Рішення

від 04.02.2020 по справі 910/17678/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.02.2020Справа № 910/17678/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г. , за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянувши господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Елітліфт-Сервіс

до Закритого акціонерного товариства Українська будівельна компанія

про стягнення 97511,51 грн,

Представники сторін:

від позивача Сидоренко В.В. (адвокат за ордером КВ № 428421 від 16.01.20)

від відповідача не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Елітліфт-Сервіс (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позов до Закритого акціонерного товариства Українська будівельна компанія (далі - відповідач) про стягнення 97 511,51 грн (75 988,40 грн основного боргу, 1 271,48 грн інфляційних, 1 876,55 грн. 3% річних, 18 375,08 грн пені).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на поставку, монтаж і наладку ліфтового обладнання № 302/18 від 05.02.2018 в частині здійснення розрахунків за виконані роботи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 16.01.2020.

У судове засідання, призначене на 16.01.2020, представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Представник позивача забезпечив явку, надав усні пояснення по суті спору.

16.01.2020 відкладено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження на 04.02.2020.

30.01.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких останній просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судове засідання 04.02.2020 представники позивача з`явилися, підтримали позовні вимоги та дали пояснення по суті спору, відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 04.02.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

На виконання вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ :

05.02.2018 між Закритим акціонерним товариством Українська будівельна компанія (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Елітліфт-Сервіс (підрядник) укладено Договір № 302/18 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору підрядник зобов`язується своїми силами і засобами виконати комплекс робіт з монтажу, пусконалагодження 2-х ліфтів в/п 630 кг на 26 зупинок зі шв.-1,6 м/с за адресою: м. Київ, вул. Клавдіївська, буд. 40, буд. буд. № 9 з подальшою реєстрацією і передачею на обслуговування (надалі - роботи), замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботи.

За змістом п. 1.2 ціна договору, визначена на день його укладання, за домовленістю сторін складає 415 996,80 грн.

Згідно п. 2.1 договору замовник сплачує підряднику 20% від вартості монтажно-налагоджувальних наперед суму авансу у розмірі 124799,04 грн. за п`ять банківських днів до їх початку виконання.

Інша частина вартості монтажно-налагоджувальних робіт (70%), оплачується в такому порядку (п. 2.2 договору): розрахунок за виконані роботи проводиться щомісячно на підставі Довідки за формою КБ-3 і Акту за формою КБ-2в впродовж 14 банківських днів після їх підписання сторонами.

Вартість виконаних робіт обраховується виходячи з фактичних обсягів виконаних робіт, норм витрат трудових та матеріальних ресурсів. Загальна вартість робіт не може перевищувати загальної ціни договору.

Пунктом 2.3 передбачено, що акти за формою № КБ-2в та довідки за формою КБ-3 підписуються сторонами в такому порядку:

Підписані підрядником акт за формою № КБ-2в та Довідка за формою КБ-3 підрядник надає або надсилає замовнику в строк до 25 числа поточного місяця.

Замовник зобов`язаний підписати і повернути підряднику підписані з його сторони акт за формою № КБ-2в та довідку за формою КБ-3 до 08 числа наступного місяця.

У разі, якщо замовник не підписав акти за формою № КБ-2в та довідки за формою КБ-3 в строки, визначені цим пунктом, і не надав у вказаний строк підряднику обґрунтованих претензій до результатів виконаних робіт у письмовій формі, такі акти та довідка вважаються підписаними замовником, роботи вказані в таких акті довідці вважаються прийнятими замовником без зауважень і замовник зобов`язаний оплатити вартість робіт вказаних в таких акті і довідці у строк визначений договором.

У подальшому додатковими угодами № 1 від 26.10.2018 та № 2 від 28.02.2019 було змінено обсяг робіт та ціну договору, яка склала 566 994,00 грн.

За правовою природою Договір № 302/18 від 05.02.2018 є змішаним договором, який містить в собі елементи договору поставки (в частині поставки ліфтового обладнання) та договору підряду (виконання монтажно-налагоджувальних робіт).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору Товариством з обмеженою відповідальністю Елітліфт-Сервіс (підрядником) поставлено відповідачу обладнання та виконано монтажно-налагоджувальні роботи на загальну суму, надано послуги по виготовленню документації на суму 525 988,80 грн.

Факт виконання обумовлених Договором робіт підтверджується наявними у справі доказами: довідка про вартість виконаних будівельних робіт (за формою КБ-3) та акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 (за формою КБ-2в) за березень 2018 на суму 144 613,20 грн, довідка про вартість виконаних будівельних робіт (за формою КБ-3) та акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 (за формою КБ-2в) за квітень 2018 на суму 72 307,20 грн., довідка про вартість виконаних будівельних робіт (за формою КБ-3) та акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 (за формою КБ-2в) за листопад 2018 на суму 94 497,60 грн, довідка про вартість виконаних будівельних робіт (за формою КБ-3) та акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 (за формою КБ-2в) за березень 2019 на суму 159 571,20 грн, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 6 за лютий 2019 на суму 54 999,60 грн.

У свою чергу, як свідчать матеріали справи, відповідачем було сплачено на користь позивача лише 450 000,40 грн, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 75 988,40 грн.

Відповідачем доказів погашення заборгованості надано не було.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 18375,08 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За змістом ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за поручення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з положеннями п. 5.1 договору за порушення термінів оплати договору, згідно розділу 2 договору замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,1% від вартості договору за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми пені, суд дійшов висновку, що розрахунок суду є меншим від заявленого позивачем, внаслідок чого вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 8 752,60 грн, в іншій частині вимог про стягнення пені судом відмовлено.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1271,48 грн. та 3% річних у розмірі 18375,08 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів належним чином не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається такими, що прострочили (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми інфляційних та 3% річних, суд дійшов висновку, що розрахунок суду є меншим від заявленого позивачем, внаслідок чого вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 241,11 грн інфляційних та 841,35 грн 3% річних, в іншій частині вимог про стягнення інфляційних та 3% річних судом відмовлено.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем належними та достатніми доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Елітліфт-Сервіс та стягнення з Закритого акціонерного товариства Українська будівельна компанія 75 988,40 грн основної заборгованості, 8752,60 грн пені, 241,11 грн інфляційних та 841,35 грн 3% річних.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 9 ст. 129 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства Українська будівельна компанія (02099, м. Київ, вулиця Ремонтна, будинок 8, код 23728595) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Елітліфт-Сервіс 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 13, код 37355443) заборгованість у розмірі 75 988,40 (сімдесят п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім грн 40 коп.), пені у розмірі 8752,60 (вісім тисяч сімсот п`ятдесят дві грн 60 коп.), інфляційні втрати у розмірі 241,11 (двісті сорок одна грн. 11 коп.), 3% річних у розмірі 841,35 (вісімсот сорок одна грн 35 коп.) та судовий збір у розмірі 1 690,74 (одна тисяча шістсот дев`яносто грн 74 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.03.2020.

Суддя О.Г. Удалова