Рішення

від 05.03.2020 по справі 365/428/19

ЗГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 365/428/19

Номер провадження: 2/365/20/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.03.2020 року смт. Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі :

головуючого - судді ХИЖНОГО Р.В.

за участю

секретарів судового засідання ХРУЩ Л.М., НОСОВОЇ О.О.

представника позивача КОСТЕНКА О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Старооржицької сільської ради Згурівского району Київської області, про встановлення юридичного факту та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Костенко О.М. звернувся до Згурівського районного суду Київської області із вищезазначеною позовною заявою посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помела прабаба позивача - ОСОБА_3 . Позивач належить до спадкоємців за законом, як утриманець померлої. Позивач перебував на утриманні ОСОБА_3 з кінця 1996 року до дня її смерті. Кошти, які надавала йому прабаба були основним джерелом його існування, так як позивач на той час ніде не працював. Позивач спадщину прийняв фактичними діями, шляхом користування спадковим майном. До складу спадщини входить право на земельну частку (пай) розміром 3,67 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебувала в колективній власності КСП Оржиця на території Старооржицької сільської ради Згурівського району Київської області, що належало ОСОБА_3 на підставі Сертифікату серії КВ № 0176475, виданого на підставі розпорядження Згурівської районної державної адміністрації № 313 від 13 жовтня 1997 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 269 від 22.12.1997 року. Сертифікат було втрачено, про що розміщено оголошення у пресі. Позивачу було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину на право на земельну частку (пай), у зв`язку із ненаданням оригіналу Сертифікату та ненаданням доказів належності до кола спадкоємців померлої ОСОБА_3 . В досудовому порядку вирішити питання оформлення спадкових прав позивач не має можливості, тому представник позивача просить суд встановити факт перебування позивача ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 не менше одного року до дня її смерті та визнати за позивачем в порядку спадкування право на земельну частку (пай), а також не стягувати з відповідачів судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - Костенко О.М. позовну заяву підтримав повністю.

В судове засідання не з`явився відповідач ОСОБА_2 , про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, направив до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнав.

В судове засідання не з`явився представник Старооржицької сільської ради, про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлений у встановленому законом порядку. Сільський голова Коваль Л.С. направила до суду заяву, в якій просила проводити розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги не визнала. Невизнання позову обґрунтовувала тим, що померла ОСОБА_3 не отримала сертифікат на земельний пай та рішенням сесії Старооржицької сільської ради від 18.09.2001 року № 73 було припинено право власності ОСОБА_3 на земельну частку (пай). Дана земельна ділянка за розпорядженням голови Згурівської райдержадміністрації від 05 листопада 2001 року № 393, на підставі рішення суду від 14.06.2001 року № 2-249/2001, була передана іншому члену колишнього КСП Оржиця , яким було оформлено право власності на земельний пай.

Суд визнав можливим розглядати справу без участі відповідачів, оскільки у справі є достатньо матеріалів про права та правовідносини сторін та їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Оцінюючи добуті в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Обставини, викладені в позові підтверджуються наступними доказами.

Показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтверджено, що ОСОБА_3 була прабабою позивача ОСОБА_1 . Позивач починаючи з кінця 1996 року по день смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на її утриманні. Позивач проходив службу в армії, а потім тривалий час ніде не працював. ОСОБА_3 утримувала його за рахунок коштів від попередньої трудової діяльності та пенсійних виплат. ОСОБА_3 була членом КСП Оржиця та приймала участь у розпаюванні земель підприємства.

Дослідженими судом письмовими доказами встановлено, що ОСОБА_3 згідно Сертифікату серії КВ № 0176475 належало право на земельну частку (пай) розміром 3,67 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебувала в колективній власності КСП Оржиця на території Старооржицької сільської ради Згурівського району Київської області, зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів за № 269 від 22 грудня 1997 року. Сертифікат був втрачений (копія Сертифікату - а.с.10, копія розпорядження Згурівської районної державної адміністрації № 313 від 13 жовтня 1997 року з додатком - а.с.50-53, оголошення в газету Панорама від 26 липня 2019 року - а.с.17).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Аналогічні положення передбачені п. 17 Перехідних положень ЗК України (Розділ Х).

Після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина, до складу якої входить зокрема і право на земельну частку (пай) згідно Сертифікату серії КВ № 0176475. Позивач є спадкоємцем померлої за заповітом, посвідченим Турівською сільською радою Згурівського району Київської області від 05.02.1997 року, зареєстрованим у реєстрі за № 6. Спадщина, яку ОСОБА_3 заповіла позивачу, складається із житлового будинку з господарськими спорудами. Спадкоємцем за заповітом всього іншого майна померлої був ОСОБА_7 , дід позивача. ОСОБА_7 спадщину не приймав. Спадкоємцем померлого ОСОБА_7 є його син, відповідач ОСОБА_2 . Враховуючи неприйняття спадщини спадкоємцем за заповітом ОСОБА_7 , після смерті ОСОБА_3 до спадкування були закликані спадкоємці за законом. Позивач ОСОБА_1 спадкує інше майно померлої, як утриманець померлої. Позивач спадщину у встановленому законом порядку прийняв, шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, а саме проживанням у спадковому будинку, використанням спадкового паю. Спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не заводилась, що встановлено з копії свідоцтва про смерть (а.с.7), копій свідоцтв про народження (а.с.11-13,42-44), копії свідоцтва про одруження (а.с.43), копій заповітів (а.с.45,64), довідки Турівської сільської ради (а.с.46), інформаційних довідок із Спадкового реєстру (а.с.40,41), копії спадкової справи № 125/2007 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 (а.с.85-96).

На час відкриття спадщини чинним був ЦК УРСР 1963 року, тому саме норми зазначеного Кодексу підлягають до застосування до даних спадкових правовідносин, зокрема в частині визначення порядку прийняття спадщини та визначення належності до спадкоємців.

В силу ч. 1 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 ЦК України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Положеннями п. 4 Прикінцевих і Перехідних положень ЦК України передбачено, що даний Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 року № 8 відносини спадкування регулюються правилами ЦК України якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР.

Відповідно до ч.ч. 1.2 ст. 524 ЦК України 1963 року, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до ст. 531 ЦК України 1963 року, до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його

смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК України 1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Згідно положення п. 1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 якщо спадщина відкрилась у період чинності ЦК УРСР, застосовуванню підлягають норми ЦК УРСР про належність спадщини спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від оформлення права на спадщину.

В пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 року N 7 передбачено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Пунктом 3.5 Листа ВССУ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 визначено, що належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Позивачу було відмовлено державним нотаріусом Згурівської державної нотаріальної контори Саркісян Л.М. у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай), у зв"язку з ненаданням правовстановлюючого документу на право на земельну частку (пай) - Сертифікату, а також ненаданням доказів його належності до спадкоємців померлої ОСОБА_3 (нотаріальна відмова - а.с.6).

Відповідно до ст. 560 ЦК України 1963 року спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Позивач спадщину прийняв, інші спадкоємці відсутні. До складу спадщини входить право на земельну частку (пай) розміром 3,67 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебувала в колективній власності КСП Оржиця на території Старооржицької сільської ради Згурівського району Київської області, згідно Сертифікату серії КВ № 0176475. На даний час Сертифікат втрачено. Позивач позбавлений можливості оформити свої спадкові права в нотаріальних органах через відсутність правовстановлюючого документу - Сертифікату серії КВ № 0176475, та ненаданням доказів належності до кола спадкоємців померлої за законом, а тому його порушені спадкові права підлягають судовому захисту.

Суд не приймає до уваги, як підставу для відмови в задоволенні позову, посилання відповідача на неотримання ОСОБА_3 сертифікату. Доказів, які б спростовували право ОСОБА_3 на земельну частку (пай) відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0176475 виданий на підставі розпорядження Згурівської районної державної адміністрації № 313 від 13 жовтня 1997 року та зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 269 від 22.12.1997 року.

Відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Список громадян, як додаток до державного акта, формується самим підприємством відповідно до статуту, розглядається і затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства та підписується головою сільськогосподарського підприємства та головою місцевої ради.

Враховуючи вищевикладене, головним критерієм для одержання права на земельну частку (пай) є факт членства громадянина в колективному сільськогосподарському підприємстві на момент реєстрації державного акта на право колективної власності на землю.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) (стаття 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) ).

Так, відповідно до пункту 15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України право на земельну частку (пай), яке посвідчене сертифікатом, може бути успадковано.

При неотриманні сертифікату право спадкоємця на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до абзацу 4 пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 була членом КСП "Оржиця" на час реєстрації державного акта на право колективної власності на землю, була внесена до списку осіб, що додається до відповідного державного акта та на її ім`я було видано Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КВ в„– 0176475.

Так, ОСОБА_3 включена до списку громадян - членів КСП Оржиця , які мають право на розпаювання землі під номером 511 (копія Списку, затвердженого Загальними зборами членів КСП Оржиця від 21.01.1997 року, протокол № 1 - а.с.51-53).

Суд вважає за необхідне встановити факт перебування ОСОБА_1 та утриманні ОСОБА_3 ,не менше одного року до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за позивачем ОСОБА_1 в порядку спадкування право на земельну частку (пай) згідно Сертифікату серії КВ № 0176475.

Враховуючи клопотання представника позивача, суд вважає за можливе не застосовувати до відповідачів ОСОБА_2 та Старооржицької сільської ради ст. 141 ЦПК України та не стягувати з відповідачів судові витрати на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 524,531,534,549 ЦК України 1963 року, ст. 5 ЦК України, ст.ст.19,81,141, 263,265,273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 до ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_2 , Старооржицької сільської ради Згурівского району Київської області, місцезнаходження: вул. Центральна, 22, с. Стара Оржиця Згурівського району Київської області, код ЄДРПОУ 04360505, про встановлення юридичного факту та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування - задовольнити повністю.

Встановити, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебував на утриманні ОСОБА_3 до дня її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1

Визнати за ОСОБА_1 , як спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП Оржиця з місцезнаходженням на території Старооржицької сільської ради Згурівського району Київської області, розміром 3,67 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) згідно Сертифікату серії КВ № 0176475, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) від 22 грудня 1997 року за № 269

Не застосовувати до Старооржицької сільської ради Згурівского району Київської області ст. 141 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Згурівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ Р.В. ХИЖНИЙ