Постанова

від 25.02.2020 по справі 910/6030/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2020 р. Справа№ 910/6030/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі Бовсуновській Ю.В.

представники сторін у судове засідання не з`явились

розглянувши матеріали апеляційної скарги державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"

на рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2019 року

у справі №910/6030/19 (суддя Баранов Д.О.)

за позовом державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірінг-Будівництво"

про стягнення 70704, 63 грн.,-

В С Т А Н О В И В :

В травні 2019 року позивач - державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірінг-Будівництво" (далі - відповідач) про стягнення 70 704, 63 грн., з яких 34 722, 63 грн. штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за договором щодо своєчасного виконання робіт та 35 982, 00 грн. штрафу за порушення зобов`язань щодо якості виконаних робіт.

В обґрунтування позовних вимог вказав на неналежне виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №2-2018 про закупівлю послуг від 22.05.2018 року, а саме: допущенням порушення відповідачем строків виконання робіт та неналежна якість робіт.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.10.2019 року позов державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задоволено частково, а сааме: присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірінг-Будівництво" на користь державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" пеню у розмірі 22 128, 93 грн., штраф у розмірі 12 593, 70 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив на те, що відповідач не надав суду доказів належного виконання своїх зобов`язань, доводів позивача не спростував, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем були порушені зобов`язання, обумовлені договором №2-2018 від 22.05.2018 року щодо строку (терміну) надання послуг визначених Календарним планом (додаток 2 до даного договору) та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, що є підставою для нарахування штрафних санкцій за порушення строків надання послуг, зокрема у вигляді пені в сумі 22 128,93 грн. та штрафу у розмірі 12 593,70 грн. Щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 35 982, 00 грн. зазначив на те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що послуги згідно пункту 1.2. договору №2-2018 від 22.05.2018 року найменування послуги: "71320000-7 (Енергоблок №З ВП РАЕС. Розробка проекту на виконання заміни віконних блоків при поточному ремонті машинного залу)" - відповідачем взагалі не надавались, в зв`язку з чим, встановити якість та або/неналежну якість послуг, яка б мала своїм наслідком можливість для здійснення нарахування штрафу у розмірі 20% за порушення договірних зобов`язань саме щодо якості наданих послуг - не вбачається за можливе.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, позивач - державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2019 року по справі №910/6030/19 в частині відмови у стягненні з відповідача штрафу розмірі 35 982, 00 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в оскаржуваній частині неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Також, в обґрунтування апеляційної скарги вказав також, на те, що:

- нарахування штрафних санкцій за невиконання договірних зобов`язань передбачено ст.ст. 549, 550, 551, ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231, 232 Господарського кодексу України, п. 7.2 укладеного договору №2-2018 про закупівлю послуг від 22.05.2018 року, зокрема і штраф щодо порушення зобов`язання стосовно якості наданих послуг;

- якість послуги, яка надавалась відповідачем, відповідно до п. 2.1 договору №2-2018 про закупівлю послуг від 22.05.2018 року повинна була відповідати вимогам законодавства у сфері будівництва, будівельним нормам, державним стандартам, іншим нормативним документам, що регламентують питання даного виду послуг, і така неякісність була зафіксована в порядку, передбаченому умовами договору (п. 6.1.4), саме в процесі розгляду позивачем отриманого від відповідача проекту;

- відповідно до пункту 10 завдання на проектування (додаток №1 до договору), виконавець зобов`язаний розробити робочий проект відповідно до вимог діючої системи проектної документації для будівництва та нормативних документів, що діють в Україні, чого відповідачем не було дотримано, що є підставою для нарахування і стягнення штрафу в розмірі 35 982, 00 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2020 року сформовано колегію суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя), судді: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 17.01.2020 року поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2019 року, відкрито апеляційне провадження у справі №910/6030/19 та призначено справу до розгляду на 25.02.2020 року.

В судове засідання 25.02.2020 року представники позивача та відповідача не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином за адресами свого місцезнаходження.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, проте, у відповідності до ч. 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в оскаржуваній скаржником частині.

Крім того, 20.02.2020 року через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке судом апеляційної інстанції розглянуто в судовому засіданні 25.02.2020 року та задоволено з огляду на його обґрунтованість.

Також, суд апеляційної інстанції, керуючись ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку, що явка учасників справи в судове засідання 25.02.2020 року обов`язковою не визнавалась, а отже, неявка в судове засідання представників позивача та відповідача, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи апеляційним судом - не є перешкодою для розгляду справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як підтверджується наявними матеріалами справи та не заперечувалось учасниками спору, 22.05.2018 року між державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (далі - замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інжинірінг-Будівництво" (далі - виконавець) був укладений договорі про закупівлю послуг №2-2018 (а.с. 61-66 том 1) в порядку та на умовах якого, виконавець зобов`язується надати замовникові послуги зазначені в завданні на проектування (додаток 1 до даного договору) та у довідності до вимог ДСТУ-Н Б В.2.6-146:2010 "Настанова щодо проектування й улаштування вікон та дверей", ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" нормативно-правових і нормативних документів України, що застосовуються при розробці проектної документації по даному договору на момент її видачі, а замовник - прийняти і оплатити виконані належним чином послуги.

Відповідно до п. 1.2. договору, найменування послуги: "71320000-7 (Енергоблок №З ВП РАЕС. Розробка проекту на виконання заміни віконних блоків при поточному ремонті машинного залу)".

Зміст та обсяги послуг, що доручаються до виконання виконавцю, визначені в завданні на проектування (додаток 1 до даного договору), що є невід`ємною частиною договору. Послуга не належить до СВБ. У відповідності до НП 306.2.141-2008 клас безпеки - 3Н.

Згідно п. 2.1. договору, виконавець повинен надати передбачені цим договором послуги, якість яких, повинна відповідати вимогам законодавства України у сфері будівництва, будівельним нормам, державним стандартам, іншим нормативним документам, що регламентують питання даного виду послуг.

Умовами пунктів 3.1.-3.3. договору передбачено, що ціна послуг по даному договору згідно договірної ціни (додаток 3 до даного договору) становить 149 925 грн. 00 коп. та крім того ПДВ 29 985 грн. 00 коп. Загальна сума договору становить 179 910 грн. 00 коп. з ПДВ. Договірна ціна послуг, передбачених цим договором є динамічною. Договірна ціна послуг визначається згідно з ДСТУ Б Д.1.1-7:2013 "Правила визначення вартості проектно-вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво".

Відповідно до п. 4.1. та 4.2. договору, розрахунки за надані послуги здійснюються шляхом безготівкової оплати замовником вартості послуги на підставі підписаного сторонами акту здачі-приймання наданих послуг протягом 45 календарних днів з моменту підписання обома сторонами акту здачі-приймання наданих послуг за умови реєстрації виконавцем податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

До акту здачі-приймання наданих послуг додається: розроблена проектна документація стадія - робочий проект), технічний акт про надані послуги та при наявності відрядного персоналу - бухгалтерська довідка про витрати на відрядження і копія розпорядчого документа виконавця.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що строк (термін) надання послуг визначається Календарним планом (додаток 2 до даного договору).

Відповідно до п. 6.3.1. договору, виконавець зобов`язаний забезпечувати надання послуг у строки (терміни), встановлені цим договором з врахуванням терміну, необхідного для перевірки замовником проектної документації та терміну для усунення виконавцем недоліків (при наявності) у відповідності до п. 6.1.4 договору. Датою закінчення надання послуг за цим договором є дата підписання актів здачі-приймання наданих послуг замовником.

Положеннями п. 7.1. договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при надані послуг за договором виконавець сплачує замовнику:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості наданих послуг з виконавця стягується штраф у розмірі 20% неякісно наданих послуг;

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (п. 7.2. договору).

Згідно п. 11.1. договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками і діє до 31.01.2019 року.

Закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 11.3. договору).

Позивач звертаючись з даним позовом вказував на те, що за період дії договору №2-2018 від 22.05.2018 року відповідачем порушені його умови в частині дотримання строку виконання послуги, що є предметом даного договору, та як наслідок, послуга замовнику не надана ; зауваження до проекту відповідачем не усунуті, акт здачі-приймання наданих послуг не підписаний обома сторонами, у зв`язку з чим за невиконання договірних зобов`язань відповідності до статей 549, 550, 551 та ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, статей 230, 231 та 232 Господарського кодексу України, у відповідності до п. 7.2. договору №2-2018 від 22.05.2018 року позивачем нараховано 34 722, 63 грн. штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань та 35 982, 00 грн. штрафу за порушення зобов`язань щодо якості виконаних робіт.

Суд апеляційної інстанції дослідивши умови укладеного між позивачем та відповідачем договору, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за своєю правовою природою укладений договір є договором надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначалось вище, положеннями пункту 5.1. договору передбачено, що строк (термін) надання послуг визначається Календарним планом (додаток 2 до даного договору).

Відповідно до п. 6.3.1. виконавець зобов`язаний забезпечувати надання послуг у строки (терміни), встановлені цим договором з врахуванням терміну, необхідного для перевірки замовником проектної документації та терміну для усунення виконавцем недоліків (при наявності) у відповідності до п. 6.1.4 договору. Датою закінчення надання послуг за цим договором є дата підписання актів здачі-приймання наданих послуг замовником.

Разом з тим, згідно календарного плану (додаток 2 до договору) (а.с. 71 том 1), виконавець, в межах строку надання послуги по договору зобов`язаний розробити та погодити із замовником робочий проект, підготувати та погодити із замовником акт здачі-приймання наданих послуг у строк до 30.09.2018 року .

12.10.2018 року відокремленим підрозділом "Рівненська атомна електрична станція" було направлено до ТОВ "Інжинірінг-Будівництво" претензію №001-10/9843 щодо необхідності сплати контрагентом пені в розмірі 2 338, 83 грн. за порушення строку у наданні послуг. (а.с. 74-75 том 1)

Вказана претензія була повернута до підрозділу відділенням Укрпошти з причини "за закінчення встановленого строку зберігання".

Позивач вказував також, що станом на 26.09.2018 року на його електронну адресу надійшов проект на виконання заміни віконних блоків при поточному ремонті машинного залу блоку №3 (проект). Однак, до вказаного проекту позивачем були надані зауваження та направлені товариству відповідно до листа №122/4339-е від 01.10.2018 року.

В подальшому поза межами строку надання послуг, відповідачем відповідно до листа №455 від 26.10.2018 року, було направлено до відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Акт №1 здачі-приймання наданих послуг та проектну документацію (вхідний ВП РАЕС №360 від 30.10.2018 року).

У зв`язку із наявністю зауважень у замовника до проекту, відповідачу станом на 13.11.2018 року було направлено лист №013/10896: повернуто Акт №1 здачі-приймання наданих послуг та надано зауваження до проекту. (а.с. 81 том 1)

Листом №468 від 21.11.2018 року (а.с. 86 том 1) відповідач, з метою усунення зауважень, просив направити йому креслення та зобов`язався у строк п`ять робочих днів усунути зауваження до проекту.

Відокремленим підрозділом "Рівненська атомна електрична станція" відповідачу були направлені креслення засобами електронного листування, а також засобами поштового зв`язку, претензія №001/2283 від 13.02.2019 року щодо необхідності сплати контрагентом пені та штрафу на загальну суму 32 383,80 грн., яка залишена відповідачем без задоволення.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 193 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором, зокрема доказів двостороннього підписання/складання/узгодження акту здачі-приймання наданих послуг з доказами передачі розробленої проектної документації (стадія - робочий проект), як і технічного акту про надані послуги, обумовлені п.п. 4.1. та 4.2, п. 6.3.1 договору, а тому відповідачем були порушені зобов`язання, що обумовлені договором №2-2018 від 22.05.2018 року щодо строку (терміну) надання послуг визначених Календарним планом (додаток 2 до даного договору) та положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України. Наведене порушення договірних зобов`язань згідно з приписами ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України є підставою для застосування до відповідача штрафної санкції, обумовленої договором.

Положеннями п. 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при надані послуг за договором виконавець сплачує замовнику:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості наданих послуг з виконавця стягується штраф у розмірі 20% неякісно наданих послуг;

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присічним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини 6 статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції було перевірено правильність наданих розрахунків пені у розмірі 0,1% вартості послуг та штрафу у розмірі 7% вказаної вартості, виходячи з вказаного позивачем періоду та встановлено, що здійснені позивачем розрахунки відповідають умовам договору та не суперечать нормам чинного законодавства, а відтак, вимоги позивача в частині стягнення пені за порушення строків виконання зобов`язання в сумі 22 128, 93 грн. та штрафу в сумі 12 593, 70 грн. задоволені судом першої інстанції у наведених розмірах. В цій частині рішення суду першої інстанції скаржником не оскаржується.

Також, позивачем у позові було заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 20% в сумі 35 982, 00 грн. за порушення договірних зобов`язань щодо якості наданих послуг. Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача у наведеній частині задоволенню не підлягають з огляду на те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що послуги згідно пункту 1.2. договору №2-2018 від 22.05.2018 року найменування послуги: "71320000-7 (Енергоблок №З ВП РАЕС. Розробка проекту на виконання заміни віконних блоків при поточному ремонті машинного залу)" - відповідачем взагалі не надавались, у зв`язку з чим, встановити якість та або/неналежну якість послуг, яка б мала своїм наслідком можливість для здійснення нарахування штрафу у розмірі 20% за порушення договірних зобов`язань саме щодо якості наданих послуг - не вбачається за можливе.

Скаржник не погоджується з рішенням суду першої інстанції саме у наведеній частині, і суд апеляційної інстанції здійснює оцінку доводів скаржника в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції оцінивши наявні матеріали справи в сукупності, перевіривши доводи скаржника щодо підстав скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні стягнення штрафу у розмірі 20% в сумі 35 982, 00 грн., дійшов висновку, що обумовлені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування рішення суду у наведеній частині - відсутні з огляду на наступне.

Колегією суддів встановлено, що доказів та/або заперечень відповідача щодо викладених вище обставин в матеріалах справи не міститься, крім того, ні станом на момент вирішення спору судом першої інстанції, ні станом на момент апеляційного розгляду справи належні, допустимі та достовірні докази в розумінні ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України двостороннього підписання/складання/узгодження акту здачі-приймання наданих послуг з доказами передачі розробленої проектної документації (стадія - робочий проект), як і технічного акту про надані послуги, обумовлені п. п. 4.1. та 4.2, п. 6.3.1 договору - не надано. Наведені обставини в сукупності з наявними у матеріалах справи доказами свідчать про те, що відповідачем не було надано в розумінні умов договору обумовлений обсяг послуг, як не передано і остаточний результат таких послуг - розроблену документацію.

Таким чином, колегія суддів, оцінивши наявні матеріали справи в сукупності, дійшла висновку, що зауваження позивача, висловлені відповідачу стосовно недоліків, які допущені у переданій документації (і щодо якої не підписано між сторонами двосторонніх документів про її прийняття у повному обсязі), не приймаються судом як належні та допустимі докази саме неякісності виконаної документації та наданих послуг, оскільки позивач реалізував своє право на висловлення зауважень стосовно виконаної роботи до її прийняття, що не свідчить про її неякісність саме на стадії узгодження розбіжностей та наявності у замовника певних зауважень.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що умовами договору не визначено позивача, як особу, яка має право в односторонньому поряду визначати характеристику роботи як якість , як не наділено останнього і повноваженнями щодо визначення такої характеристики роботи як її якісність або неякісність по відношенню до спеціальних характеристик державних будівельних норм та правил, оскільки для такого визначення є необхідним застосування спеціальних знань у певній галузі та отримання оцінки від особи, яка володіє відповідними знаннями стосовно визначення якісності результату наданих послуг.

З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що відповідно до пункту 10 завдання на проектування (додаток №1 до договору), виконавець зобов`язаний розробити робочий проект відповідно до вимог діючої системи проектної документації для будівництва та нормативних документів, що діють в Україні, чого відповідачем не було дотримано колегією суддів відхиляються як безпідставні та необґрунтовані.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем, як особою на яку процесуальним законом покладено обов`язок доведення своїх вимог належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, не було доведено ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції, факту порушення відповідачем свого зобов`язання саме щодо якості наданих послуг та результату таких, оскільки як підтверджується наявними матеріалами справи та не заперечувалось позивачем, обумовлений договором обсяг послуг відповідачем надано не було, а відтак, і підстави для застосування штрафу за порушення зобов`язання щодо якості таких послуг та їх результату - відсутні.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2019 року у справі №910/6030/19 - відсутні.

Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене Північний апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2019 року у справі №910/6030/19 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2019 року у справі №910/6030/19 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція".

4. Матеріали справи №910/6030/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, випадках і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05.03.2020

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко