Постанова

від 30.07.2020 по справі 350/2069/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 350/2069/19

Провадження № 22-ц/4808/673/20

Головуючий у 1 інстанції Калиній Г. В.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Василишин Л.В., Матківського Р.Й.,

секретаря Маслей А.М.,

з участю: апелянта та її представника ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , третьої особи приватного нотаріуса Рожнятівського районного нотаріального округу Ковальчука Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Рожнятівського районного нотаріального округу Ковальчук Тарас Петрович, про визнання недійсною заяви про відмову від спадщини та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_1 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Калиній Г.В. 24 лютого 2020 року у селищі Рожнятів Івано-Франківської області,

в с т а н о в и в :

У грудні 2019 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Рожнятівського районного нотаріального округу Ковальчук Т.П. про визнання недійсною заяви про відмову від спадщини та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати, ОСОБА_5 , після її смерті відкрилась спадщина за законом на все належне їй майно, а саме: домоволодіння, земельні ділянки та грошові кошти. Одразу ж після поховання, а саме 18 лютого 2019 року відповідач запропонувала їй поїхати до нотаріуса для подання заяви про прийняття спадщини. По приїзду до приватного нотаріуса Рожнятівського районного нотаріального округу Ковальчука Т.П. їй було запропоновано подати заяву про відмову від своєї частки у спадковому майні з метою здешевлення нотаріальних послуг та уникнення переоформлення документів у майбутньому у разі зміни складу співвласників. Не усвідомлюючи задуму старшої сестри, вона погодилась на подання відповідної заяви, так як відповідач переконала її, що після отримання спадщини поділить успадковане майно. Після оформлення спадщини на себе, відповідач почала вести себе зухвало та повідомила, що їй (позивачу) та ОСОБА_6 (брат позивача та відповідача) нічого не належить після смерті матері, так як все майно успадкувала вона, відповідно розпоряджатись ним буде на власний розсуд. У зв`язку з цим вона звернулась до приватного нотаріуса для відкликання заяви про відмову від спадщини, однак строк в межах якого вона мала право відкликати свою заяву минув, а ОСОБА_4 уже отримала свідоцтва про право на спадщину після смерті матері. Вважає відмову від прийняття спадщини недійсною, оскільки вона здійснена внаслідок помилки, душевного хвилювання та мала на меті обман. Зазначає, що на момент звернення до нотаріуса не розуміла, що відмова від прийняття спадщини є безумовною та беззастережною, позбавляє її в подальшому права розпоряджатись успадкованим майном, вважала, що дана заява є передумовою для оформлення спадкових прав спільно з відповідачем.

У зв`язку з цим, просила визнати недійсною її заяву про відмову від спадщини після смерті матері, ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь своєї сестри, ОСОБА_4 ; визначити їй додатковий строк тривалістю два місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за законом (а.с.2-4).

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено (а.с.102-109).

Не погодившись з даним рішенням, представник ОСОБА_3 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що суд першої інстанції дійшов хибних висновків при оцінці доказів та доводів сторін у справі, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, наслідком чого стало неправильне застосуванням норм матеріального права та ухвалення невірного по своїй суті рішення.

Апелянт зазначає, що волею покійною матері ОСОБА_5 не було залишити все майно старшій сестрі, а сама поведінка сестри по відношенню до своїх рідних є підступною та підлою. На момент звернення до нотаріуса вона не розуміла природу та наслідки вчинення нею одностороннього правочину - відмови від спадщини, тому в цьому випадку мала місце помилка та, як вже потім виявилось і обман спадкоємця щодо обставин, які мають істотне значення (щодо прав та обов`язків спадкоємця). Не розуміла, що її відмова від прийняття спадщини є безумовною та беззастережною, може позбавити її в подальшому права в отриманні тієї частки майна, що їй належить по закону після смерті матері, вважала, що подана нею заява є передумовою для оформлення спадкових прав.

З цих підстав просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити (а.с.112-113).

Відзив на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Вислухавши пояснення апелянта та її представника адвоката Горина В.М., відповідача, яка не з`явилася у останнє судове засідання, її представника адвоката Родікова І.С., третьої особиприватного нотаріуса Рожнятівського районного нотаріального округу Ковальчука Т.П., доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її необґрунтованою, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

В матеріалах справи відсутня довідка, де проживала на час смерті ОСОБА_5 , з ким вона проживала, і немає жодних документів, з яких можливо встановити коло спадкоємців.

Після її смерті відкрилась спадщина на все належне їй майно.

ОСОБА_5 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 0,1500 га, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд, кадастровий номер земельної ділянки - 2624855400:01:001:0129 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 306260 (а.с.52); земельна ділянка площею 0,0525 га, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки - 2624855400:01:001:0130 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 306261 (а.с.57); житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що за адресою: АДРЕСА_1 , належний на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 18 листопада 1989 року ОСОБА_7 , державним нотаріусом Рожнятівської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в Івано-Франківського обласному бюро технічної інвентаризації (а.с.48); грошові вклади на банківських рахунках, відкритих у АТ КБ Приватбанк (а.с.76).

19 лютого 2019 року ОСОБА_8 , приватним нотаріусом Рожнятівського районного нотаріального округу, засвідчено справжність підпису ОСОБА_3 на заяві про відмову від прийняття спадщини після смерті матері, ОСОБА_5 і зареєстровано в реєстрі за № 308 . У вказаній заяві зазначено, що вона відмовляється від спадщини на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; їй нотаріусом роз`яснено, що її відмова від прийняття спадщини є безумовною та беззастережною, але може бути відкликана протягом строку встановлено для її прийняття, а також роз`яснено зміст ст. 225, 229-231, 233, 1273, 1274, 1275 Цивільного кодексу України (а.с.34). В подальшому дана заява була долучена до матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 (а.с.34).

22 лютого 2019 року ОСОБА_4 звернулась до приватного нотаріуса Рожнятівського районного нотаріального округу Ковальчука Т.П. із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 (а.с.29).

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 55231553, 22 лютого 2019 року до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис про реєстрацію спадкової справи ОСОБА_8 , приватним нотаріусом Рожнятівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області, спадкодавець - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 (номер спадкової справи у Спадковому реєстрі - НОМЕР_1 ; номер у нотаріуса - 4) (а.с.46).

03 вересня 2019 року ОСОБА_4 звернулась до приватного нотаріуса Рожнятівського районного нотаріального округу Ковальчука Т.П. із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину, в якій просила видати їй свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилось після смерті матері (а.с.74).

03 вересня 2019 року ОСОБА_8 , приватним нотаріусом Рожнятівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області видано Томків Олександрі Теодорівні свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 та земельні ділянки кадастровий номер земельної ділянки 2624855400:01:001:0129 та номер 2624855400:01:001:0130 (а.с. 49, 56, 61).

Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 57567502 від 16.09.2019 року, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 отримала також свідоцтво про право на спадщину на: грошові кошти - вклад в сумі 3883,68 EUR з відповідними відсотками, що знаходяться на депозитному рахунку НОМЕР_2 , згідно умов договору №SAMDNWFD0070996818801 від 18.01.2016 року; вклад у сумі 40003,60 UAH з відповідними відсотками, що знаходяться на депозитному рахунку НОМЕР_3 , згідно умов договору №SAMDNWFD0071017571501 від 01.02.2016 року; вклад у сумі 777,58 UAH з відповідними відсотками, що знаходяться на депозитному рахунку НОМЕР_4 , згідно умов договору №SAMDNWFD0071962704300 від 06.06.2018 року; вклад у сумі 24190,35 UAH з відповідними відсотками, що знаходяться на депозитному рахунку НОМЕР_5 , згідно умов договору №SAMDNWFD0071814977801 від 04.01.2018 року; вклад у сумі 3000,00 USD з відповідними відсотками, що знаходяться на депозитному рахунку НОМЕР_6 , згідно умов договору №SAMDNWFD0071757979401 від 08.11.2017 року; грошові кошти у сумі 5349,61 UAH з відповідними відсотками, що знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_7 , згідно умов договору №SAMDNWFDС00000099190 від 06.06.2018 року; грошові кошти у сумі 144,75 USD з відповідними відсотками, що знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_8 , згідно умов договору №SAMDN52000125007440 від 08.11.2017 року; рахунок Бонус плюс 2222225361353106 з усіма відсотками та компенсаціями (а.с. 77- 78).

В суді апеляційної інстанції оглянуто оригінал спадкової справи після смерті ОСОБА_5 , представлений на виконання вимог ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 23.06.2020 року в судове засідання.

На виконання вимог зазначеної ухвали долучено свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , видане 16 вересня 2019 року ОСОБА_4 приватним нотаріусом Рожнятівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Ковальчуком Т.П., на спадкове майно, а саме кошти (рухоме майно):

- вклад в сумі 3883,68 Євро, з відповідними відсотками, що знаходяться на депозитному рахунку НОМЕР_2 , згідно умов договору № SAMDNWFD0070996818801 від 18.01.2016р.;

- вклад в сумі 40003,60 грн, з відповідними відсотками, що знаходяться на депозитному рахунку НОМЕР_3 , згідно умов договору № SAMDNWFD0071017571501 від 01.02.2016р.;

- вклад в сумі 777,58 грн, з відповідними відсотками, що знаходяться на депозитному рахунку НОМЕР_4 , згідно умов договору № SAMDNWFD0071962704300 від 06.06.2018р.;

- вклад в сумі 24190,35 грн, з відповідними відсотками, що знаходяться на депозитному рахунку НОМЕР_5 , згідно умов договору № SAMDNWFD0071814977801 від 04.01.2018р.;

- вклад в сумі 3000,00 доларів США, з відповідними відсотками, що знаходяться на депозитному рахунку НОМЕР_6 , згідно умов договору № SAMDNWFD0071757979401 від 08.11.2017р.;

- грошові кошти в сумі 5349,61 грн, з відповідними відсотками, що знаходяться на картці (картковому рахунку) № НОМЕР_7 , згідно умов договору № SAMDNWFС00000099190 від 06.06.2018р.;

- грошові кошти в сумі 144,75 доларів США, з відповідними відсотками, що знаходяться на картці (картковому рахунку) № НОМЕР_8 , згідно умов договору № SAMDN52000125007440 від 08.11.2017р.;

- рахунок Бонус плюс 2222225361353106 з усіма відсотками та компенсаціями.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду ні позивачкою, ні її представником не доведено наявності тяжкої обставини, що була підставою вчинення даного правочину, а також обставини щодо яких позивачка помилялася при вчиненні правочину, який є предметом спору, у його суті та наслідках, також не надано доказів помилки щодо істотних обставин правочину, яким є відмова від спадщини на користь відповідачки. Та обставина, що спадкоємець має намір розпорядитися спадковим майном не так, як очікувалось позивачем, не може бути підставою для визнання відмови від спадщини недійсною. При вирішенні питання про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка не довела, що мала поважні причини пропуску зазначеного строку, навпаки надала суду докази про те, що у встановлений законом строк подала заяву про відмову від прийняття спадщини, яка не визнана недійсною рішенням суду, а тому підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною 5 статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини.

За змістом ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).

Відповідно до ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Згідно з ч. 5 ст. 1274 ЦК України відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу. Аналогічні положення містяться у п. 25 Постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування .

Ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч.1ст. 229 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Норми статті 230 ЦК не застосовуються щодо односторонніх правочинів (п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними ).

Відповідно до заяви ОСОБА_3 , справжність підпису якої засвідчено ОСОБА_8 , приватним нотаріусом Рожнятівського районного нотаріального округу і зареєстровано в реєстрі за № 308, якою вона відмовилась від спадщини після смерті матері ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , нотаріусом їй роз`яснено, що відмова від прийняття спадщини є безумовною та беззастережною, але може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття. Крім того, нотаріусом роз`яснено зміст ст.ст. 225, 229-231, 233, 1273-1275 ЦК України. Вказані статті регламентують: правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (ст. 225 ЦК України); правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки (ст. 229 ЦК України); правові наслідки вчинення правочину під впливом обману (ст. 230 ЦК України); правові наслідки правочину, який вчинено під впливом насильства (ст. 231 ЦК України); правові наслідки правочину, який вчинено під впливом тяжкої обставини (ст. 233 ЦК України); право на відмову від прийняття спадщини (ст. 1273 ЦК України); право на відмову від прийняття спадщини на користь іншої особи (ст. 1274 ЦК України); правові наслідки відмови від прийняття спадщини (ст. 1275 ЦК України). Тобто наведене свідчить про обізнаність ОСОБА_3 із всіма належними нормами законодавства, які передбачають правові наслідки, додержання яких є необхідним для чинності правочину та щодо наслідків відмови від прийняття спадщини. Крім того, їй було роз`яснено право на відкликання відповідної заяви, проте ОСОБА_3 у визначений законодавством строк не скористалась ним.

Позивачем по справі не надано жодних доказів, які б свідчили про те,що вона не розуміла природу та наслідки підписання нею відповідної заяви провідмову від спадщини на користь сестри, крім того, і в позовній заяві, і в апеляційній скарзі зазначає, що погодилась на підписання відповідної заяви, так як при оформленні спадщині на двох і більше осіб нотаріальні послуги є значно дорожчими, тобто з метою уникнення витрат, які вважала зайвими. Вину покладає на відповідача, яка переконала її, що після отримання спадщини розділить успадковане майно.

Те, що позивач розраховувала, що після вчинення одностороннього правочину, тобто відмови від спадщини, відповідач розділить успадковане майно, не є помилкою в розумінні ч. 1 ст. 229 ЦК України та не має істотного значення. Цю обставину також не можна розцінювати як вчинення правочину під впливом обману, так як відмова від прийняття спадщини є одностороннім правочином, відповідно норми статті 230 ЦК України не застосовуються в даному випадку.

Крім того, посилання ОСОБА_3 в позовній заяві та апеляційній скарзі на те, що вона вважала, що її заява насправді є передумовою для оформлення спадщини спільно з відповідачкою, не узгоджується з її наступними твердженнями про те, що після неодноразових конфліктів та суперечок з сестрою, вона звернулась до нотаріуса з приводу того, чи можна відкликати її заяву, адже якби вона подала заяву про прийняття спадщини, то після закінчення шестимісячного строку з часу відкриття спадщини, мала би звернутись із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину на спадкове майно, а не із вимогою про відкликання заяви про відмову від прийняття спадщини.

Зміна думки щодо відмови від спадщини особою, на користь якої здійснена така відмова, не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для визнання такої відмови недійсною.

Недійсність правочину є тією рисою, що притаманна правочину у момент його вчинення, а не у зв`язку з обставинами, що виникли пізніше.

При цьому, на виконання загальних засад цивільного судочинства щодо змагальності сторін, процесуального обов`язку щодо подання доказів та доведеності перед судом їх переконливості, позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, що заява про відмову від прийняття спадщини була складена нею внаслідок помилки щодо природи вказаного правочину, її прав та обов`язків, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні її позову.

Висновок про відсутність правових підстав для визнання відмови від прийняття спадщини недійсною з наведених у позові підстав ґрунтується на законі та узгоджується з матеріалами справи.

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що в розумінні положень статті 229 ЦК України позивачем не доведено наявність в його діях помилки при здійсненні правочину у вигляді відмови від прийняття спадщини за законом, оскільки нотаріусом було роз`яснено суть його дії та зміст статей ЦК України, які регламентують право спадкоємця на відмову від спадщини.

Отже, підписуючи заяву про відмову від спадщини з усіх підстав на користь ОСОБА_9 , ОСОБА_3 свідомо позбавила себе права на частку у спадщині.

Позовні вимоги щодо надання додаткового строку для прийняття спадщини також задоволенню не підлягають, оскільки позивачка у встановлений законом строк скористалась своїм правом на відмову від прийняття спадщини на користь іншої особи, тобто своєї сестри. Відповідно до ч.1 ст. 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Ст. 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Тобто цивільне законодавство передбачає, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, в межах цього строку особа може або ж звернутись із заявою про прийняття спадщини або ж заявою про відмову від прийняття спадщини. З урахуванням того, що позивачка реалізувала своє право у межах встановленого строку, а заява про відмову від прийняття спадщина судом недійсною не визнана, підстави для надання їй додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2020 року - без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: І.О. Максюта

Л.В. Василишин

Р.Й. Матківський

Повний текст постанови складено 04 серпня 2020 року.