Постанова

від 25.02.2020 по справі 520/9063/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 р. Справа № 520/9063/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Григорова А.М. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Лисичанський желатиновий завод" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 (суддя Супрун Ю.О., 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, повний текст складено 19.12.19) по справі № 520/9063/19

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Лисичанський желатиновий завод"

до Південної регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті в особі прикордонного інспекційного пункту ветеринарної медицини "Аеропорт-Харків" , Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в особі Головного Державного ветеринарного інспектора України Б. Кобаль

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Лисичанський желатиновий завод" (надалі за текстом - ТДВ "Лисичанський желатиновий завод", позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Південної регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті в особі прикордонного інспекційного пункту ветеринарної медицини "Аеропорт-Харків" (надалі за текстом - відповідач 1), Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в особі Головного Державного ветеринарного інспектора України Кобаль Б. (надалі за текстом - відповідач 2), в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та соціального захисту населення, в особі Головного Державного ветеринарного інспектора України Б. Кобаль, щодо видачі розпорядження оформленого листом № 602-113-18/5328 від 04.04.2019 "Про заборону ввезення в Україну із республіки Узбекистан сприятливих до ящуру тварин, продукції, сировини та інше", щодо заборони ввезення в Україну із республіки Узбекистан сприятливих до ящуру тварин, продукції, сировини тваринного походження та його (Відповідача 2) бездіяльності щодо скасування цього наказу;

- визнати неправомірними дії Південної регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті (південна регіональна служба держветсанконтролю) в особі прикордонного інспекційного пункту ветеринарної медицини "Аеропорт-Харків", щодо затримки Товару та відмови в завершенні здійснення контролю Товару та зобов`язати відповідача 1 - Південної регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті (південна регіональна служба держветсанконтролю) в особі прикордонного інспекційного пункту ветеринарної медицини "Аеропорт-Харків", повторно розглянути надані транспортні документи на товар за (invoise) № 4-У-БО-L-70 від 13.08.2019 та погодити ввезення Товару належного Позивачу на митну територію України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з`ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити.

Позивач явку свого представника у судове засідання суду апеляційної інстанції не забезпечив, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТДВ "Лисичанський желатиновий завод" має ідентифікаційний код юридичної особи 00418030, місце знаходження юридичної особи: 93109, Луганська область, місто Лисичанськ.(а.с.11).

ТДВ "Лисичанский желатиновий завод", на підставі контракту поставки № 4 У-БО від 01.05.2013 укладеного із ИП ООО "РЕNG SHENG CHARM" (Республіка Узбекистан) є покупцем товару: гольова обрізь шкур великої рогатої худоби (ВРХ) (надалі за текстом -Товар).

Відповідно до контракту Продавець згідно міжнародної товарно-транспортної накладної № 0001 (а.с.20) та інвойсу № 4-У-БО-L-70 від 13.08.2019 (а.с.19), здійснив поставку Товару, шляхом відправлення обумовленої кількості товару авіа сполученням Аеропорт Ташкент - Аеропорт Харків та направив супровідні документи, а саме: паспорт якості №70 від 13.08.2019 (а.с.22), ветеринарне свідоцтво № 00012 від 22.08.2019 (а.с.21), вантажна митна декларація (ГТД) А ЕDК440392 (а.с.24), рахунок-фактура (інвойс) № 4-У-БО-L-70 від 13.08.2019, пакувальний лист (а.с.23).

28.08.2019 ТДВ "Лисичанський желатиновий завод" отримано інформацію з "єдиного вікна" № 4503058 сформованого 28.08.2019 від прикордонного інспекційного пункту ветеринарної медицини "Аєропорт Харків" про відмову в завершенні здійснення контролю Товару та за листом відповідача 1, вих. № 18/20 від 28.08.2019 та вимогу щодо необхідності у зв`язку із виконанням відповідачем 1 вимог ч. 2 ст. 54 Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин", визначитись (знищення або повернення до країни експортера) позивачу, щодо подальшого поводження із належним йому Товаром ввезеним на митну територію України, який не відповідає законодавству України.

Підставою для затримки вантажного вагону та повернення товару за межі митної території України став лист Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в особі Головного Державного ветеринарного інспектора України Кобаль Б. № 602-113-18/5328 від 04.04.2019, яким заборонено ввезення в Україну тварин та продукції тваринного походження з Республіки Узбекистан. (а.с.28).

28.08.2019 Південною регіональною службою державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті в особі прикордонного інспекційного пункту ветеринарної медицини "Аеропорт-Харків" прийнято рішення про відмову в завершенні здійснення контролю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що посадові особи Держпродспоживслужби при прийнятті рішення щодо заборони ввезення в Україну із республіки Узбекистан сприятливих до ящуру тварин, продукції, сировини, репродуктивного матеріалу від них та кормів тваринного походження, діяли в межах своїх повноважень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 319 Митного кодексу України (надалі за текстом - МК України) зазначено: товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю, можуть підлягати державному санітарно-епідеміологічному, ветеринарно-санітарному, фітосанітарному, екологічному, радіологічному контролю, а також державному контролю за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 18 Закону України "Про ветеринарну медицину" від 25.06.1992 № 2498-XII (надалі за текстом - Закон № 2498) державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на державному кордоні України та транспорті здійснюється регіональними службами державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні України та транспорті, їх структурними підрозділами (пунктами). Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на державному кордоні України та транспорті є обов`язковим у разі ввезення на митну територію України (у тому числі з метою транзиту), вивезення за межі митної території України об`єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду всіма видами транспорту.

Положення про регіональну службу державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні України та транспорті затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 5 ст. 18 Закону № 2498).

Відповідно до пункту 4 Типового положення про регіональну службу державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2009 р. № 801, до повноважень Регіональної ветслужби входить: перевірка достовірності ветеринарних документів; здійснення стандартного прикордонного ветеринарно-санітарного контролю, у разі потреби вибірковий і/або розширений контроль за об`єктами контролю та нагляду, що ввозяться на територію України або вивозяться з неї; тимчасове зупинення транспортування (переміщення) об`єктів контролю та нагляду у разі порушення операторами потужностей (об`єктів) ветеринарно-санітарних вимог.

Відповідно до пункту 1 Порядку пропуску вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини, через державний кордон України, затвердженого наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 27.12.1999 № 49 увезення, вивезення чи транзит через територію України тварин, продуктів і сировини тваринного походження та інших вантажів, в`їзд транспортних засобів, що підлягають обов`язковому ветеринарному контролю, дозволяються за наявності документів, передбачених міждержавними угодами (ветеринарних свідоцтв, сертифікатів), та в разі додержання ветеринарних вимог з урахуванням епізоотичного стану країн-експортерів.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 49, пропуск через митний кордон України вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини, дозволяється тільки з країн, благополучних в епізоотичному відношенні, за наявності оригіналу ветеринарного сертифіката країни походження з обов`язковим зазначенням конкретного одержувача та при виконанні ветеринарних вимог щодо імпорту в Україну вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини, після проходження обов`язкового ветеринарного контролю.

Таким чином, товар може бути випущено у обіг на території України з благополучної в епізоотичному відношенні країни.

У відповідності до ч. 1 ст. 53 Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин" від 18.05.2017 № 2042-VIII (що є чинним на момент вирішення питання про наявність/відсутність заборон для пропуску спірного товару, надалі за текстом - Закон № 2042) у разі спалаху на території іншої країни хвороб, внесених до списку хвороб, затвердженого МЕБ, чи інших хвороб, які становлять загрозу для здоров`я людини та/або тварини, або у разі виявлення таких хвороб у вантажі з продуктами компетентний орган має право залежно від рівня загрози вжити один із таких заходів:

1) заборонити ввезення (пересилання) вантажів із продуктами з усієї території зазначеної країни або її окремої частини (зони або компартмента) та, за необхідності, з країни транзиту;

2) встановити спеціальні умови щодо вантажів з продуктами, які надходять з цієї країни або її окремої території (зони або компартмента).

При цьому, частина друга ст. 54 Закону № 2042 визначає, що якщо інше не передбачено цим Законом, державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) проводить затримання вантажів, які не відповідають законодавству, та після консультацій з оператором ринку або особою, відповідальною за вантаж, вживає таких заходів:

1) перевіряє, чи вантаж не становить загрози для здоров`я людини та/або тварини;

2) приймає рішення про знищення чи зміну призначеного використання відповідних продуктів, харчових продуктів нетваринного походження або кормів нетваринного походження, застосування у разі необхідності особливого поводження відповідно до частини сьомої цієї статті або повернення (вивезення) вантажу до країни-експортера (іншої країни).

Як вірно акцентовано судом першої інстанції, суттю заборонних заходів по відношенню до товару є убезпечення зараження небезпечними хворобами людей та тварин на території України, попередження розповсюдження епізоотії.

Судовим розглядом встановлено та не спростовано доводами апеляційної скарги, що на території України листом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 04.04.2019 № 602-113-18/5328 введена заборона на ввезення з Узбекистану в Україну сприйнятливих до ящуру тварин, продукції, сировини та генетичного матеріалу, отриманих від них та кормів тваринного походження. Підставою для винесення для такого листа Головного державного ветеринарного інспектора України є не визначення статусу Республіки Узбекистан щодо захворювання на ящур, згідно до офіційної інформації всесвітньої організації охорони здоров`я тварин.

Відповідно до ч. 1 ст. 85 Закону України "Про ветеринарну медицину" вантажі з товарами, що ввозяться на територію України, повинні:

1) бути вільними від хвороб, що підлягають повідомленню, згідно з вимогами МЕБ;

2) супроводжуватися оригіналами міжнародних ветеринарних сертифікатів, підписаних державним ветеринарним інспектором країни походження, як це передбачається відповідними ветеринарно-санітарними заходами;

3) у разі ввезення на територію України живих тварин - походити з країн або зон або компартментів, вільних від хвороб, що підлягають повідомленню, або у випадках, рекомендованих МЕБ, - із зон або компартментів з низьким рівнем присутності хвороби, що підлягає повідомленню, в межах країни походження та не транспортуватися через територію, щодо якої існують обмеження, підтверджені відповідною міжнародною організацією або ветеринарною адміністрацією країни походження чи транзиту;

4) мати прийнятну ідентифікацію.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 96 Закону України "Про ветеринарну медицину" зазначено, що якщо існує високий ризик занесення збудників хвороби тварин, що підлягає повідомленню, на територію України з території сусідньої країни або її передачі через експортні чи транзитні вантажі, Головний державний ветеринарний інспектор України може видати розпорядження про встановлення на території, де є така загроза: заборони, обмежень на ввезення на територію України, вивезення з території України або транзит товарів у зв`язку з ризиком, пов`язаним з переміщенням товарів з таких територій або через них.

Ветеринарні вимоги щодо імпорту в Украйну об`єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, затверджені наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Мінагрополітики від 14.05.2004 № 71, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.06.2004 за № 768/9367 (надалі за текстом - Ветеринарні вимоги).

Зокрема, вимоги щодо імпорту в України шкіряної, рогокопитної, кишкової, хутрової, овчинно-хутряної і смушкової сировини, вовни і козячого пуху, щетини, кінського волоса, пір`я і пуху курей, качок, гусей та інших птахів встановлені п. 30 вказаних Ветеринарних вимог.

Так, відповідно до п.п. 30.1 п. 30 Ветеринарних вимог, до ввезення в Україну допускаються шкіряна, рогокопитна, кишкова, хутрова, овчинно-хутрова і смушкова сировина, вовна, козячий пух, щетина, кінський волос, пір`я і пух курей, качок, гусей та інших птахів, а також інша тваринна сировина, отримана від здорових тварин (птахів), вирощених на території країни-експортера, із господарств, офіційно вільних від заразних хвороб тварин, і виготовлена на підприємствах, що мають дозвіл центральної державної ветеринарної служби країни-експортера на постачання продукції і перебувають під її постійним контролем.

В свою чергу п.п. 30.2 п. 30 Ветеринарних вимог зазначено, що сировина виходить з господарств і адміністративних територій, вільних від заразних хвороб тварин (птахів), у тому числі:

губкоподібної енцефалопатії великої рогатої худоби і скрепі овець - відповідно до вимог Міжнародного ветеринарного кодексу Міжнародного епізоотичного бюро;

африканської чуми свиней, африканської чуми коней, чуми верблюдів і чуми великої рогатої худоби - протягом останніх 3 років на території країни;

ящуру, віспи овець і кіз - протягом останніх 12 місяців на адміністративній території (штат, провінція, земля, округ і ін.);

сибірки - протягом останніх 3 місяців у господарстві.

Згідно з ст. 8.8.2 Кодексу здоров`я наземних тварин Всесвітньої організації з охорони здоров`я тварин (надалі за текстом - Кодекс МЕБ) зазначено, що для включення до списку країн благополучних по ящуру Країна-Член МЕБ повина в тому числі: направити до МЕБ декларацію з додатками, виконання програми спостереження за ящуром, розробленою згідно з рекомендаціями МЕБ та надати документовані докази щодо системи недопущення заносу вірусу в країну, яка претендує на статус благополуччя по ящуру.

Країни чи зона яка претендує на статус благополуччя по ящуру, включається до списку країн чи зон, благополучних по ящуру, в яких не ведеться вакцинація, тільки після підтвердження МЕБ пакету необхідних документів. Згідно з офіційної інформації МЕБ Республіка Укзбекистан не відноситься до благополучних країн щодо ящуру.

Збереження в цьому списку обумовлено щорічним наданням в МЕБ відомостей вказаних вище та ін.. документів, вказаних в ст. 8.8.2 Кодексу МЕБ.

Відповідно до ст. 8.8.5 Кодексу здоров`я наземних тварин Всесвітньої організації з охорони здоров`я тварин зазначено, що країною чи зоною, зараженою ящуром, вважається країни або зона, яка не відповідає вимогам для визначення країни чи зони, вільних від ящуру, згідно з офіційною класифікацією МЕБ.

Станом на 24.05.2019 Республіка Узбекистан не включено до списку країн благополучних (вільних) від ящуру, згідно з офіційною класифікацією МЕБ.

Порівнюючи суспільну значимість об`єкту захисту згідно з ч. 1 ст. 2 з ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.ст. 3, 8 Конституції України, слід віддати беззаперечний пріоритет інтересу захисту життя та здоров`я людини від зараження ящуром, оскільки у випадку завезення на територію України із республіки Узбекистан сприятливих до ящуру тварин, продукції, сировини, репродуктивного матеріалу від них та кормів тваринного походження існує високий рівень ризику занесення на територію України вірусу ящуру, що загрожує життю та здоров`ю людини, погіршення продовольчої безпеки держави, закриття для України міжнародних ринків тваринницької продукції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Лисичанський желатиновий завод" - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 по справі № 520/9063/19 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)В.В. Катунов Судді (підпис) (підпис) А.М. Григоров Г.Є. Бершов Постанова складена в повному обсязі 05.03.20.