Рішення

від 27.02.2020 по справі 902/942/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" лютого 2020 р. Cправа № 902/942/19

Господарський суд Вінницької області у складу судді ОСОБА_1 Василя Васильовича , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050)

до : Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" (вул. Верхній Вал, буд. 70, м. Київ, 04071)

про розірвання договору оренди земельної ділянки

за участю секретаря судового засідання Стафійчук І.С.,

представників сторін:

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява №01-00-011-56875 від 08.11.2019 Вінницької міської ради з вимогою до Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" про розірвання договору оренди земельної ділянки від 30.09.2003.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 12.09.2003 Вінницькою міською радою на 16 сесії 24 скликання прийнято рішення №427, відповідно до п. 24 якого вирішено передати Відкритому акціонерному товариству "Київський річковий порт" в оренду земельну ділянку на вулиці Козицького, 64 площею 0,7928 га для потреб річкового транспорту, терміном на 25 років за рахунок земель територіальної громади міста.

На виконання вищезгаданого рішення міської ради, 30.09.2003 між Вінницькою міською радою та Відкритим акціонерним товариством "Київський річковий порт" укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Дунаевською С.М. Зазначений договір зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру", про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 03.03.2004 за №1/214.

За умовами договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,7928 га для потреб річкового транспорту, у такому якісному стані - без техногенної забрудненості. На земельній ділянці знаходяться адміністративні приміщення пристані "Вінниця". На земельній ділянці знаходяться такі інженерні комунікації - електропостачання. Дороги, площадки з твердим покриттям є в наявності.

На момент укладення договору оренди земельної ділянки власником об`єктів нерухомого майна, які розміщені на вказаній земельні ділянці було ВАТ (наразі ПрАТ) "Київський річковий порт".

Водночас, рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.02.2013 року по справі №7/93/2012/5003 визнано право власності за державною Україна в особі Міністерства інфраструктури України на нежитлові об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Козицького, 64 і складаються з адміністративного будинку та складу (колишня пристань «Вінниця» Київського річкового порту), яке 03.09.2018 зареєстровано в установленому Законом порядку.

Наведені обставини, на думку позивача, є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Проте, на пропозицію позивача про розірвання договору за взаємною згодою відповідач відповіді не надав.

Ухвалою суду від 18.11.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/942/19 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.12.2019.

09.12.2019 до суду надійшов відзив б/н від 02.12.2019, в якому відповідач наводить свої заперечення проти позову, та вказує, що позивачем не надано доказів на підтвердження права власності на земельну ділянку, що є предметом Договору оренди земельної ділянки від 30.09.2003.

Також відповідач заперечує проти доводів позивача щодо того, коли останньому стало відомо про рішення Господарського суду Вінницької області від 28.02.2013 по справі № 7/93/2012/5003, та наполягає на застосуванні судом строків позовної давності до спірних правовідносин.

Розгляд справи 12.12.2019 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікуванні, про що на сайті Господарського суду Вінницької області розміщено відповідне оголошення.

Після виходу судді Матвійчука В.В. з лікарняного, ухвалою суду від 16.12.2019 підготовче засідання призначено на 15.01.2020.

За наслідками судового засідання 15.01.2020 продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 11.02.2020.

23.01.2020 до суду надійшла відповідь б/н від 15.01.2020 на відзив де позивач заперечує проти доводів відповідача.

Ухвалою суду від 11.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.02.2020.

На визначену судом дату представники сторін не з`явились, пояснень причин неявки суду не повідомили. При цьому суд зважає, що про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, наявними в матеріалах справи.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення учасників про дату, час та місце судового слухання.

Частиною першою ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від учасників до суду не надійшло.

У зв`язку з неявкою представників сторін суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 27.02.2020 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

12 вересня 2003 року Вінницькою міською радою на 16 сесії 24 скликання прийнято рішення №427, відповідно до пункту №24 якого вирішено передати Відкритому акціонерному товариству Київський річковий порт в оренду земельну ділянку на вулиці Козицького, 64 площею 0,7928 га для потреб річкового транспорту, терміном на 25 років за рахунок земель територіальної громади міста.

На виконання вищезгаданого рішення міської ради, 30 вересня 2003 року між Вінницькою міською радою (позивач, Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Київський річковий порт", яке було в подальшому перейменовано на Приватне акціонерне товариство "Київський річковий порт" (відповідач, Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Дунаєвською С.М. Зазначений Договір зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП Центр державного земельного кадастру , про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 03.03.2004 за №1/214. (надалі Договір)

Вказаним Договором сторони визначили наступні умови: Орендодавець, Вінницька міська рада на підставі рішення 16 сесії 24 скликання №427 від 12 вересня 2003 року надає, а орендар, відкрите акціонерне товариство Київський річковий порт набуває право на оренду земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Козицького, 64. (п.1.1. Договору)

Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. (п.п. 1.2., 1.3. Договору)

В оренду передається земельна ділянка площею 0,7928 га для потреб річкового транспорту, у такому якісному стані - без техногенної забрудненості. На земельній ділянці знаходяться адміністративні приміщення пристані Вінниця . На земельній ділянці знаходяться такі інженерні комунікації - електропостачання. Дороги, площадки з твердим покриттям є в наявності. (п.п. 1.3.-1.5. Договору)

Грошова оцінка земельної ділянки площею 0,7928 га - 768 877 (сімсот шістдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят сім) гривень 74 копійки, потреби річкового транспорту. (п.1.6. Договору)

Права третіх осіб на земельну ділянку - іпотеки немає. (п. 1.7. Договору)

Земельна ділянка передається в оренду по акту прийому-передачі, який оформляється в строк не пізніше семи днів з моменту набуття чинності даного договору. (п. 1.8. Договору)

Мета використання земельної ділянки: земельна ділянка передається в оренду з метою несільськогосподарського використання для потреб річкового транспорту. (п.2.1. Договору)

Договір укладається на термін 25 (двадцять п`ять) років, починаючи з дати його реєстрації. (п. 2.2.1. Договору)

Умови цього Договору зберігають свою чинність на строк його дії у випадках, коли після набуття чинності Договором, законодавством встановлені інші правила, ніж передбачені Договором. (п. 2.2.3. Договору)

25 березня 2004 року між сторонами Договору оренди №1/214 від 03.04.2004 року підписано акт прийому-передачі земельної ділянки згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у відповідності з договором оренди земельну ділянку площею 07928 га, розташовану за адресою: м. Вінниця, вул. Козицького, 64.т для використання відповідно цільовому призначенню вказаному в Договорі.

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 7/93/2012/5003 за позовом заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України до Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" (назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонду державного майна України про визнання права власності за державою на нежитлові об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Козицького, 64 і складаються з адміністративного будинку літ. "А", площею 891,4 кв. м. та складу літ. "В", площею 31,5 кв. м.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.02.2013, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2013, у справі № 7/93/2012/5003, позов задоволено повністю; визнано право власності за державою Україна в особі Міністерства інфраструктури України на нежитлові об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Козицького, 64 і складаються з адміністративного будинку літ. "А", площею 891,4 кв. м. та складу літ. "В", площею 31,5 кв. м.

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №136900892 та №136903938 від 07.09.2018, 03.09.2018 зареєстровано право власності на вищевказане нерухоме майно (нежитлові будівлі, які складаються з адміністративного будинку зазначеного на плані літ. А площею 891,4 кв.м. та складу літ. В площею 31,5 кв.м.) за Міністерством інфраструктури України, код ЄДРПОУ 37472062 (суб`єкт права власності) та як суб`єкта права господарського відання за Державним підприємством Адміністрація річкових портів (код ЄДРПОУ - 33404067).

За доводами позивача, 02.05.2019 виконавчим органам Вінницької міської ради із листа Державного підприємства Адміністрація річкових портів за вих. №01/05-278 від 24.04.2019р. (вх.№01-18-26944) стало відомо, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.02.2013 по справі №7/93/2012/5003 визнано право власності за державою Україна в особі Міністерства інфраструктури України на нежитлові об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Козицького, 64 і складаються з адміністративного будинку та складу (колишня пристань Вінниця Київського річкового порту).

16.05.2019 рішенням Вінницької міської ради 41 сесії 7 скликання №1784 Про припинення права оренди земельної ділянки вирішено достроково розірвати Договір оренди земельної ділянки від 13.09.2003, зареєстрованого за №1/214 від 03.03.2004, який укладено з Відкритим акціонерним товариством Київський річковий порт , на земельну ділянку площею 0,7928 га, кадастровий номер 0510100000:02:057:0001, для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту (для потреб річкового транспорту), що розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Миколи Оводова (Козицького), 64, за взаємною згодою сторін, враховуючи п.4.1 відповідного Договору та рішення Господарського суду Вінницької області від 28.02.2013 р. у справі №7/93/2012/5003, шляхом укладання відповідної угоди.

За змістом абзацу 3 пункту 4.3 Договору, дострокове розірвання цього Договору має здійснюватись за умови письмового попередження заінтересованої в цьому сторони не пізніше, ніж за 2 місяці.

Виходячи з положень Договору, 27.06.2019 Департаментом земельних ресурсів міської ради було підготовлено та направлено відповідачу повідомлення (за вих. №01-00-010-32252 від 27.06.2019 року) з проектом угоди про дострокове розірвання Договору оренди земельної ділянки від 13.09.2003 за взаємною згодою сторін, для підписання в термін, визначений згідно з умовами договору.

Відповідно до відомостей із офіційного сайту ПАТ Укрпошта та бланку рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач отримав повідомлення 03.07.2019.

Проте відповідач, у строки, визначені абзацу 3 пункту 4.3 Договору, відповіді не надав, угоди про дострокове розірвання Договору не підписав.

З огляду на наведене, виходячи з положень абзацу 2 пункту 4.4. Договору, який визначає, що в разі відсутності взаємної згоди сторін щодо зміни умов цього договору, його дострокового розірвання на вимогу заінтересованої сторони, ці питання вирішуються у судовому порядку, позивач звернувся до суду з вимогою про розірвання Договору в судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного .

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» , іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Згідно із ст. 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 36 Закону України Про оренду землі спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються в судовому порядку.

Згідно з вимогами ст. ст. 31, 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України.

Статтею 653 ЦК України встановлено, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно зі ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про оренду землі до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Згідно з частиною 1 статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється у разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Питання щодо переходу права оренди землі до нового власника нерухомого майна неодноразового було предметом розгляду Верховного Суду, за результатами якого виникла судова практика, яка полягає у наступному.

Постановою Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №910/20774/17 викладена правова позиція Верховного Суду, яка полягає в наступному: ... після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувана, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Отже, після відчуження об`єктів нерухомості позивачі не повинні сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої вони вже не є, а зобов`язання з такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості.

При цьому Верховний Суд наголошує, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, не залежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

Ухвалюючи постанову від 19.06.2018 у справі №922/3655/17 Верховний Суд дійшов наступного висновку: при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки.

Ураховуючи викладене, відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, не є підставою для розірвання договору оренди землі, оскільки він діє на тих самих умовах стосовно особи, яка, набувши право власності на нерухоме майно, розміщене на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки, зокрема зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, а тому після відчуження об`єкта нерухомості та його державної реєстрації за іншими особами вони повинні сплачувати орендну плату за земельну ділянки, фактичними користувачами якої вони є.

Аналогічна позиція, також, узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 23.05.2019 у справі № 922/109/18.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Оскільки, в даному випадку право власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, перейшло державі в особі Міністерства інфраструктури України, то орендарем за вищезазначеним Договором автоматично стає держава в особі означеного органу, до якого і переходять усі права та обов`язки по даному Договору.

Таким чином, на підставі викладеного, вимога позивача про розірвання Договору оренди земельної ділянки від 30.09.2003 укладеного між Вінницькою міською радою та Відкритим акціонерним товариством Київський річковий порт , яке було в подальшому перейменовано на Приватне акціонерне товариство "Київський річковий порт", є такою, що не підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача про ненадання позивачем доказів в підтвердження права власності на земельну ділянку, що є предметом Договору оренди земельної ділянки від 30.09.2003, судом не беруться до уваги виходячи з положень 83 Земельного кодексу України, за якою, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

До того ж, відповідно до витягу з рішення Вінницької міської ради від 12.09.2003 № 427, Відкритому акціонерному товариству Київський річковий порт в оренду передавалась земельна ділянка на вул. Козицького, 64 площею 0,7928 га для потреб річкового транспорту, терміном на 25 років за рахунок земель територіальної громади.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.

Отже, враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову в позові з підстав його необґрунтованості, тому відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

В позові відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 04 березня 2020 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050)

3 - відповідачу (вул. Верхній Вал, буд. 70, м. Київ, 04071)