Постанова

від 26.02.2020 по справі 914/706/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2020 р. Справа №914/706/19

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Зварич О.В.

Хабіб М.І.

за участю секретаря судового засідання Кишенюк Н.Т.

розглянувши апеляційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради б/н від 09.10.2019 (вх. № 01-05/3684/19 від 11.10.2019)

на рішення Господарського суду Львівської області від 04.09.2019 (суддя Артимович В.М.; повний текст складено 16.09.2019)

у справі № 914/706/19

за позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) Тамара , м. Львів

про розірвання договору оренди та зобов`язання повернути об`єкт оренди.

за участю представників:

від позивача: Чернобай С.С. - представник (довіреність в справі);

від відповідача: не з`явився (належно повідомлений).

1. Розгляд справи

01.11.2019 року на адресу суду надійшла заява ТзОВ Тамара без номера і дати (вх. № 01-04/6629/19 від 01.11.2019 року) про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Дубник О.П., судді: Зварич О.В. та Хабіб М.І. від розгляду даної справи.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 року підстави для відводу колегії суддів у складі: головуючий суддя Дубник О.П., судді: Зварич О.В. та Хабіб М.І. визнано необґрунтованими, у зв`язку з чим апеляційне провадження у даній справі зупинено на підставі ч.3 ст. 39 ГПК України для вирішення питання про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Дубник О.П., судді: Зварич О.В. та Хабіб М.І. по розгляду справи №914/706/19.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019р. (головуючий суддя Бойко С.М, судді Бонк Т.Б., Матущак О.І.) у справі № 914/706/19 відмовлено у задоволенні заяви ТзОВ Тамара без номера і дати (вх. № 01-04/6629/19 від 01.11.2019 року) про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Дубник О.П., судді: Зварич О.В. та Хабіб М.І.

Інших відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України не заявлялось.

Судове засідання фіксувалось за допомогою технічних засобів звукозапису, згідно з ст. 222 ГПК України.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 року (з врахуванням ухвали про описку від 18.12.2019 року) застосовано принцип розумного строку тривалості судового провадження.

У судовому засіданні 22.01.2020 року відкладено розгляд справи на 26.02.2020 року.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Подав до Західного апеляційного господарського суду заяву б/н та б/д (вх. № 01-04/278/20 від 20.01.2020 року) про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

3. Короткий зміст позовних вимог.

3.1. 15.04.2019 року Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ Тамара про розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 2377 від 19.08.1998 року та зобов`язання повернути об`єкт оренди, шляхом виселення з приміщення загальною площею 116,3 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. І. Франка,6.

3.2. Позивач свої вимоги обгрунтовує тим, що відповідно до укладеного між Управлінням комунального майна (функції та повноваження якого на даний час виконує Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради) (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Тамара (Орендар) договору оренди нежитлових приміщень № 2377 від 19.08.1998 року, відповідач, як Орендар взяв на себе ряд зобов`язань, зокрема, використовувати об`єкт оренди відповідно до його призначення та умов договору, Орендар не має права без згоди Орендодавця передавати частину об`єкта оренди у користування іншим особам. 06.02.2019 року Орендодавцем проведено перевірку приміщень, що перебувають в оренді ТзОВ Тамара , розташованого за адресою: м. Львів, вул. І. Франка, 6, та складено акт проведення перевірки №16-нп/19 від 06.02.2019 року, який підписаний головним спеціалістом позивача та директором ТзОВ Тамара . Перевіркою встановлено факт передачі Орендарем без дозволу Орендодавця частини об`єкта оренди у користування іншим особам та використання приміщення всупереч визначеному договором цільовому призначенню (в частині об`єкта оренди розміщено магазин-пекарня, ломбард та склади). Позивач вказує, що перевірка проводилась в присутності директора ТзОВ Тамара Константинової Тамари Матвіївни, яка, підписавши акт, погодилась із результатами перевірки.

Отже, позивач вважає, що зазначені порушення умов договору оренди є достатніми підставами для розірвання договору оренди в судовому порядку на підставі ст. ст. 651, 783 Цивільного кодексу, ст. ст. 10, 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

4. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

4.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.09.2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

4.2. Судове рішення у справі мотивоване тим, що акт проведення перевірки від 06.02.2019 року № 16-НП/19 підписаний зі сторони Орендодавця одноособово головним спеціалістом Колодчак Л.М., в акті не зазначено в зв`язку з чим проводилася дана перевірка, не додано ні графіку планових перевірок, ні будь-яких звернень. Крім того, суд наголосив на недоведеності позивачем обставин істотного порушення спірного договору відповідачем. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази укладення Орендарем договорів суборенди щодо нежитлових приміщень, які є предметом оренди згідно укладеного між сторонами договору оренди нежитлових приміщень № 2377 від 19.08.1998 року. Суд зазначив, що основною метою договору оренди та одним з визначальних прав Орендодавця є саме своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Водночас, суд встановив, що Орендарем сплачувалась орендна плата в повному обсязі, заборгованості з орендної плати за Орендарем не обліковувалось, що підтверджує дотримання відповідачем свого визначального обов`язку за договором оренди та досягнення Орендодавцем основної мети, з якою спірний договір укладався. Отже, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено істотного порушення відповідачем умов спірного договору, зокрема, не доведено, в чому саме полягає шкода, яка завдана органу місцевого самоврядування, а також яким чином порушуються права Орендодавця (територіальної громади).

5. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи сторін у справі.

5.1. Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради не погоджується з ухваленим рішенням суду, вважає, що висновки зроблені судом є суперечливими, упередженими, судом при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема суд вказав, що в акті не зазначено у зв`язку з чим проводилась перевірка, не додано ні графіку планових перевірок, ні будь-яких звернень. Разом з тим, судом не зазначено, якими положеннями законодавства передбачено такі вимоги до акта перевірки. Скаржник стверджує, що спірний акт перевірки складено із дотриманням загальних вимог до документів та в межах повноважень Управління комунальної власності. Крім того, під час проведення перевірки факт надання частини приміщень в користування іншим особам був визнаний відповідачем, оскільки директором ТзОВ Тамара було підписано акт перевірки без зауважень. Судом в оскаржуваному рішенні зроблено висновок про недоведеність факту істотного порушення умов договору відповідачем. Зокрема, у рішенні значна увага приділена тому, що відповідач не має заборгованості з орендної плати. Проте, підставою позову заявлено не наявність заборгованості з орендної плати, а передача без дозволу Орендодавця частини об`єкта оренди у користування іншим особам та використання приміщення всупереч визначеному договором цільовому призначенню (в частині об`єкта оренди розміщено магазин-пекарня, ломбард та склади). Скаржник наголошує, що факт передачі майна Орендарем в користування іншій особі без дозволу Орендодавця та користування річчю всупереч призначенню є самостійною і прямою підставою для розірвання договору оренди і не передбачає доведення будь-яких оціночних ознак щодо істотності або неістотності порушення договору. При цьому договір суборенди не є єдиним доказом, який свідчить про передачу приміщення в користування іншим особам. Для реалізації права вимагати розірвання договору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 783 ЦК України має значення не факт наявності укладених договорів суборенди орендованого майна (які можуть приховуватись стороною відповідача), а факт передачі вказаного майна в користування іншим особам без дозволу Орендодавця (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.03.2018 року у справі № 914/2713/15). Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

5.2. ТзОВ Тамара подано відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скаржника, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, а оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, судом правильно встановлено обставини, які мають значення для справи, правильно досліджено надані докази та надано їм вірну оцінку. Відповідач звертає увагу, що скаржник покликається на позицію Верховного Суду викладену у постанові від 23.03.2018 року справа № 914/2713/15. Водночас такої постанови Верховного Суду від 23.03.2018 року у названі справі не існує, а є постанова від 21.03.2018 року у справі № 914/2713/15. Разом з тим, Верховний Суд у даній постанові приділяв основну увагу щодо підстав для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами. Отже, посилання на дану постанову є безпідставним, оскільки справа №914/2713/15 не є аналогічною справою до справи, яка розглядається. Крім того, рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій у справі №914/2713/15 було встановлено ряд обставин, які беззаперечно підтвердили, що договірні орендні відносини були частково передані по договорах суборенди і відповідач у даній справі це визнав. У даній справі немає доказів передачі відповідачем в суборенду частини орендованих приміщень. Просить апеляційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 04.09.2019 року - без змін.

6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

19.08.1998 року між Управлінням комунального майна (функції та повноваження якого на даний час виконує Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради) (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Тамара (Орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 2377. За умовами п. 1 договору Орендодавець на підставі заяви від Орендаря; патенту № 601 від 04.01.1996р. і договору купівлі-продажу патенту № 593 Б від 25.XII.1996р. видані Представництвом Фонду державного майна України в м.Львові здав, а Орендар прийняв у користування нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. Ів. Франка, 6 загальна площею 222,8 кв.м ( I поверх - 91,6 кв.м; підвал - 131,2 кв.м) (т. 1, а.с. 12-13).

Призначення приміщень - під кафе (п. 2 договору).

Згідно із п. 6 договору за орендоване приміщення Орендар повинен щомісяця до 10 числа сплатити орендну плату за попередній місяць, шляхом її перерахунку на розрахунковий рахунок ЖЕКу, на території якого знаходиться об`єкт оренди.

Несплата орендної плати протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди на вимогу Орендодавця. При цьому з орендаря стягується заборгована сума орендної плати з урахуванням пені за кожен день прострочення (п. 8 договору).

Відповідно до п. 13 договору Орендар зобов`язаний проводити за свій рахунок поточний ремонт. Капітальний ремонт вказаних в цьому договорі приміщень (споруд, будівлі) проводиться за згодою сторін.

Пунктом 15 договору сторони обумовили обов`язки Орендаря. Орендар зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі вносити орендну плату з урахуванням її індексації і ПДВ; користуватися приміщеннями (спорудами, будівлями), згідно з договором оренди за їх призначенням; зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його пошкодженню та руйнуванню; забезпечити страхування взятого в оренду майна (підпункти 15.1, 15.2, 15.3, 15.5 договору).

Згідно із пунктом 16 договору Орендар не має права без згоди Орендодавця передавати договірні зобов`язання іншій юридичній або фізичній особі; здавати приміщення (споруду, будівлю) у суборенду; проводити будь-які зміни, ремонт та перепланування об`єкта оренди.

Орендар має право звернутися до Орендодавця за дозволом передати частину (до 50 %) орендованої площі у суборенду (п. 7 договору).

Даний договір укладений на термін з 25.12.2996 року до 21.12.2006 р, тобто на 10 років та неодноразово продовжувався на тих самих умовах на той самий термін і є діючим до 25.12.2026 року.

На підставі договору купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщень) № 403-А (1006) від 30.09.1997 року, нежитлові приміщення першого поверху площею 52,8 кв.м перейшли у приватну власність ТзОВ Тамара , тобто в оренді залишилось 170,0 кв.м, а саме 38,8 кв.м першого поверху та 131,2 кв.м підвалу (Додаток 1 до договору оренди нежитлових приміщень № 2377 від 19.08.1998р.) (т. 1, а.с. 14).

Встановлені вище обставини сторонами не заперечуються.

З матеріалів справи вбачається, що 06.02.2019 року працівником Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради з метою перевірки дотримання умов договору оренди було проведено обстеження нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою м. Львів, вул І. Франка, 6 та перебувають в оренді ТзОВ Тамара , про що складено акт № 16- нп/19 (т. 1, а.с. 28-29).

Перевіркою встановлено, що приміщення під індексами 2 та 2-а - коридори; приміщення під індексом 1 використовує ТзОВ Міміно-захід для магазину-пекарні випічки; приміщення під індексами XVI , XVII , XІІІв , XXII та XIV використовує ТзОВ Тамара для кухні, яка обслуговує кафе; приміщення під індексами XIII та ХІІІа використовує ПТ Ломбард-капітал Дерецький і компанія для ломбарду; на момент проведення обстеження доступ до приміщень під індексами II , III , IV , XII та частини приміщень під індексом ХХІІ був відсутній, в результаті чого встановити фактичне цільове використання даних приміщень не вдалося, проте, згідно усної інформації, наданої представником Орендаря дані приміщення використовуються як склади.

Покликаючись на вказаний акт обстеження нежитлового приміщення, позивач вважає, що оскільки відповідачем порушено істотні умови договору, так як орендовані приміщення використовуються не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, тому є підстави для розірвання договору та виселенняюю відповідача з орендованих приміщень.

7. Норми права та мотиви, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови, висновки суду.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ході розгляду справи суд встановив, що між сторонами даного спору укладено договір оренди нежитлових приміщень № 2377, водночас орендоване майно є комунальним майном, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України Про оренду державного та комунального майна .

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України)

Аналогічно, пункт 1 статті 283 Господарського кодексу України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Львова, визначені в Положенні про оренду майна територіальної громади міста Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 07.06.2007 року № 897 (далі - Положення).

Згідно із п. 6.2 Управління комунальної власності департаменту економічної політики проводить облік орендних платежів та слідкує за використанням майна способом проведення планових перевірок, але не частіше одного разу на рік.

Контроль за виконанням умов договору оренди комунального майна покладається на орендодавця та балансоутримувача (п. 6.3. Положення).

Пунктом 6.4. Положення передбачено, що у разі невиконання чи неналежного виконання орендарем зобов`язань за договорами оренди, що встановлюються за результатами планових перевірок, та/або якщо інформація отримана відповідно до пункту 4.2.2, орендодавець комунального майна зобов`язаний вживати заходи для дострокового розірвання договору оренди на підставах та у порядку, встановлених законодавством України. Заходи для дострокового розірвання договору вживаються у разі виявлення і належного підтвердження фактів нецільового використання об`єктів оренди, передання об`єкта оренди в суборенду без згоди орендодавця, наявності заборгованості зі сплати орендної плати протягом 3 місяців підряд і більше, невикористання об`єкта оренди, якщо таке невикористання створює загрозу його пошкодженню чи знищенню.

Підприємства, організації, установи, які є балансоутримувачами майна комунальної власності, здійснюють оперативний контроль за використанням майна користувачами. За результатами перевірки балансоутримувачі складають акти про проведення перевірки (встановленого взірця додаток 6) та скеровують їх в Управління комунальної власності. Своєчасно (у термін, який не перевищує 10 робочих днів) і у повному обсязі подають матеріали в Управління комунальної власності Департаменту економічної політики та районні адміністрації щодо орендарів (користувачів), які порушують умови договору оренди (користування) у частині цільового використання та утримання об`єктів оренди. Матеріалами у повному обсязі є письмові докази невиконання орендарями істотних умов за договорами оренди, у тому числі акти про нецільове використання об`єктів оренди, складені у встановленому порядку, з необхідними реквізитами, підписані уповноваженими особами (п. 4.2.2 Положення).

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено главою 20 Господарського кодексу України.

Порядок дострокового розірвання договору визначається положеннями статті 651 Цивільного кодексу України в сукупності зі спеціальними нормами Закону України Про оренду державного та комунального майна та умовами договору.

За приписами ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Згідно із частиною 3 названої статті Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 783 Цивільного кодексу України унормовано, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна, договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій підставою розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 2377 від 19.08.1998 року слугувало нецільове використання об`єкта оренди.

На підтвердження позову позивачем надано суду копію акту обстеження нежилих приміщень від 06.02.2019 № 16- нп/19, який підписано головним спеціалістом позивача. Суд звертає увагу на те, що в даному акті зазначено, що перевірка проводиться на підставі Закону України Про оренду державного та комунального майна , ухвали Львівської міської ради від 19.10.2006 № 219 Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради , ухвали Львівської міської ради від 07.06.2007 № 897 Про врегулювання питань майна територіальної громади м. Львова .

Також в названому акті зазначено, що перевірка проведена в присутності всіх членів комісії, що підтверджуємо своїми підписами.

Разом з тим, акт проведення перевірки від 06.02.2019 р. № 16-НП/19 підписаний зі сторони Орендодавця одноособово головним спеціалістом Колодчак Л.М. В акті не зазначено в зв`язку з чим проводилася дана перевірка, не додано ні графіку планових перевірок, ні будь-яких звернень (у графі план-графік, звернення, службова та ін) будь-які записи відсутні.

Також колегія суддів критично оцінює наявні в матеріалах справи ксерокопії фотоматеріалів, оскільки з таких фотознімків не вбачається ані місця їх створення, ані особи, якою їх створено, а отже такі не можуть вважатися належними доказами нецільового використання об`єкта оренди орендарем.

Суд апеляційної інстанції вважає помилковим твердження скаржника, що директор ТзОВ Тамара Константинова Тамара Матвіївна, підписавши акт № 16-нп/19 від 06.02.2019 року, погодилась із результатами перевірки, оскільки підписання акту без зауважень директором не звільняє Орендодавця довести наявність підстав нецільового використання спірних приміщень. У своїй першій заяві по суті (відзиві на позов) відповідач заперечував доводи позивача щодо нецільового використання орендованих приміщень.

Скаржник покликається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.03.2018 року по справі № 914/2713/15. Разом з тим, Верховний Суд у даній постанові приділяв основну увагу щодо підстав для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами. Отже, на переконання колегії суддів, правовідносини між сторонами у справі № 914/2713/15 не є подібними до тих правовідносин, щодо яких Верховний Суд ухвалював дану постанову.

З урахуванням вищенаведених норм права, умов укладеного між сторонами договору оренди нежитлових приміщень № 2377 від 19.08.1998 року та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції констатує відсутність правових підстав для розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 2377 від 19.08.1998 року та зобов`язання повернути об`єкт оренди, шляхом виселення з приміщення загальною площею 116,3 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. І. Франка,6.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Львівської області від 04.09.2019 року у справі №914/706/19.

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст. 277 ГПК України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги, таких підстав апеляційним судом не встановлено.

Отже, рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

8. Судові витрати

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись, ст. ст. 129, 252, 269, 270, 275, 276, 281 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 04.09.2019р. у цій справі без змін.

2. Судові витрати покласти на Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради .

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.03.2020 року.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Судді Зварич О.В.

Хабіб М.І.