Постанова

від 05.03.2020 по справі 911/1287/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/1287/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 (колегія суддів: Разіна Т.І. - головуючий, Михальська Ю.Б., Іоннікова І.А.)

за позовом Приватного підприємства "ТЛК-Автотранс"

до Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Головного управління Держгеокадастру у Київській області,

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Звернувшись в суд з даним позовом, Приватне підприємство "ТЛК-Автотранс" (далі - позивач) просило визнати протиправним та скасувати рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - відповідач), щодо передачі у приватну власність земельних ділянок із кадастровими номерами 3222486201:01:015:5009, 3222486201:01:015:5007, 3222486201:01:015:5011, 3222486201:01:015:5008, 3222486201:01:015:5010.

Позов обґрунтований порушення позивачем норм чинного законодавства про оренду землі, оскільки надану в оренду позивачу земельну ділянку було поділено, присвоєно кадастрові номери і оскарженим рішення відповідача передано у приватну власність.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.08.2019 (суддя Колесник Р.М.) провадження у справі закрито, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

2.2. Ухвала про закриття провадження мотивована тим, що оскільки предмет спору безпосередньо стосується прав та обов`язків фізичної особи, яка є власником земельних ділянок, щодо яких відповідачем приймалися оскаржувані рішення, зазначений спір не підлягає розгляду в господарських судах.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 вказану ухвалу скасовано, справу передано на розгляд до суду першої інстанції.

2.4. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спір виник між приватним підприємством та сільською радою з приводу визнання протиправним та скасування рішення, отже спір підвідомчий господарським судам. Відповідачем не надано оригіналів та належним чином завірених копій спірних рішень про передачу у власність земельних ділянок, а отже статус осіб, яким передано земельні ділянки, невідомий. Крім того, судом взято до уваги наявність ухвали Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 у справі №320/6069/18 та ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.11.2018 у справі №369/14796/18 про відмову у відкритті провадження.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. В скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Відповідач зазначає, що 30.03.2012 договір оренди з позивачем було розірвано, що свідчить про безпідставність самого позову. Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає положенням статті 4 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, мають господарський характер. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулась особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин справи. Метою позивача є доведення, що саме йому належить право користування земельною ділянкою, тим самим позивач оспорює приватне право власника земельних ділянок, законність виникнення у такої особи права власності на земельну ділянку. Земельні ділянки перебувають у приватній власності фізичних осіб і вирішення спору неможливе без участі таких осіб як відповідачів, що підтверджується практикою Великої Палати Верховного Суду. Апеляційний суд незаконно без клопотання позивача витребував докази від відповідача. Скасування оскаржених позивачем рішень відповідача не породжує для нього ніяких наслідків.

4. Мотивувальна частина

4.1. Позивач у справі звернувся з позовом у зв`язку з порушенням, на його думку, норм чинного законодавства про оренду землі, оскільки за сприянням посадових осіб відповідача та третьої особи було здійснено поділ та присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам, що знаходяться в межах земельної ділянки, що є предметом договору оренди від 29.01.2007. А саме, в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3222486201:01:015:0046, тип власності: державна власність, цільове призначення: 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, площа 1га були виділені земельні ділянки.

Позивач зазначає, що земельна ділянка, яка перебувала на відповідній правовій підставі у його користуванні, була незаконно передана у власність третіх осіб чим порушено права позивача, так як останній не має можливості вільно розпоряджатися предметом договору оренди та реалізовувати свої права на земельну ділянку. У зв`язку з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до Господарського суду Київської області із позовом та просить визнати протиправним, незаконним та скасувати рішення відповідача, щодо передачі у приватну власність земельних ділянок із кадастровими номерами 3222486201:01:015:5009, 3222486201:01:015:5007, 3222486201:01:015:5011, 3222486201:01:015:5008, 3222486201:01:015:5010, що, за його твердженням, призведе до відновлення попереднього стану позивача, як орендаря за договором оренди земельної ділянки від 29.01.2007.

4.2. Як встановлено судами, інформація про реєстрацію за позивачем права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222486201:01:015:0046 в Державному реєстрі прав на нерухоме майно не міститься.

4.3. Суди дійшли різних висновків щодо юрисдикції господарського суду в даній справі.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до ч.1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно ч.2 статті 4 ГПК юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною першої статті 20 ГПК визначено предметну і суб`єктну юрисдикцію господарського суду, де вказано про розгляд господарським судом справ у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інших справ у визначених законом випадках, зокрема, справ у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п.6); справ у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (п.10).

4.4. Для віднесення справи до своєї юрисдикції господарському суду необхідно визначити, чи правовідносини та спір є господарськими. Зокрема, господарський спір підвідомчий господарському суду за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Позивачем подано позов про визнання протиправним і скасування рішення сільської ради про передачу у власність земельних ділянок. Тобто характер відносин і суб`єктний склад учасників спору відповідає критеріям віднесення справи до господарської.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 911/4144/16, на правовий висновок якої послався суд першої інстанції, позов подано акціонерним товариством до Головного управління Держгеокадастру, за участю третіх осіб, про визнання незаконним та скасування наказу і скасування запису в Поземельній книзі про надання земельної ділянки у власність фізичній особі, в результаті розгляду якого Велика Палата дійшла висновку про те, що вказаний спір є приватноправовим і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки цієї фізичної особи.

4.5. Разом з тим, апеляційний господарський суд в оскарженій постанові зазначив, що в матеріалах справи відсутні примірники рішення відповідача, які оскаржуються позивачем, і зі змісту яких можна встановити осіб, яким було передано у власність земельні ділянки.

4.6. Отже, в матеріалах справи відсутні обставини, на підставі яких можна дійти висновку про те, що вирішення даного спору буде впливати на права фізичних осіб, які набули право власності на зазначені в позові земельні ділянки, тому, немає підстав вважати, що даний спір є приватноправовим.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують вищевказаних висновків, а відсутність права оренди у позивача та обґрунтованість позову встановлюється під час вирішення спору по суті.

4.7. Відповідно до статті 309 ГПК, в редакції, що підлягає застосуванню, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч.1).

Відтак, оскільки колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками апеляційного суду і не вважає, що ним було порушено норми права, оскаржена постанова підлягає залишенню без змін.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності постанови суду апеляційної інстанції, у зв`язку з чим, подана відповідачем касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 у справі Господарського суду Київської області №911/1287/19, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов