетичного волокна.

4. Лист компанії TAIZHOU KERONG TRADE CO., LTD від 22.10.2019.

5. Лист компанії TAIZHOU KERONG TRADE CO., LTD від 24.10.2019.

Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 29.10.2019 №UA125000/2019/000625/2, згідно з яким, останній, застосувавши резервний метод визначення митної вартості (метод 2ґ), та заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації від 24.10.2019 № UA125010/2019/013239 скоригував з 32108,17 доларів США до рівня 49206,42 доларів США (а.с.20-21).

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 263 МК України, позивач, з урахуванням коригувань, подав нову митну декларацію №UA125010/2019/013446 та відповідач прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів від 29.10.2019 №UA125000/2019/000625/2, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідач не довів наявності обставин, які виключають використання першого методу, та не встановив обставин, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору, а також неможливість послідовного застосування наступних методів визначення митної вартості.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Митним кодексом України, яким врегульовано відносини, пов`язані із справлянням митних платежів.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, серед іншого, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (ст. 257 МК України).

В силу ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

У відповідності до ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій ст. 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5, 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, лише у випадку, якщо документи, що надані при митному оформленні товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні підстави для надання додаткових документів на вимогу митного органу.

Митний орган має право відійти від визначених законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі недоліки не дозволяють митному органу повноцінно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. При цьому, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом.

Так, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, невірно визначено митну вартість товарів (ч. 1 ст. 55 МК України).

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товарів. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

В апеляційній скарзі митний орган зазначає, що відповідно до товаросупровідних документів груз від відправника вийшов з порту відправлення 12.09.2019 (коносамент №). В той же час, згідно з інвойсом № МІ1901 від 06.09.2019 та рахунком відвантаження товару від продавця здійснюється протягом 60 днів з дня отримання депозиту (передплати). Згідно з прайс-листом № 9253 від 20.08.2019 умови оплати передбачають 100% передплати. Проте, жодні платіжні документи до митного оформлення надані не були. А додаткова угода № 1 датована пізніше, ніж відвантаження товару.

Втім, як вірно зазначено судом першої інстанції, платіжний документ декларантом не надавався митному органу, оскільки у розумінні положень ст. 53 МК України, платіжний документ надається у випадку, якщо рахунок сплачено, а оскільки станом на дату подання МД позивач не оплачував вартість товару, тому необхідності у подачі такого документу не має. У такому разі, документом, яким підтверджується митна вартість товару є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа, як це передбачено п.3.2 контракту № 20/08-19 від 20.08.2019.

При цьому, позивачем 11.02.2020 подано до суду першої інстанції клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, до якого було долучено виписки з банку (SWIFT платіж) позивача, яким підтверджується сплата вартості товару за зовнішньоекономічним контрактом № 20/08-19 від 20.08.2019 на суму 32108,17 USD.

Щодо доводів апелянта про те, що позивачем не надано до митного оформлення документи, які підтверджують страхування товару, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюванні товари, додаються, зокрема, якщо вони не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів.

Водночас, відсутність страхування підтверджується листом компанії TAIZHOU KERONG TRADE CO., LTD (Taizhou, China) від 22.10.2019, який надавався відповідачу разом з супровідним листом вих. № 359 від 28.10.2019, оцінку якому апелянтом не надається.

В експортній митній декларації від 06.09.2019 №310120190517282293, на яку посилається апелянт, також відсутні будь-які відомості щодо страхування товару.

Також апелянт стверджує, що ряд документів містять реквізити інших документів, які хронологічно не співпадають з датою їх видачі, що викликає сумнів достовірності та об`єктивності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Зокрема, в експортній митній декларації від 06.09.2019 № 310120190517282293 міститься посилання на документ, який датований пізніше, а саме коносамент від 12.09.2019 № OOLU26270009970.

Втім, як вірно зазначено судом першої інстанції, експортна митна декларації від 06.09.2019 №310120190517282293 видана раніше ніж коносамент № OOLU26270009970, оскільки продавцем був оформлений букінг - попереднє бронювання міста на судні, а коносамент був оформлений 12.09.2019, так як у цей день контейнер був прийнятий на борт судна і підписаний капітаном, що пояснювалось митному органу у листі № 358 від 28.10.2019. Втім, апелянт жодної оцінки зазначеному висновку в апеляційній скарзі не надає.

Крім того, колегія суддів зазначає, що розбіжність в датах видання тих чи інших документів не стосується числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом, а тому не може бути підставою для прийняття рішення про її коригування.

Щодо застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару колегія суддів зазначає наступне.

Враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 у справі № 820/6315/15 колегія суддів зауважує, що вимоги ч. ч. 3, 4 ст. 53 та ч. 2 ст. 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Таким чином, у відповідності до ст. 58 МК України позивач визначив митну вартість експортованого товару, виходячи з вартості ввезеного товару, яка фактично була сплачена постачальнику.

Разом з тим, наявність у митного органу інформації про те, що товар, подібний тому, який задекларований позивачем, раніше розмитнювався за іншою вартістю, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої позивачем митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

У відповідності до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відтак, в рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Щодо вимог позивача про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2).

Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5).

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Пунктами 4, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За положенням ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем подано: договір про надання правової допомоги від 31.10.2019 №30/10, платіжне доручення від 07.11.2019 №957, рахунок від 31.10.2019 №56, виписку по рахунку ТОВ "Келтік" за 07.11.2019, ордер серії АА №1010524.

Втім, апелянт зазначає про відсутність документів, які підтверджують їх фактичне надання правничих послуг (зокрема, акти наданих послуг), які повинні мати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Натомість, колегія суддів зауважує, що необхідність складення акту наданих послуг не було передбачено умовами договору про надання правової допомоги від 31.10.2019 №30/10, відтак, посилання апелянта на відсутність вказаного акту, як на підставу, що не дозволяє підтвердити витрати на правничу допомогу адвоката судом до уваги не приймається.

В той же час, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правнича допомога у зазначеній справі обмежується дослідженням обставин справи та складанням позовної заяви, вартість якої, об`єктивно не може становити 15000,00 грн. Співмірною вартістю наданих адвокатських послуг, враховуючи обставини судового розгляду, є 5000,00 грн.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, в межах розгляду доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 29.10.2019 № UA125000/2019/000625/2 прийняте митним органом необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, порушують права позивача, як суб`єкта декларування, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Ганечко О.М.