Постанова

від 25.02.2020 по справі 120/2925/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/2925/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маслоід О.С.

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

25 лютого 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Матохнюка Д.Б. Шидловського В.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Боровицького О. А.,

представника позивача: Кухрівського О.В.;

представника відповідача: Гончара О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в вересні 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.04.2019 року № 1318381-5506-0214, № 1318379-5506-0214, № 1318377-5506-0214, № 1318375-5506-0214, № 1318373-5506-0214 та № 1318371-5506-0214..

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.11.2019 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

В апеляційній скарзі податковий орган також зазначає, що той факт, що використання земельних ділянок відбувається через створення позивачем фермерське господарство не змінює статусу позивача як орендаря земельної ділянки та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов`язку сплачувати орендну плату за земельні ділянки.

06.02.2020 року від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому останній зазначає про необґрунтованість вимог апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 17.10.2014 року між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області укладено договори оренди землі № 786, 787, 788, 789, 791 та 791, згідно яким останньому в оренду передавались земельна ділянка площею 14,1351 га за кадастровим номером 0521282400:03:000:0629, земельна ділянка площею 12,7480 га за кадастровим номером 0521282400:03:000:0626, земельна ділянка площею 9,0343 га за кадастровим номером 0521282400:03:000:0643, земельна ділянка площею 21,6310 га за кадастровим номером 0521282400:03:000:0633, земельна ділянка площею 10,6784 га за кадастровим номером 0521282400:03:000:0642, земельна ділянка площею 14,3475 га за кадастровим номером 0521282400:03:000:0628 відповідно. Договори оренди землі укладені строком на 25 років кожен.

25.11.2014 року позивачем створено та зареєстровано Фермерське господарство "КАІР" (код ЄДРПОУ 39510544), номер реєстраційного запису 1 152 102 0000 000820.

25.11.2014 року актом передачі земельних ділянок позивачем було передано в користування вказані земельні ділянки Фермерському господарству "КАІР".

04.04.2019 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 1318381-5506-0214, № 1318379-5506-0214, № 1318377-5506-0214, № 1318375-5506-0214, № 1318373-5506-0214 та № 1318371-5506-0214, якими позивачеві визначені податкові зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб.

02.07.2019 року позивач не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся зі скаргою до ДФС (ДПС) України. ДПС України за наслідками розгляду вказаної скарги 02.09.2019 року за вих. № /К/99-00-08-05-04 рішенням про результати розгляду скарги залишила без змін спірні податкові повідомлення-рішення від 04.04.2019 року.

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (далі - Закон №973-IV) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно з статтею 4 Закону № 973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об`єднаннями відповідно до закону.

Відповідно до статті 7 Закону № 973-IV надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Статтею 8 Закону № 973-IV встановлено, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Статтею 23 Податкового кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, один об`єкт оподаткування може утворювати кілька баз оподаткування для різних податків. У випадках, передбачених цим Кодексом, конкретна вартісна, фізична або інша характеристика певного об`єкта оподаткування може бути базою оподаткування для різних податків.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Згідно статті 37 Податкового кодексу України підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов`язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до статті 270 ПК України об`єктами оподаткування земельним податком є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Встановлено, що між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) 17.10.2014 року укладено договори оренди землі № №786, 787, 788, 789, 790, 791.

Згідно з статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до умов договорів, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Орендна плата вноситься до місцевого бюджету, орендарем рівними частками за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Таким чином, об`єктом плати за землю у даних правовідносинах є земельна ділянка, надана в оренду з метою створення фермерського господарства, яке, реалізуючи права землекористувача, має обов`язок внесення плати за землю.

З матеріалів справи вбачається, що орендар передав право користування земельною ділянкою створеній ним юридичній особі, реалізуючи таким чином форму підприємницької діяльності, а контролюючий орган оскаржує права фермерського господарства як землекористувача, визначаючи останнім фізичну особу орендаря, із чим пов`язує обов`язок внесення плати за користування земельною ділянкою.

Отже, фактичним землекористувачем земельної ділянки, переданої в оренду позивачу, є фермерське господарство "КАІР".

Так, Верховний Суд в постанові від 13.03.2018 року у справі №348/992/16 зазначив, що після державної реєстрації юридичної особи - фермерського господарства у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що об`єктом плати за землю є земельна ділянка, надана в користування з метою створення фермерського господарства, а майнові права на вказану земельну ділянку передані до складеного капіталу фермерського господарства, яке реалізуючи права землекористувача має обов`язок внесення плати за землю.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

З аналізу норм ст. 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 973-IV випливає, що після укладення договору користування землею, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 814/1005/16.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідачем неправомірно застосовано податкові зобов`язання до позивача, оскільки в даному випадку орендну плату за земельні ділянки покладаються на фермерське господарство "КАІР", а тому податкові повідомлення-рішення від 04.04.2019 року №1318381-5506-0214, №1318379-5506-0214, №1318377-5506-0214, №1318375-5506-0214, №1318373-5506-0214 та №1318371-5506-0214, якими визначено позивачу суми податкових зобов`язань з орендної плати з фізичних осіб - підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому залишені колегією суддів поза увагою.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 03 березня 2020 року.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Матохнюк Д.Б. Шидловський В.Б.