Рішення

від 24.02.2020 по справі 350/2069/19

РОЖНЯТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 350/2069/19

Номер провадження 2/350/117/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2020 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої судді Калиній Г.В.

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.

представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката В. Горина

представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Родікова І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Рожнятівського районного нотаріального округу Ковальчук Тарас Петрович, про визнання недійсною заяви про відмову від спадщини та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В :

05 грудня 2019 року позивачка звернулася до суду з позовом в якому просила визнати недійсною її заяву про відмову від спадщини після смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь своєї сестри ОСОБА_2 , подану до приватного нотаріуса Рожнятівського районного нотаріального округу Ковальчука Т.П., та визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини.

Ухвалою судді Рожнятівського районного суду від 06 грудня 2019 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Рожнятівського районного суду від 23 січня 2020 року закрито підготовче судове засідання та призначено судовий розгляд.

Свої позовні вимоги позивачка мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 . Заповіт мати не залишала, оскільки знала та вірила в те, що між її дітьми жодних конфліктів з приводу майна не може бути. Після її смерті відкрилася спадщина за законом на все належне їй майно, а саме: домоволодіння, земельні ділянки та грошові кошти.

Відповідачка ОСОБА_2 03 вересня 2019 року отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки: кадастровий номер 2624855400:01:001:0130, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства та кадастровий номер 2624855400:01:001:0129 цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 .

Відразу після похоронів матері, тобто 18 лютого 2019 року, відповідачка зібрала всі необхідні документи та запропонувала поїхати до приватного нотаріуса для подання заяви на прийняття спадщини. У приватного нотаріуса Ковальчука Т.П. їй запропонували написати заяву про відмову від своєї частки у спадковому майні, оскільки при оформленні спадщини на двох і більше осіб, нотаріальні послуги є значно дорожчими, а вже в подальшому не прийдеться переробляти документи та купувати чи дарувати один одному успадковані частки. Не усвідомлюючи лихого задуму відповідачки, вона погодилася на вказану пропозицію на її запевнення що так буде краще для усіх спадкоємців. Відповідачка переконувала, що все буде добре та вона після отримання спадщини розділить успадковане майно порівну. Однак все змінилося після того, як невдовзі своєю зухвалою поведінкою після отримання свідоцтв про право на спадщину, відповідачка запевнила брата та її, що їм по закону нічого не належить, оскільки все майно вона успадкувала та оформила на себе, тому розпоряджатися ним буде так, як їй заманеться.

Після цих подій, а також численних конфліктів та суперечок, вона звернулася до приватного нотаріуса Рожнятівського районного нотаріального округу Ковальчука Т.П. та запитала чи можна відкликати заяву про відмову від спадщини, однак їй роз`яснено, що строк, протягом якого вона мала право її відкликати, минув.

Вважає свою відмову від прийняття спадщини недійсною, вчиненою внаслідок помилки, душевного хвилювання та обману. Вона вважала, що фактично її заява є заявою про прийняття спадщини спільно з відповідачкою, а подання її в такій формі робилося для того, щоб уникнути зайвих витрат.

Вона не усвідомлювала, що її відмова від прийняття спадщини є безумовною та беззастережною, і що вона позбавляє права розпоряджатись успадкованим майном. Таким чином на час звернення до нотаріуса вона не розуміла природу та наслідки вчинення нею одностороннього правочину щодо відмови від спадщини, тому в цьому випадку мала місце помилка спадкоємця щодо обставин, які мають істотне значення.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Горин В.М. позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити. Зазначив, що після отримання свідоцтва про прийняття спадщини його довірителька отримала від відповідачки біля трьох тисяч доларів - частку від отриманих відповідачкою грошових вкладів матері у банку. Однак відповідачка обіцяла компенсувати їй до 10000 доларів, а тому слід вважати, що заява про відмову від спадщини написана внаслідок обману та помилки. Ніщо не заважало позивачці у строк прийняття спадщини скасувати свою заяву про відмову від прийняття спадщини і подати відповідну заяву про її прийняття. Однак відповідачка запевнила її, що відшкодує належну їй частку, однак цього не зробила, тобто її обдурила. Будь - яких доказів з приводу обіцянки відшкодування частки саме в зазначеному розмірі подати суду не може.

Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Родіков І.С. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та пояснив, що після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входили: домоволодіння, земельні ділянки та грошові кошти. Спадкоємцями першої черги за законом є діти померлої: позивачка, відповідачка та їх рідний брат ОСОБА_4 . Оскільки за життя заповіту ОСОБА_3 не склала, то троє її дітей - спадкоємців самостійно дійшли згоди про розподіл спадкового майна після її смерті. Спадкоємці домовилися, що відповідачка ОСОБА_2 успадковує нерухоме майно, зокрема земельні ділянки та домоволодіння, а позивачка та ОСОБА_4 успадковують кошти, які знаходилися на належних спадкодавцю банківських рахунках. З метою економії коштів, право на всю спадщину за законом оформила відповідачка, про що отримала відповідні свідоцтва. Однак після того, як позивачка отримала кошти, які входили до складу спадщини, стала вимагати ще грошову компенсацію за інше нерухоме спадкове майно, та стала претендувати на спадкове нерухоме майно: будинок і земельні ділянки.

Будь яких підстав для скасування заяви позивачки про відмову від спадщини нема, оскільки зазначені в позовній заяві обставини про помилку чи обман не відповідають дійсності. Позивачка добровільно відмовилася від спадщини після смерті матері, а після отримання коштів, незважаючи на існуючу домовленість, вирішила безпідставно збагатитися за рахунок іншого спадкового майна, хоч їй достовірно відомо, що відповідачка постійно живе у спадковому домоволодінні, разом із своїм чоловіком його перебудувала та покращила, а тому ніхто ніколи не претендував на нього. Як позивачка так і їхній брат мають інше житло, до придбання якого долучалася їхня мати - спадкодавець. Тому вони не претендували на житло відповідачки. Спадкові земельні ділянки служать для обслуговування спадкового житлового будинку. Тобто будь - якого спору чи претензій з приводу спадкового майна на час відкриття спадщини між спадкоємцями не було. Позивачка добровільно відмовилася від прийняття спадщини на користь відповідачки. Будь-якого примусу чи обману до неї ніхто не застосовував. У заяві про відмову від прийняття спадщини є фраза, що вона не буде звертатися з позовом до суду з приводу спадкового майна. Там же зазначено, що протягом строку прийняття спадщини вона має право відкликати свою заяву та прийняти спадщину. Ніщо не перешкоджало позивачці у зазначений строк скасувати свою заяву.

Просив у задоволенні позову відмовити за його безпідставністю.

Третя особа - приватний нотаріус Ковальчук Т.П., будучи належним чином повідомленим про час розгляду справи, у судове засідання не прибув, у підготовчому судовому засіданні висловив позицію, що у вирішенні спору покладається на розсуд суду.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності третьої особи.

Вислухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за змістом ст. 20 зазначеного кодексу, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Стаття 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 13 зазначеного Кодексу, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачка та відповідачка є сестрами, їхньою матір ю була ОСОБА_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження, про укладення шлюбу, про зміну імені та про розірвання шлюбу (а. с. 32, 33, 36 - 39, 43).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 7)

ОСОБА_3 була власником земельних ділянок: кадастровий номер 2624855400:01:001:0130, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, та кадастровий номер 2624855400:01:001:0129 цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами що знаходиться у АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями державних актів Серії ЯГ № 306260 та № 306261 (а. с. 52, 57), інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого (а. с. 66-68).

Крім того, ОСОБА_3 належали грошові вклади на банківських рахунках, що підтверджується копією повідомлення АТ КБ ПриватБанк № 20.1.0.0.0/7-190830/2589 від 03 вересня 2019 року (а. с. 76).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй майно.

Позивачка подала нотаріусу заяву про відмову від спадщини, якою відмовилася від спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , в заяві позивачка вказала, що їй нотаріусом роз`яснено, що її відмова від прийняття спадщини є безумовною та беззастережною, але може бути відкликана протягом строку встановленого для її прийняття, та що їй роз`яснено зміст ст. 225, 229-231, 233, 1273, 1274 , 1275 Цивільного кодексу України, що підтверджується копією заяви про відмову від спадщини (а. с. 34).

Відповідачка ОСОБА_2 подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини та 03 вересня 2019 року отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки: кадастровий номер 2624855400:01:001:0130, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, та кадастровий номер 2624855400:01:001:0129 цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами що знаходиться у АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 191211680 від 03 листопада 2019 року (а. с. 8 - 9).

Крім того, з копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 29 - 86), вбачається що відповідачка ОСОБА_2 22 лютого 2019 року звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, та крім свідоцтв про право на спадщину на земельні ділянки та домоволодіння, отримала свідоцтво про право на спадщину на грошові вклади. Позивачка ОСОБА_1 від спадщини відмовилася на користь відповідачки ОСОБА_2 (а. с. 34), а заява про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 від ОСОБА_4 поступила в нотаріальну контору 23 жовтня 2019 року (а. с. 79), тобто після видачі відповідачці свідоцтв про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Статтею 1270 названого кодексу для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який обчислюється з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно змісту ст. 1274 ЦК України спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги. Спадкоємець має право відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь. Якщо заповідач призначив спадкоємця, особа, на ім`я якої складений заповіт, може відмовитися від спадщини лише на користь особи, яка є призначеним спадкоємцем. Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу.

Отже відмова від спадщини є одностороннім правочином.

За змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Недійсність правочину та правові наслідки недійсності правочину закріплені у статтях 215, 216 ЦК України. Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 р. № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними : Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Аналізуючи надані сторонами пояснення та досліджені судом письмові докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду ні позивачкою ні її представником не доведено наявності тяжкої обставини, що була підставою вчинення даного правочину а також обставини, щодо яких позивачка помилялася при вчиненні правочину, який є предметом спору, у його суті та наслідках, також не надано доказів помилки щодо істотних обставин правочину, яким є відмова від спадщини на користь відповідачки.

Судом встановлено, що позивачка розуміла наслідки вчинення відмови від спадщини, що нею зазначено в позовній заяві, вона вчинила дану дію добровільно, без застережень певними умовами, без примусу, розуміючи суть вчиненого правочину, і та обставина, що спадкоємець ОСОБА_2 має намір розпорядитися спадковим майном не так, як очікувалося позивачем, не може бути підставою для визнання відмови позивачки від спадщини недійсною. При цьому суд враховує, що помилка внаслідок власного недбальства чи незнання закону також не є підставою для визнання правочину недійсним.

З огляду на наведене, суд вважає позовні вимоги такими, що до задоволення не підлягають.

Відповідно до статей 1270, 1272 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Позов у частині визначення позивачці додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задоволенню також не підлягає, оскільки позивачка не довела, що мала поважні причини пропуску зазначеного строку, навпаки надала суду докази про те, що у встановлений законом строк подала заяву про відмову від прийняття спадщини і відмова від спадщини не визнана недійсною рішенням суду.

Керуючись статтями 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Рожнятівського районного нотаріального округу Ковальчук Тарас Петрович, про визнання недійсною заяви про відмову від спадщини та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 5 березня 2020 року

Суддя Г. В. Калиній