Постанова

від 05.03.2020 по справі 922/3367/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2020 р. Справа № 922/3367/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Россолов В.В. , суддя Хачатрян В.С.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Схід-Захід, 19-А" (вх.№182Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2019 (суддя П.В. Хотенець, повний текст складено 20.12.2019) у справі №922/3367/19

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Схід-Захід, 19-А", м. Харків

про стягнення 988,68 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Схід-Захід, 19-А", м. Харків, в якій просить суд стягнути з відповідача боргу у загальній сумі 988,68 грн., у тому числі: пеня у сумі 925,57 грн. та 3% річних у сумі 63,11 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.12.2019 у справі №922/3367/19 позов задоволено повністю.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2019 у справі №922/3367/19 та прийняти нове, яким в позові відмовити. Судові витрати просить покласти на позивача. Справу просить розглядати за участю представника відповідача.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки погашення заборгованості за переданий позивачем відповідачу природний газ з січня по лютий 2016 року було здійснено у повному обсязі до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", то відповідно до положень вказаного Закону, нараховані на таку заборгованість пеня, інфляційні та 3% річних підлягали списанню.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2020 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тихий П.В., суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Схід-Захід, 19-А" на рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2019 у справі №922/3367/19. Розгляд апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Схід-Захід, 19-А" вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Позивачу встановлено строк - не пізніше 10 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів відповідачу.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали про відкриття провадження у справі згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень були отримані представниками сторін 17.01.2020.

Згідно статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Тобто, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та розгляд справи в порядку, передбаченому ч. 10 ст. 270 ГПК України.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" своїми процесуальними правами не скористалось, у встановлений ухвалою суду від 14.01.2020 строк відзив не надало.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 грудня 2015 року між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальником, позивачем) та Об`єднанням співласників багатоквартирного будинку "Схід-Захід, 19-А" (споживачем, відповідачем) було укладено договір №2177/16-ТЕ-32 постачання природного газу.

31 грудня 2015 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1/2 до договору № 2177/16-ТЕ-32 постачання природного газу від 21 грудня 2015 року.

29 січня 2016 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2/1 до договору № 2177/16-ТЕ-32 постачання природного газу від 21 грудня 2015 року.

31 березня 2016 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 3 до договору № 2177/16-ТЕ-32 постачання природного газу від 21 грудня 2015 року.

30 квітня 2016 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 4 до договору № 2177/16-ТЕ-32 постачання природного газу від 21 грудня 2015 року.

15 серпня 2016 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 5 до договору № 2177/16-ТЕ-32 постачання природного газу від 21 грудня 2015 року.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та цей газ на умовах цього договору.

Згідно пункту 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідно до пункту 2.1. договору та додаткової угоди № 4, постачальник передає споживачу з 01 травня 2016 року по 30 вересня 2016 року (включно) природний газ обсягом до 13,0 тис. куб.м.

Згідно пункту 6.1 договору та додаткової угоди № 3, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач за поставлений природний газ здійснював оплату несвоєчасно, з порушенням передбачених сторонами у пункті 6.1 договору строків, що підтверджується складеною позивачем довідкою по операціях відповідача за договором, а також розрахунком позовних вимог.

На підставі договору № 2177/16-ТЕ-32 від 21.12.2015 позивачем та відповідачем були підписані акти приймання-передачі природного газу: 31.01.2016 у січні 2016 року на суму 95242,96 грн. (34,973 тис. куб. м), 29.02.2016 у лютому 2016 року на суму 53960,02 грн. (19,814 тис. куб. м), 31.03.2016 у березні 2016 року на суму 43886,44 грн. (16,115 тис. куб. м), 30.04.2016 у квітні 2016 року на суму 11555,14грн. (5,438 тис. куб. м), 31.05.2016 у травні 2016 року на суму 14624,36 грн. (2,466 тис. куб. м), 30.06.2016 у червні 2016 року на суму 15751,14 грн. (2,656 тис. куб. м), 31.07.2016 у липні 2016 року на суму 14879,38 грн. (2,509 тис. куб. м), 31.08.2016 у серпні 2016 року на суму 16065,46 грн. (2,709 тис. куб. м), 30.09.2016 у вересні 2016 року на суму 18473,20 грн. (3,115 тис. куб. м).

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 284438,10 грн., що підтверджується вищеперерахованими актами приймання-передачі.

Враховуючи несвоєчасне погашення заборгованості відповідачем, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом, в якому просив стягнути на свою користь пеню у розмірі 925,57 грн., 3% річних в сумі 63,11 грн.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 925,57 грн. та 3% річних в сумі 63,11 грн., місцевий суд визнав їх законними та обґрунтованими, через те що, пунктом 8.2 Договору та приписи ст.232 Господарського кодексу України, ст.625 Цивільного кодексу України, дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи, пов`язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами для виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язанням, у свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належно виконав покладені на нього Договором зобов`язання та передав природний газ у право власності відповідачу.

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення зобов`язання за договором, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази своєчасної оплати відповідачем отриманого природного газу.

Пунктом 8.2. договору сторони передбачили, що у разі невиконання споживачем пункту 6.1. умов цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Крім того, згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки сторони в Договорі не передбачали інший розмір процентів річних, то стягненню підлягають 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення, а це складає 63,11 грн.

На підставі вищевказаних норм чинного законодавства та умов договору, позивачем за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань нараховано відповідачу пеню у розмірі 925,57 грн., 3% річних в сумі 63,11 грн.

Оскаржуючи зазначене рішення, відповідач посилається на ЗУ "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", оскільки вважає себе суб`єктом господарської діяльності з виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Наведене відповідач вважає підставою для скасування рішення суду в задоволенні позовних вимог.

Судова колегія вважає доводи апелянта неправомірними, з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дійсно, 30.11.2016 р. набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016р. № 1730-VIII (далі Закон), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Метою цього Закону є поліпшення фінансового становища теплопостачальних підприємств життєзабезпечення, запобігання їхнього банкрутства, забезпечення фінансової стабільності та уникнення кризових ситуацій під час проходження опалювального періоду.

Згідно зі ст. 2 Закону, його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Для застосування положень даного Закону необхідна наявність кількох умов, зокрема, відносини повинні бути між постачальником природного газу та підприємством, яке здійснює виробництво теплової або електричної енергії, централізоване водопостачання та водовідведення населенню, використовуючи природний газ, а сума основного боргу має бути сплачена підприємством постачальнику до набрання чинності вказаним Законом.

У розумінні ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» , теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії, споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Виходячи з матеріалів справи та наявної інформації щодо видів діяльності відповідача, судом не встановлено приналежність останнього до підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг, що надають послуги, які зазначені вище. Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Схід-Захід, 19-А" в даних про основний вид економічної діяльності зазначено: 81.10 комплексне обслуговування об`єктів.

Отже, застосування Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016р. № 1730-VIII не поширюється на Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Схід-Захід, 19-А".

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до частин першої та другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів зазначає, що доводи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Схід-Захід, 19-А", викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наявними в матеріалах справи документами, та зводяться до довільного тлумачення норм права та судової практики. Апеляційні вимоги не підтверджені належними доказами, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для їх задоволення.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2019 у справі №922/3367/19 без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Схід-Захід, 19-А" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2019 у справі №922/3367/19 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено 05.03.2020

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя В.В. Россолов

Суддя В.С. Хачатрян