Рішення

від 05.03.2020 по справі 912/352/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2020 рокуСправа № 912/352/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Поліщук Г.Б., за участю секретаря судового засідання Ліподат Я.В. розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи №912/352/20

за позовом Фермерського господарства "Аграрник 2014", 64801, Харківська область, Близнюківський район, смт. Близнюки, вул. Ватутіна, 12

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології всесвіту", 25028, м. Кропивницький, пр. Університетський, 3

про стягнення 13 800,00 грн

Представники сторін участі в судовому засіданні не брали.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Фермерського господарства "Аграрник 2014" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології всесвіту" про стягнення 13 800,00 грн безпідставно набутих грошових коштів, з покладанням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі рахунку на оплату по замовленню №13000008 від 19.08.2019 здійснив перерахування коштів відповідачу у сумі 13 800,00 грн за купівлю вологоміра зерна WILE-78. Відповідач не поставив позивачу товар, у зв`язку з чим кошти в сумі 13 800,00 грн підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології всесвіту" на підставі положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 31.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №912/352/20 за правилами спрощеного позовного провадження, судовий розгляд призначено на 21.02.2020 о 12:00 год., встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

19.02.2020 на адресу господарського суду від представника Фермерського господарства "Аграрник 2014" надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача. Останній зазначає, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить позов задовольнити.

Ухвалою від 21.02.2020 відкладено судове засідання у справі №912/352/20 на 05.03.2020 на 11:30 год.

Позивач та відповідач участь повноважних представників в судовому засіданні 05.03.2020 не забезпечили.

Позивач належним чином повідомлений про місце, дату та час засідання суду, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Поштові конверти з ухвалами суду від 31.01.2020 та від 21.02.2020, направлені на адресу відповідача, повернуто до канцелярії суду з відміткою відділення поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання" та "за зазначеною адресою не проживає".

Господарський суд враховує, що відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

За приписами ч. 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно з частиною 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Водночас, місцезнаходження відповідача суду відоме, про що докладніше зазначено нижче, і на таку адресу направлено ухвалу про відкриття провадження у справі від 31.01.2020 та ухвалу суду від 21.02.2020.

Верховний Суд у своїй постанові від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 наголошує, що відповідно до частин 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Також суд бере до уваги, що у відповідності до ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до п. 10. ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи належить до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Як унормовано ч.ч. 1, 2, 4 ст. 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Таким чином, відомості про місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології всесвіту", які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації.

Відповідно до ч. 6 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

З метою належного повідомлення відповідача про місце, дату та час судового засідання господарським судом направлено ухвалу про відкриття провадження у справі від 31.01.2020 та ухвалу від 21.02.2020 також і на адресу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технологія всесвіту" ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Крім того, господарським судом на офіційному сайті Господарського суду Кіровоградської області розміщувались оголошення для Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології всесвіту" про дати судових засідань по справі №912/352/20, в тому числі і про дату останнього судового засідання, з огляду на неотримання відповідачем ухвал суду. Про вказане свідчать роздруківки з офіційного сайту Господарського суду Кіровоградської області.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд вчинив всі необхідні дії для повідомлення відповідачів про місце, дату та час судового засідання.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 05.03.2020 за відсутності представників позивача та відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи в порядку спрощеного провадження відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати всі витребувані та додаткові документи, в т. ч. заперечення проти позову, які мають значення для розгляду справи по суті.

За приписами ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 05.03.2020 судом з`ясовано обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та досліджено докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши наявні матеріали справи та дослідивши в судовому засіданні подані позивачем докази, господарський суд встановив наступний перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

За твердженням позивача, згідно інформації розміщеної в мережі Інтернет, Фермерське господарство "Аграрник 2014" отримало контактні дані ТОВ "Техніка і технологія всесвіту", що пропонували до продажу вологомір.

В телефонному режимі представник Фермерського господарства "Аграрник 2014" обговорив з представником відповідача умови поставки та оплати обладнання та домовилися укласти в письмовій формі договір на поставку обладнання.

Згідно усних домовленостей сторони погодили здійснення 100% передоплати вартості вологоміра, а також строк його поставки - 5 днів з моменту здійснення 100% передоплати. Поставка обладнання мала відбутися поштовим зв`язком.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Техніка і технологія всесвіту" виставлено Фермерському господарству "Аграрник 2014" рахунок на оплату по замовленню №13000008 від 19.08.2019 на загальну суму 13 800,00 грн, у тому числі 2 300,00 грн ПДВ за вологомір зерна WILE-78 (а.с. 20).

На виконання вказаного вище рахунку позивачем було перераховано на банківський рахунок відповідача 13 800,00 грн згідно платіжного доручення №500 від 21.08.2019 з призначенням платежу "Оплата за вологомір зерна з-но рах. №13000008 від 19.08.2019 дог. №ТВ-13000008 від 19.08.2019. У сумі 11 500,00 грн, ПДВ - 20% 2 300,00 грн" (а.с.21).

Проте, як зазначає позивач, договір поставки обладнання Товариством з обмеженою відповідальністю "Техніка і технологія всесвіту" на його адресу направлений не був, а вологомір не поставлений.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.12.2019 позивач направив на адресу відповідача Вимогу про повернення коштів в строк не більше 3-х днів з дня отримання даної вимоги (а.с. 22-23). Проте відповідач відповіді на вимогу не надав та грошові кошти не повернув.

Посилаючись на те, що неправомірно набуті грошові кошти відповідачем не повернуто та не надано жодної відповіді на зазначену вимогу, позивач звернувся до суду із заявленим позовом про стягнення з відповідача помилково сплачених коштів в розмірі 13 800,00 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Так ст. 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, відповідно до якої, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Застосування ст. 1212 Цивільного кодексу України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Крім того суд зазначає, що за змістом положень ст. 1212 Цивільного кодексу України про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави цей вид зобов`язань породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи; 2) правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали. А отже, кошти, отримані як оплата за товар за договором і набуті за наявності правових підстав для цього, не можуть бути витребувані згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2018 у справі № 910/11210/16 зробив правовий висновок з питання застосування ст. 1212 Цивільного кодексу України про те, що конструкція ст. 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчать про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

З огляду на зазначене та наявні матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що направлений рахунок на оплату по замовленню №13000008 від 19.08.2019 та оплата в подальшому цього рахунку є спрощеною формою укладення договору між сторонами. А отже, між позивачем та відповідачем утворились господарські зобов`язання, а тому грошові кошти в даному випадку набуто відповідачем за наявності правової підстави, та їх не може бути витребувано відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно набуте майно.

Разом з тим, згідно висновку Великої Палати Верховного суду, викладеного у постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, зроблено висновок про те, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Як зазначалося вище, позивач у позовній заяві як правову підставу для стягнення коштів, перерахованих згідно рахунку на оплату замовлення №13000008 від 19.08.2019, з відповідача посилається на норми ст. 1212 Цивільного кодексу України, однак останнє є необґрунтованим.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

У відповідності до норм ст.ст. 202, 205 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч.1 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За приписами ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частиною 1 ст. 642 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Згідно норм ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

З огляду на вищевикладене, враховуючи здійснення позивачем оплати на підставі виставленого рахунку на оплату по замовленню №1300008 від 19.08.2019 на суму 13 800,00 грн за вологомір зерна WILE-78, зазначення позивачем в платіжному доручені №500 від 21.08.2019 "Оплата за вологомір зерна з-но рах. №13000008 від 19.08.2019 дог. №ТВ-13000008 від 19.08.2019 у сумі 11 500,00 грн, ПДВ - 20% 2 300,00 грн", суд доходить висновку про фактичне укладення між сторонами договору поставки у спрощений спосіб.

Враховуючи, що між сторонами у даній справі було укладено договір поставки у спрощений спосіб, грошові кошти позивачем були перераховані у якості попередньої оплати за товар, тобто за наявності відповідної правової підстави, а отже не можуть бути кваліфіковані як безпідставне збагачення, у зв`язку з чим норми ст. 1212 Цивільного кодексу України у даному випадку не підлягають застосуванню.

Беручи до уваги, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, встановлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, тому суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин приписи глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності зі ст. ст. 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у встановлений договором строк.

Згідно з частиною 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд дійшов висновку, що позивач має правові підстави вимагати повернення попередньої оплати у зв`язку з не поставкою відповідачем товару. Відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

В матеріалах справи відсутні як докази поставки обумовленого договором товару, так і докази повернення передоплати у сумі 13 800,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги Фермерського господарства "Аграрник 2014" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології всесвіту" про стягнення основної заборгованості (попередньої оплати) в розмірі 13 800,00 грн підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 2 102,00 грн покладається на відповідача.

Згідно положень ст.59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За ч. 1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з позовної заяви, позивач також просить стягнути з відповідача понесені ним витрати, пов`язані з розглядом.

Позивачем у позовній заяві заявлено про подачу доказів на підтвердження розміру судових витрат в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати та встановити позивачу строк для подачі суду доказів щодо розміру, понесених ним судових витрат.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технологія всесвіту" (25028, м. Кропивницький, пр. Університетський, 3, ідентифікаційний код 37530328) на користь Фермерського господарства "Аграрник 2014" (64801, Харківська область, Близнюківський район, смт. Близнюки, вул. Ватутіна, 12, ідентифікаційний код 38053180) заборгованість у розмірі 13 800,00 грн, а також 2 102,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 10.03.2020 о 11:30 год.

Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Кіровоградської області за адресою: 25022, м. Кропивницький, вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, в залі суд. засідань №208.

Встановити позивачу строк для подання доказів щодо розміру понесених витрат - до 10.03.2020р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення вручити або надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення Фермерському господарству "Аграрник 2014" (64801, Харківська область, Близнюківський район, смт. Близнюки, вул. Ватутіна, 12) та Товариству з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології всесвіту" (25028, м. Кропивницький, пр. Університетський, 3).

Повне рішення складено 05.03.2020.

Суддя Г.Б. Поліщук