Постанова

від 11.06.2020 по справі 902/942/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2020 року Справа № 902/942/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача: Ваколюк О.С.

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької міської ради на рішення господарського суду Вінницької області від 27.02.2020 у справі №902/942/19 ухвалене суддею Матвійчук В.В., повний текст рішення складено 04.03.2020 р.

за позовом Вінницької міської ради (вул.Соборна, 59, м.Вінниця, 21050)

до Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" (вул. Верхній Вал, буд.70, м. Київ, 04071)

про розірвання договору оренди земельної ділянки

Вінницька міська рада звернулася до господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" про розірвання договору оренди земельної ділянки від 30.09.2003.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 12.09.2003 Вінницькою міською радою на 16 сесії 24 скликання прийнято рішення №427, відповідно до п. 24 якого вирішено передати Відкритому акціонерному товариству "Київський річковий порт" в оренду земельну ділянку на вулиці Козицького, 64 площею 0,7928 га для потреб річкового транспорту, терміном на 25 років за рахунок земель територіальної громади міста.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 27.02.2020 р. у справі №902/942/19 в задоволенні позову Вінницької міської ради до Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" про розірвання договору оренди земельної ділянки - відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Вінницької області від 27.02.2020 р. у справі №902/942/19, Вінницька міська рада звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 27.02.2020 р. у справі №902/942/19 та прийняте нове рішення, яким позов задоволити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник звертає увагу, на те, що суд першої інстанції при розгляді справи порушив норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим рішення господарського суду Вінницької області підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Судом не вірно застосовані норми матеріального права щодо переходу права оренди землі до нового власника. Оскільки із зазначеної судом судової практики (Постанова Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, постанова Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/3655/17) вбачається перехід права оренди землі до нового власника у випадках, якщо користувачем земельної ділянки та власником будівель, споруд є суб`єкти приватного права.

Оскільки в даному випадку власником нерухомого майна та новим майбутнім користувачем земельної ділянки є суб`єкт публічного права (держава Україна в особі Міністерства інфраструктури України), то в такому разі договірні правовідносини щодо договору оренди Земельним кодексом України не передбачені, оскільки в даному випадку слід застосовувати положення статті 92 ЗК України.

Відповідно до положень частини 2 статті 92 ЗК України, вбачається, що у випадку, якщо земельна ділянка комунальної (державної) форми власності, а на ній розташовані об`єкти нерухомості державної (комунальної) форми власності, то відповідно така земельна ділянка передається державній (комунальній), установі, підприємству чи організації у постійне користування.

Відтак, у даному випадку застосовувати положення чинного законодавства щодо продовження договору оренди земельної ділянки із новим власником об`єктів нерухомості (державою Україна в особі Міністерства інфраструктури України) на тих самих умовах, які прописані у існуючому наразі договорі оренди земельної ділянки - неможливо. Це є порушенням чинного земельного законодавства.

У даному випадку, оскільки ПАТ Київський річковий порт не бажає в добровільному порядку достроково розірвати договір оренди земельної ділянки, необхідно розірвати такий договір у судовому порядку. Зазначене необхідно задля виконання приписів положень Земельного кодексу України щодо передачі у постійне користування земельної ділянки комунальної форми власності, на якій розташовані об`єкти нерухомості державної форми власності (держава Україна в особі Міністерства інфраструктури України).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.04.2020 р. поновлено Вінницькій міській раді строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Вінницької області від 27.02.2020 р. у справі №902/942/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Вінницької міської ради на рішення господарського суду Вінницької області від 27.02.2020 у справі №902/942/19.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 р. призначено справу №902/942/19 до розгляду.

27.05.2020 р. на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Вінницької міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/942/19, забезпечення проведення якої просить доручити господарському суду Вінницької області, або будь-якому іншому суду що знаходиться у місті Вінниці.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 р. клопотання Вінницької міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/942/19 - задоволено. Доручено забезпечити проведення відеоконференції Вінницькому апеляційному суду.

Відповідач, Комунальне підприємство "Управління житлом експлуатація інфраструктури забезпечення", не скористався своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу протягом строку, встановленого в ухвалі суду від 10.04.2020 р., що згідно з ч.3 ст.263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник скаржника надав пояснення на обґрунтування власної правової позиції вважає, що рішення господарського суду Вінницької області прийняте з порушенням норм матеріального права, тому просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 27.02.2020 р. у справі №902/942/19 та прийняте нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі.

Представник Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" у судове засідання не прибув та не реалізував процесуальне право на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції, причин неявки суду не повідомив. При цьому колегія суддів звертає увагу сторін на те, що в даному випадку враховується правова позиція Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Відтак колегія суддів визначилась про можливість розгляду скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції .

Рішенням господарського суду Вінницької області від 27.02.2020 р. у справі №902/942/19 в позові відмовлено повністю. Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, не є підставою для розірвання договору оренди землі, оскільки він діє на тих самих умовах стосовно особи, яка, набувши право власності на нерухоме майно, розміщене на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки, зокрема зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, а тому після відчуження об`єкта нерухомості та його державної реєстрації за іншими особами вони повинні сплачувати орендну плату за земельну ділянки, фактичними користувачами якої вони є.

2.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

12 вересня 2003 року Вінницькою міською радою на 16 сесії 24 скликання прийнято рішення №427, відповідно до пункту №24 якого вирішено передати Відкритому акціонерному товариству Київський річковий порт в оренду земельну ділянку на вулиці Козицького, 64 площею 0,7928 га для потреб річкового транспорту, терміном на 25 років за рахунок земель територіальної громади міста.

На виконання вищезгаданого рішення міської ради, 30 вересня 2003 року між Вінницькою міською радою (позивач, Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Київський річковий порт", яке було в подальшому перейменовано на Приватне акціонерне товариство "Київський річковий порт" (відповідач, Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Дунаєвською С.М. Зазначений Договір зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП Центр державного земельного кадастру , про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 03.03.2004 за №1/214. (надалі Договір)

Вказаним Договором сторони визначили наступні умови: Орендодавець, Вінницька міська рада на підставі рішення 16 сесії 24 скликання №427 від 12 вересня 2003 року надає, а орендар, відкрите акціонерне товариство Київський річковий порт набуває право на оренду земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Козицького, 64. (п.1.1. Договору)

Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. (п.п. 1.2., 1.3. Договору)

В оренду передається земельна ділянка площею 0,7928 га для потреб річкового транспорту, у такому якісному стані - без техногенної забрудненості. На земельній ділянці знаходяться адміністративні приміщення пристані Вінниця . На земельній ділянці знаходяться такі інженерні комунікації - електропостачання. Дороги, площадки з твердим покриттям є в наявності. (п.п. 1.3.-1.5. Договору)

Грошова оцінка земельної ділянки площею 0,7928 га - 768 877 (сімсот шістдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят сім) гривень 74 копійки, потреби річкового транспорту. (п.1.6. Договору)

Права третіх осіб на земельну ділянку - іпотеки немає. (п. 1.7. Договору)

Земельна ділянка передається в оренду по акту прийому-передачі, який оформляється в строк не пізніше семи днів з моменту набуття чинності даного договору. (п. 1.8. Договору)

Мета використання земельної ділянки: земельна ділянка передається в оренду з метою несільськогосподарського використання для потреб річкового транспорту. (п.2.1. Договору)

Договір укладається на термін 25 (двадцять п`ять) років, починаючи з дати його реєстрації. (п. 2.2.1. Договору)

Умови цього Договору зберігають свою чинність на строк його дії у випадках, коли після набуття чинності Договором, законодавством встановлені інші правила, ніж передбачені Договором. (п. 2.2.3. Договору)

25 березня 2004 року між сторонами Договору оренди №1/214 від 03.04.2004 року підписано акт прийому-передачі земельної ділянки згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у відповідності з договором оренди земельну ділянку площею 07928 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Вінниця, вул. Козицького, 64.т для використання відповідно цільовому призначенню вказаному в Договорі.

В провадженні господарського суду Вінницької області перебувала справа №7/93/2012/5003 за позовом заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України до Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" (назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонду державного майна України про визнання права власності за державою на нежитлові об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Козицького, 64 і складаються з адміністративного будинку літ. "А", площею 891,4 кв. м. та складу літ. "В", площею 31,5 кв. м.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 28.02.2013, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2013, у справі №7/93/2012/5003, позов задоволено повністю; визнано право власності за державою Україна в особі Міністерства інфраструктури України на нежитлові об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Козицького, 64 і складаються з адміністративного будинку літ. "А", площею 891,4 кв. м. та складу літ. "В", площею 31,5 кв. м.

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №136900892 та №136903938 від 07.09.2018, 03.09.2018 зареєстровано право власності на вищевказане нерухоме майно (нежитлові будівлі, які складаються з адміністративного будинку зазначеного на плані літ. А площею 891,4 кв.м. та складу літ. В площею 31,5 кв.м.) за Міністерством інфраструктури України, код ЄДРПОУ 37472062 (суб`єкт права власності) та як суб`єкта права господарського відання за Державним підприємством Адміністрація річкових портів (код ЄДРПОУ - 33404067).

За доводами позивача, 02.05.2019 виконавчим органам Вінницької міської ради із листа Державного підприємства Адміністрація річкових портів за вих. №01/05-278 від 24.04.2019р. (вх.№01-18-26944) стало відомо, що рішенням господарського суду Вінницької області від 28.02.2013 по справі №7/93/2012/5003 визнано право власності за державою Україна в особі Міністерства інфраструктури України на нежитлові об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 , 64 і складаються з адміністративного будинку та складу (колишня пристань Вінниця Київського річкового порту).

16.05.2019 рішенням Вінницької міської ради 41 сесії 7 скликання №1784 Про припинення права оренди земельної ділянки вирішено достроково розірвати Договір оренди земельної ділянки від 13.09.2003, зареєстрованого за №1/214 від 03.03.2004, який укладено з Відкритим акціонерним товариством Київський річковий порт , на земельну ділянку площею 0,7928 га, кадастровий номер 0510100000:02:057:0001, для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту (для потреб річкового транспорту), що розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Миколи Оводова (Козицького), 64, за взаємною згодою сторін, враховуючи п.4.1 відповідного Договору та рішення Господарського суду Вінницької області від 28.02.2013 р. у справі №7/93/2012/5003, шляхом укладання відповідної угоди.

За змістом абзацу 3 пункту 4.3 Договору, дострокове розірвання цього Договору має здійснюватися за умови письмового попередження заінтересованої в цьому сторони не пізніше, ніж за 2 місяці.

Виходячи з положень Договору, 27.06.2019 Департаментом земельних ресурсів міської ради було підготовлено та направлено відповідачу повідомлення (за вих. №01-00-010-32252 від 27.06.2019 року) з проектом угоди про дострокове розірвання Договору оренди земельної ділянки від 13.09.2003 за взаємною згодою сторін, для підписання в термін, визначений згідно з умовами договору.

Відповідно до відомостей із офіційного сайту ПАТ Укрпошта та бланку рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач отримав повідомлення 03.07.2019.

Проте відповідач, у строки, визначені абзацу 3 пункту 4.3 Договору, відповіді не надав, угоди про дострокове розірвання Договору не підписав.

З огляду на наведене, виходячи з положень абзацу 2 пункту 4.4. Договору, який визначає, що в разі відсутності взаємної згоди сторін щодо зміни умов цього договору, його дострокового розірвання на вимогу заінтересованої сторони, ці питання вирішуються у судовому порядку, позивач звернувся до суду з вимогою про розірвання Договору в судовому порядку.

У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" про розірвання договору оренди земельної ділянки від 30.09.2003.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 27.02.2020 р. у справі №902/942/19 в задоволенні позову Вінницької міської ради до Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" про розірвання договору оренди земельної ділянки - відмовлено.

3.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з ч.1 ст.13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст.14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» , іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Згідно із ст. 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 651 ЦК України передбачається, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 2 цієї ж статті Кодексу встановлює, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 36 Закону України Про оренду землі спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються в судовому порядку.

Згідно з вимогами ст. ст. 31, 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно зі ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до ст.7 Закону України Про оренду землі до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Згідно з частиною 1 статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється у разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

4. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Предметом судового розгляду у цій справі є наявність підстав для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки.

Порядок розірвання договору регулюється законом, зокрема положеннями ст.651 ЦК України, спеціальним законом, яким урегульовано порядок передачі в оренду земельних ділянок. Так, стаття 32 Закону Про оренду землі встановлює, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Обставиною, з якою позивач пов`язує розірвання договору, є набуття державою в особі Міністерства інфраструктури України права власності на нежитлові об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул.Козицького, 64 і складаються з адміністративного будинку літ. "А", площею 891,4 кв. м та складу літ. "В", площею 31,5 кв. м на підставі рішення господарського суду Вінницької області від 28.02.2013. у справі №7/93/2012/5003, залишеного без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2013. Право власності на указаний об`єкт зареєстровано за державою в особі Міністерства інфраструктури України у встановленому порядку.

Право власності на об`єкт нерухомого майна, який знаходиться на орендованій земельній ділянці, таким чином, перейшло до іншого власника - держави в особі Міністерства інфраструктури України, що на думку позивача згідно положень ст. 120, 141 ЗК України є підставою для розірвання договору оренди з відповідачем.

Законом Про оренду землі , зокрема статтею 32, визначено підстави дострокового розірвання договору оренду земельної ділянки, в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України.

Загальні підстави для дострокового розірвання договору визначено положеннями ст.651 ЦК України.

Разом з тим закон передбачає випадки, коли право оренди земельної ділянки припиняється. Так, підстави припинення договору оренди земельної ділянки визначено у разі, якщо відбувається перехід права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, що визначається нормами статей 120, 141 ЗК України і кореспондуючими нормами ст. 31 Закону Про оренду землі , згідно з частиною 1 якої договір оренди землі припиняється у разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Таким чином, підстави для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки і підстави припинення права користування земельною ділянкою є різними.

Судом апеляційної інстанції враховано, що правове питання переходу права оренди землі до нового власника нерухомого майна неодноразового було предметом розгляду Верховного Суду. Цих правових позицій дотримується суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення.

Правова позиція Верховного Суду полягає у тому, що право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки.

Верховний Суд також зазначав, що після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Наведені вище позиції містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3655/17 та від 07.11.2018 у справі №910/20774/17.

Доводи апеляційної скарги, крім іншого, стосуються помилкового застосування судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду, оскільки право користування земельною ділянкою в силу положень ст.120 ЗК України переходить до держави в особі уповноваженого органу, правовий режим користування земельною ділянкою для якого є відмінним від попереднього користувача, оскільки регулюється положеннями ст.92 ЗК України, частина 2 якої передбачає, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд наголошує на наступному.

Зазначені апелянтом обставини, які стосуються набуття прав на об`єкт нерухомого майна іншим власником та наявне в нього право отримати земельну ділянку на правах постійного користування, на відміну від попереднього власника, свідчать про те, що право користування земельною ділянкою на підставі договору оренди припиняється для орендаря, проте набуття прав користування цією земельною ділянкою повинно відбутись у встановленому порядку шляхом прийняття відповідного рішення власником землі, яким є територіальна громада в особі Вінницької міської ради.

Натомість, жодних підстав, визначених законом, для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки від 30 вересня 2003 року, укладеного між Вінницькою міською радою та Відкритим акціонерним товариством "Київський річковий порт", яке було в подальшому перейменовано на Приватне акціонерне товариство "Київський річковий порт", посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Дунаєвською С.М. та зареєстрованого у Вінницькій регіональній філії ДП Центр державного земельного кадастру 03.03.2004 за №1/214, апеляційним судом не встановлено.

З наведеного вбачається, що позивач помилково ототожнює поняття розірвання договору та припинення його дії, оскільки припинення дії договору оренди земельної ділянки відбувається в силу приписів закону, на підставі положень частини 1,2 статті 120 ЗК України, абзацу е) частини 1 статті 141 ЗК України, частини 1 ст.31 Закону України Про оренду землі . Отже, дія договору припиняється на підставі закону, а відтак такий договір не потребує розірвання в судовому порядку.

Оскільки, в даному випадку право власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, перейшло державі в особі Міністерства інфраструктури України, то право користування земельною ділянкою для попереднього власника Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" припинилось, і відповідно виникає для наступного користувача - власника нерухомого майна.

Такий висновок відповідає правовій позиції, яка міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, у якій зазначається, що чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Стосовно підстав розірвання договору оренди земельної ділянки слід зазначити також наступне.

За нормами статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або повністю на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках , встановлених договором або законом.

Імперативний припис частини першої статті 651 ЦК України встановлює, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Законом Про оренду землі , який є спеціальним у цих правовідносинах, встановлені підстави дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки, які врегульовано ст.32 Закону. Наявність таких підстав не зазначається апелянтом, а також не встановлена і апеляційним судом.

Договір оренди земельної ділянки, укладений сторонами 30.09.2003 року, зокрема розділ 4, не містить безумовного права дострокового розірвання договору в односторонньому порядку стосовно будь-якої із сторін. Пунктом 4.3 договору передбачається, що підставою розірвання договору є взаємна згода сторін, випадкове знищення чи пошкодження земельної ділянки, яке суттєво перешкоджає передбаченому у пункті 2.1 цього договору її використанню, вимога однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором, добровільна відмова орендаря від оренди земельної ділянки або припинення діяльності орендаря, укладення договору оренди з порушенням порядку, встановленого законодавством України. В разі невиконання робіт по благоустрою та систематичного проведення санітарної очистки договір може бути розірваний в односторонньому порядку.

Таким чином, договором обумовлено окремі випадки, у разі настання яких виникає право розірвання договору. Натомість, позовна заява не містить посилань позивача на наявність таких передбачених умовами договору обставин, які слугували би підставою для розірвання договору, зокрема і в односторонньому порядку.

Проте, як свідчить судова практика Верховного Суду, одностороннє розірвання договору оренди земельної ділянки є можливим лише за наявності підстав, визначених законом, або передбачених сторонами в умовах укладеного ними договору, що сформульовано, зокрема, як правовий висновок у постановах Верховного Суду від 16.05.18 у справі №420/504/16-ц, 02.09.19 у справі №623/2421/16-ц.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про відсутність передбачених законом або договором підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки, а відтак вимога позивача про розірвання Договору оренди земельної ділянки від 30.09.2003 укладеного між Вінницькою міською радою та Відкритим акціонерним товариством Київський річковий порт , яке було в подальшому перейменовано на Приватне акціонерне товариство "Київський річковий порт", є такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції обгрунтовано вказав на відсутність підстав для застосування позовної давності, оскільки розгляд справи не встановив, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені і підлягають захисту. Враховується, що господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (зазначена позиція міститься у п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №10 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" та відображена, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц).

Таким чином, доводи скаржника щодо помилкового висновку суду першої інстанції ґрунтуються на неправильному тлумаченні окремих норм закону та не свідчать про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції у справі № 902/942/19.

5. Висновки за результатами апеляційного розгляду .

Таким чином, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Вінницької міської ради на рішення господарського суду Вінницької області від 27.02.2020 у справі №902/942/19 - залишити без задоволення, рішення господарського суду Вінницької області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №902/942/19 повернути господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "18" червня 2020 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.