Рішення

від 24.02.2020 по справі 916/3497/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3497/19

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Савченко А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: Денисенко Л.М. за довіреністю;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Біона Групп» до публічного акціонерного товариства „МТБ Банк» про стягнення 62 158,88 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Біона Групп» (далі по тексту - ТОВ „Біона Групп» ) звернулося до господарського суду із позовною заявою до публічного акціонерного товариства „МТБ Банк» (далі по тексту - ПАТ „МТБ Банк» ) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 62 158,88 грн., яка складається із трьох відсотків річних у розмірі 9 898,44 грн. та збитків від інфляції у розмірі 52 260,44 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору про надання документарного акредитива в частині своєчасного повернення позивачу коштів з акредитива після закінчення його дії.

ПАТ „МТБ Банк» заперечувало проти задоволення заявлених позивачем позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Так, відповідачем було наголошено про здійснення банком 29.06.2016р. виплати грошових коштів із акредитива на користь третьої особи відповідно до наданих банку документів. При цьому, лише після проголошення господарським судом Одеської області рішення від 28.11.2017р. у межах справи №916/2789/16 було встановлено факт не відповідності документів вимогам договору. ПАТ „МТБ Банк» зазначає про добровільне виконання рішення від 28.11.2017р по справі №916/2789/16, на підставі якого у банку і виник обов`язок щодо повернення коштів із акредитива. Наведене, за переконанням ПАТ „МТБ Банк» , свідчить про відсутність правових підстав для нарахування позивачем трьох відсотків річних та збитків від інфляції протягом 2016-2018рр. на суму акредитива. Крім того, відповідачем зазначено про неправомірність нарахування збитків від інфляції на суму акредитива взагалі, оскільки індексації підлягає лише грошова одиниця України - гривня. Проте, акредитив був відкритий в іноземній валюті, а, отже, права ТОВ „Біона Групп» були відновлені шляхом застосування еквіваленту іноземної валюти до гривні.

Крім того, ПАТ „МТБ Банк» у відзиві на позовну заяву було заявлено клопотання про застосування інституту позовної давності до заявлених ТОВ „Біона Групп» позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних та збитків від інфляції, нарахованих протягом серпня 2016- листопада 2016р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив наступне.

05.05.2016р. між ПАТ „Марфін банк» (Банк) та ТОВ „Біона групп» (Боржник) було укладено договір № OIL165001 про надання документарного акредитива, відповідно до п. п. 1.1-1.4 якого Банк зобов`язується за дорученням Боржника надати документарний безвідкличний акредитив на суму 10 250 доларів США (далі - акредитив) на користь Qingdao Dayezhongtian Import&Export Co/ Ltd в особі Mr. Xueyong Wang, що знаходиться за адресою: No. 11 Tongshan road shibey District, Qingdao, China (далі за текстом - Бенефіціар), для забезпечення розрахунків за договором RM №777042016 від 02.05.2016р. (далі за текстом - контракт). В забезпечення належного виконання своїх зобов`язань за даним договором, Боржник розміщує грошове забезпечення (покриття) у розмірі 10 250 доларів США на рахунок № НОМЕР_1 , в ПАТ „Марфін банк» . Умови акредитиву викладені у додатку №1, який є невід`ємною частиною даного договору. Копія контракту є додатком №3 до даного договору.

Згідно з п. 3.1 договору № OIL165001 про надання документального акредитива від 05.05.2016р. Банк надає акредитив строком по 30.07.2016р. включно, після закінчення якого акредитив втрачає чинність. Оплата по акредитиву проводиться з рахунку, відкритому у ПАТ „Марфін банк» , проти документів, представлених у додатку №4 до контракту RM №777042016 від 02.05.2016р. у строгій відповідності з умовами акредитива та при строгому дотриманні всіх умов і строків акредитива, що викладені в додатку №1 до договору.

Умовами п. 4.1 договору № OIL165001 про надання документарного акредитива від 05.05.2016р. сторонами було визначено, що за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим договором з порушенням його умов (неналежне виконання), сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Положеннями п. п. 6.2, 6.3 договору № OIL165001 про надання документарного акредитива від 05.05.2016р. даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань у повному обсязі. Взаємовідносини сторін не врегульовані даним договором, регламентуються чинним законодавством України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.11.2017р. по справі №916/2789/16, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2018р. та постановою Верховного Суду від 30.05.2018р., було задоволено позовні вимоги ТОВ „Біона Групп» до ПАТ „МТБ Банк» про стягнення безпідставно виплачених коштів з акредитива у розмірі 211 068,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, під час вирішення справи №916/2789/16 господарським судом було встановлено, що 21.06.2016р. ПАТ „МТБ Банк» отримав від банку бенефіціара пакет документів на виплату акредитива, після чого 29.06.2016р. відповідачем було перераховано на користь продавця за контрактом грошові кошти в сумі 8 200,00 доларів США.

Звертаючись до суду з позовом до ПАТ „МТБ Банк» про стягнення безпідставно виплачених коштів з акредитива у розмірі 211 068,00 грн., позивачем у межах справи №916/2789/16 було наголошено про відсутність правових підстав для виплати ПАТ „МТБ Банк» коштів із акредитива, оскільки виставлені банком бенефіціара документи мали суттєві недоліки. Проте, ПАТ „МТБ Банк» в порушення умов договору № OIL165001 про надання документального акредитива від 05.05.2016р. не було перевірено виставлені документи та безпідставно перераховано грошові кошти у розмірі 211 068,00 грн.

За результатами вирішення спору у межах справи №916/2789/16 господарським судом було встановлено факт перерахування ПАТ „МТБ Банк» коштів з акредитиву за відсутності всіх документів, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для присудження до стягнення із ПАТ „МТБ Банк» на користь ТОВ „Біона Групп» безпідставно виплачених коштів з акредитива у розмірі 211 068,00 грн.

З виписки по особовому рахунку ТОВ „Біона Групп» вбачається, що ПАТ „МТБ Банк» 22.02.2018р. рішення суду від 28.11.2017р. по справі №916/2789/16 було виконано у добровільному порядку шляхом перерахування на рахунок позивача грошових коштів у розмірі 211 068,00 грн.

29.10.2019р. ТОВ „Біона Групп» звернулось до ПАТ „МТБ Банк» із вимогою про сплату трьох відсотків річних у розмірі 9 898,44 грн. та збитків від інфляції у розмірі 52 260,44 грн., посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем прийнятих на себе за умовами договору № OIL165001 про надання документального акредитива від 05.05.2016р. зобов`язань в частині своєчасного повернення позивачу коштів з акредитива після закінчення його дії, яка залишилася відповідачем без задоволення.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ПАТ „МТБ Банк» , позивачем було наголошено про наявність правових підстав для стягнення із відповідача трьох відсотків річних у розмірі 9 898,44 грн. та збитків від інфляції у розмірі 52 260,44 грн., у зв`язку з неналежним виконання зобов`язань за договором № OIL165001 про надання документального акредитива від 05.05.2016р. При цьому, позивачем під час вирішення даного спору було наголошено про відсутність правових підстав для застосування позовної давності до заявлених позивачем вимог, оскільки у зв`язку з добровільною сплатою відповідачем коштів із акредитива мало місце переривання строків позовної давності.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного .

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ч. 1 ст. 1093 Цивільного кодексу України визначено, що у разі розрахунків за акредитивом банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника) - заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов`язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи - бенефіціара.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року 2121-III (з наступними змінами і доповненнями) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до п. 1.3 Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003р. № 514 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) акредитив - це умовне грошове зобов`язання, що надається банком-емітентом за дорученням та з інструкціями особи - наказодавця акредитива (та від його імені) або від власного імені, здійснити платіж на користь одержувача коштів чи визначеної ним особи бенефіціара або акцептувати і сплатити виставлені бенефіціаром переказні векселі (тратти), або уповноважити інший банк провести такий платіж, або акцептувати і сплатити переказні векселі (тратти), або надати повноваження іншому банку здійснити негоціацію (купити або врахувати переказні векселі (тратти) проти передбачених документів з урахуванням дотримання умов акредитива.

Відповідно до пункту 8.2 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) акредитив - це окремий договір від договору купівлі-продажу або іншого контракту, навіть якщо в акредитиві є посилання на них.

Згідно до п. 8.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів: покритий - акредитив, для здійснення платежів за яким завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку. Кошти заявника акредитива бронюються на аналітичному рахунку "Розрахунки за акредитивами" відповідних балансових рахунків (далі в цій главі - аналітичний рахунок "Розрахунки за акредитивами") та непокритий - акредитив, оплата за яким (якщо тимчасово немає коштів на рахунку платника) гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 05.05.2016р. між сторонами по справі було укладено договір № OIL165001 про надання документарного акредитива, згідно умов якого Банк надає акредитив строком по 30.07.2016р. включно, після закінчення якого акредитив втрачає чинність. При цьому, укладений між сторонами по справі договір про надання документарного акредитива є покритим акредитивом, тобто платежі здійснюються за рахунок коштів ТОВ „Біона Групп» .

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.11.2017р. по справі №916/2789/16, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2018р. та постановою Верховного Суду від 30.05.2018р., було присуджено до стягнення із ПАТ „МТБ Банк» на користь ТОВ „Біона Групп» безпідставно виплачені кошти з акредитива у розмірі 211 068,00 грн. Варто зауважити, що під час вирішення справи №916/2789/16 судом було встановлено факт неналежного виконання ПАТ „МТБ Банк» зобов`язань за договором № OIL165001 про надання документарного акредитива від 05.05.2016р., з огляду на перерахування коштів за акредитивом за відсутності всіх необхідних документів.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що обставини неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором № OIL165001 про надання документарного акредитива від 05.05.2016р. не потребують доведення під час вирішення даного справи відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України.

При цьому, господарський суд відхиляє доводи ПАТ „МТБ Банк» , яким під час вирішення даної справи було наголошено, що лише після прийняття господарським судом Одеської області рішення від 28.11.2017р. по справі №916/2789/16 був встановлений факт не відповідності документів вимогам договору, а, отже, і факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором № OIL165001 від 05.05.2016р., оскільки за результатами вирішення справи суд встановлює наявність або відсутність певних обставин на момент виникнення певних правовідносин. Таким чином, в даному випадку, рішення суду від 28.11.2017р. по справі №916/2789/16, лише підтвердило факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань, та, як наслідок, наявність у останнього обов`язку сплатити безпідставно виплачені кошти з акредитива у розмірі 211 068,00 грн.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення повернення коштів з акредитива після закінчення його дії ТОВ „Біона Групп» , в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано відповідачу до сплати три відсотки річних у загальному розмірі 9 898,44 грн. та збитки від інфляції у розмірі 52 260,44 грн., які були розраховані на суму акредитива у розмірі 211 068,00 грн. протягом періоду з 31.07.2016р. по 21.02.2018р., тобто до моменту добровільного виконання відповідачем рішення суду від 28.11.2017р. по справі №916/2789/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 1098 ЦК України акредитив закривається у разі: 1) спливу строку дії акредитива; 2) відмови одержувача грошових коштів від використання акредитива до спливу строку його дії, якщо це передбачено умовами акредитива; 3) повного або часткового відкликання акредитива платником, якщо таке відкликання передбачене умовами акредитива. Про закриття акредитива виконуючий банк повідомляє банк-емітент.

Положеннями п. 8.29 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті передбачено, що у всіх акредитивах обов`язково має передбачатися дата закінчення строку і місце подання документів для платежу. Дата, яку зазначено в заяві, є останнім днем для подання бенефіціаром до оплати реєстру документів за акредитивом та документів, передбачених умовами акредитива. Банки мають здійснювати контроль за строком дії акредитива, який зазначений у заяві. У день закінчення строку дії акредитива, кошти за яким заброньовані у виконуючому банку, останній в кінці операційного дня списує кошти з аналітичного рахунку "Розрахунки за акредитивами" та перераховує в банк-емітент на рахунок, з якого вони надійшли. Банк-емітент зараховує одержані кошти на рахунок заявника акредитива та списує потрібну суму з відповідного позабалансового рахунку, що призначений для обліку акредитивів.

Згідно з п.3 розділу 3 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого Постановою правління національного банку України 10.08.2005р. № 281 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) клієнт-резидент зобов`язаний використати іноземну валюту, що куплена (або обміняна згідно з п. 18 розділу I цього Положення) у встановленому порядку через суб`єкта ринку, не пізніше ніж за десять робочих днів після дня її зарахування на його поточний рахунок на потреби, зазначені в заяві про купівлю іноземної валюти. У заяві про купівлю іноземної валюти резидент зобов`язаний доручити суб`єкту ринку продати куплену, обміняну іноземну валюту, що не буде перерахована за призначенням у вищезазначений строк.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку про наявність у ПАТ „МТБ Банк» обов`язку після закінчення строку дії акредитиву, тобто з 31.07.2016р., продати придбану за заявою ТОВ „Біона Групп» іноземну валюту та перерахувати на рахунок останнього відповідний гривневий еквівалент. Проте, в результаті неналежного виконання ПАТ „МТБ Банк» зобов`язань за договором № OIL165001 від 05.05.2016р. кошти з акредитива у розмірі 211 068,00 грн. були перераховані на рахунок відповідача лише після прийняття судом рішення у межах справи №916/2789/16.

Враховуючи викладене, господарський суд доходить висновку про наявність у ТОВ „Біона Групп» права вимагати стягнення із ПАТ „МТБ Банк» трьох відсотків річних та збитків від інфляції. Проаналізувавши здійснені позивачем розрахунки трьох відсотків річних та збитків від інфляції, господарський суд дійшов висновку про їх правильність та обґрунтованість. Наведе має наслідком необхідність задоволення заявлених ТОВ „Біона Групп» позовних вимог шляхом присудження до стягнення із ПАТ „МТБ Банк» трьох відсотків річних 9 898,44 грн. та збитків від інфляції у розмірі 52 260,44 грн.

При цьому, господарським судом критично оцінюються доводи ПАТ „МТБ Банк» щодо відсутності правових підстав для нарахування збитків від інфляції на суму акредитива взагалі, у зв`язку з відкриттям акредитиву в іноземній валюті, оскільки під час вирішення даного спору судом було встановлено наявність у ПАТ „МТБ Банк» обов`язку після закінчення строку дії акредитиву продати іноземну валюту та перерахувати на рахунок ТОВ „Біона Групп» гривневий еквівалент, чого відповідачем зроблено не було.

Крім того, господарським судом відхиляється клопотання ПАТ „МТБ Банк» про застосування інституту позовної давності до заявлених ТОВ „Біона Групп» позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних та збитків від інфляції, нарахованих протягом серпня 2016 - листопада 2016р., з огляду на наступне.

Як зазначив Конституційний Суд України, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012).

Виходячи з положень ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.ст. 260, 261 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В силу приписів ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно зі ст. 266, ч.3 ст. 267 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Підсумовуючи вищенаведені приписи чинного законодавства, враховуючи, що ПАТ „МТБ Банк» 22.02.2018р. в рахунок добровільного виконання рішення суду від 28.11.2017р. по справі №916/2789/16 було перераховано на рахунок позивача кошти із акредитива, господарський суд доходить висновку про переривання строків позовної давності згідно ст. 264 ЦК України. Наведене, з урахуванням положень ч. 3 ст. 264 ЦК України, якими передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново, дозволяє суду дійти висновку про звернення ТОВ „Біона Групп» до господарського суду із даними позовними вимогами із дотриманням загальних строків позовної давності.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених товариством з обмеженою відповідальністю „Біона Групп» до публічного акціонерного товариства „МТБ Банк» позовних вимог шляхом присудження до стягнення на користь позивача трьох відсотків річних у розмірі 9 898,44 грн. та збитків від інфляції у розмірі 52 260,44 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору покладається судом на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства „МТБ Банк» /68003, Одеська область, м. Чорноморськ, проспект Миру, 28, ідентифікаційний код 21650966/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Біона Групп» /54030, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 19, ідентифікаційний код 40449321/ три відсотки річних у розмірі 9 898,44 грн. /дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто вісім грн. 44 коп./ , збитки від інфляції у розмірі 52 260,44 грн. /п`ятдесят дві тисячі двісті шістдесят грн. 44 коп./, судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. /одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04 березня 2020 р.

Суддя С.П. Желєзна