Постанова

від 25.02.2020 по справі 910/6986/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2020 р. Справа№ 910/6986/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

за участю секретаря судового засідання Бовсуновська Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Насадчук П.А. ( довіреність б/н від 19.02.2020 року); Пілягін О.В. (довіреність б/н від 18.08.2019);

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сінеус"

на рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2019 року

у справі №910/6986/19 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сінеус"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет Про"

про стягнення 46 326, 00 грн., -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2019 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Сінеус" звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю Пріоритет Про про стягнення 46 326,00 грн. збитків, завданих втратою переданого за зберігання майна за договором зберігання від 18.07.2018 року б/н, право вимоги за яким позивач отримав на підставі договору відступлення права вимоги від 13.05.2019 року та договору купівлі-продажу 13.05.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що загалом відповідачу попереднім власником було передано на зберігання 8000 кг товару, з якого відповідачем було повернуто позивачу, як новому власнику товару, 7400 кг товару, внаслідок чого заявлена до стягнення сума збитків в розмірі 46 326,00 грн. складає вартість 600 кг товару (ізоляту соєвого протеїну SOYPRO 900) запакованого у 30 мішків по 20 кг кожен, який не повернуто зі зберігання.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що 19.07.2018 року Білоцерківським ВП ГУ НП в Київській області в ході проведення обшуку на підставі ухвали суду в рамках розслідування кримінального провадження було вилучено все майно, яке знаходилось у приміщенні складу за адресою: м. Умань, вул. Дерев'янка, 18-А, і що зафіксовано у протоколі обшуку від 18.07.2019 року, а отже, у відповідача відсутнє відповідне майно. Крім того, відповідач наголошував на тому, що позивач безпідставно намагається стягнути з відповідача грошові кошти за товар, що є протермінованим та підлягає обов'язковій утилізації, а отже не може мати вартісного показника.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2019 року у справі №910/6986/19 відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив на те, що позивачем не доведено, що за наслідками обшуку у відповідача залишилось 30 мішків (600 кг) ізоляту соєвого протеїну вартістю 46 326,00 грн., які відповідач повинен повернути позивачу на підставі договору зберігання, натомість судом встановлено, що під час обшуку у відповідача було вилучено 370 мішків ізоляту соєвого протеїну (без зазначення відповідної ваги). Також, на час укладення договору купівлі-продажу ізоляту соєвого протеїну SOYPRO 900, на останній було накладено арешт згідно з ухвалою господарського суду Одеської області від 26.11.2018 року у справі №916/2633/18 до ухвалення судового рішення у справі, і зазначену заборону було знято лише ухвалою господарського суду Одеської області від 17.05.2019 року у справі №916/2633/18. Окрім того, судом першої інстанції взято до уваги, що згідно з п.4.5 договору купівлі-продажу від 13.05.2019 року підписанням цього договору покупець підтверджує, що немає претензій щодо якості та кількості придбаного за цим договором товару. При цьому, покупець проінформований про те, що строк придатності товару на момент підписання даного договору закінчився.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, позивач - ТОВ "Сінеус" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2019 року та прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ "Пріоритет Про" на користь ТОВ "Сінеус" збитки в розмірі 46 326 грн., завдані в наслідок незбереження майна, взятого на зберігання згідно договору від 18.07.2018 року.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні рішення про відмову у задоволенні позовних вимог порушено норми матеріального права та неправильно застосовані норми процесуального права, рішення суду першої інстанції було ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи у вказаній частині, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Також, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору не враховано, що відповідачу попереднім власником було передано на зберігання 8000 кг товару, з якого відповідачем було повернуто позивачу, як новому власнику товару, 7400 кг товару, внаслідок чого заявлена до стягнення сума збитків в розмірі 46 326,00 грн. складає вартість 600 кг товару (ізоляту соєвого протеїну SOYPRO 900) запакованого у 30 мішків по 20 кг кожен, який не повернуто зі зберігання. При цьому, наявні у справі докази, які додані позивачем до матеріалів справи, свідчать про наявність у відповідача обов'язку з відшкодування збитків саме у заявленому до стягнення розмірі.

Згідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/6986/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Руденко М.А. (доповідач у справі), суддів Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Сінеус на рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2019 року у справі №910/6986/19 та призначено до розгляду на 25.02.2020 року.

03.02.2020 року через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від ТОВ Пріоритет Про надійшов відзив на апеляційну скаргу, який подано учасником справи у строк встановлений судом апеляційної інстанції, у зв'язку з чим його прийнято до розгляду у відповідності до ст. 263 Господарського процесуального кодексу України

У поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач наголошував на тому, що позивачем не було доведено жодними доказами завдання йому збитків у заявленому до стягнення розмірі.

В судове засідання апеляційної інстанції 25.02.2020 року з'явились представники позивача, які підтримали доводи апеляційної скарги, просили суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасувати та за наслідками апеляційного розгляду справи прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином. (а.с. 125 том 2)

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи , належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників відповідача обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у справі доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Матеріалами справи підтверджується, що 18.07.2018 року між фізичною особою-підприємцем Козаком Ігорем Миколайовичем, як поклажодавцем та ТОВ "Пріоритет Про", як зберігачем, було укладено договір зберігання (далі - договір зберігання від 18.07.2018 року), за яким відповідачу було передано на зберігання ізолят соєвого білку (протеїну) SOYPRO 900 в кількості 8000 кг вартістю 617 680,00 грн. (а.с. 14-15 том 1)

Відповідно до прийому-передачі майна на зберігання від 18 липня 2018 року поклажодавець передав 18.07.2018 року, а зберігач прийняв ізолят соєвого білку (протеїну) SOYPRO 900 в кількості 8000 кг вартістю 617 680,00 грн. (а.с. 16 том 1)

Учасниками спору не заперечувалось, що вказаний товар зберігався в орендованому відповідачем приміщенні за адресою: вул. Дерев'янка, 18а, м. Умань, Черкаська обл., 20310, що також обумовлено у пункті 1.3 договору зберігання від 18.07.2018 року.

Згідно з п. 1.2 договору зберігання від 18.07.2018 року, кількість, найменування, оціночна вартість майна та строк зберігання зазначається в акті приймання-передачі майна на зберігання.

Відповідно до п. 8.1 договору зберігання від 18.07.2018 року, зберігач зобов'язався відшкодувати спричинені поклажодавцеві збитки у випадку загибелі, псування, пошкодження майна, в наступних розмірах: у випадку загибелі псування майна - в розмірі вартості втраченого (в результаті загибелі) або пошкодженого майна.

В подальшому, 19.07.2018 року в ході обшуку, який було проведено співробітниками Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області, у відповідача було вилучено у якості речових доказів 370 мішків вказаного товару та передано його на відповідальне зберігання товариству з обмеженою відповідальністю "Агропродальянс МК" (а.с. 32-34 том 1 протокол обшуку), що підтверджується актом приймання-передачі предметів на зберігання (під охорону) від 19.07.2018 року (а.с. 35 том 1), підписаного старшим слідчим СВ Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області, з однієї сторони та ТОВ АГРОПРОДАЛЬЯНС МК , як особою, яку уповноважено на зберігання в рамках досудового розслідування кримінальної справи.

13.05.2019 року між ТОВ "Сінеус", як покупцем та ФОП Козаком І.М., як продавцем, було укладено договір купівлі - продажу, за умовами якого продавцем продано, а покупцем придбано товар в кількості 8 000 кг, а саме: ізолят соєвого білку (протеїну) SOYPRO 90). (а.с. 12-14 том 1)

Відповідно до пункту 1.2 договору купівлі - продажу від 13.05.2019 року, продавець проінформував покупця про наступне:

- 18.07.2018 року продавцем було передано товар, на зберігання в кількості 8 000 кг (400 мішків) товариству з обмеженою відповідальністю "Пріоритет Про", ідентифікаційний код 41373746, за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Дерев'янка, 18а, на підставі договору зберігання від 18.07.2018 року, укладеного між продавцем та ТОВ "Пріоритет Про";

- 19.07.2018 року в межах кримінального провадження №42018111030000101 від 10.04.2018 року, в ході обшуку проведеного в нежитловому приміщенні ТОВ "Пріоритет Про" - будинку №18-а, по вул. Дерев'янка, м. Умань, Черкаської області старшим слідчим СВ Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області Никоричем В.М. було вилучено майно, серед якого знаходився товар, що продається за цим договором - ІЗОЛЯТ СОЄВОГО БІЛКУ SOYPRO 900 у кількості 7400 кг (370 мішків);

- товар, що продається за цим договором - ІЗОЛЯТ СОЄВОГО БІЛКУ SOYPRO 900 у кількості 7400 кг (370 мішків) переданий, в межах кримінального провадження №42018111030000101 від 10.04.2018 року, на відповідальне зберігання ТОВ "Агропродальянс МК", решта товару у кількості 600 кг (30 мішків) повинні були залишитись у зберігача ТОВ "Пріоритет Про", який несе відповідальність за збереження вказаного товару згідно договору зберігання;

- ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.11.2018 року по справі №357/7912/18 зобов'язано слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному проваджені №42018111030000101 від 10.04.2018 року негайно повернути майно, яке було тимчасово вилучене 19.07.2018 року у ТОВ "Пріоритет Про" (код ЄДРПОУ: 41373746) в ході проведення обшуку за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Дерев'янка, 18-А його володільцю - ТОВ "Пріоритет Про" (код ЄДРПОУ: 41373746).

За умовами п. 1.3 договору купівлі-продажу від 13.05.2019 року, покупець зобов'язується самостійно отримати у зберігачів, - ТОВ "Агропродальянс МК", ТОВ "Пріоритет Про" товар - Ізолят соєвого білку SOYPRO 900 в кількості 8000 (вісім тисяч) кг за фактичним місцем його знаходження (зберігання).

Згідно з п.1.4 договору купівлі-продажу від 13.05.2019 року сторони домовились, що покупцю одночасно відступаються всі права поклажодавця із договору зберігання від 18.07.2018 року, укладеного між ФОП Козак І.М. та ТОВ "Пріоритет Про" і з моменту оплати всієї суми коштів по цьому договору до покупця переходять всі права в т.ч. право вимоги на повернення товару від зберігача ТОВ "Пріоритет Про" чи інших осіб, у яких він може знаходитись, право вимоги від винних осіб відшкодування збитків (в розмірі вартості товару, за якою він передавався на зберігання) за незбереження вказаного товару зберігачами, проданого по цьому договору покупцю.

Пунктом 2.1 договору купівлі-продажу від 13.05.2019 року сторони передбачили, що покупець купує у продавця товар за цим договором за 536 000,00 грн.

Також, згідно з п.п. 3.1, 3.2 договору купівлі-продажу від 13.05.2019 року, покупець зобов'язується оплатити вартість товару, вказану в п.3.1 якості 100% передоплати не пізніше наступного банківського дня з моменту підписання цього договору. З моменту перерахування коштів продавцю право власності на товар переходить до покупця, не залежно від того, в кого товар перебуває. Умови платежів можуть бути змінені Сторонами в Додатках до цього Договору.

Відповідно до платіжного доручення від 13.05.2019 року №215 на суму 536 000,00 грн. (а.с. 22 том 1), позивачем було перераховано на користь ФОП Козак І.М. грошові кошти загалом в розмірі 536 000,00 грн. на підставі виставленого рахунку - фактури №1 від 13.05.2019 року по договору купівлі - продажу від 13.05.2019 року (а.с. 21 том 1).

Також, 13.05.2019 року між ФОП Козак І.М., як первісним кредитором, та ТОВ "Сінеус", як новим кредитором, укладено договір відступлення права вимоги, згідно з п.п. 1.1, 1.2, 1.3 якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет Про", ідентифікаційний код юридичної особи 41373746, (надалі іменується "боржник") за договором зберігання від 18.07.2018 року щодо повернення майна, переданого на зберігання, а саме: Ізоляту соєвого білку (протеїну) SOYPRO 900. До нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існують на момент укладення даного договору. Право вимоги за цим договором переходить від первісного кредитора до нового кредитора в момент підписання цього договору.

Відповідно до п. 3.1., 3.2 договору відступлення права вимоги від 13.05.2019 року, первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору оригінали всіх документів, що підтверджують його право вимоги до боржника, в тому числі оригінали договору зберігання від 18.07.2018 року, укладеного між ФОП Козак І.М. та ТОВ "Пріоритет Про", акту приймання-передачі майна на зберігання від 18.07.2018 року, товарно-транспортну накладну від 18.07.2018 року про перевезення товару на адресу ТОВ "Пріоритет Про", тощо.

Первісний кредитор зобов'язується направити боржнику повідомлення про заміну кредитора і про те, що товар зі зберігання належить передавати (повертати) ТОВ "Сінеус", яке є власником такого товару, придбаного у ФОП Козака І.М.

На виконання договору відступлення права вимоги 13.05.2019 року між ФОП Козак І.М. та ТОВ "Сінеус" підписано акт приймання-передавання оригіналів документів: повідомлення, адресовані зберігачам ТОВ "Пріоритет Про" та ТОВ "Агропродальянс МК" про те, що товар, переданий на зберігання в кількості 8 000 кг (400 мішків) товариству з обмеженою відповідальністю "Пріоритет Про", ідентифікаційний код 41373746, за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Дерев'янка, 18а, на підставі договору зберігання від 18.07.2018 року, за цим договором було продано покупцю, що оплата за товар отримана і право власності на товар перейшло до покупця і що вказаний товар належить повертати покупцю, як його новому власнику.

Окрім того, 13.05.2019 року між ФОП Козак І.М. та ТОВ "Сінеус" підписано акт приймання-передавання оригіналів документів: Договір зберігання від 18.07.2018 року, укладений між ФОП Козак І.М. та ТОВ "Пріоритет Про" на зберігання 8000 кг ізоляту соєвого протеїну (білку) SOYPRO 900; Акт приймання-передачі майна на зберігання від 18.07.2018 року між ФОП Козак І.М. та ТОВ "Пріоритет Про" про передачу останньому на зберігання 8000 кг ізоляту соєвого протеїну (білку) SOYPRO 900; товарно-транспортна накладна від 18.07.2018 року згідно якої ізолят соєвого протеїну (білку) SOYPRO 900 від ФОП Козак І.М. було доставлено на адресу ТОВ "Пріоритет Про" в м. Умань, вул. Деревянка, 18-а.

Вказаний товар (Ізолят соєвого білку (протеїну) SOYPRO 90)) у обсязі 8 000 кг та вартістю 617 680,00 грн. (узгоджено двосторонньо між зберігачем та попереднім власником товару у акті приймання майна на зберігання від 18.07.2018 року) перебував на зберіганні у відповідача на підставі договору зберігання від 18.07.2018 року, укладеного між попереднім власником майна та відповідачем, як зберігачем, і право вимоги за яким набуто позивачем в силу приписів ст.ст. 514, 516 Цивільного кодексу України на підставі договору відступлення права вимоги від 13.05.2019 року.

Крім того, за умовами пункту 1.4 договору купівлі - продажу від 13.05.2019 року, позивачу відступлено всі права поклажодавця із договору зберігання від 18.07.2018, укладеного між ФОП Козак І.М. та ТОВ "Пріоритет Про" і з моменту оплати всієї суми коштів по цьому договору до покупця переходять всі права в т.ч. право вимоги на повернення товару від зберігача ТОВ "Пріоритет Про" чи інших осіб, у яких він може знаходитись, право вимоги від винних осіб відшкодування збитків (в розмірі вартості товару, за якою він передавався на зберігання) за незбереження вказаного товару зберігачами, проданого по цьому договору покупцю.

Таким чином, позивачем в силу приписів ст. 514, 516, 655, 936 Цивільного кодексу України набуто права поклажодавця за договором зберігання від 18.07.2018.

В подальшому 13.05.2019 року з відповідального зберігання ТОВ "Агропродальянс МК" (визначеного як відповідальний зберігач органом досудового слідства в рамках кримінального розслідування) передав позивачу, як власнику, ізолят соєвого протеїну SOYPRO 900, в кількості 7400 кг (370 мішків), товар передано в білих мішках вагою по 20 кг кожен, всього 370 мішків, що підтверджується двосторонньо підписаним та посвідченими печатками обох сторін актом приймання - передавання товару від 13.05.2019 року.

Однак відповідач, звертаючись з даним позовом про відшкодування збитків, посилався на те, що на зберігання відповідачу було передано 8000 кг товару узгодженою з зберігачем вартістю 617 680,00 грн., право власності на який набуто позивачем на підставі договору купівлі - продажу від 13.05.2019 року, і з якого відповідачем було повернуто позивачу, як новому власнику товару 7400 кг, внаслідок чого заявлена до стягнення сума збитків в розмірі 46 326,00 грн. складає вартість 600 кг товару (ізоляту соєвого протеїну SOYPRO 900) запакованого у 30 мішків по 20 кг кожен, який не повернуто відповідачем зі зберігання.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог в повному обсязі прийшов до висновку про те, що позивачем не доведено, що за наслідками обшуку у відповідача залишилось 30 мішків (600 кг) ізоляту соєвого протеїну вартістю 46 326,00 грн., які відповідач повинен повернути позивачу на підставі договору зберігання, натомість зазначив, що в судовому засіданні встановлено вилучення у відповідача 370 мішків ізоляту соєвого протеїну (без зазначення відповідної ваги). Окрім того, зазначив, що згідно з п. 4.5 купівлі -продажу від 13.05.2019 року покупець підтвердив, що немає претензій щодо якості та кількості придбаного товару. При цьому, покупець проінформований про те, що строк придатності товару на момент підписання донного договору закінчився.

Проте колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 951 Цивільного кодексу України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським кодексом визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено вимогами статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як унормовано відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 2 статті 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та зазначалось вище 19.07.2018 року в ході обшуку, який було проведено співробітниками Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області, у відповідача було вилучено у якості речових доказів 370 мішків вказаного товару та передано його на відповідальне зберігання товариству з обмеженою відповідальністю "Агропродальянс МК", що підтверджується актом приймання-передачі предметів на зберігання (під охорону) від 19.07.2018 року, підписаного старшим слідчим СВ Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області, з однієї сторони, та ТОВ АГРОПРОДАЛЬЯНС МК , як особою, яку уповноважено на зберігання в рамках досудового розслідування кримінальної справи.

При цьому, колегія суддів враховує, що право вимоги позивача до відповідача, як до особи, яка відповідальна за завдані збитки, зокрема і внаслідок неповернення 600 кг товару зі зберігання, обумовлено як п. 1.4 договору купівлі - продажу від 13.05.2019 року, п.п. 1.1, 1.2, 1.3 договору відступлення права вимоги від 13.05.2019 року, так і приписами ст.ст. 11, 514, 516, 655, ч. 2 ст. 689 Цивільного кодексу України.

Також, колегія суддів зазначає, що обов'язок відповідача, як зберігача товару, щодо відшкодування збитків, завданих поклажодавцю, права якого набуто позивачем в силу приписів ст.ст. 514, 516, 655, 936 Цивільного кодексу України та умов вищезазначених договорів, визначено ст. 951 Цивільного кодексу України, зокрема, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості (п. 1 ч. 1 зазначеної статті).

Доводи відповідача про те, що 19.07.2018 року Білоцерківським ВП ГУ НП в Київській області в ході проведення обшуку на підставі ухвали суду в рамках розслідування кримінального провадження було вилучено все майно, яке знаходилось у приміщенні складу за адресою: м. Умань, вул. Дерев'янка, 18-А, і що зафіксовано у протоколі обшуку від 18.07.2019 року, а отже, у відповідача відсутнє відповідне майно колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки такі доводи суперечать ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України та умовам договору зберігання, якими саме на зберігача покладено обов'язки по зберіганню певної речі, яка передана поклажодавцем, та її повернення у тій кількості, яка передана відповідачу на зберігання, а саме: у обсязі 8 000 кг та вартістю 617 680,00 грн. (узгодженою двосторонньо між зберігачем та попереднім власником товару у акті приймання майна на зберігання від 18.07.2018 року, права якого набуто позивачем).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що вилучення органом досудового слідства на відповідальне зберігання 370 мішків масою 7400 кг (по 20 кг один мішок), які в подальшому повернуті позивачу, жодним чином не свідчить про відсутність у відповідача обов'язків зберігача щодо залишку 600 кг товару, зокрема щодо зберігання такого і повернення на вимогу поклажодавця, або відшкодування його вартості у випадку незабезпечення схоронності. Натомість, колегія суддів зазначає, що вказаний факт вилучення органом досудового слідства саме 7400 кг товару свідчить про те, що відповідачем не було забезпечено збереження решти 600 кг товару, і відповідно, на момент проведення обшуку (19.07.2018 року) товар у обсязі 8 000 кг та вартістю 617 680,00 грн. (узгоджено двосторонньо між зберігачем та попереднім власником товару у акті приймання майна на зберігання від 18.07.2018 року, права якого набуто позивачем) був відсутній в місці його збереження, узгодженому у договорі зберігання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази в сукупності, дійшов висновку, що в силу приписів ст. 526, ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України щодо товару у обсязі 600 кг (вартість якого складає 46 326,00 грн.) відповідачем допущено порушення своїх зобов'язань зберігача перед позивачем, як особою яка є власником товару на підставі договору купівлі - продажу від 13.05.2019 року та набула прав поклажодавця за договором зберігання від 18.07.2018 року, переданого на зберігання, а отже в силу приписів ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України у відповідача наявний обов'язок відшкодувати позивачу завдані збитки внаслідок втрати товару у обсязі 600 кг.

Частиною 1, 2 ст. 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів за наслідками апеляційного розгляду справи, оцінивши наявні у справі докази в сукупності, дійшла висновку про наявність у діях відповідача протиправної поведінки (втрата товару переданого на зберігання), яка полягала у порушенні договірних зобов'язань перед позивачем щодо забезпечення збереження товару у обсязі 600 кг (вартість якого складає 46 326,00 грн., виходячи з узгодженої загальної вартості переданого на зберігання товару 617 680,00 грн. та загального обсягу 8000 кг), і що відповідно, складає суму збитків, які в силу п. 1 ч. 1 ст. 951 Цивільного кодексу України підлягають відшкодуванню позивачу.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, оскільки саме внаслідок недотримання відповідачем умов договору зберігання та порушення визначених як законом, так і договором обов'язків зберігача допущено відповідне цивільно - правове порушення (незабезпечення переданого на зберігання товару у обсязі 600 кг та його неповернення особі - власнику за його вимогою), і наявність вини відповідача підтверджується, як наявними у справі доказами (зокрема, і документами досудового розслідування, наданими позивачем).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 46 326,00 грн. збитків - є законними, обґрунтованими, доведеними належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України та не були спростовані відповідачем належними засобами доказування, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що на момент продажу ізоляту соєвого протеїну SOYPRO 900, на останній було накладено арешт згідно з ухвалою господарського суду Одеської області від 26.11.2018 року у справі №916/2633/18 до ухвалення судового рішення у справі, а зазначену заборону було знято лише ухвалою господарського суду Одеської області від 17.05.2019 року у справі №916/2633/18 зважаючи на наступне

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.11.2018 року задоволено заяву приватного підприємства "Укрпродсировина" та накладено арешт на "Ізолят соєвого білку Soypro 900" у кількості 8000 кг (370 мішків), що передано фізичною особою-підприємцем Козак Ігорем Миколайовичем та знаходиться у товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет Про" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 49; код ЄДРПОУ 41373746) до ухвалення судового рішення. (а.с. 94 том 1)

Ухвала мотивована тим, що 23.11.2018 року приватне підприємство "Укрпродсировина" звернулось до господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд в межах забезпечення позову до ФОП Козака Ігоря Миколайовича про розірвання договору поставки та повернення майна до відкриття провадження у справі накласти арешт на "Ізолят соєвого білку Soypro 900" у кількості 8000 кг (370 мішків), що знаходиться у ТОВ "Пріоритет Про".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.05.2019 року задоволено заяву приватного підприємства Укрпродсировина про скасування заходів забезпечення позову, скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 26.11.2018 року №916/2633/18, а саме: знято арешт з ізолят соєвого білку Soypro 900 у кількості 8000 кг (370 мішків), що передано фізичною особою-підприємцем Козак Ігорем Миколайовичем та знаходиться у товариства з обмеженою відповідальністю Пріоритет Про (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 49; код ЄДРПОУ 41373746).

Суд апеляційної інстанції в контексті даного спору враховує, що предметом спору є стягнення збитків в сумі 46 326,000 грн., завданих позивачу відповідачем внаслідок порушення своїх зобов'язань, як зберігача товару. При цьому, предмет договору зберігання ізолят соєвого білку Soypro 900 - є річчю, визначеною родовими ознаками, оскільки переданий на зберігання товар має ознаки, властиві усім речам того ж роду та вимірюються числом, вагою, мірою, що узгоджується з приписами ч. 2 ст. 184 Цивільного кодексу України. Також, колегія суддів враховує те, що визначений товар, який було передано на зберігання відповідачу за договором зберігання від 18.07.2018 року, як об'єкт цивільних прав - є оборотоздатним, але не є таким, що вирізняє його з поміж інших речей такого ж роду.

Окрім того, колегія суддів враховує, що 13.05.2019 року з відповідального зберігання ТОВ "Агропродальянс МК" (визначеного як відповідальний зберігач органом досудового слідства в рамках кримінального розслідування) передав позивачу, як власнику, ізолят соєвого протеїну SOYPRO 900, в кількості 7400 кг (370 мішків), товар передано в білих мішках вагою по 20 кг кожен, всього 370 мішків, що підтверджується двосторонніми підписаним та посвідченими печатками обох сторін актом приймання - передавання товару від 13.05.2019 року (а.с. 36 том 1), в той час як відповідно до акту приймання - передачі майна на зберігання від 18 липня 2018 року приймався на зберігання ізолят соєвого білку Soypro 900 у кількості 8000 кг (а.с. 16 том 1).

Також, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції як на підставу відмови у позові про стягнення збитків на те, що строк придатності товару на момент підписання договору купівлі - продажу від 13.05.2019 року закінчився, і відповідний товар потрібно вилучати з обігу в порядку, передбаченому Законом України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" від 14.01.2000 №1393-XIV, оскільки закінчення строку придатності товару дійсно покладає саме на його власника обов'язки, визначені вимогами закону, проте, закінчення строку придатності відповідного товару не спростовує та не звільняє особу, яка прийняла відповідний товар на зберігання, від обов'язків зберігача по договору, зокрема і обумовлених п. 1 ч. 1 ст. 951 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено при не з'ясуванні обставин, що мають значення для справи (щодо наявності у відповідача обов'язку перед позивачем щодо відшкодування заявленої до стягнення суми збитків), за недоведеності обставин, що мають значення для справи, як суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а також при ухваленні рішення судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права (ст.ст. 76-79 ГПК України) та неправильно застосовані норми матеріального права, у зв'язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в з прийняттям нового рішення про задоволення позову повністю за наведених у даній постанові підстав.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, найшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з постановленням нового рішення про задоволення позову з підстав, викладених у даній постанові.

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: за подачу позову та за подачу апеляційної скарги судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь скаржника.

Керуючись ст.ст. 13 14, 73, 74, 76, 169, 269, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сінеус" на рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2019 року у справі №910/6986/19 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2019 року у справі №910/6986/19 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сінеус" до товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет Про" задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет Про" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 49; код 41373746) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сінеус" (61172, м. Харьків, вул.. Роганська, буд 130/4, кім. 2; код 36937094 ) збитки у розмірі 46 326 (сорок шість тисяч триста двадцять шість) 00 грн., а також 1 921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору за подачу позову, а також 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) грн. 50 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

5. Матеріали справи №910/6986/19 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05.03.2020

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко