Рішення

від 03.03.2020 по справі 903/926/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 березня 2020 року Справа № 903/926/19

Суддя Господарського суду Волинської області Костюк С. В., розглянувши матеріали по справі

за позовом Фізичної особи - підприємця Козуба Юрія Григоровича

до відповідача: Приватного підприємства "Квід Ком"

про стягнення 312424,02 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Штанько О. М., ордер серія ПТ № 161888 від 21.01.2020;

від відповідача: Довжик Р. С., договір № 02/12-19 від 16.12.2019

Права та обов`язки учасникам судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Судове засідання проведено в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

в с т а н о в и в:

Фізична особа - підприємець Козуб Юрій Григорович звернувся з позовом до Приватного підприємства "Квід Ком" про стягнення 312424,02грн., з них 68850,00грн. заборгованості за поставлений товар, 1861,66грн. пені, 41310,00 грн штрафу, 200402,30грн. процентів за користування чужими коштами, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № 15/18-с від 09.10.2018.

Ухвалою суду від 02.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.12.2019, зобов`язано відповідача надати суду відзив, позивача - відповідь на відзив.

Згідно довідки про неможливість проведення судового засідання від 27.12.2019 судове засідання по справі № 903/926/19, призначене на 27.12.2019 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Костюк С. В. у відпустці.

Ухвалою суду від 02.01.2020 повідомлено сторін про проведення підготовчого засідання 21.01.2020.

17.01.2020 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вимогу позивача заперечує, вказуючи, що на підставі договору поставки № 15/18-с від 09.10.2018 було поставлено товар на суму 2383584,98грн., повернення технічного браку постачальнику здійснено на суму 195588,78грн.; згідно листа від 25.10.2019 ФОП Козуб Ю. Г. зобов`язався забрати повернену продукцію та відрахувати її з дебіторської заборгованості, однак представником підприємця Пилипенко Вікторією згідно накладної на повернення № ВП-0000302 від 05.11.2019 забрано технічний брак лише на суму 32997,30грн., однак дана сума не відрахована від заборгованості 68850,00грн.; за результатами повторного звернення представника підприємця повідомлено, що продукція буде забрана 12.11.2019 на яку приватним підприємством було сформовано накладну на повернення № ВП-0001311 від 07.11.2019, однак позивач безпідставно не забирає продукції, яка підлягає поверненню, а оскільки вини покупця у поверненні товару не має, вважає безпідставними нарахування пені, штрафу, відсотків за користування чужими грошовими коштами; враховуючи викладене у відзиві просить в позові відмовити. Даний відзив з додатками приєднаного до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 21.01.2020 продовжено строк підготовчого провадження до 02.03.2020 та відкладено підготовче засідання на 04.02.2020.

Ухвалою суду від 04.02.2020 відкладено підготовче засідання на 25.02.2020.

11.02.2020 позивач через відділ документального забезпечення та контролю подав відповідь на відзив, де не погоджується з викладеним у відзиві відповідачем, вказуючи, що умовами договору поставки № 15/18-с від 09.10.2018 визначено порядок прийому продукції виробничо - технічного призначення за кількістю та якістю; пунктом 3.7., 3.8. договору чітко прописано порядок та строк повернення товару; вважає твердження відповідача щодо технічного браку продукції непідтвердженим, зазначає що умовами договору не передбачено повернення товару із-за технічного браку; щодо листів на які посилається відповідач від 25.10.2019 та 05.11.2019, то дані ФОП Козуб Ю. Г. не підписувались та не направлялись на адресу відповідача; вказує, що позивач не уповноважував Пилипенко Вікторію забирати товар; накладна на повернення товару № ВП-000131 від 07.11.2019 виписана одноособово та не підтверджує факту повернення товару; твердження щодо направлених претензії забрати товар є безпідставним, оскільки дана претензія позивачу не направлялась. Дана відповідь з додатками приєднана до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 25.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.03.2020.

В судовому засіданні 03.03.2020 представник позивача позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві та відповіді на відзив, представник відповідача позов заперечив з підстав викладених у відзиві.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив:

09.10.2018 між Фізичною особою - підприємцем Козубом Юрієм Григоровичем (постачальник) та Приватним підприємством "Квід Ком" (покупець) було укладено договір поставки № 15/18-с (далі договір), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов`язання передавати, а відповідач - приймати для подальшого продажу продукти харчування, товари першої потреби, господарчі товари тощо (Товар), ціна кількість та асортимент якого вказуються у накладних, які є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.5. договору передбачено, що товар вважається переданим позивачем та прийнятим відповідачем по кількості та якості після підписання відповідних накладних на товар. Якщо за результатами прийняття товару, його якість не відповідає стандартам, технічним умовам чи іншій документації, то покупець вправі відмовитись від прийняття такого товару, про що повідомляє постачальника.

Відповідно до п. 2.7. договору прийом товару по кількості та якості проводиться згідно вимог Інструкції про порядок прийому продукції виробничо - технічного призначення та товарів народного вжитку за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу від 15.06.1965р. № П-6 та Інструкції про порядок прийому продукції виробничо - технічного призначення та товарів народного вжитку за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу від 25.04.1966р. № п-7.

В додатку від 09.10.2018 та від 16.09.2019 до договору поставки покупець зазначив осіб, яким доручив отримання товару від постачальника /а.с. 12-13/.

Згідно п. 2.8 договору покупець здійснює розрахунок за поставлений товар протягом 14 календарних днів, з дня підписання супровідних документів на прийнятий товар. Розрахунки за товар здійснюються в безготівковій формі (перерахування відповідачем грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача), шляхом внесення відповідачем грошових коштів безпосередньо до каси позивача (готівкова форма розрахунку) чи в будь-який інший спосіб, не заборонений діючим законодавством.

Зі змісту п. 5.2. договору вбачається, що факт прийому-передачі товару оформлюється шляхом підписання відповідної накладної та/або інших супроводжувальних документів.

Позивач на виконання взятих на себе зобов`язань відповідно до видаткової накладної № 53481 від 07.10.2019, товарно - транспортної накладної № Р53481 від 07.10.2019 поставив товар на суму 69602,69грн. /а.с. 14, 19/., факт отримання товару підтверджено підписом та печаткою покупця. Однак, відповідач в обумовлений сторонами строк зобов`язання щодо оплати товару виконав частково на суму 752,69грн. (100грн. платіжне доручення № 1018 від 24.10.2019, 502,69грн. платіжне доручення № 1031 від 24.10.2019, 100,00грн. платіжне доручення № 1038 від 06.11.2019, 50,00грн. платіжне доручення № 1050 від 14.11.2019), станом на 19.11.2019 заборгованість по оплаті за товар становить 68850,00грн.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зі змісту ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, вбачається, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються зазначені положення про купівлю - продаж.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи те, що умовами договору поставки, а саме п. 2.8., сторони узгодили строки оплати продукції, однак відповідач не дотримався даних строків, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 68850,00грн. основного боргу.

Порядок прийняття товару по якості, повернення неякісного товару визначено розділом 3 договору.

Відповідно до п. 3.4. договору у випадку наявності прихованих недоліків, які не могли бути виявленні в момент отримання товару, покупець повинен скласти акт про приховані недоліки не пізніше 5 календарних днів від дня отримання товару.

Згідно п. 3.7. договору поставлений товар не підлягає поверненню якщо на ньому виявлено ознаки плісняви, продукція яка не була розміщена в магазинах, торгових кіосках, продукція термін реалізації якої закінчився більше 2-х тижнів, а також "сир сулугуні коса копчена вагова", "сир сулугуні коса вагова".

Відповідно п. 3.8. договору повернення підлягає продукція, в розмірі не більше 3% поставленої партії, окрім продукції, загаченої у п. 3.7. даного договору.

Як слідує з копії листа від 25.10.2019, на який посилається відповідач у відзиві, вказуючи, що саме на його підставі була сформована накладна на повернення № ВП-0000302 від 05.11.2019, позивач вказав, що з 28.10.2019 обов`язки по забиранню поверненої продукції по торгових точках в Волинській області буде проводитись дистрибютором ОСОБА_2. /а.с. 52, 55/.

З листа від 11.10.2019, на який посилається відповідач в підтвердження погодження повернення продукції через Пипипенко В. В. не вбачається, що позивач надав даній особі повноваження на отримання продукції.

Доводи відповідача про те, що 05.11.2019 представником позивача - Пилипенко Вікторією, було частково забрано товар, що підлягав поверненню на суму 32997,30грн. згідно накладної № ВП0000302 від 05.11.2019, а тому сума заборгованості повинна становити з врахуванням повернутого позивачу товару, не приймається судом до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що позивач надав повноваження Пилипенко Вікторії отримувати товар у покупця.

З врахуванням зазначених обставин, суд вважає, що відповідач не довів належними доказами, як це передбачено умовами договору поставки, повернення позивачу продукції на суму 32997,30грн по накладній № ВП-0000302 від 05.11.2019, а відтак дана сума не змінусована з заборгованості.

Щодо вимоги позивача про стягнення штрафу, пені та відсотків за користування чужими грошовими коштами суд зазначає наступне.

Так, згідно вимоги позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 1861,66грн. пені, нарахованої за період з 22.10.2019 по 19.11.2019, відповідно до п. 6.2. договору, яким передбачено, що у випадку несвоєчасної або неповної сплати покупцем вартості поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару. При цьому пеня нараховується протягом всього часу існування заборгованості.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов`язання, передбачених статтею 611 цього ж Кодексу є сплата неустойки. За змістом статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи те, що судом було встановлено факт порушення грошового зобов`язання з боку відповідача, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 1861,66грн. пені, нарахованої за період з 22.10.2019 по 19.11.2019.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 41310,00грн. - 60% штрафу, нарахованого відповідно до вимог п. 6.2. договору, яким передбачено, що у разі порушення встановленого строку розрахунку за поставлений товар (партію товару) більш ніж на 20 календарних днів відповідач, крім пені, також сплачує позивачу штраф у розмірі 60% від суми заборгованості.

Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Беручи до уваги те, що судом було встановлено факт порушення з боку відповідача грошового зобов`язання в період з 22.10.2019. по 19.11.2019, а сплата штрафу передбачена умовами договору, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 41310,00грн. - 60% штрафу.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 200402,36грн. відсотків за користування чужими коштами, передбаченого умовами п. 6.3. договору, згідно якого у разі несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує на користь постачальника відсотки за користування чужими грошовими коштами (відповідно до ст. 536 ЦК України) у розмірі 10% від суми боргу, за кожен день такого прострочення.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як зазначено в п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання (п. 6.2. цієї ж Постанови).

Враховуючи те, що судом встановлено факт порушення грошового зобов`язання, а сторонами в договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 200402,36грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Оскільки спір до розгляду доведено з вини відповідача, сплачений позивачем судовий збір в силу ст. 129 ГПК України, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 77, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Квід Ком" (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Підгаєцька 13А, код ЄДРПОУ 40931528) в користь Фізичної особи - підприємця Козуба Юрія Григоровича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 312424,02грн., з них 68850,00грн. заборгованості за товар, 1861,66грн. пені, 41310,00грн. штрафу, 200402,36грн. процентів за користування чужими коштами, а також 4686,36грн. витрат по судовому збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення 05.03.2020.

Суддя С. В. Костюк